BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 62 (506), вівторок
4 квітня 2000 року


  • FRONTPAGE [ст.1] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • І кому ще потрібен той референдум?
      • Прем’єр на операційному столі
      • Президент оголосив амністію тіньовому капіталу
      • Аборигени обіцяють зірвати Олімпіаду
      • Кличко потребує тривалого лікування
      • Росію попросять з Європи?
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • І кому ще потрібен той референдум? (Закінчення)
      • Від Львова до Ватикану
      • Щоб запобігти торгівлі жінками
      • Обновити все у Христі
      • Корпоративне управління
    3. НАША СТОЛИЦЯ
      • На порятунок Стрийського парку
      • Не хочу в армію
      • Прапор над ратушею
      • Політичні інтриги по-старосамбірськи
      • архіваріус: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • Олігархи ще сподіваються змінити склад уряду
      • Україна залишилася в Раді Європи
      • Черговий енергомонстр
      • 6 квітня – референдум!
      • В Арктиці – український прапор!
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • Президент оголосив тіньовому капіталу амністію (Закінчення)
      • Найбільші компанії світу-2000
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • Прем’єр на операційному столі (Закінчення)
      • Коль перебував “під ковпаком” “штазі” з 20-ти років
      • Продаються дешеві негри, латиноси, українці...
      • Х-файли KFOR просочилися в Інтернет
    7. ІНТЕРВ"Ю В ПОСТУПІ
      • Земля, політика та референдум
      • Референдум – як вогонь
    8. АРТ-ПОСТУП
      • Виноградна Мавра та інша еротика
    9. МОЛОДІЖНИЙ ПОСТУП
      • Молодіжне житлове кредитування
      • Відповідь на статтю Андрія Квятковського “Ми помрем не в Парижі”
    10. ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
      • НА ПОРОЗІ КВАНТОТЕХНОЛОГІЇ
    11. СПОРТ-ПОСТУП
      • Віталій Кличко потребує тривалого лікування (Закінчення)
      • Три матчі – ні очок, ні голів
      • “Брат на брата” по-італійськи
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТ-SCRIPTUM
      • КАЛЕНДАР
      • МУЗИЧНІ НОВИНИ
      • Гороскоп

  • pp_62_9  
    МОЛОДІЖНИЙ ПОСТУП
    СТОРІНКА 9
    № 62 (506), вівторок 4  квітня 2000 року

    Молодіжне житлове кредитування
    Програма не для бідних, але позичальників не бракує

    Роман ДИСАК

    БУДІВНИЦТВО

    За радянських часів молодіжні житлові комплекси споруджувалися коштом підприємств-пайовиків. Потім багато з них збанкрутувало, а незалежна Українська держава, опинившись у непростих економічних умовах, про пільгове будівництво житла для молоді на декілька років ніби забула. Більша частина населення, позбувшись своїх заощаджень, будувати самостійно вже не могла. Відтак у суспільстві набула актуальності ідея молодіжного житлового кредитування.

    Відповідно до Закону “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, у 1998 році було розроблено довгострокову програму підтримки молодіжного житлового будівництва. Її реалізацію розпочали асоціація “Укрмолодьжитло” і Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву при Держкомітеті у справах сім’ї та молоді.

    Якщо раніше Верховна Рада дозволяла кредитувати молодіжне будівництво лише за рахунок коштів з амортизаційних відрахувань, то цього року 70 млн. грн., які уряд може видати на цю мету, у держбюджеті вперше передбачені окремим рядком. Як і раніше, розподіл цих грошових ресурсів між реґіонами відбуватиметься пропорційно до сум, передбачених на потреби молодіжного житлового будівництва у місцевих бюджетах.

    Львівській області щороку вдається отримати більшу, ніж попередньо передбачається, частку загальних коштів. Згідно з постановою Кабміну, у 1998 році замість 50 тис. грн. бюджетних коштів на потреби молодіжного житлового будівництва вона отримала 500 тис. грн.; у 1999-му замість 200 тис. грн. – 1 млн. грн., а цього року, зважаючи на передбачені сесією облради у місцевому бюджеті 2 млн. грн., розраховує отримати до 6 млн. грн. (щоправда, за умови, що ще 1,5 млн. грн. передбачатиме міський, а разом з ним і районні бюджети). Обласна влада не виключає можливості у недалекому майбутньому задля збільшення темпів розвитку молодіжного житлового будівництва об’єднати різні джерела фінансування. Йдеться про раціональне використання коштів, передбачених на будівництво житла для військових, потерпілих від аварії на ЧАЕС і на потреби житлового кредитування молоді. На думку начальника управління у справах сім’ї та молоді Львівської ОДА Ярослава Кашуби, це дозволило б різним інстанціям замість трьох довгобудів, які через постійну нестачу коштів мають усі шанси перетворитися на об’єкти незавершеного будівництва, спільними зусиллями за короткі терміни зводити 1-2 житлові будинки і в пропорції, відповідній до вкладених коштів, розселяти у них мешканців.

