BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 58 (502), середа
29 березня 2000 року


  • FRONTPAGE [ст.1] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • Мертвим бракує землі
      • уперше без медалей, проте з допінгом
      • 20 мільйонів доларів компенсації за куріння
      • Перше почесне консульство в Україні
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • Мертвим бракує землі
      • Перше почесне консульство ФРН в Україні (Закінчення)
      • Куди поділись елітні хвойди?
      • Сенчук зустрівся з німецьким амбасадором
      • Блок ПРП-НРУ-КУН претендує на 10 мандатів
    3. МІСТЕЧКОВИЙ ПОСТУП
      • Лист у відповідь на статтю Андрія Квятковського “Ми помрем не в Парижі” 28 березня 2000 року
      • ПРОВІНЦІЙНІ КОНФЛІКТИ: СТАРОСАМБІРЩИНА
      • архіваріус: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • Референдум перетвориться на плебісцит?
      • Українська армія в “гарячих точках”
      • Уряд рятуватиме моря
      • Жулинський займається депортованими
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • США вимагають покарати причетних до зловживань із кредитами МВФ
      • DaimlerChrysler і Mitsubishi уклали союз
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • Вибух на Phillips Petroleum
      • Молоді та розважливі
      • Нетаньягу загрожує суд
      • Серби посягнули на НАТО
    7. РЕФЕРЕНДУМ В ПОСТУПІ
      • Український референдум має численних попередників
      • Референдум: перемога буде за нами
    8. АРТ-ПОСТУП
      • Подвійний портрет композитора-олімпійця
      • Чи варто прагнути вражень?
      • Четвергові станіславівські скандали
    9. ПОСТУП У РЕГІОНІ
      • У Липівцях - аграрна реформа
      • П’ята річниця професійного свята працівників геодезії та картографії України
    10. МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
      • “Остаточний діагноз”
      • NEWS
    11. СПОРТ-ПОСТУП
      • Так хто ж увійде у Вищу лігу?
      • Міхаель Шумахер знову виграє
      • Змагання неповносправних
      • Федерація баскетболу визначила чемпіона
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТ-SCRIPTUM
      • КАЛЕНДАР
      • МУЗ-НОВИНИ
      • Гороскоп

  • pp_58_7  
    РЕФЕРЕНДУМ В ПОСТУПІ
    СТОРІНКА 7
    № 58 (502), середа 29  березня 2000 року

    Український референдум має численних попередників
    Богдан ТКАЧУК

    16 квітня громадяни України можуть на референдумі  вирішити відразу шість важливих питань щодо побудови і
    специфіки роботи державного механізму. Одне з тих питань, довкола якого розгорілося найбільше дискусій, – це прийняття надалі Конституції на референдумі. Звідки ж узялася ця форма прийняття рішень і як активно її застосовують в інших країнах?

    Референдумний шлях конституції є “найстаршим”. Він народився ще наприкінці 18 століття, коли саме в такий спосіб приймалися конституції у багатьох країнах Європи і Північної Америки. Цей шлях можна вважати найдемократичнішим, бо він є формою прямої демократії у той час, як прийняття рішень парламентом чи конституційними зборами виглядають менш легітимними. До того ж, зміни до всенародно прийнятого документа можна вносити тільки новим референдумом. Це зменшує шанси на регулярне “оновлення” Основного Закону, стабільність якого вважається в цілому світі  однією з головних запорук стабільності в державі.

    У наш час європейські країни продовжують практикувати всенародне прийняття найважливіших державних рішень. Зокрема, референдуми народили конституції Данії, Естонії, Литви, Туреччини, Польщі, Франції... До речі, про Францію. Саме президент цієї країни генерал де Ґолль найчастіше у сучасній Європі практикував загальнонаціональні референдуми. У звязку з кризою влади він, навіть за відсутності конституційного права на референдум, розпустив парламент і призначив референдум, одне з питань якого стосувалося і прийняття нової конституції. Політична реформа у Франції, проведена за посередництвом кількох референдумів, дала змогу утворити одну з найдосконаліших політичних систем у Європі.

    Цікавим є ще один момент. Загальнонаціональний референдум ставить політиків у досить вузькі рамки виконання волі народу щодо обговорюваної проблеми. І якщо у керівництва держави інші погляди на розвиток суспільства, ніж у народу, то фактично навіть без очікування на наступні вибори нація може отримати нове керівництво держави. Уже згаданий Шарль де Ґолль, окрім референдумів, на яких народ підтримав його позицію, мав і опитування, яке він “програв”. Після цього референдуму президент подав у відставку. Він слушно визнав, що у народу і глави держави різні погляди на одне з питань майбутнього Франції. Якщо українці проголосують за питання, які підтримує Президент України, то Леонід Кучма отримає від нації безпосереднє право і обов’язок зреалізовувати її волю. Якщо ні, то може постати питання про рівень легітимності його політики, чи й узагалі перебування на посаді.

    Тим часом соціологічні дослідження по Україні переважно засвідчують підтримку народом запитань референдуму. Опитування виборців на Львівщині провела громадська організація “Політика і право”. 78,4% респондентів заявили, що 16 квітня підуть голосувати. 67,5% з них хочуть висловити  недовіру Верховній Раді. 72,8% виступають за надання Президентові права розпускати парламент, якщо депутати не сформують більшості чи впродовж трьох місяців не зможуть прийняти держбюджет України. За обмеження депутатської недоторканності – 79,3% опитаних. За зменшення числа народних депутатів України до 300 осіб – 81,4%. Формування в державі двопалатного парламенту вважають необхідним 64,3% респондентів. На думку 72,2% опитаних виборців Львівщини, Конституцію України треба приймати загальнонаціональним референдумом.



