BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 63 (507), середа
5 квітня 2000 року


  • FRONTPAGE [ст.1] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • Міліціонера поранила власна куля
      • Кофі Аннан хоче реформувати Раду Безпеки ООН
      • Гейтс підраховує збитки, але не здається
      • Україна пильнує кордонів
      • Рада Європи обіцяє Києву санкції
      • Святоюрської гори не віДДамо!
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • Антиреферендумне єднання
      • До референдуму готові
      • МОСКВА ОБУРЕНА ЛЬВІВСЬКИМИ ПОДІЯМИ
      • РЕЙТИНГ ЗГАДУВАНОСТІ
    3. НАША СТОЛИЦЯ
      • НАВЧАННЯ ЦО НА ЛОРТА
      • ДІТЯМ ЦЕ ШКІДЛИВО
      • КАНАДСЬКИЙ ПОСОЛ ВІДВІДАЄ БОГОСЛОВСЬКУ АКАДЕМІЮ
      • Віримо в краще!
      • Міліціонера поранила власна куля (Закінчення)
      • архіваріус: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • Рада Європи обіцяє Києву санкції (Продовження)
      • Україна пильнує кордонів (Закінчення)
      • Чверть століття – за наркотики
      • Убивство податківця і банк “Слов’янський”
      • Тамару Лазаренко знову не слухали
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • Келлер підтримає Україну
      • Гейтс підраховує збитки, але не здається (Закінчення)
      • Міжнародні перевізники платитимуть двічі
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • Візит Робінсон завершився
      • Порожній африканський ріг достатку
      • Уряд у коматозному стані
      • У Словаччині є свій Гайдер
    7. КОМЕНТАР У ПОСТУПІ
      • Сенчук тлумачить сенс референдуму
    8. АРТ-ПОСТУП
      • Казковий дивосвіт на склі
      • У ПЕРЕПЛЕТЕННІ ДВОХ НИТОК
    9. МУНІЦИПАЛЬНИЙ ПОСТУП
      • Кому і як обслуговувати наші будинки
      • Чи потрібна Львову хордова магістраль?
    10. ПОСТУП У МЕДИЦИНІ
      • кожна Людина є унікальною
      • СНІД - через стоматологічні інструменти?
    11. СПОРТ-ПОСТУП
      • Чемпіонат Львівщини: старт узято
      • Чемпіонат надзвичайних пригод
      • Як воно було в Монако
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТ-SCRIPTUM
      • КАЛЕНДАР
      • МУЗИЧНІ “ЗА” І “ПРОТИ”
      • Гороскоп

  • pp_63_8  
     АРТ-ПОСТУП
    СТОРІНКА 8
    № 63 (507), середа 5  квітня 2000 року

    Казковий дивосвіт на склі

    Богдан ЧЕПУРКО

    МАЕСТРО

    Народний художник Іван Сколоздра народився у квітні 1934 року. Весняні чари природи відкрилися чутливій душі, яка виростала в атмосфері культури і культу, ритуалу і звичаєвості. Казка дозволяла ширяти дитячій уяві. Світ уяви був захистом від приземленості, втечею від життя, але водночас ця друга, уявна дійсність давала велику роботу для душі, формувала особистість.

    Хто сказав, що Сколоздра втікає від життя – бо куди ж це він “втікає”? Якось він прочитав спомин М. Сома про Симоненків сон і спробував це намалювати... Їде Україною драбинястий віз – наче з неба спустився. Править кіньми Тарас Шевченко, а на возі – Іван Франко, Леся Українка і... Василь Симоненко, який отак дивно сам собі приснився у гарній компанії. Він на возі, але також і на узбіччі з букетиком квітів – вітає класиків. “Як ти думаєш? – закидає голову і хитро мружиться сонячний Іван. – Вони подібні, ті два Василі?” Я широко усміхаюсь: “Це ціла філософія, Іване... Але я так думав, що той на узбіччі – це ти. І не втікаєш від світу, а наздоганяєш велетів духу, бо й Сковорода усе життя втікав від світу, який ловив його, та не спіймав, – до світу справжнього, у божественно одухотворену природу та у велич української душі. Будівництво людини духовної дається дорогою ціною. Що таке метафізика? Мета фізичного. А яка мета фізичного? Сягнути духовного!”

    “Добре сказано! – прицмокує Іван. – Як ти вважаєш, чому у Львові та Києві так мало України, геть вивітрився столичний шарм духовних центрів?”

