BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 63 (507), середа
5 квітня 2000 року


  • FRONTPAGE [ст.1] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • Міліціонера поранила власна куля
      • Кофі Аннан хоче реформувати Раду Безпеки ООН
      • Гейтс підраховує збитки, але не здається
      • Україна пильнує кордонів
      • Рада Європи обіцяє Києву санкції
      • Святоюрської гори не віДДамо!
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • Антиреферендумне єднання
      • До референдуму готові
      • МОСКВА ОБУРЕНА ЛЬВІВСЬКИМИ ПОДІЯМИ
      • РЕЙТИНГ ЗГАДУВАНОСТІ
    3. НАША СТОЛИЦЯ
      • НАВЧАННЯ ЦО НА ЛОРТА
      • ДІТЯМ ЦЕ ШКІДЛИВО
      • КАНАДСЬКИЙ ПОСОЛ ВІДВІДАЄ БОГОСЛОВСЬКУ АКАДЕМІЮ
      • Віримо в краще!
      • Міліціонера поранила власна куля (Закінчення)
      • архіваріус: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • Рада Європи обіцяє Києву санкції (Продовження)
      • Україна пильнує кордонів (Закінчення)
      • Чверть століття – за наркотики
      • Убивство податківця і банк “Слов’янський”
      • Тамару Лазаренко знову не слухали
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • Келлер підтримає Україну
      • Гейтс підраховує збитки, але не здається (Закінчення)
      • Міжнародні перевізники платитимуть двічі
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • Візит Робінсон завершився
      • Порожній африканський ріг достатку
      • Уряд у коматозному стані
      • У Словаччині є свій Гайдер
    7. КОМЕНТАР У ПОСТУПІ
      • Сенчук тлумачить сенс референдуму
    8. АРТ-ПОСТУП
      • Казковий дивосвіт на склі
      • У ПЕРЕПЛЕТЕННІ ДВОХ НИТОК
    9. МУНІЦИПАЛЬНИЙ ПОСТУП
      • Кому і як обслуговувати наші будинки
      • Чи потрібна Львову хордова магістраль?
    10. ПОСТУП У МЕДИЦИНІ
      • кожна Людина є унікальною
      • СНІД - через стоматологічні інструменти?
    11. СПОРТ-ПОСТУП
      • Чемпіонат Львівщини: старт узято
      • Чемпіонат надзвичайних пригод
      • Як воно було в Монако
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТ-SCRIPTUM
      • КАЛЕНДАР
      • МУЗИЧНІ “ЗА” І “ПРОТИ”
      • Гороскоп

  • pp_63_7  
    КОМЕНТАР У ПОСТУПІ
    СТОРІНКА 7
    № 63 (507), середа 5  квітня 2000 року

    Сенчук тлумачить сенс референдуму
    ІНТЕРВ"Ю

    -  У п’ятницю я був у Радехівському районі. Ми розмовляли з людьми, люди обізнані з референдумом, хоч і в багатьох випадках ми говоримо про те, що мало інформації у певних сільських населених пунктах.Ще не всі знають, що відбудеться референдум і які питання  виносяться на обговорення. Тому сьогодні завдання політичних партій, преси, радіо й телебачення та й влади пояснити їм це. Указ підписаний, Конституційний суд визнав конституційним проведення референдуму за виключенням 1 й 6 питання, наше завдання – донести це до відома людей. А вирішувати їм – підтримувати те чи інше питання. Зараз  два тижні буде докладатись максимум зусиль, щоб подолати цю інформаційну блокаду, що склалась напередодні референдуму. Моє ставлення щодо проведення референдуму –  ті 4 питання, що виносяться сьогодні, Президент й люди мають право вирішувати опитуванням. Це забезпечує  Конституція, відповідно людина має це право, тим паче, що це початок у розбудові нашої демократії. Тому я думаю, що ще буде не один референдум у теперішній ситуації, коли треба вирішувати державні питання, визначати місце  держави у європейському просторі. Верховна Рада не те що не хоче, вона неспроможна їх прийняти за сьогоднішнього розсташування політичних сил у парламенті. І я маю сумнів, що наступна Верховна Рада буде мати переважну більшість для прийняття необхідних законів. Безпідставно дивуватися щодо проведення референдуму, це якраз про те, за що ми боролись вісім років. Усі ж підштовхували Президента: “Прийміть указ”, але коли ми діємо у законодавчому полі демократичної держави, то треба чинити згідно з Конституцією. Люди - остання інстанція, до якої варто звернутися. Дехто говорить, що люди не розуміють. Люди все прекрасно розуміють, освіченість наших людей є немалою і їхнє бачення політичних питань є досить виваженим.

