BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 57 (501), вівторок
28 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • ПРЕМ’ЄРНИЙ ШОК ВІД “НАБУККО”
    • Сорочик зголосився першим
    • Заступник Сенчука став чотирнадцятим головою
    • Арешт полковника, який розголошував таємниці КейФОР
    • нудно, але з першого разу: Путін виграв вибори
    • Перемога “Американської краси”
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Сенчука приймали, як королеву Данії
    • Рік без Чорновола
    • Сорочик зголосився першим (Закінчення)
    • продається ЛАЗ
    • Податківці не жартують
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Ми помрем не в Парижі
    • Заступник Сенчука став чотирнадцятим головою (Закінчення)
    • Мороз готовий допомогти Ющенкові
    • Знову зросла плата за житло
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Українська перспектива з Путіним
    • Референдум чекає на вердикт
    • Вбили брата Савлохова
    • СЕМЕРО ПРОТИ СБУ
    • Цивільне міністерство оборони?
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Аграрії не сіють
    • ОПЕК ще не здався
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Заґратоване свято
    • У Піночета подвійний імунітет
    • Негри проти поліції, Хілларі проти Рудольфа
    • Арешт полковника, який розголошував таємниці КФОР
    • Утік з тюрми лідер опозиції
    • СПРОСТУВАННЯ
  7. КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
    • Бідність убиває: Нема роботи. Нема грошей. І молодь іде на злочини
  8. АРТ-ПОСТУП
    • Подарунок від влади
    • Прем’єрний шок від “Набукко” (Закінчення)
    • ТЕАТРАЛЬНА МІНІ-ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
    • Несвяткові театральні роздуми
    • Вітаючи лауреата
    • Скрипка в “Ґердані”
  9. ТЕАТРАЛЬНИЙ ПОСТУП
    • “Я певен, що в Україні кращого спектаклю немає!”
  10. ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
    • ЕВРИКА
    • Теми, що хвилюють науковців: НТШ
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Чемпiон мав клопiт iз дебютантом
    • “Карпати” вже програють удома “Прикарпаттю”!
    • “Ювентус” дарує Шевченкові яхту
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Мадонна і Сталлоне – найгірші актори ХХ століття: ЗОЛОТА МАЛИНА
    • Гороскоп

pp_57_10  
 ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
СТОРІНКА 10
№ 57 (501), вівторок 28  березня 2000 року
ЕВРИКА

ДРИЖАННЯ РУК. Найважливіше для хірурга, котрий виконує складні операції, – твердість руки. Для зменшення ризику тремору (дрижання рук) багато хірургів намагається в ніч перед операцією утриматися від алкоголю, а зранку – від звичної чашки кави. Деякі використовують навіть бета-блокатори, ліки для серцевих хворих. Дрижання рук цілком природне для людини, й більшість із нас його навіть не помічає. Та якщо ви хірург і оперуєте на кровоносних судинах або сітківці ока, то важко не помітити зрадницького тремору, ну а як тільки звернули на нього увагу, він відразу починає збільшуватися. Камерон Рив’єр і його колеги з університету Карнегі Меллон сконструювали інструмент на зразок скальпеля для виміру ступеня тремору. Три маленькі пристрої, названі акселерометрами, вимірюють амплітуду коливання кінчика скальпеля в руках хірурга. Протестувавши пристрій в одній із лікарень Балтимора, вчені з’ясували, що ця амплітуда може досягати 1/2 мм, і вона циклічна. Для перевірки своєї ідеї Рив’єр створив комп’ютерну програму, що записала схему руху вістря скальпеля у тремтячій руці. Потім отриману інформацію він конвертував у трихвильові сигнали. Обробивши отриману інформацію, він вивчив, як ці хвилі змінювалися протягом усього запису для створення трьох інших хвиль, що протидіють першим. Дослідник планує відтворити ці “антитреморні” сигнали п’єзоелектричним пристроєм на вістрі інструмента, сподіваючись цим  нейтралізувати тремор хірурга. На думку Рив’єра, винайдений ним пристрій може допомогти не тільки хірургам, але також хворим на хворобу Паркінсона або тим, хто пережив інсульт, паралітикам чи просто людям із поганим почерком. ПІЗА. Знамениту вежу в Пізі, що вже кілька століть тому похилилася, знають усі. Відтепер цю пам’ятку архітектури можна оглядати в Інернеті. У 1991-1994 роках усю будівлю та кожну її деталь старанно дослідила і сфотографувала спеціальна комісія. Всього було зроблено 6,4 тисячі фотографій. Усі їх можна оглянути відтепер на спеціальній веб-сторінці у всесвітній мережі: http://torre.duomo.pisa.it