    Тут я волію мовчати. Я знаю, що Іван не комплексує і дуже добре розуміє: столиця чи провінція – усе це дуже відносне. Усе залежить від кількості благородних душ та якості людського матеріалу на площу населення...
    Мовчимо, і я виразно розумію, чому устами немовляти, яке ще “не мовить”, промовляє Істина. Нехай би вона говорила і в картині!

    Життя Івана Сколоздри сповнене випробувань і труднощів. Оточення не завжди розуміє особливу місію творця. Однак потужна сила його творчої волі підключає такі глибини внутрішньої енергії, що все зовнішнє підкоряється автоматично: “Я не економлю і не стримую духовної енергії, хоча все у мені клекоче і кипить, загрожуючи розірвати мене на тисячі осколків. Я вкладаю всю душу у свої картини і працюю до виснаження. Але все це – дрібниці. Перепочивши (або й перехворівши), знову берусь за пензель.

    Творець від Бога вміє викристалізувати ідею і перевести її в образ завдяки концентрації духовного погляду, вмінню бачити суть явища і красу світу. Творча людина – вічний вершник, водій і заводій. Щось мене веде, і я підкоряюсь. Але тоді вже я веду. Важливо запалити Божу іскру натхнення. Коли ти сів у своє сідло чи в своє НЛО (сміється), взявся за улюблену справу, то забуваєш про все на світі. Тебе гаратає зсередини, швидким темпом щось неминуче. Цей стан – священний...”



    У ПЕРЕПЛЕТЕННІ ДВОХ НИТОК

    Орися КРАСНИК

    ТЕКСТИЛЬ

    Здавалося, як можна поєднати найглибшу вкоріненість у традиції суто національного образотворення, заснованого на складній семантиці знаків і символів – цієї абетки одвічно сакрального орнаменту, та наймодерніших технік розпису тканини? Але доробок представниць “львівської текстильної школи”, заекспонований нещодавно в доброчинній галереї “Яровіт”, засвідчує: нічого непоєднуваного чи й навіть неможливого для художника, який володіє всією палітрою виразних засобів, немає. Так, надзвичайно різноманітну щодо застосованих технік ткання (і головне – високопрофесійну щодо рівня робіт) виставку спорядили дві львівські ткалі Оля Барна та Зоряна Мурович. І вдалося їм поєднати не тільки народний орнамент писанки із мереживним сезалевим плетивом чи традиційно тканий ліжник із оформленням у стилі мінімалізму, а й пластичну мову сучасного гобелена із поверненням до найавтентичніших природних технологій фарбування нитки екологічними рослинними барвниками. За глобальнішим поглядом на виставлене приятельками-однолітками прозирає неперервна нитка, що єднає живу традицію народного ремесла з мистецтвом XXI століття.

    Виставка текстилю Олі Барни та Зоряни Мурович демонструватиметься аж до 14 квітня – і принесе насолоду ще не одному відвідувачу, бо це саме той щасливий випадок, коли перша персональна виставка (а галерея “Яровіт” спеціалізується на репрезентації саме перших самостійних кроків молодих художників) представляє цілком сформованих майстрів своєї справи, що досконало опанували примхи й таємниці художніх тканин.
    Обидві ткалі свого часу разом навчалися на відділі ткацтва в Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Ів. Труша, а пізніше, у
    1992 р., завершили навчання на відділі ткацтва у ЛІПДМ (тепер – Академія мистецтв). Пощастило і з викладачами: вчителями за фахом були в них Оксана Риботицька, Ігор Боднар, Олег Мінько. Тепер обидві вони працюють в галузі ткацтва й батику. Оля Барна, окрім того, спеціалізується ще й на писанкарстві й пастелі: починаючи з 1985 року, вона бере активну участь у регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставках, а також у фахових семінарах і творчих лабораторіях. Своїми знаннями з притаманним їй педагогічним хистом ділиться з малими вихованцями Сихівської художньої школи. До речі, на відкриття виставки своєї колеги прийшов чи не весь учительський колектив цього творчого закладу під керівництвом Галини Вихованської, яка зібрала у школі не тільки однодумців, а й провідних митців Львова. Зокрема, текстильники там представлені першорядними іменами.