    Референдум: перемога буде за нами
    Вадим ДЕНИСЕНКО, Київ

    Логіка маленьких перемог

    Останні півроку пересічний громадянин України бачив свого Президента лише переможцем. Президент весь час щось утверджував, щось підтримував, обіцяв і в усьому перемагав. Президент був недосяжним для дрібниць і поразок. Спочатку він переміг на виборах (цьому, безумовно, передувало кілька місяців передвиборчих перемог – послаблення кандидатів-суперників, відкриття доріг, цехів, шахт тощо –  словом, утверджувалася стабільність).
    А далі все пішло, як у калейдоскопі: спочатку безапеляційна перемога над лідером комуністів, далі було оголошено референдум, який підтримали 4 млн громадян, що вимагали розпуску Верховної Ради, хотіли двопалатного парламенту, права самим затверджувати конституцію. Далі Верховна Рада, послухавшись громадян, утворила більшість (один депутат із більшості, колишній член Народної Ради, після утворення цієї більшості сказав: хіба я міг подумати, що колись буду входити до “групи 239”). Потім не стало спікера-селянина і віце-спікера-комуніста. Ліві позбулися всіх провідних посад у ВР, і більше того, почала створюватися альтернативна компартія. Між тим затвердили народного улюбленця Віктора Ющенка на посаді прем’єра (згадаймо, що тоді самі депутати звернулися до Президента з проханням затвердити його главою уряду). Потім була реструктуризація боргу. Виникає лише запитання, а яка ж роль Президента у цьому всьому? Референдум – ініціатива народу, підтримана кількома сильними світу цього, наприклад, Волковим. А Президент не може не підтримати ініціативу народу. Створення більшості – в адміністрації відкидають свою причетність до неї, просто здорові сили перемогли. Новий уряд, утворений відразу після приїзду Президента з Вашингтона – зрештою, в основному ініціатива депутатів-реформаторів. Новий уряд зібрав живих грошей на 200 млн USD більше, ніж торік, але в парламенті все частіше говорять, що потрібно внести певні зміни у склад уряду, а його програму слід самим же й переписати. Але це дрібниці. Батько нації підтримує усе добре, а від усього поганого він осторонь.

    За 4 місяці після 14 грудня зросла заборгованість по зарплатнях і пенсіях. Новий бюджет, затверджений більшістю, різко урізав можливості регіонів. Опозиції як такої просто не стало. Та й МВФ, незважаючи на реструктуризацію боргів, не поспішає з нами співпрацювати. Але це проблема уряду. У програмі Президента все викладено правильно, а те, що хтось не вміє  її виконувати, –  це інше питання.

    Логіка маленьких помилок у великому референдумі

    Референдум підготували у найкоротший термін. Він був потрібний, аби підтримати перемогу демократичних сил. Ну подумайте, який пересічний громадянин не підтримав би ідею розпуску парламенту та відміну депутатської недоторканності? Зрештою, пересічному громадянинові все одно – дво- чи однопалатний парламент. Але на початку грудня референдум – це одне, а наприкінці квітня, коли перемога демократії вже стала беззаперечною, – це зовсім інше.

    Тим паче, що відразу стали відчутні юридичні прорахунки. Перший і головний – те, що деякі норми закону про референдум, прийнятого на початку 90-х, не відповідають Конституції. Уже не існує Президії Верховної Ради, яка мала б зіграти свою роль у референдумотворенні. Але це не так страшно. Головне, що форму і зміст бюлетеня затверджує Верховна Рада. Натомість у нашому випадку форму затвердила ЦВК, а зміст – Президент своїм указом. Потім склади комісій, згідно з законом про референдум, має затверджувати голова територіальної ради, що й зробили багато голів облрад, натомість, згідно із законом про місцеве самоврядування, який був прийнятий пізніше, ця функція належить тільки компетенції рад. А відтак можна очікувати, що після референдуму з’являться заяви, що не всі комісії були легітимними. Крім того, будь-які зміни до Конституції може вносити лише парламент, а винесення п’ятого і шостого питання (про двопалатний парламент та про те, що Конституція має затверджуватися референдумом, вважаються антиконституційними). Тут ще до всього з’явилася Парламентська Асамблея Ради Європи, яка погрожує виключити Україну з ПАРЄ, якщо відбудеться саме такий референдум.

    Логіка маленьких відступів

    Житомирська ініціативна група №1 звернулась із пропозицією до решти ініціативних груп, аби попросити Президента відмінити питання №1 про розпуск парламенту, бо в парламенті все змінилося, і вже керують демократи.

    На різних зборах все частіше можна почути, що референдум має бути лише консультативним і носитиме лише дорадчий характер. Але в Конституції, як і в законі про референдум, ні про які дорадчі референдуми нічого не сказано. А тому, якщо референдум відбудеться, то нічого іншого не залишиться, як розпустити Верховну Раду. Багато хто каже, що Конституційний суд відмінить останні два питання і таким чином вдасться вийти з патової ситуації у відносинах із ПАРЄ.

    Але за будь-яких обставин організатори референдуму загнали себе в глухий кут. Будь-яке рішення Суду матиме негативні наслідки. Залишити все, як є – означає посваритися з ПАРЄ, (а  стосунки і так не з найкращих).
    Відмінити якісь пункти – означає, що організатори помилилися в роботі. А тому Референдум, який задумували як апофеоз демократії та рішучу перемогу певної політичної групи, перетворюється на невеличку поразку, яка може мати два завершення: притиснути організаторів, або ж, навпаки, змусити їх перетворити цю поразку на чергову президентську перемогу.