BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 59 (503), четвер
30 березня 2000 року


  • FRONTPAGE [ст.1] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • ЧАЕС закриють до кінця року
      • Убивство бізнесмена
      • Кудрявцева зізналася
      • Зиновій Кулик схиляється до думки балотуватися у Львові
      • Референдум буде обрізаним
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • Кожному журналістові – по фузеї
      • Убивство бізнесмена (Закінчення)
      • Звільнити “Карпати” від податків
      • Всі у фермери
      • Сенчук у Польщі
    3. МІСТЕЧКОВИЙ ПОСТУП
      • “Не туди б’єш, Іване”
      • КУН намагається відвернути референдум
      • Чому вирубують дерева?
      • Студентські дебати навколо Путіна
      • АРХІВАРІУС: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • Референдумна ейфорія
      • ЧАЕС закриють до кінця року (Закінчення)
      • І депутати постануть перед судом
      • Кучма почуває себе нормально
      • Українці люблять колгоспи
      • Виявляється, чиновників у нас катастрофічно мало
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • Шмідт поховав колгоспи
      • МВФ прагне незалежності від США
      • Ціни на нафту повинні стабілізуватися
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • Кудрявцева зізналася
      • Паству не лише спалювали
      • Конституційний суд урівняв учительок з учителями
      • Комуністи хочуть судити Єльцина
    7. ОСВІТНІЙ ПОСТУП
      • Бити чи не бити дитину?
      • Пластикові атестати зрілості
      • Чим наша школа відрізнятиметься від мозамбікської?
      • Студентський науковий клуб
    8. АРТ-ПОСТУП У СВІТ
      • Віртуальна Біблія
      • Зальцбурзький фестиваль
      • Авіньйон – місто культури 2000
      • Маріонетки воюють та перемагають
      • БІБЛІОТЕКА
    9. НЕРУХОМІСТЬ
      • Житло у Львові. Погляд крізь час
    10. РЕТРО-ПОСТУП
      • Неакадемічні розмови на Академічній
    11. СПОРТ-ПОСТУП
      • “Львівська Політехніка – Монада” – в Суперлізі!
      • Спорт, мистецтво чи кримінал?
      • “Карпати” – в 1/4 фiналу Кубка України!
      • БК “Київ” продовжує боротьбу
      • Тренера вшановують турнiром
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТ-SCRIPTUM
      • КАЛЕНДАР
      • ВЕСНА НА ГОЛОВІ
      • Гороскоп

  • pp_59_8  
     АРТ-ПОСТУП У СВІТ
    СТОРІНКА 8
    № 59 (503), четвер 30  березня 2000 року

    Віртуальна Біблія

    Про цей проект “Поступ” уже писав минулого року, але втілення його в життя нарешті має конкретні дати.

    Отже, у травні всі, хто з нетерпінням чекає появи нової веб-сторінки, з якої можна буде читати Біблію у виданні Гуттенберга, отримають можливість придбати за скромну суму 98 марок ще й два інтерактивних компакт-диски, з якими почнеться їхня мандрівка сторінками безсмертного твору, що може паралельно відбуватися і в Інтернеті. На сьогодні зі 180 видрукуваних тоді книг збереглося 49. Віртуальний проект приурочений до 600-ї річниці з дня народження винахідника книгодрукування.

    Після свого революційного винаходу друкарського верстата Йоганнес Гуттенберг від 1397 року працював над виданням “книги книг”. Він закінчив роботу над цим майстерним витвором у гармонічному кольоровому оформленні із завершеною структурою відповідності шрифтів і візерунків у своїй друкарні разом із помічником Йоганнесом Фустом і Петером Шеффером. Книгу було видано латиною. Із 180 екземплярів 150 були надруковані на папері і 30 – на пергаменті. Для цих 30 книг потрібне було стадо з 80 овець. Із відомих на сьогодні пергаментних примірників книги більш або менш повно вціліли ті, що зберігаються у Геттінгені (Niedersachsischen Staats- und Universitatsbibliothek), Лондоні (British Library), Парижі (Bibliotheque Nationale) і Вашингтоні (Library of Congress). Ще один примірник є у Берліні, але там бракує кількох сторінок.

    Минулого тижня проект було представлено у Центральній бібліотеці Лейпцига. Сама ж робота над проектом проходила у Геттінгені, де 1200 сторінок оригіналу, видрукуваного на пергаменті, були обережно відскановані й перетворені на файли.

