| ||||||||
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads6.gif){kind=small}
|
ADVERTISEMENT
 Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org | |||||||
| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| НАША СТОЛИЦЯ |
|
№ 62 (506), вівторок 4 квітня 2000 року
|
На порятунок Стрийського парку
Два роки тому Львівський державний аграрний університет, з ініціативи ректора Володимира Снітинського, започаткував шефство над Стрийським парком. Студенти та працівники університету періодично здійснюють роботи з прибирання та впорядкування цього найгарнішого парку міста Львова, проводять ремонт лавок та інших паркових споруд. Велику безкоштовну допомогу було надано для ремонту та заміни побитого скла в оранжереї.
Минулого тижня 40 студентів та молодих викладачів університету під керівництвом асистента кафедри менеджменту і права, голови обласної організації Союзу аграрної молоді Тараса Коляндрука провели чергову “зелену толоку” у Стрийському парку. Поряд із традиційними роботами з прибирання сміття та благоустрою, члени екологічного клубу “Чисті джерела” (президент клубу кандидат біологічних наук Богдан Крекчун) досліджували паркові джерела. Аналіз показав, зокрема, що у воді джерела “Кирила Кожум’яки”, з якого багато львів’ян постійно беруть “цілющу” воду, часом з’являються сліди миючих засобів.
15 квітня, у суботу, з нагоди Дня довкілля студенти та викладачі ЛДАУ
мають намір провести у Стрийському парку ще одну толоку, до участі в якій
запрошують усіх мешканців міста. Початок о 10 годині. Ця акція повинна
привернути увагу громадськості та міської влади до незадовільного стану
львівських парків.
І. Г.
Більшість наших юнаків не палає бажанням “виконати свій священний обов’язок”, тобто відслужити в армії. Про це свідчать результати соціологічного опитування молоді Львова щодо їхнього ставлення до проходження строкової служби.
Дослідження проводив Інформаційно-аналітичний центр “Нове Покоління”.
Було опитано 430 молодих людей віком від 18 до 28 років. На питання, чи
ухилися би Ви від служби в армії, якби мали таку можливість, ствердно відповіли
78,6 відсотка респондентів, негативну відповідь дало 13,5 %, у процесі
роздумів ще перебуває 7,9 %.
Даючи дефініцію службі в армії, 38,1 відсотка опитаних називає її обов’язком
кожного громадянина, 31 % назвав її даремною тратою часу, 26,7 % вважає
її школою життя, 4 % – пережитком минулого, 0,2 % – майбутньою професією.
Позитивне ставлення до переходу армії виключно на професійну основу висловило
47,3 відсотка респондентів, негативне –
11,3 %, за змішану армію виступає
17 %, ще не визначилось – 24,4 %.
В. Г.
Ігор МЕЛЬНИК
| РІЧНИЦЯ |
Учора львівська громада відзначала славетний ювілей підняття синьо-жовтого Прапора на ратушевій вежі. Перед входом до міської ради зібралося до сотні депутатів з усіх трьох демократичних скликань та трохи більше пересічних громадян. Спочатку хотіли провести віче біля пам’ятної таблиці на розі ратуші, однак намети пікетників-”кінескопівців” стали на заваді цьому задуму. Зате був військовий оркестр, а гучномовці розносили по всій напівпорожній ринковій площі слова учасників мітингу, який вів секретар Львівської міської ради Василь Білоус, бо міський голова Василь Куйбіда, на жаль, занедужав.
У 1918-1941-1990 роках – тричі у цьому столітті – над Королівським столичним містом Львовом піднімався український прапор. І останнього разу, як говорили промовці, уже назавжди! Вчора з цієї нагоди відбулась позачергова заміна прапора, однак проводили її не звичайні працівники господарського відділу, а депутати – по двоє від усіх трьох останніх скликань. Серед них була й учасниця історичної підняття Прапора 3 квітня 1990 року Стефанія Шабатура. Знаменно, що нинішнє, третє демократичне скликання в цьому акті репрезентували двоє керівників ЖЕКів.