    – А яка Ваша особиста позиціях з питань, винесених на референдум, чи немає роздвоєння між позицією громадянина й держслужбовця, який має проводити лінію Президента?

    – Лінію Президента дійсно мені треба проводити як керівникові області, це однозначно. Щодо зазначеного питання про прийняття Конституції шляхом всеукраїнського референдуму, то я особисто надаю перевагу саме такому обговоренню. Це була б народна Конституція, більше ніхто, крім народу, не мав би права її обговорювати, вона повинна працювати на державу. Хоча парламент вносив би зміни, бо так необхідно, але Верховна Рада не в змозі зараз вносити зміни, яких вимагає час. Конституція була прийнята на багатьох компромісах, за умов відсутності парламентської більшості чи то правоцентристської, чи лівоцентристської, тобто проукраїнської. Тому й прийнята вона з певними моментами, які не задовільняють народ і час. Якщо ж Конституція не буде інструментом, що поведе Україну до розвинутого й заможного суспільства (наголошую на необхідності будування середнього класу), то до цього питання ще треба буде повернутися.Робити треба всі кроки, аби все-таки сформувати у Верховній Раді демократичну більшість, що б могла приймати ті закони і зміни, яких сьогодні так потребує народ.

    Щодо питання про двопалатний парламент. Федералізм не загрожує розвиткові української держави, але, з іншого боку, це би дало поштовх до економічного розвитку. Бачення Президента другої палати парламенту – рівне представництво депутатів від кожного регіону. Це одна перевага: тоді ця верхня палата буде не тільки тим якісним ситом для прийняття загальнодержавних законів. Вони відразу, ці закони, перейдуть на обґрунтування і певну рецензію в реґіони. Ви погодитеся зі мною, бо якщо сьогодні реґіональний сенатор постановляє, то той закон у проекті можна обговорити і недоліки вказати. Це раз. І друге, – сьогодні у нас не було би такої централізації і не відсовувалися би реґіони на задній план. Адже заробляються кошти в реґіонах, а розподіляються, в основному, в центрі. Тобто це сприяло би вирівнюванню на користь реґіонів. На користь і держави, і регіонів. Бо централізація сьогодні уже не дає необхідного темпу. Кожне міністерство, кожне відомство бореться за свою структуру. А потрібна вона чи ні? Я переконаний, що дуже багато сьогодні непотрібного. Робляться косметичні ремонти чи косметичні правки. А треба робити радикальні реформи, щоби були функціональні підходи, а не галузеві. І те, що ми сьогодні пробуємо робити навіть знизу в реґіоні і подаємо в Центр, Центр дивується: чого це кінь іде поперед воза? А як не  йти, якщо всі бачать, що те все, що працює,  не приносить того результату, яке повинно би приносити. Воно сьогодні не відповідає часу, його необхідно зміняти, а не поміняли з 90-го року. Верхня палата мала би відстоювати інтереси всієї держави. Я не говорю “реґіонів” – всієї держави, бо в реґіонах би були сконцентровані інтереси всієї держави. І вони завжди знайдуть порозуміння. Ви можете сказати, що сьогодні депутати представляють інтереси реґіонів. Але ми побачили з прийняття цьогорічного бюджету, що не представляють.

    –  Пробачте, проект, який був поданий у Верховну Раду, він якраз враховував інтереси регіонів. А Верховна Рада прийняла проект Кабміну, який подав Ющенко. І там, власне, частка реґіонального бюджету була зменшена...

    – Так, я погоджуюся, те, що Верховна Рада приймала з правками у першому читанні, було практично спрямовано на підсилення регіонів. Тому, тим паче, потрібна сьогодні така підтримка верхньої палати. Ну, і останнє, що може відіграти певну роль. Верхня палата буде обиратися загальними прямими виборами. І тому це буде ще одне випробування, наприклад, для тих самих керівників областей, міст – випробування серед людей. А чи довіряють їм люди? Це ще один рейтинг.

    – У таких випадках одразу говорять про “російську модель” верхньої палати...

    – Ні, абсолютно ні. Чого російська? У російській моделі автоматично стає губернатор.

    – Але губернатор, який обирається всіма людьми...

    – Але ми говоримо про інше. Я говорю про ту модель, яку я бачу. У цій моделі керівник, який працює, буде мати право балотуватися. Але якраз це питання референдуму не має прямої дії. І його повинна розглянути Верховна Рада після підтримки людей, розглянути і прийняти закон про верхню палату. Тому я завжди задаю питання: а чому ми сьогодні не маємо одобрити це питання, щоби в принципі його обговорити у Верховній Раді і, можливо, надати життя верхній палаті. Воно ж, це питання, не має прямої конституційної дії.