    Сторінки книги із компакт-дисків можна роздруковувати, і автори проекту стверджують, що при цьому зберігатиметься така якість, як на факсиміле. У віртуальному варіанті книга доступна гебрейською, грецькою, німецькою, англійською і французькою мовами. На обох компактах є й ілюстрації до видання Гуттенберга.
    Н. С.



    Зальцбурзький фестиваль
    ПАНІКА

    2001 рік почнеться для усесвітньо відомого фестивалю в місті Зальцбург не дуже вдало. Насамперед, фестивалю доведеться змиритися з тим, що у розпорядженні його організаторів відтепер буде менше грошей, аніж до того. А точніше, на 7% менше коштів фестиваль отримає від австрійського уряду і на 2% менше – з бюджету міста Зальцбург. “Всього-на-всього?” – запитаєте ви. Але, виявляється, нам “всього-на-всього”, а їм – паніка. Принаймні так випливає з безлічі стурбованих і обурених таким неподобством газетних репортажів.

    Мотивуються ці непопулярні заходи бажанням зекономити гроші для соціальних витрат.

    Але головний організатор, “інтендант” (саме так називається його посада) фестивалю сказав, що він шокований таким рішенням. “Це було як несподіваний укус змії”, – прокоментував він останні події. Таким чином, на його думку, опинилося під питанням проведення ряду вже запланованих акцій фестивалю, можливим буде й підвищення цін на квитки.
    Н. С.



    Авіньйон – місто культури 2000
    СУМНІВИ

    Авіньйон – одне з дев’яти міст, які Європейська рада міністрів культури призначила культурними столицями Європи (а ще Болонью, Берген, Брюссель, Краків, Прагу, Рейк’явік, Сантьяго де Компостелу, Хельсінкі). Ми вже розповідали про футуристичну програму Хельсінкі та про стародавній Краків, занурений у власну історію. Тепер же вестимемо мову про місто, яке має змогу поєднувати і давнину, адже Авіньйон пам’ятає ще давньоримські легіони, і сучасність, бо його театральний фестиваль збирає найкращі театри світу.

    Проте якщо інші міста у надзвичайно мажорних тонах проголошують свої програми не гірше від кандидатів у президенти, то Авіньйон почувається у цій ролі відверто незатишно. Місто Пап завжди обтяжене боргами, але мусить підтримувати імідж однієї з найбагатших та найбільш коштовних французьких історичних пам’яток. “Відвідайте Авіньйон, його зникаючу красу, його столітню безініціативність”, – так сповіщала афіша, вивішена на папському палаці й підписана загадковими ініціалами PLOUC, – саме тоді, коли Авіньйон оголосили культурною столицею 2000 року.

    Місто готувалося до свята й оприлюднило як базовий елемент програми “Красу” (так називалася національна виставка Місії-2000. Муніципалітет опублікував дуже насичену програму, де були представлені всі види мистецтва; в ній мали брати участь і місцеві артисти, і представники багатьох країн світу. Авіньйонці сподівалися отримати 110 млн. франків на підтримку програми. Переважна частина цієї суми мала піти на реконструкцію берегів Рони та перетворення колишніх складів у культурний комплекс. Ці зусилля мали б заперечити “столітню безініціативність” та згладити “відсутність” культурної політики міста. Раніше, у 80-х роках, Авіньйон виділяв на культуру 20% бюджету і справді був одним із культурних та туристичних центрів Європи.

    Теперішній мер Марі Жозе Руа отримала у 1995 бюджетний дефіцит та борги – тож змушена була принести культуру в жертву. Видатки на культуру зменшилися з 17,3% у 1995 до 16,6% в 2000 році. Місту доводиться утримувати школу образотворчих мистецтв, консерваторію, оперний театр, танцювальну групу, численні пам’ятки архітектури та музеї. Крім того, Авіньйон, маючи
    86 000 мешканців, позбавлений індустрії.

    “Майбутнє Авіньйона – за туризмом та культурою”, – стверджує мер Руа, та це не заважає їй бути з цією ж таки культурою у двозначних стосунках. Так, вона намагається передоручити опіку над Палацом Пап державі, бо, незважаючи на свої 583 000 відвідувачів у рік, він є збитковим. Міністерство культури погодилося. Це – справжня безвихідь для міста, вважають багато його патріотів.