Тоді – десять років тому – ми, депутати, ще повністю не усвідомлювали значення цієї події. Пам’ятаю, нас тоді дуже хвилював технічний бік справи. Якими мають бути розміри прапора, яку брати матерію, щоб не порвав його вітер. Та сама ухвала міськради приймалась теж дуже вже по-буденному. Зате, коли вже вийшли на площу та побачили тисячі людей, які нас тоді вітали, обнімали, дарували квіти... Стало поволі доходити, що ми теж трохи творимо Історію.
Багатьох учасників тих днів уже немає серед нас – Богдана Котика, В’ячеслава Чорновола, Ростислава Братуня, Євгена Шморгуна, Михайла Бойчишина, Володимира Комара, Василя Репетила, Володимира Піха та багатьох інших. Усіх відразу не згадаєш...
Бо пам’ять людська навіть за десять років уже творить легенди. Дуже
багатьом хотілося сказати, що саме на Львівській Ратуші у 1990 році вперше
в Україні підняли синьо-жовтий прапор. Дехто проголошував, що Залізничний
район був найпершим. Однак таки мусили визнати, що першими підняли національну
фану у Стрию, а потім у багатьох інших містах і селах Львівщини, Тернопільщини,
Івано-Франківщини, а вже потім замайоріла вона над ратушею Галицької
столиці.
Ксенія ЗАГОРОДНЮК
| СЕРІАЛ |
Схоже, що депутати Старосамбірської районної ради, перейнявши досвід своїх київських колег, і собі заходилися бавитися у велику політику. Вслід за народними депутатами вони тепер зайняті збиранням усіляких підписів, блокуванням роботи ради, висловлюванням недовіри голові й влаштовуванням альтернативних засідань сесії поза межами приміщення райради. Словом, політична інтрига у повному розпалі, а тим часом здалося би вже старосамбірським депутатам розглянути та затвердити районний бюджет.
Про ситуацію у Старосамбірській районній раді, коли ініціативна група з чотирьох депутатів назбирала достатньо підписів, аби внести у порядок денний питання про відкликання з посади голови Володимира Горбового, і коли вже на самій сесії, аби здійснити задуману перестановку, опонентам нинішнього керівництва забракло голосів, уже йшлося у “Поступі” за 29 березня. Але, виявляється, на тому ця історія не скінчилась: незадоволені рішенням ради депутати просто бойкотували слухання бюджетних звітів голів райадміністрації та ради. А відтак за відсутності кворуму старосамбірський бюджет на 2000 рік затверджено не було.
“На бюджетне слухання з’явилося лише 44 депутати, себто для легітимності рішень бракувало хоча б одного. Серед відсутніх виявилися все ті ж підпорядковані за місцем праці освітяни й лісники, причому, за моєю інформацією, перші у цей час сиділи “на килимі” у начальника райвно, а другі – відповідно, в конторі лісгоспу, що ним тут керує брат немаловідомого народного депутата Василь Фурдичко”, – розповідає голова Старосамбірської райради Володимир Горбовий. Таким чином, в очікуванні кворуму присутня половина депутатів протинялася коридорами ради п’ять годин. Врешті терпець Горобовому ввірвався й він закликав до розмови голову районної адміністрації Івана Хомича, котрий порадив дружній гілці місцевої влади зібратися наступного вівторка, тобто нині, й вже тоді розглядати бюджет.
А тим часом, як стало відомо “Поступу” з неофіційних джерел, усе та ж ініціативна четвірка, до складу якої увійшли вже згадувані нами керівник лісгоспу Василь Фурдичко та пані начальниця райвно Марія Низкогуз, не гаяли часу надаремно. Вони начебто їздили районом, знову збирали підписи проти Володимира Горбового та агітували за скликання альтернативного засідання сесії райради десь поза межами її приміщення. І все це попри дводенні мітинги активної громадськості Старого Самбора, що вимагає відставки голови райдержадміністрації Івана Хомича, відкликання з Верховної Ради народного депутата Ореста Фурдичка та проведення розслідування у справі вирубки та вивозу лісу з району. “Я, як і ви, знаю про все це виключно з чуток, – коментує активність своїх підопічних Іван Хомич. – Знаю лише, що депутати не хочуть, аби Горбовий і надалі головував. Вони ображені на нього, бо діє він не за регламентом, дозволяє собі коментувати виступи депутатів, а часом і образливо відгукується про них”. Схоже, більше аргументів проти нинішнього голови райради в “ображених” уже немає. А ще тиждень тому Горбовому інкримінували і закордонну поїздку, і володіння приватними фірмами, і придбання іномарки...