    Сьогодні – разом із Херсонською, Луганською, Сумською, Запорізькою та Харківською областями – Львівщина належить до числа тих, кому за два роки вдалося добитися найбільшого поступу у розвитку молодіжного житлового кредитування. Географія діяльності Львівського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (ДФСМЖБ) поступово виходить за межі Львова, і незабаром, як обіцяє його директор Віктор Писаренко, кредити на будівництво житла зможуть отримувати олоді позичальники з Дрогобича, Червонограда, Стрия, Пустомит і Перемишлян. А отже, є перспектива поступового відновлення в регіоні молодіжного житлового будівництва та пільгового кредитування молодих сімей.

    Відповідно до угоди, укладеної у 1998 році між Фондом і управлінням у справах сім’ї та молоді Львівської ОДА, консультаційну роботу щодо виявлення реальних претендентів на отримання пільгових кредитів для будівництва житла ведуть відповідні районні відділи у справах молоді. Результати їхньої праці засвідчують, що кількість бажаючих отримати кредити на будівництво житла серед молоді значно перевищує обсяги фінансування: упродовж двох останніх років у Львівське регіональне відділення Фонду звернулися понад 2000 молодих сімей і самотніх молодих громадян, але зареєструватися (а отже, й отримати шанс на кредитування) пощастило лише 100 особам.

    Наразі кредити надано лише 26 позичальникам. П’ятеро з них у липні 1999 р. переїхали у нові помешкання в будівлях покращеної забудови (індивідуальне опалення забезпечують високоякісні імпортні котли, встановлено газові лічильники) молодіжних житлових комплексів “Поступ” і “Ровесник” на Сихові. Ще 11 розраховують зробити це у ІІ кварталі 2000 року.

    Варто зазначити, що отримати кредит на будівництво житла від Фонду можуть лише ті з молодих людей, які перебувають на квартирному обліку. Вік самотніх позичальників не повинен перевищувати 28 років, а членів молодої сім’ї – 30-ти. Крім того, кожен мусить засвідчити свою платоспроможність, представивши з місця роботи довідку про розмір задекларованого річного доходу сім’ї.

    Важливим чинником, коли йдеться про кредитування молодих сімей, є кількість дітей. Сім’ям без дітей надаються кредити під 3% річних, а сім’ям із однією дитиною – безвідсоткові. Сім’ї ж із двома і трьома дітьми повертатимуть державі, відповідно, лише 75% і 50% освоєних сум.

    Кожен позичальник одразу сплачує перший внесок у розмірі 10%  від вартості майбутнього помешкання (майже 10 тис. грн., коли йдеться про двокімнатну квартиру) або ж іще більший, якщо бажає швидше отримати кредит.
    Усі кредитовані (а це, як правило, представники “середнього класу”, який ще тільки народжується) повертають позику упродовж 30 років (за бажанням – і швидше) щоквартально рівними частками. До моменту повного
    погашення боргу їхнє помешкання на основі відповідної угоди віддається під заставу.

    Реґіональне відділення ДФСМЖБ сьогодні переймає французький і німецький досвід, налагоджуючи міжнародні контакти з метою залучення до реалізації програми іноземних інвестицій, і в річний термін забезпечує молодих позичальників житлом, в якому на кожного мешканця відведено до 21 кв. м площі (і ще 10 кв. м на сім’ю), лише у нових багатоповерхових будинках. Адже сьогодні квартира, придбана на вторинному ринку житла, не завжди обходиться покупцеві дешевше, ніж нова: помешкання, розташовані у старих будівлях, як правило, потребують капітального чи, в кращому разі, поточного ремонту, а їхні господарі, порівняно з власниками квартир у новобудовах, менше економлять на оплаті комунальних послуг.

