| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| ПОСТУП |
|
№ 61 (505), субота-неділя1-2 квітня 2000 року
|
|
|
|
ІСУС, СИН СИРАХА 8:9 |
| !!! |
Учора ввечері Президент України Леонід Кучма підписав підготовлений
днем раніше Указ, згідно з яким референдум 16 квітня буде відмінено. Таким
чином, втратив чинність попередній Указ Президента від 15 січня 2000 року.
Закінчення – стор. 3
Лазаренко повертається героєм
| ПРАВОСУДДЯ |
Сталося майже неможливе. Після року поневірянь фортуна нарешті повернулася
до опального екс-прем’єра обличчям: американський суд Сан-Франциско виправдав
українського панамця. І сьогодні очікується повернення Павла Івановича
в Україну.
Закінчення – стор. 4
Людина з необмеженою владою
| ВИННИЧУК |
Знаний львівський письменник Юрко Винничук віддавна був відомий умінням
плести кулуарні інтриги й діставати з того політичний зиск. Але остання
його підкилимна перемога затьмарює усі попередні: він фактичного став другою
за політичною вагомістю особою в королівському місті Лева. Юрія Павловича
було призначено головою організаційного комітету з проведення Дня міста
Львова. Про це повідомив нас сам Винничук і на підтвердження своїх слів
подав світлину, яка знімає всякі сумніви щодо цього факту.
Закінчення – стор. 2
Любко ПЕТРЕНКО
| АВСТРО-УГОРЩИНА |
Цього тижня каринтійській газеті Zurueck вдалося дещо привідкрити лаштунки реальних підстав несподіваної резиґнації Йорґа Гайдера з посади голови Партії свободи. Зібравши докупи, як пуцлі, деякі факти і скупі повідомлення про його актуальну діяльність, можна зробити доволі обґрунтоване припущення: Гайдер готує передумови для відновлення Австро-Угорської імперії і навіть створив таємну спілку “Лицарів імперії”.
Зараз Гайдер старанно вивчає історію імперських часів своєї країни. Аналізує прийнятність для нинішнього часу тодішніх урядових, господарських, самоврядних та інших структур, тодішнього законодавства, освітньої системи тощо. Зокрема, пише про це Zurueck: “Відправивши на відпочинок вередливу даму-політику, Йорґ перетворився у бібліотечну мишу. Щодня відвідувачі Кляґенфуртської бібліотеки бачать його зігнутим над запилюженими фоліантами...”.
Для проведення досліджень прем’єр Каринтії запросив до своєї столиці – Кляґенфурту – знаних фахівців із різних країв, що колись входили в одну велику державу. До кола втаємничених увійшов і відомий львівський історик Василь Ґадзевич, який саме в цей час перебував у Відні, де збирав матеріали до монографії про Вільгельма Габсбурґа. А пан Ґадзевич (постійні читачі “Поступу” пам’ятають) є нашим давнім дописувачем. Він нам і розповів дещо про цю справу (надмірно деталізувати він не мав права, присягнувши панові Гайдерові дотримуватися певної дискретності).
Тож що планує Гайдер, якого ліва європейська преса не припиняє порівнювати з Адольфом Гітлером? Невже мілітарну інвазію у сусідні країни й насильницький аншлюс колишніх цісарських територій? Аж ніяк. Хоча б тому, що армія Австрійської Республіки придатна хіба що до урочистих парадів. Розраховує колишній лідер “свободівців” виключно на добру волю. І така тактика має набагато більше шансів на успіх.
Пригадаймо собі початок 90-х років, поділ югославської федерації. Лідером у параді суверенітетів виступила Словенія. Але Ляйбах чітко дав зрозуміти: незалежність – не самоціль, на часі – повернення у лоно бабці-Австрії. Схожі тенденції проглядаються у здорових політичних колах Чехії, Словаччини, Угорщини, Боснії і, звичайно ж, Галичини.
Чи є це шансом і для нашого коронного краю долучитися до великої держави?
Це, в першу чергу, залежатиме від нашого здорового глузду й політичної
волі. А чи захоче Відень повертати собі зіпсутих совєтським режимом земель
і людей? Треба сподіватись на краще. Адже ще найясніший цісар Франц Йосип
завжди схвально відгукувався про галичан. За подиву гідну лояльність їх
навіть нарекли при віденському дворі “тірольцями сходу”.
Тож доведімо, що ми гідні своїх прадідів, станьмо лицарями свого майбутнього.
Роман ДОРОШ
| КИНУЛИ |
Зарано ми повірили обіцянкам Федерації футболу України, що відбірковий матч першості світу 2002 року між командами України та Польщі відбудеться у Львові. Виявляється, самого рішення виконкому ФФУ виявилося замало, щоби матч відбувся в місті Лева. Що більше, з’ясувалося, що голова нашої федерації Валерій Пустовойтенко вміє лише обіцяти, а далі за обіцянки справа не йде. Нагадаємо, що ще перед рішенням виконкому Валерій Павлович запевняв, що цей футбольний матч пройде у столиці Західної України.
Та тепер він змінив свою позицію (чи йому її змінили). До речі, це стається з українським екс-прем’єром вже не вперше . Торік він заявляв, що надіслав Папі Іванові-Павлу ІІ запрошення відвідати Україну. Та, як виявилося згодом, або це запрошення десь загубилось, або його взагалі не було. Тому й рішення відмовити Львову не виглядає надто сенсаційним. Шкода лише, що ми з вами опинились у невтішній ролі героїв народної приказки, винесеної в назву цього матеріалу.
А почалось усе зі службової записки головного тренера нашої збірної Валерія Лобановського, де він попросив Валерія Пустовойтенка перенести матч зі Львова до Києва. На думку нашого “метра”, гравці вже звикли до футбольного поля НСК “Олімпійський”, де традиційно виступає наша збірна. А беручи до уваги ще й те, що навчально-тренувальна база “Карпат” у Брюховичах не відповідає не лише сьогоднішньому дню, але й учорашньому, виконком Федерації футболу України вирішив скасувати своє попереднє рішення. Це означає одне – футбольний матч Україна – Польща, який відбудеться 2 вересня, перенесено до Києва на НСК “Олмпійський”.
Не допоміг Львову і спеціальний лист голови Федерації футболу Львівщини
Ярослава Грися на ім’я голови Федерації футболу України Валерія Пустовойтенка
про готовність Львова прийняти відбірковий матч першості світу 2002 року.
На жаль, мусимо констатувати, що нас просто “кинули”. Звичайно, база “Карпат”
у Брюховичах – одна з найгірших у вищій лізі. Але ж власники “Карпат” обіцяли
ще влітку відкрити нову базу в Суховолі, яка буде незрівнянно краща за
брюховицьку. Скептики можуть закинути, що на стадіоні “Україна” немає підігріву.
Але ж, шановні, його наявності не вимагає УЄФА! Це лише вимога ПФЛ, та
і про неї вже, здається, всі дружно забули.
Закінчення – стор. 11
|
|