Та менше з тим: на минулотижневій сесії депутати так і не висловили
Горбовому жодних претензій, ба навіть тих, які нині називає Хомич. Тож,
природно, ми знову повертаємося до версії, що її свого часу висловив “Поступу”
керівник секретаріату Львівської обласної ради Петро Ваврин: справжньою
причиною старосамбірських подій є особистий конфлікт між головами ради
та адміністрації. Повністю спростовує цю думку (зрештою, а що інакше йому
залишається) Іван Хомич, а заступник обласного голови Іван Кельман каже,
що так і не “розібрався у ситуації”, хоч і просидів у старосамбірській
раді впродовж усього засідання, коли там розглядалося те доленосне питання.
До речі, Кельман обіцявся бути присутнім і на нинішній сесії райради, тож
будемо сподіватися, що хоч ця поїздка у район проллє трохи світла на “велику
політику” місцевого масштабу. А якщо пленарне засідання сесії пройде будь-де,
тільки не в приміщенні райради, – воно буде незаконним, це, до речі, визнав
і голова Самбірської райдержадміністрації Іван Хомич.
| АРХІВАРІУС |
1900 Р.
ДІЛО
Весна!
Д. 29 марта було у нас красно, ніби весняно, 30-ого хляпавниця, а 31-го сніг від рана й до нині лежить по улицях. А у Відні і в околицях такі сніги, що деякі поїзди перестали ходити...
Донесення
Всіх людей доброї волі в повіті перемишлянському упрашаємо донести як найскорше, в котрих громадах урядують ще тепер такі війти, котрих час вибору на шість літ уже минув, які довго урядують без вибору і для чого. Донесення ті просимо надсилати до “Діла” а они опісля зужиткують ся.
1940
ВІЛЬНА УКРАЇНА
Палац культури залізничників
Приміщення цього чудового Палацу колись було перетворено спритними польськими антрепренерами на комерційне підприємство. Тут влаштовувались кафешантанні розваги, демонструвались пригодницькі і “великосвітські” фільми.
Тільки при Радянській владі залізничники Львівського вузда дістали чудове місце справжнього культурного відпочинку. Увечері Палац культури залізничників весь у сяйві електрики. З світлих просторих зал лунає музика, пісня. Сюди залізничники приходять з сім’ями, відпочити в затишній обстановці. Для них влаштовуються концерти, виступи самодіяльних гуртків, перегляд кращих кінофільмів.
При Палаці працюють гуртки художньої самодіяльності. Духовий оркестр під керівництвом тов. Длутика підготував репертуар “Якщо завтра війна”, “Марш артилеристів” – композитора Покраса, “Марш фізкультурників” – композитора Дунаєвського, “Ніч” – Глінки.
1990
МОЛОДА ГАЛИЧИНА
Постанова
Пленуму Львівського обкому комсомолу “Про назву газети обласної комсомольської
організації”.
Назва друкованого органу львівської обласної комсомольської організації – газети “Ленінська молодь” несе в собі велике ідеологічне навантаження. І є віддзеркаленням тієї вузькокласової політичної доктрини культурного адміністративного соціалізму, яка передбачала монопольне право однієї партії виражати інтереси всього народу, в даному випадку всієї молоді...
Нова назва газети обумовлюється одним з пріоритетних напрямів діяльності обласної комсомольської організації – сприяння і практична участь у національно-культурному відродженні краю. Пропонована назва газети – “Молода Галичина” – знайшла широку підтримку, схвалення серед молоді і комсомольців області, про що свідчить численна редакційна пошта.
Виходячи з цього, а також враховуючи рішення ряду комітетів комсомолу
області ІV пленум обкому комсомолу
Постановляє:
Змінити назву газети “Ленінська молодь” на назву “Молода Галичина”.
|
|