    Фахівці Фонду сьогодні створюють базу даних стосовно об’єктів незавершеного будівництва на Львівщині, намагаючись виявити серед них споруди, які вдалося б добудувати завдяки кредитним ресурсам. Розглядається й можливість надання кредитів під індивідуальну забудову молодим людям на селі, щоправда, за умови наявності у них виданих сільрадою документів про землевідвід, а також обов’язкового працевлаштування позичальників у легалізовані будівельні організації, які братимуть на себе оформлення проектно-кошторисної документації, освоєння кредитних коштів та ведення будівництва.



    Відповідь на  статтю Андрія Квятковського “Ми помрем не в Парижі” (“Поступ” за 28 березня 2000 року)
    ЛИСТ

    Шановний Андрію!

    Не думала, що колись доведеться сперечатися з газетою “Поступ”, тим більше, що я повністю розділяю позицію редакції, і Вашу особисто, стосовно “Їхнього радіо” і “Матєрі гарадов рускіх”. З іншого боку, варто подумати над тим, чи не запізно ми (“Мертвий півень”) почали сперечатись взагалі...

    Ми мовчали, коли ТСН у передоргазмному стані повідомляла, що “Океан Ельзи” – перша група, котра прорвалася на Захід (виступивши у лондонському клубі перед українською діаспорою). Ми мовчали, коли протягом підготовки концерту “Мумій Тролля” та “Мертвого Півня” нас називали русифікаторами. Але я особисто як прес-секретар, холєра, вірила, що в нашому П’ємонті знайдеться журналіст (наприклад, Андрій Квятковський), який напише: “Хлопці, та це ж неправда! Ще багато років тому на Заході виступали і “ВВ”, і “Мертвий півень”, не кажучи вже про Віку Врадій, хоч їй вже байдуже, пам’ятають у рідному місті про отриману нею нагороду чи ні. Таж зовсім недавно “Мертвий півень” виступав у Парижі, і не перед діаспорою, а перед прискіпливою французькою публікою, і журналісти про це знають. Клуб “Лялька” влаштовує концерти “нерозкручених” українських груп, несучи при цьому збитки, підтримує українських художників. А у їхньому клубі “Лялька” взагалі накладено заборону на російську музику, які ж вони русифікатори, вони взагалі печерні націоналісти!” Так, чи приблизно так, написав би журналіст, який взявся б аналізувати те, що ми всі чуємо, бачимо і читаємо. Але наша п’ємонтська преса не звикла аналізувати, робити мінімальні узагальнення, висловлювати власну думку. Інша справа, коли можна безапеляційно вкусити. Втім, для цього серйозних зусиль робити не треба.

    Даруйте, що виливаю Вам своє персональне розчарування. Я поважаю львівських журналістів за те, що вони можуть “пробити” бодай якусь “місцеву” інформацію серед витягнених з російських сайтів в Інтернеті і перекладених комп’ютером пліток про російських і західних зірок. Тим більше, поважаю газету “Поступ”, знову ж таки, за її позицію і стосовно “Їхнього радіо”, і стосовно кієвскага “істеблішменту”, і стосовно розкрутки “князів і гетьманів”. Я поважаю газету “Поступ” за те, що вона не друкує безсмертну поезію отих князів. Але мені видається, Андрію, Ви не усвідомлюєте, що газета “Поступ” у Львові одна, і тираж має не найбільший. А “Їхнє радіо” слухають не тільки “рускоязичниє”, але й ті самі “свідомі галичани”, на яких Ви зорієнтовані, Ваші гіпотетичні читачі. І в тому, що робиться, винні ми всі. Хоча “Поступ” докладає максимум зусиль зі свого боку, “Лялька” – зі свого. Тільки от чомусь мешканці П’ємонту шкодують п’ять гривень на концерт невідомої української групи і готові віддати втричі більше за “Мумій Тролль”. Це стосовно “русифікації”.

