UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 59 (503), четвер 30 березня 2000 року FRONTPAGE [ст.1] - PDF ПЕРША СТОРІНКА ЧАЕС закриють до кінця року Убивство бізнесмена Кудрявцева зізналася Зиновій Кулик схиляється до думки балотуватися у Львові Референдум буде обрізаним ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів Кожному журналістові – по фузеї Убивство бізнесмена (Закінчення) Звільнити “Карпати” від податків Всі у фермери Сенчук у Польщі МІСТЕЧКОВИЙ ПОСТУП “Не туди б’єш, Іване” КУН намагається відвернути референдум Чому вирубують дерева? Студентські дебати навколо Путіна АРХІВАРІУС: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид Референдумна ейфорія ЧАЕС закриють до кінця року (Закінчення) І депутати постануть перед судом Кучма почуває себе нормально Українці люблять колгоспи Виявляється, чиновників у нас катастрофічно мало ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Шмідт поховав колгоспи МВФ прагне незалежності від США Ціни на нафту повинні стабілізуватися СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Кудрявцева зізналася Паству не лише спалювали Конституційний суд урівняв учительок з учителями Комуністи хочуть судити Єльцина ОСВІТНІЙ ПОСТУП Бити чи не бити дитину? Пластикові атестати зрілості Чим наша школа відрізнятиметься від мозамбікської? Студентський науковий клуб АРТ-ПОСТУП У СВІТ Віртуальна Біблія Зальцбурзький фестиваль Авіньйон – місто культури 2000 Маріонетки воюють та перемагають БІБЛІОТЕКА НЕРУХОМІСТЬ Житло у Львові. Погляд крізь час РЕТРО-ПОСТУП Неакадемічні розмови на Академічній СПОРТ-ПОСТУП “Львівська Політехніка – Монада” – в Суперлізі! Спорт, мистецтво чи кримінал? “Карпати” – в 1/4 фiналу Кубка України! БК “Київ” продовжує боротьбу Тренера вшановують турнiром СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР ВЕСНА НА ГОЛОВІ Гороскоп

 

НЕРУХОМІСТЬ

СТОРІНКА 9

№ 59 (503), четвер 30  березня 2000 року

Житло у Львові. Погляд крізь час

У наш час, коли стало можливим вільно купувати і продавати квартири, кожен намагається приватизувати своє житло “про всяк випадок”. Фірми, які на аукціоні купують ділянки “під житло” в місті, намагаються утворити щось на зразок кооперативу, коли спочатку вносиш гроші, а за якийсь час дістаєш (або не дістаєш, якщо фірма брехлива) добру квартиру за грубі гроші, але вже у власність. Можливо, настане час, коли такі фірми або окремі дуже багаті люди будуватимуть житло для найму й відновлять стару львівську традицію прибуткового або чиншового житла.

Прибуткові житлові будинки ведуть свій “родовід” від середньовічних кам’яниць, окремі приміщення яких здавна здавали в найм під житло або магазини. Такі кам’яниці є на площі Ринок і прилеглих до неї вуличках. У ХІХ ст. їх масово переробляють під нові оселі у зв’язку з підведенням водогону та каналізації. Сходи, які раніше були вільно розміщені у плані, тепер виділяють в окремі об’єми – сходові клітки. Інтенсивно надбудовують верхні поверхи та дворові флігелі. Санвузли виносять в об’ємі флігеля, з’єднують із основним будинком галереєю. Середньовічні кам’янички перетворюються на багатоквартирні доми. Все ж рідко яке перепланування є досконалим, завжди якісь обмеження не дозволяють створити максимальних зручностей для проживання. Тому поліпшені перебудовами квартири в середньовічних кам’яницях мають одну важливу перевагу – розташування в центрі міста, – але багато вад.