    – А чому б це питання не сформулювати пряміше: чи Ви за федеративний устрій України чи проти?

    – Якщо держава має федеративний устрій, то керівник області повинен обиратися. Я проти такого устрою. Сьогодні Україна не готова до того. Хоча я завжди говорю, що через десять-двадцять років ми перейдемо, я переконаний, до федеративно-земельного устрою – того, що є, наприклад, у Німеччині. Україна так географічно й історично збудована – по землях. Можливо, дійде. Сьогодні ж я маю певні застороги і вважаю, що на перехідний період нам цього не вартує робити. Вибори прямим голосуванням (та сама модель, що в Росії) може дати певні відцентрові сили, породити умови, які зумовлять створення. Не відділення від держави, а створення своїх певних князівств. Та ж  Росія має собі з тим проблеми!

    – Але ж це децентралізація, про яку Ви говорили...

    – Я не думаю, що це в повній мірі тільки децентралізація: чи це буде вона завеликою  на даний час? Тобто все повинно мати свій час і певні етапи. Суспільство і нова держава повинні пройти через певні етапи. І тоді сформується те суспільство, той державний устрій, який буде ефективно працювати надалі. Ті пропозиції, про які говориться, подавала якраз регіональна еліта, керівники реґіонів (голови обласних рад, керівники міст, голови адміністрацій), коли збиралися на Раді Реґіонів у минулому році. Я, власне, виходжу з цих засад, саме така схема  зараз актуальна.

    – Добре, якщо на референдумі приймається питання другої палати: ви кажете, що маєте своє бачення, реґіональна еліта має бачення приблизно в такому ж ключі, як ви, і десь це бачення підтримується Президентом. Але разом з тим Верховна Рада може по-іншому визначити механізм обрання другої палати, довести  до абсурду: верхня палата, у сенсі палати лордів, як це функціонує у Великій Британії.

    – По-перше, є засторога від цього, бо Президент завжди має право накласти вето.

    – Але, якщо йдеться про другу палату, яка приймається змінами до Конституції, там же треба дві третини, які долають вето...

    – Тому я й кажу, що перш, ніж виносити, має бути абсолютне  узгодження між Президентом, усіма  гілками влади і Верховною Радою – такі закони повинні прийматися тільки консенсусом. Звичайно, що без другої палати ми можемо обійтись, але щоб забезпечити плавний перехід до децентралізованої  системи, потрібен певний перехідний період. Оця верхня палата якраз утворює перехідний період у тій концепції, про який говорить регіональна еліта.

    – Добре, з верхньою палатою з’ясували. Наступний пункт: що таке є більшість у формулюванні питання референдуму. Адже, якщо неутворення більшості веде до таких важливих наслідків як розпуск парламенту, то мало би бути чітке означення більшості, яке б виключало різночитання.

    – Більшість вона і є більшість.

    – Поясню, що я маю на увазі. Гіпотетично уявім собі, що комуністи для того, щоб уникнути розпуску парламенту укладуть фіктивну угоду про більшість з правими силами, але у принципових питаннях голосувати будуть, звичайно, у протилежний спосіб. Більш-менш чіткий механізм виписаний у референдумних питаннях тільки щодо бюджетних голосувань, але мабуть будуть й інші важливі питання, тестові для більшості.

    –  Більшість вважається більшістю, коли вона працює, приймає рішення і бере на себе відповідальність. Чому ми сьогодні говоримо про ситуативну більшість – адже більшість це відповідальність. А зараз як – якщо добрий закон приймається – депутати кажуть ми голосували, якщо поганий – ми не голосували, а винні Президент і Кабінет Міністрів, хоча вони якраз законів не приймали. Адже не може на кожен закон накладатись вето, правда. Тобто має бути більшість, яка несе свою частку відповідальності. А сьогодні було так, що не більшість працювала у Верховній Раді, а працювали певні інтереси, політичні, фінансові, економічні і т.д. І необхідно сказати й про державницькі, які представляють депутати нашого реґіону.

    – Але більшість може бути антипрезидентською, Президент може накладати вето і тоді для продуктивної роботи більшість мусить бути двома третинами.

    – Ви ж бачили перед президентськими виборами така більшість і склалась – Президент накладав вето і Верховна Рада їх відхиляла: поєдналися всі сили, що відміняли весь здоровий глузд і всяку норму.

    – Але ж це також нормальна ситуація, коли більшість антипрезидентська.