    Із деякими творами Олі Барни, як-от “Вітражі”(1), “Готика”(2), “Рефлексії”, львів’яни вже мали змогу ознайомитися на минулорічних виставках у Палаці мистецтв, ініційованих дуже згуртованою секцією текстилю Львівської спілки художників. А на цій експозиції до них додалися роботи, виконані торік: “Пори”, “Нескінченність”, “Різдвяна ніч”. Є й датовані 2000 роком твори, виконані з вовни й льону в техніці ручного ткання, – “Ностальгія” і “Ангел”. У гобеленах Олі Барни приваблюють чисті шляхетні лінії графічного зображення, делікатне застосування кольорів і уважне ставлення до фактурного переплетення.

    Такою ж делікатністю відзначається й ставлення Олі Барни до учнів, колег і зокрема – до посестри по мистецтву, яка, коли б не Оля, невідомо, чи й зважилася б на свою першу персональну виставку. Знаючи, що Зоряна Мурович вельми критично настановлена щодо своїх творів, Оля таки спонукала її до показу тих непересічних творів, завдяки яким ця виставка ще довго пам’ятатиметься львів’янам. Отже, якщо завдяки цій імпрезі про Зоряну Мурович знатиме не тільки обмежене коло її академічних викладачів, а й ширша публіка, то заслуга відкриття нового імені справедливо належатиме Олі Барні, яка заохочувала подругу і не втрачала віри у спільний успіх. Їхні творчі долі (і головне – епізод зі спільною виставкою) можна порівняти з міцним переплетенням човникової й основної ниток.

    Доцент кафедри художнього текстилю ЛАМ Галина Кусько, яка написала тепле вступне слово до виставкового буклету Олі Барни, так само щиро відгукнулася на відкритті й про Зоряну Мурович, яка під її керівництвом провадила наукову роботу в аспірантурі: “Зоряна вміє працювати творчо і й натхненно. Вона показала дуже гарну виставку. Хоча, звісно, цим усі її шукання і твори не вичерпуються. Дуже багато батикових робіт в своєрідному неосецесійному ключі моментально розходяться між замовниками, мандруючи до приватних колекцій не тільки України чи Польщі, а й у США, Англію, Німеччину, Австрію, Швейцарію, Ізраїль. Звісно, їх уже для виставки не збереш... Добре, що хоч показала те, що має. Деякі з представлених робіт, зокрема – гобелен “Постаті”(3) й батики, на мій погляд, найбільше характеризують її як художника і виконавця. Це те, що йде від серця. Крім того, Оля пробує себе і в інших стилістиках, орієнтуючись на сучасні стильові течії, на вподобання замовника, іконографічні вимоги (один із гобеленів на сакральну тематику показано і в “Яровіті”). Тут представлено зовсім різні за технікою і настроєм роботи, але їх, попри все, об’єднує те, що всі вони гарні й високомайстерні.

    Окрім того, я вважаю Зоряну однією з найінтелектуальніших молодих дослідниць. В аспірантурі вона досліджувала техніко-технологічні особливості сучасного текстилю в суто професіональному аспекті. Під час відвідин багатьох майстерень (а художники і справді дуже її шанують) вона зібрала багатющий матеріал. Мала серйозний прискіпливий підхід до предмету вивчення, до збору матеріалу, робила докладну атрибуцію кожної роботи, вимірювала, описувала техніки. Багато читала, у тому числі – англомовної літератури, зокрема сучасні журнали, каталоги “Лозанського бієнале” тощо. Власне, завдяки цьому Зоряна Мурович й спричинилася до запрошення в ЛАМ швейцарського мистецтвознавця Ганнеса Шуббаха, який прочитав в академії безоплатну лекцію для студентів і викладачів про сучасний текстиль, а потім допоміг ще й із грантом, тож швейцарська фундація подарувала українцям розкішну літературу з різних галузей сучасного мистецтва, у тому числі й текстилю.

    Зоряна – навдивовижу активна й комунікабельна людина, а ще вона розумна і надзвичайно тактовна, дуже моральна, гарно вихована і тонка. І це її єство простежується й у роботах. На якийсь час її активну творчу діяльність перервала травма ноги під час невдалого спуску на гірських лижах, але Зоряна перемогла свою хворобу і тепер намагається допомагати іншим шляхом арт-терапії (нині вона досягла у цьому напрямку діяльності вагомих результатів і має багато цікавих пропозицій). Працюючи у групі реабілітації психічно хворих, вона себе реалізує і як художник, і як педагог, і як інтелектуал. Я думаю, що ця її нова діяльність додасть їй наснаги і виведе на нові щаблі”.