WINDOWS ME СТАНЕ ПРОСТІШИМ. Компанія Microsoft вирішила відмовитися від підтримки у своїй новій версії оперативної системи (ОС) Windows Me деяких мережевих технологій. На думку аналітиків, це зроблено для того, щоби залучити користувачів до більш прибуткової для Microsoft нещодавно випущеної ОС Windows 2000. У ОС Windows Me, раніше відомої під кодовою назвою Millennium, не буде включена технологія, що дозволяє під’єднати комп’ютер до локальної корпоративної мережі, яка працює під управлінням серверного ПО від Novell або Banyan. Випуск Windows Me запланований на осінь цього року. Згідно з заявою Microsoft, ця ОС призначається винятково для побутових користувачів, котрим навряд чи знадобиться під’єднувати свої ПК до корпоративних мереж. Компанії Banyan і Novell у свою чергу заявили, що це рішення Microsoft практично ніяк не зачепить їхніх клієнтів, котрі зазвичай працюють із ОС Windows NT або Windows 2000. Слід зазначити, що мережеві функції, вилучені з Windows Me, були доступні в попередніх версіях цієї ОС – у Windows 95 і Windows 98, що Microsoft також пропонувала домашнім користувачам. Відчувається прагнення змусити частину користувачів (у тому числі зі сфер малого та середнього бізнесу) перейти на більш дорогу та складну ОС Windows 2000.



Теми, що хвилюють науковців

Ігор МЕЛЬНИК

НТШ

Минулої суботи у Храмі святого Лазаря (приміщення Львівської державної хорової школи “Дударик”) відбулося заключне пленарне засідання Одинадцятої наукової сесії Наукового товариства ім. Шевченка.

Підсумовуючи доробок ХІ наукової сесії, голова НТШ Олег Романів сказав, що ця сесія у вигляді великої місячної програми – найпотужніша за останні роки. Однак пан Романів зазначив: “Ми не маємо ілюзій, що деякі засідання не позбулися формалізму: деякі з доповідей із претензійними назвами не мають достатнього розкриття”.
На пленарному засіданні, яке зібрало представників наукової еліти не лише зі Львова, а й із інших регіонів України, було зачитано ряд доповідей, деякі з яких викликали значне зацікавлення присутніх.

Знання – доведена віра

Професор Волинського університету Анатолій Свідзінський виголосив доповідь на тему “Проблеми релігії і природознавства на сучасному етапі”. Вчений намагався дати відповідь на питання: чому науково технічний прогрес не призвів до морального поступу? Серед причин моральної злиденності є те, що науковці переважно шукали відповіді на питання, як влаштований світ, а не чому він так влаштований.

Найвидатніші вчені ХХ століття Ейнштейн (до речі, дійсний член НТШ), Паулі, Гейзенберґ намагалися вирішити фундаментальні проблеми наукового знання і довести, що заперечення тези про існування Бога – елементарна помилка, а суперечність між наукою та релігією – фікція.

Стала зрозумілою логічна система теорії, що постулати не  випливають індуктивно з фактів, бо останні не можна описати без понятійного апарату теорії. Весь розвиток прямує до розширення постулативної бази теорії і врешті-решт приводить до Бога. У науці нічого не може бути доведено. Про “доведеність” конкретної теорії можна говорити лише за деякими окремими постулатами. І остаточний вердикт теорії виноситься на основі віри.

З другого боку, твердження: “Бог існує!” – не може бути доведено як доказ теореми. Бо віра перевершує наш розум.