    Безвихідь стосується також знаменитого театрального фестивалю, який водночас є одним із головних фінансових джерел (прибуток від нього складає 145 тис. франків (22,11 тис. євро)). Його директор Бернар Февр Арсьє нарікає на труднощі в діалогах з муніципалітетом. І це при тому, що міжнародна репутація фестивалю є незаперечною, він “упродовж 10 років є для Авіньйона тим, чим для Парижа є Ейфелева вежа. У тому числі – і з комерційного боку”. Дирекція фестивалю ініціювала будівництво театрального центру, який би об’єднав під одним дахом архів, відеотеку театральних вистав, освітню мережу для глядачів, виставкові зали тощо. Держава мала виділити 90% потрібних коштів. Мерія відхилила проект, і центр було відкрито в Парижі.

    Тож проголошення Авіньйона культурною столицею Європи стало лакмусовим папірцем для внутрішніх проблем міста, обговорення яких було б корисним і для інших міст – тих, які теж мали б жити з туризму й культури. Але від почесного титулу ніхто не відмовився, і, крім щорічного театрального фестивалю та виставки “Краса”, програма включатиме також кінофестиваль молодого кіно в спеціальному кіноцентрі Utopia, біля підніжжя Палацу Пап, відкриття драматичного центру, під дахом якого погодились об’єднатися три незалежні театральні трупи: театр Carmes під керівництвом Андре Бенедетто, “Театр Ле Аль” під керівництвом Алена Тіма й “Театр чорного дуба” під керівництвом Жерара Жела. В апартаментах Бенедикта XII відкриється величезна виставка живопису, а в січні та лютому вже відбулися фестиваль танцю, куди з’їхалися представники фольклорних колективів, та фестиваль анімаційних фільмів, який зібрав багато молоді.

    “Це фантастичне місто-лабіринт, повне пасток і таємних садів, – сказав про нього режисер Жерар Жела, – але воно завжди відкидало своїх митців”. Тепер, у 2000 році, усе має змінитися, вважає міська влада, яка у програмі “Місто культури 2000” наголошує на презентації суто місцевого мистецтва. Тепер треба, щоб і авіньйонці повірили у це.
    К. С.



    Маріонетки воюють та перемагають
    Незвична вистава незвичного театру

    Катерина СЛІПЧЕНКО

    ЛЯЛЬКИ

    Париж перебуває під враженням вистави, яка приїхала у цю європейську столицю з кавказьких гір: знаменитий на весь світ театр маріонеток Резо Габріадзе з Тбілісі привіз виставу... “Сталінградська битва”. Так-так, маріонетки відтворюють події цієї знаної баталії часів ІІ світової війни.

    Вистава в Парижі є частиною великого турне Францією, Бельгією та Швейцарією, а після цього Резо Габріадзе повернеться у рідний Тбілісі, щоб ставити нову виставу. “Там ітиметься про жабу, яка чує все, що відбувається у радіусі двох кілометрів”, – розповідає режисер. “Казка?” – спитали його. “Ні, автобіографія”, – відповідає Резо.
    Свого часу створення театру маріонеток, який очолив знаний художник родом із Кутаїсі, стало справжньою бомбою у театрі, у самому ставленні до нього. У ляльковому театрі грають Шекспіра!

    І пристрасті маленьких чоловічків на ниточках, виявляється, можуть зворушувати, лякати, примушувати співпереживати. Ляльки, зроблені за ескізами самого Габріадзе, і справді, здається, жили і живуть власним життям, і ніби не ними керують ті, що є по той бік нитки та чорної ширми, а навпаки.

    Театрик розташувався в одному з маленьких будиночків на бурхливою Курою, квитки на його вистави треба було замовляти за місяць. А інший геній грузинського театру, Роберт Стуруа, розповідав, як Резо, приходячи в гості до колег із сусідніх особнячків (свого часу грузинська влада вирішила проблему збереження житлової забудови старого Тбілісі геніально: вона віддала будиночки з мальовничим дерев’яним декором під квартири та майстерні своїм митцям), міряв стіни, мріючи перетворити всі старі особнячки над Курою у лялькові театрики.
    Кажуть, дерев’яні балкони пішли на дрова, Габріадзе і Стуруа скуштували долі політемігрантів, а половина цих будиночків пропала у полум’ї війни. Але театр Габріадзе працює, хоч і міняє адресу з тбіліської на московську, на діжонську, і знову на тбіліську, бо поки тече Кура, Резо буде повертатися на її круті береги. Як повернувся і Стуруа у свій театр імені Руставелі.