    Ми ризикнули, зробили експеримент. Наші враження, наші результати, наша “кухня” – тема приватної розмови, а не газетної статті. Проте зовсім інша справа, коли на сторінках газет нам дорікають не за те, як ми зробили, а за те, що ми зробили. Андрію, Ви відмовляєте нам у праві на ризик, а це вже, даруйте, не патріотизм, а зашореність. Чому ми маємо виправдовуватись саме зараз? “Мумій Тролль” – не перша російська група, яка виступає у Львові. Ще три роки тому у “Дзизі” виступали “Віно і Сажа”, театр “Двоїна” з Москви, ще півроку тому у “Ляльці” виступали Дмітрій Прігов, Лєв Рубінштейн, Сергій Лєтов – також з Бєлокамєнной. Вас це тоді не обурювало? А може, Ви про це не знали? Спитайте у Вашої доньки, яка 23 березня була у “Ляльці”, як задекларували свою акцію “Годо”. І тоді спитайте себе: а чи я не робот, якщо реагую тільки на те, про що вже чув по “Інтеру” і “Їхньому радіо”, читав у “Фактах” і “Комсомолкє”, тільки на те, що нав’язують, що лежить на поверхні? Ваша стаття підтверджує, що реакції можна очікувати, лише спровокувавши, і що наша провокація була успішною. Чи Ви питали себе, чому клуб “Лялька” зробив дві акції в один і той самий день?

    Вас бентежить, чому “Лялька” не привозить “Лайбах”? А “Лялька” вже привозила музикантів з Австрії, привозила відомих польських джазистів “Walk Away” та Яна Пташина Врублевського, привозила легендарних білоруських рокерів “УЛІС” і “Новаё Неба”, чеських письменників, російських художників. І ще привезе. От найближчим часом – гітариста-віртуоза з Сімферополя Енвера Ізмайлова. Він татарин і говорить російською мовою. Може, маєте щось проти? Татари свого часу українців у полон брали... Вас бентежить, що галичани слухають російську попсу? Галичани взагалі слухають низькоякісну попсу – українську, американську, шведську. На декілька порядків частіше, аніж “Лайбах”. Але на цю проблему Ви чомусь не реагуєте як, перепрошую, бик на червону шмату.

    А стосовно “прелюдії для братів” і “донедавна амбітної галицької групи”... Тижні за два до концерту один із працівників “свідомого” львівського радіо спитав мене: “А що, “Мумій Тролль” погодився виступити з “Мертвим Півнем”? На що я відповіла тоді і відповідаю зараз Вам: “Пардон, це ми погодились”.
    Оксана ГОРЕЛИК,
    прес-секретар групи
    “Мертвий півень”
    ***
    Шановна пані Оксано!
    Усвідомлюю свою помилку: дарма писав аж 500 слів – вистачило би трьох: “І ти, Бруте?”
    Мушу, проте, вказати на декілька моментів.

    1)  Про “свідомих галичан”, що слухають російську попсу. Від участі-неучасті “Півнів” у таких концертах кількість останніх, звичайно, не зміниться. Але участь у них “леґітимізує” цю навалу в очах шанувальників “Півнів”.
    Чому галичани ходять на ті концерти і слухають “роспопсу”? Бо “генетичні коди зламано, автентичність втрачено, міської культури не здобуто. “Модна музика” – безумовно, та, що з Росії” (Ю.Андрухович). Чи журналісти цьому винні?

    2) Клуб “Лялька” в обговорюваній публікації не згадувався ВЗАГАЛІ. Тим паче в контексті “русифікації” (правий був Михайло Барбара, говорячи про львів’ян, поголовно охоплених комплексами). Втім, честь і хвала за австріяків, поляків, білорусів, татар... І за росіян – теж. Але... Suum quique? Європейцям – “Лялька”, “троллям” – стадіон?

    3) Вас називали “русифікаторами”? Були такі публікації? Може, я їх пропустив? Шепотіли, певно, по кутках. А про людське око в галицькій родині все було “пристойно”, все всіх задовольняло. А тут раптом... Фі, який скандал! Але ж це і є ціна того ризику, про право на який Ви пишете. І на який журналісти теж мають право... Для мене ціною (передбачуваною) ризику були нагадування  (Юрій Чопик у “Поступі” від 30.03) про рекламу концерту в нашій газеті.

    Так, газета чітко виконала свої рекламні зобов’язання ДО концерту. А ПІСЛЯ події журналіст дав їй свою особисту оцінку. Коректніше було б навпаки? У цивілізованих країнах гроші за рекламу – плата за газетну площу, а не за совість журналіста (див. “Кодекс преси (принципи журналістської етики)” Німецької ради преси, параґраф 7).

    Втім, не відкидаю закидів. Але, шановні критики, уважніше читайте тексти! Цитую: “МИ тепер “пєтухі”. До того ж, мертві”.
    Не “ви”, а “ми”. І підпис стоїть:
    Андрій КВЯТКОВСЬКИЙ