Сучасна космологія твердить, що світ не існував вічно, а був створений. Унікальність нашого світу встановлено на основі унікальності світових констант, найменше відхилення від яких робить наш світ неможливим. Хоча можна теоретично описувати не тільки реальний, але і потенційні та віртуальні світи. Роль Бога – з безлічі віртуальних творити один реальний світ.

Конфлікт між наукою та релігією вигаданий. Бо спростовувати завжди легше, ніж підтверджувати, і за 350 років неперервного наукового прогресу вчені стали розуміти, що необхідна десакралізація знання. ХХ століття показало, що сила, народжена знанням, створила потенційну загрозу знищення життя на планеті.

Йдеться не лише про ядерну зброю, техногенні й екологічні катастрофи. Комп’ютери і телебачення приносять загрозу руйнування роботи мозку знаковими системами, послаблення інтелектуального потенціалу людини.
Чи зможемо ми створити нову культуру на синтезі науки та релігії? Якщо ні, то на сучасну цивілізацію чекає крах.

Філософське резюме

Анатолій Свідзінський – автор надзвичайно цікавої книги “Самоорганізація і культура”, виданої минулого року у видавництві
ім. Олени Теліги. Читачам, напевно, буде цікаво ознайомитися з деякими філософськими узагальненнями автора цієї книги:

“1. Світ, в якому ми живемо, не існував вічно, а був створений.

2. Реально існуючий світ відповідає унікальній моделі, яка відрізняє її від інших можливих тим, що в неї закладена
ідея самоорганізації, або, іншими словами, витворення ієрархії структур.

3. Еволюція світу в цілому запрограмована як процес, що має історію у щойно роз’ясненому сенсі.

4. Згідно з квантовим принципом антропності, без людини картина світу неповна, спостерігач в квантовій теорії вимірювання є суб’єктом, який довизначає стан світу, зменшуючи тим самим його ентропію. Це положення узгоджується з тезою християнства про місію людини...

Найвищі цінності нашого буття: віра в Бога і Його задум щодо світу і людини; свобода як Божий дар, наданий для того, щоб ми були вільні у виконанні Його задумів; розум, який ми маємо використовувати як засіб пізнання світу і інструмент співтворення; множинність форм світового буття як мету і питому властивість створеного Богом світу...

Саме завдяки людині актуальне буття досягає самоорганізації, коли виникає можливість актуального самопізнання, звичайно, з необхідністю обмеження та скінченності в часо-просторі. Таке самопізнання є водночас співтворенням, оскільки людина дофіксовує стани світу, тобто зменшує невизначеність у підмножині варіантів, сумісних з самоорганізацією”.

Quo vadis, хірургіє?

Така була тема доповіді відомого хірурга, колишнього ректора Львівського медичного університету Михайла Павловського. Зробивши короткий екскурс в історію хірургії, професор Павловський зазначив, що класична хірургія відходить у минуле.

Зараз змінюються цілі напрямки медичної науки та практики. Наприклад, замість переливання цільної крові практикують переливання препаратів із крові, щоби запобігти перенесенню ВІЛ-інфекції чи гепатиту.

Змінюються види хірургічних операцій. Так, якщо 20-30 років тому переважна більшість операцій у хірургічних відділеннях припадала на видалення апендикса, то тепер це менше, ніж 5% усіх операцій. Значно менше проводиться операцій на виразку шлунку. Видалення та широке операційне втручання замінюють органозберігаючою, ощадливою хірургією.

Щороку в Україні, щоб урятувати життя хворих, необхідно було би проводити близько 100 тисяч операцій з пересадки органів. Роблять їх у п’ять разів менше, бо бракує донорів. Це проблема не так хірургічна, скільки моральна, етична та психологічна. Хоч і серед лікарів немає єдиного методу констатації смерті мозку людини.
Вихід, на думку професора, – це клонування тварин (свиней і ягнят), які можуть бути вирощені так, аби їхні органи можна було пересаджувати людині (трансплантація ксеноорганів).

Водночас тепер пацієнт входить із лікарем у ринкові стосунки, і юристи змушують хірургів працювати більш відповідально, ніж раніше. “Маємо надію, що страшна хірургія з болями та криками відійде, і пацієнт перестане боятися хірурга”, – зазначив професор Павловський.