    Грузин Габріадзе добре знає, що таке війна, і, може, ще й тому його маріонетки є такими живими та переконливими.

    Уперше створити “Сталінградську битву” Габріадзе намагався у середині 90-х років в Росії, але поставив у Франції в Національному театрі Діжона (Бургундія), де тоді Резо Габріадзе працював. У виставі йдеться про тих, хто воював і загинув, про солдата Яшу, про німецького офіцера, про закоханого в зірку коня, про мурашку, яка розшукує на полі бою свого сина...

    Грузинський ляльковод, якого часто і справедливо називають найкращим у світі, будує видовище за допомогою дуже простих елементів: відро з водою, яке крутиться довкола осі, відтворює не лише саму битву, а й життя довоєнного Берліну, тисячі кілометрів, пройдених солдатами, та жалобу після бою. Крім відра, декорації складаються з піску, з якого по ходу дії персонажі викопують то шматок тканини, то червону зірку, то залізний хрест.

    Вистава починається тоді, коли перед чорною ширмою падає маленька фігурка маріонетки у повній мовчанці, а вже потім розгортається дія, яка перемежується з картинами довоєнного життя: ми бачимо берлінського художника-експресіоніста, киянина Яшу, молодого казаха. І всі вони загинуть у Сталінграді.

    Разом із п’ятьма молодими ляльководами, які керують маріонетками з делікатною зграбністю в освітленій смузі,
    Резо досягає потужності та драматизму – властивостей, рідко притаманних маріонеткам.
    К. С.



    БІБЛІОТЕКА
    Ми продовжуємо знайомити читачів із новинками книжкового ринку Великобританії (початок у №54 від 23.03.2000)

    “Сибіріада”
    Коліна Теброна

    In Siberia by Colin Thubron. Видавництво Harpercollins; ISBN 0060195436. Дорожній щоденник Коліна Теброна (надзвичайно авторитетного в Англії публіциста), велику частину якого займають розшифровки диктофонних інтерв’ю з сучасними сибірськими тубільцями. Співрозмовників Теброн вибирає, нічого не скажеш, екзотичних: шаман; самозвана аватара Григорія Распутіна; каґебіст, що перекваліфікувався в баптистського проповідника; безсімейна babushka-сталіністка, яка божеволіє від “Просто Марії”... Стиль авторських коментарів – лірично-піднесений (“Білі спалахи танцюють на крижаній твердині, місто-гігант безопорно ковзає понад льодовиками, сплять мамонти в обіймах мерзлоти”); часом заради більшого художнього ефекту Теброн грішить проти істини. Раніше Колін Теброн публікував репортажі про свої мандрівки “актуальним” Близьким Сходом (Дамаск, Ліван) та на Кіпрі, книги “Там, де ночі довші” (про СРСР епохи застою), “За Стіною” (про Китай), “Втрачене серце Азії” (про її втрачене серце). У вільний від відряджень час цей автор продукує песимістичну белетристику.

    Нова індійська проза:
     роман про романтиків

    The Romantics: A Novel by Pankaj Mishra. Видавництво Random House; ISBN 0375502742. З того часу, як роман необстріляної зеленоокої індійки Арундаті Рой “Бог дрібниць” “відірвав” Букерівську премію (1997), британські видавці прочісують Індію у пошуках його аналогів або принаймні клонів. “Романтики” 30-річного Панкая, як і “Бог...” Арундаті, – непретензійний дебют із неприкритим присмаком сповідальності. Герой-оповідач – студент Бенареського університету, який намагається примирити національне з космополітичним, кастове з індивідуалістським, Рабіндраната Тагора з Артуром Шопенгауером. Але, як давно відомо з вуст класика Кіплінга, Захід є Захід, а Схід є Схід, і з місць вони... Утім, незважаючи на показний нудотно-політкоректний пафос, книга насичена неприлизаними спостереженнями над інтернаціональним студентським побутом: шакаляча заздрість, вовча солідарність, грація мегалополіса, як у пантери Багіри. Чим у першу чергу і цікава.
    К. С.


     






    вышки туры строительная передвижная купить