    До речі, на відкритті своєї першої персональної виставки Зоряна Мурович звірилася присутнім, що перестає працювати творчо. Це рішення продиктоване бажанням цілковито присвятити себе арт-терапії. На думку художниці, ті хворі упосліджені люди, які не претендують навіть на те, щоб називатися митцями, створюють вельми гарні роботи, і під час їх створення відбувається не тільки уточнення діагнозу, а й трапляються справжні маленькі чудеса зцілення. Діти, які до того навіть не знали, як їм можуть допомогти кольорові олівці чи фломастери, розкривають під час занять реабілітаційної групи все, що їх тривожить. Вільна творчість знімає шори, стандарти, рамки... І не знати, хто тоді водить олівцем, – людина чи її ангел. Утім, і фаховий художник може, використовуючи таким чином свій досвід, знання, ерудицію і, наснажуючись щирою безпосередністю тих людей, яким допомагає, досягати великих професіональний успіхів. Розмірковуючи про це, Галина Кусько каже, що варто пригадати досвід Філонова, який вивчав малюнки душевно хворих, дітей, примітивістів і створював фантастичні високопрофесійні картини.

    Зоряна Мурович, хоч і вважає виставку, по суті, підсумковою щодо всієї попередньої діяльності, на щастя, не ставить остаточної крапки: “Для мене тепер відкривається новий період життя, у якому творчість пов’язана не з текстилем і творчим пошуком у матеріалі, а з таким напрямком психологічної реабілітації людини, як арт-терапія. Я цілковито захоплена тими колосальними перспективами, які має ця психологічна корекція стану людської душі. Я працюю арт-терапевтом у лікарні. Ця робота з психічно хворими поглинає весь мій час і енергію. Та арт-терапія приховує в собі такі великі потенційні можливості, які нам і не снилися. В Україні, на жаль, арт-терапія – ще відносно новий напрямок, але в світі він вже давно відомий. Я познайомилася з арт-терапією за кордоном, бо в нас немає спеціальних навчальних закладів, де вчать новим методикам реабілітації. А там я на власному досвіді переконалася у дієвості цих методик, набралася трохи теоретичних знань і перенесла їх на наш ґрунт. Креативність мислення дозволяє досягати великого поступу в зціленні хворих. Тішуся, що нарешті і в нас публіка стала готовою до лікування мистецтвом. Зараз ми готуємо виставку творів психічно хворих із дитячого відділу, де я працюю. Виставку влаштуємо в лікарні, яка цього року святкує 125-річчя, приблизно у травні. Вона стає своєрідною презентацією нашого реабілітаційного центру. Запрошую, наперед запрошую, – буде надзвичайно цікаво!”

    Отож, якщо комусь із мистецтвознавців закортить довідатися, що ж є інспірацією творчості Зоряни Мурович, відповідь напрошується однозначна: саме життя. Усе, що впливає на Зоряну, – усе знаходить своє відображення в її роботах. Щодо стильових уподобань, то, напевно, вона просто цікавиться всім, що зворушує красою. Очевидно, через це й на самій виставці відчутне її замилування сецесією, а також захоплення мінімалізмом.
    Стиль неосецесії присутній у батиках (4,6) Зоряни як слід, подмух, вплив, алюзія, а подекуди й як пряма цитата із посиланням на авторитетне ім’я. Джерела не дуже далекі: у Львові “хворіти” на сецесію природно, і віденський орнамент не міг не вплинути на таку тонку натуру, як Зоряна. Але вона в своїх програмних роботах дуже індивідуально трактує спогад про мистецтво попереднього зламу століть. І в цьому зовсім немає епігонства чи запозичення. Навпаки, художниця зумисне розкриває перед глядачем адресати своїх розписів на тканині, не приховуючи його імені. Вона ставить посвяту Клімту (5). І цим змушує реципієнта замислитися над інтерпретацією теми і стилю, немов наголошуючи на сучасній популярності сецесії, яка нині (коли текстиль вже втомлюється від мінімалізму) знаходить своє друге дихання. На зміну лаконічності образного висловлення (а саме до цього спонукає техніка ткання ліжників), строгості й пуризму приходить більш вигадливий на композиційні вирішення гобелен. А техніка батику дає фантазії ще більшу свободу в опануванні матеріалом.
    Залишається тільки додати, що гобелени Олі Барни і батики Зоряни Мурович дуже затишно розташовані в галереї “Яровіт”, виграшною рисою якої є пристосованість до показу саме камерного мистецтва, бо в тих двох невеличких залах на вул. Словацького, 4 досягається бажана співмірність середовища і формату експонованих творів.