Після знесення міських фортифікацій і розширення території міста житлові будинки зводять уже на більших ділянках. Поширився тип змішаних споруд, що виконували водночас функції житла (верхні поверхи) та громадської або торгової установи (партер). Власник земельної ділянки в центральній частині хотів отримати якомога більше прибутку від вкладених у ділянку чималих коштів. А найбільші гроші завжди приносила торгівля. Тому такий тип будинків дуже поширений у забудові центральних площ міста у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Приклад – забудова центральної артерії міста (проспектів Свободи та Шевченка, площі Міцкевича).

Суто житлові будинки цього періоду зводять у віддаленіших від центру районах. Ділянки під забудову вже доволі великі. Планування таких будинків, однак, дуже нагадує переплановані середньовічні кам’яниці: основний будинок і флігель. Тільки тепер ці два об’єми – одне ціле, а  функціональне вирішення раціональне. Основний будинок має великі квартири переважно галерейного планування (кімнати розміщені одна за одною, в народі кажуть – “поїздом”), кухня та санвузли поряд. У флігелі, що найчастіше має відкритий балкон-галерею, мешкання простіші: кімната-кухня-санвузол або лише кімната для прислуги. Ці об’єми творять невеликий замкнутий із трьох боків внутрішній двір, у який дуже часто на рівні першого поверху є проїзд з вулиці. Життя вносить корективи й у планування квартир. З часом об’єми залишаються такі ж, але одна квартира займає пів поверху і розміщується як в основному будинку, так і у флігелі. Парадний вхід у мешкання – з центральних сходів відразу до передпокою, звідки двері ведуть у кілька кімнат. Значна висота приміщень, – у них вільно дихаєш, але не дуже затишно почуваєшся. В об’ємі флігеля є кухня, вхід до якої – з галереї або й зовсім окремими “чорними сходами”, призначеними для прислуги. Де-не-де у львівських будинках можна ще зустріти і спеціальні підйомники для продуктів власне з внутрішних двориків. Таку забудову маємо в районах поряд із центром: вул. Бандери, Вітовського, Коцюбинського, Левицького тощо. Це типові прибуткові будинки, помешкання в яких призначалися виключно для найму.

Багатші будують особняки. Проміжною ланкою між особняком і прибутковим будинком є дво- або триповерхові споруди, де в підвищеному партері розкішне мешкання власника, а над ним – квартири для найму. Приклад – будинки на вул. Чупринки, 11, 50.

Наприкінці ХІХ ст. у Львові з’являється архітектурна майстерня талановитого архітектора Івана Левинського, який займався також проектуванням і будівництвом доброго та вигідного житла. Левинський справедливо вважав ідеальним типом житла віллу з прилеглим садом. Фірма Левинського закупила земельні ділянки, де планувала розпочати саме таке будівництво. Це передовсім район Кастелівки. Проектне бюро робить проекти, власна фабрика виготовляє матеріали, власна будівельна бригада будує. Мрією Левинського було забудувати простір гарними віллами, дати можливість відпочити людям у просторих сонячних кімнатах серед зелені та квітів. Левинський прагнув створити місто-сад. Однак під кінець ХІХ ст. зросли ціни на землю, і будувати вілли з садами стало до снаги лише дуже заможним людям. Тому прибутковий будинок знову домінує.
Фірма Левинського, в якій працювало багато талановитих архітекторів, збудувала кілька житлових комплексів.
Вони намагалися створити у Львові перші зразки кооперативного будівництва, поширеного в той час у Німеччині. Таку забудову відразу можна впізнати. Ці будинки стоять не суцільним фронтом уздовж вулиці, а компонуються групами з внутрішнім подвір’ям або відступають від лінії тротуару, утворюючи простір перед фасадом – курдонер. Помешкання в таких будинках заслужено дістали назви “люкс” і “напівлюкс”. Приклад такого львівського “рондо” – забудова вулиць Богомольця та Донцова. Гасло Левинського: “Фантазія та форма повинні йти в парі з озадливістю і матеріалом; матеріал – у парі з конструкцією, функціональність – у парі з формою; кошти роботи – в парі з функціональністю”.

Але всі архітектурні плани перервалися разом із початком Першої світової війни. Коли гримлять гармати, архітектори та будівельники залишаються без праці. Роботу мають грабарі.
Далі буде