    – Безумовно. Але вона повинна брати на себе відповідальність за прийняті рішення. Цілком може скластись ситуація, що переважатиме ліва більшість у парламенті. Вона буде голосувати в піку діючому Президенту, бо він не сповідує тих ідеалів, що й вони. Але суспільство чітко буде знати, що це більшість, що це за Верховна Рада і що вона приймає. А тепер як: коли приходить момент істини, наприклад, вибори у Верховну Раду, то винен у всьому Президент чи Кабінет Міністрів. Хоча, правду кажучи, і на неї часто всю вину скидають.

    – Наступне питання референдуму: чим обумовлена необхідність зменшення кількості депутатів у Верховній раді.

    – Народ так хоче.

    – Але Ви теж підтримуєте?

    – Я говорю, що може сьогодні бути і 750 депутатів, і 450, і 300 – в принципі я не бачу зараз, щоб кошти на їхнє утримання відігравали вирішальну роль.

    – Тим більше, якщо зараз ставиться питання про другу палату, то це збільшить загальне число депутатів. Чи це таке важливе питання, щоб його виносити на референдум.

    – Я не думаю, що воно відчутно збільшує витрати на референдум, основні кошти витрачаються на організаційні проблеми. А важливість питання  полягає у тому, що зменшується можливість проходження отих кланових інтересів у парламент – чим більша територія округу, тим менша ймовірність обрання відповідних депутатів.

     – А наслідки для партій?

    – Так само зменшиться число партій в парламенті – партії будуть вимушені йти на вибори блочно, тільки блоки будуть мати реальні шанси.

    – А комуністична партія? Чи вона вже буде заборонена до того часу?

    – Я думаю, буде заборонена, на українському політикумі може існувати своя, українська комуністична партія, а не ота інтернаціональна партія Радянського Союзу.

    – Якщо Ви кажете, що на додаткові питання витрачаються невеликі кошти, то не вартувало обласній раді винести на референдум свої питання?

    – Я думаю, що якби були такі питання, то ми би їх винесли. Очевидно, нема таких питань – якщо є якісь наболілі питання, то ми на сесії обласної ради приймаємо відповідні рішення. Постало питання з Комуністичною партією – розглянули на сесії і прийняли відповідне рішення. Але, можливо, десь аналітично ми не продумали цієї проблеми, хоча отак сходу я не бачу наболілого корінного питання, яке б треба було виносити на референдум.

    – Ви згадували, що Львівщина повинна йти на крок попереду воза, можна ж було продумати певні стратегічні питання на перспективу розвитку, наприклад, конкретизація: що таке друга палата, федеративність устрою тощо.

    – Якби ми формували цю другу палату в обласній раді, ми мали б право його виносити на референдум. Адже ми можемо виносити лише питання життя області, а не загальнодержавного устрою.

    – Але ж ми маємо прецедент десятирічної давності, коли на загальносоюзний референдум наші галицькі області винесли якраз питання державного устрою. Але перейдемо до останнього питання – про депутатську недоторканність. До речі, Ви знаєте, що, як особа, призначена Президентом, можете затримуватись тільки з дозволу Президента – своєрідний президентський імунітет.

    – Але правоохоронні органи мають повне право вести кримінальну справу, запрошувати мене давати свідчення – це, у порівнянні з депутатською недоторканністю, зовсім інші речі. І ми ведем мову не про повне зняття депутатського імунітету, а про врегулювання цього питання, щоб воно не доходило до абсурду. Адже певна депутатська недоторканність, що торкається його діяльності, повинна бути. І сьогодні, до речі, Верховна Рада готує закон про депутатську недоторканність. Адже зараз як: депутат прилюдно вбив людину і його не мають права затримати. Парадокс. Та такого не може бути. І тому сьогодні необхідний закон про недоторканність, який знімає оцю абсурдність. І такий закон у першому читанні вже прийнятий Верховною Радою. Не можна сьогодні творити касту недоторканних - адже до неї всі будуть рватись тільки заради цієї недоторканності.

    – Але основний аргумент за збереження недоторканності зводиться до збереження права на критику. І в цілому, погоджуючись з Вами, хотів би нагадати Ваші слова про необхідність перехідного періоду, має бути якась традиція законності, беззастережного права депутатів на критику, зрештою.

    – Ми якраз вже пройшли цей час і побачили, що у першій Верховній Раді були політики, які мали різні ідеологічні розбіжності, а вже в другій почався отой процес, про який згадував. І в третю Верховну Раду пішли не політики і не законодавці. Прийшли просто за імунітетом. Може, ми нарешті прокинемось і зробимо правильно. Щоб прийшли ті, які будуть творити Закон.
    Розмовляв Орест ДРУЛЬ
    Далі буде...