Дискурс антиукраїнства

Кілька доповідей було присвячено ролі та значенню української мови в державотворчих процесах. Серед них вирізнявся виступ Анатолія Карася, який, оцінивши загальні тенденції та парадокси світового розвитку в наш час, коли транснаціональні групи цілеспрямовано впливають на громадську думку у глобальному масштабі, звернув увагу на потребу пошуку нового національного обличчя в умовах тиску, шантажу та дезінформації.
Україна стоїть перед загрозою втрати своєї ідентичності, бо в нашій державі зараз панує антиукраїнський дискурс замовчування й усунення – дискурс асиміляції, який транслюють зараз “українські” мас-медіа, освіта і наука. Ми, живучи у Львові, майже не знаємо, що відбувається в Польщі та в інших наших близьких сусідів, зате наші мас-медіа добре інформують про все, що діється в Москві, до якої від нас півтори тисячі кілометрів.

Як писала ще шістдесят років тому Симона Вейль, відібрати національне коріння можна через владу грошей і освіту. У голови громадян України за їхні кошти як платників податків постійно вбивають метафізичні ідеї антиукраїнського дискурсу про те, що українська ідея не спрацювала; український націоналізм є негативним; українство є маргінальним; економіка первинна, а культура вторинна; політика – брудна справа; демократія – це безвідповідальність; а справжнім професіоналом може бути лише російськомовна людина.

Інші теми

Присутні ознайомилися також із доповіддю Олекси Мишанича “Політичне русинство” в минулому і тепер”, у якій він довів, що головні ідеологи цього феномена – Павло Роберт Магочі, Іван Поп, голова “врємєнного правітєльства” подкарпатських русинів Іван Туряниця – працюють за вказівками Москви й інших закордонних центрів. Однак їхня діяльність знаходить підтримку серед деяких керівників Закарпаття, і навіть Олександр Ткаченко, коли ще перебував на посаді голови Верховної Ради України, переслав привітання V світовому конгресу русинів, що відбувся торік в Ужгороді.

Степан Генсірук у доповіді “Сучасні проблеми лісництва та збереження біорізноманіття екосистем України” розповів, що за останні 500 років площа українських лісів зменшилась утричі і становить зараз лише 14% усієї території, що є одним із найнижчих показників у Європі. Стиглі ліси становлять лише 2% всіх лісових площ. “Ліси наших дітей уже вирубані! Загострено сокиру, щоби вирубати ліси наших онуків!.. Сьогодні є нонсенсом, що наші діячі везуть деревину за кордон і продають її там за безцінь”, – сказав С.Генсірук.

Голова НТШ Олег Романів зазначив, що “на жаль, ми не маємо зараз Комісії шевченкознавства, яку свого часу створив професор Теофіль Комаринець”. Однак, за традицією, до програми засідання було включено доповідь Андрія Скоця – “Образ Дніпра у творчості Тараса Шевченка”. Доповідач зазначив, що 120 разів згадується ця велика ріка у творах Шевченка. Свою поетичну творчість Шевченко почав з Дніпра, ним і її закінчив, знайшовши вічний спочинок на березі славної ріки.

Звичайно, на заключному засіданні, де збираються науковці різних галузей знань, не всі доповіді можуть бути достатньо вичерпними. Необхідні деякі коректури у бік популяризаторства, щоби зміст викладу міг бути зрозумілий нефахівцям. Однак повинна бути дотримана точність викладу, і дивно чути на зібранні такого рівня фрази: “Трахтемирів пішов на дно Каховського штучного моря”.

У виступах з мовного питання забракло доповіді правника. Бо саме Правнича комісія НТШ мала б укласти проекти нормативних актів, які могли би бути рекомендовані як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні для практичного утвердження державного статусу української мови та призупинення процесу русифікації. Щоправда, пан Романів пообіцяв підготувати цілий збірник, “де буде показано процес лінгвоциду, з відповідними пропозиціями для владних структур”, і можливо, завдяки пп. Жулинському, Драчеві та Яціву вдасться щось змінити.