BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 56 (500), субота-неділя
25-26 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • 50 тисяч доларів за золото
    • Літургія Папи на місці Нагірної проповіді Христа
    • Бакай пішов. “Нафтогаз” залишився
    • “Чудова сімка” вже відома: КОРУПЦІЯ
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Освіта виживатиме батьківським коштом
    • На митниці все спокійно
    • Науково про підприємництво
    • Жорстка боротьба з неплатниками податків
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Серпочки-молоточки на сувеніри
    • Християнська преса і книга
    • паломництво мороза
    • Російські українці кличуть Львів на допомогу
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Захід не хоче фінансувати закриття ЧАЕС
    • Тамара Лазаренко не свідчитиме проти чоловіка
    • Розкрито контрабандний потік героїну
    • Комунiсти знову воюють
    • Розслідування замаху на Вітренко добігає кінця
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • СБУ знає, хто, куди і як переправляв інформацію у Financial Times
    • Злотий – вгору, євро – вниз
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • До виборів Путіна – 1 день (Закінчення)
    • Літургія Папи на місці Нагірної проповіді Христа (Закінчення)
    • “Ми перемогли війну, проте втратили мир”
    • Пакистан – демократичний?
  7. КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
    • Становище людини – яким воно є
    • Бібліо-течка
  8. АРТ-ПОСТУП
    • Музична провокація знайшла своїх адептів
    • Тадей Едер запрошує на прем’єру “Набукко”
    • “Мумій Тролль” у Львові
  9. ЦЕРКВА В ПОСТУПІ
    • Піст мав би бути поворотом до Господа, до правди...
  10. ЦЕРКВА В ПОСТУПІ
    • Молитовний радіоміст між Львовом і Ватиканом
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Фінішна пряма
    • Василь Іваничук: Дам раду і з Каспаровим!
    • Зимовий шал у весняній Ніцці
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • ГОМІН ЗОРЯНОГО СВІТУ
    • Гороскоп

pp_56_3  
НАША СТОЛИЦЯ
СТОРІНКА 3
№ 56 (500), субота-неділя 25-26  березня 2000 року

Серпочки-молоточки на сувеніри

Львівське ЗАТ “Будівельне підприємство №16 “Оздоббуд” розпочало вчора збивати зі стін будівлі Верховної
Ради України комуністичну символіку з тим, щоб на її місці закріпити українську національну. Ремонтно-оздоблювальні роботи проводяться за проектними ескізами Львівського науково-реставраційного інституту “Укрзахідпроектреставрація”.

Робота львівських будівельників викликала, природно, обурення лівої частини парламенту, особливо комуністів. Головуючий на сесії перший заступник глави парламенту Віктор Медведчук намагався вгамувати пристрасті, зазначивши, що роботи із заміни символіки проводяться згідно з постановою Верховної Ради від 21 січня поточного року про встановлення на її фасадах і в приміщеннях державної символіки.

Але на фракцію Компартії слова віце-спікера не справили належної дії. Комуністи захопили парламентську трибуну, а їхній лідер Петро Симоненко наполіг на наданні йому слова. У своєму виступі він підкреслив, що до остаточного рішення Конституційного Суду про правомірність згаданої постанови вона не має права виконуватися. Нагадаємо, що 1 лютого фракція комуністів надіслала до Конституційного Суду подання з проханням дати оцінку рішенням більшості 21 січня в Українському домі щодо їх конституційності. Подання підписали 57 депутатів.

Працівники “Оздоббуду” повідомили “Поступ”, що, незважаючи на протести комуністів, вони продовжили свої роботи, а кавалки серпочків і молоточків зі стін ВРУ вже розібрали собі на сувеніри.
Л. П.



Християнська преса і книга

Передвчора відбулось чергове засідання Християнсько-соціального клубу ім. Олександра Барвінського – симпозіум на тему “Християнська преса в рік 2000-ліття Різдва Христового”. Голова Академічного товариства “Обнова”, директор видавництва “Свічадо” Богдан Трояновський розповів про конференцію католицьких видавництв з теренів колишнього СРСР, яка відбувалась минулого місяця у Києві.

Пан Трояновський зазначив, що суто греко-католицькі видавництва на цих теренах поступаються за чисельністю та обсягами виданням римо-католицьким, а серед останніх переважають російськомовні.  Досить несподівано прозвучало зізнання директора “Свічада”, що його видавництво цілком дає собі раду у правовому полі України, тоді як багато інших видавництв, світських та релігійних, постійно нарікають на податки та намагаються реалізувати частину своєї продукції у тіньовому обігу. Натомість Б.Трояновський звернув увагу на недостатню кількість авторів з богословською освітою, через що видавництво змушене працювати в основному з перекладними виданнями (70% книжок).

Лабораторія соціальних досліджень при Центрі підтримки приватних ініціатив здійснила моніторинг релігійних процесів в Україні та світі в українських ЗМІ за листопад 1999 – грудень 2000 р.р. З їх результатами присутніх познайомив Тарас Антошевський. З його аналізу випливає, що багато українських мас-медія не завжди толерантно ставляться до різних релігійних конфесій, надаючи перевагу одній з них. Серед винятків, зокрема, називалась газета “Поступ”, у якій переважають матеріали на греко-католицьку тематику, але об’єктивно висвітлюється релігійне життя інших конфесій.
І. М.



паломництво мороза

Тетяна НАГОРНА

RELAX

Вчора, аби взяти участь у конференції Львівської обласної організації Соцпартії України, до нашого міста приїхав головний вітчизняний адепт соціалістичної ідеї, екс-кандидат у Президенти і дійсний народний депутат Олександр Мороз. Але оскільки сама конференція відбувається (як, зрештою, і передбачалося) лише сьогодні, вчорашній день перебування лідера соціалістів у Львові можна окреслити як неофіційний візит.

Треба віддати належне вихованості й набожності пана Олександра, бо, щойно зійшовши з київського потяга, він подався до Собору св. Юра, де за відсутності єпископа-помічника Глави УГКЦ владики Любомира Гузара мав розмову з керівником відділу зовнішніх зв’язків Львівської Архієпархії Ігорем Ожиївським. Потім оглянув комплекс Святоюрської гори, спустився в Крипту. Шкода лишень, що світлим думкам соціаліста мало було не перешкодили якісь тіточки з-під Львова, котрі, вгледівши в Олександрові Морозові привида минулих неславних часів, вирішили його засвистати.

Зрештою, вчора це був єдиний відомий нам факт відверто неприязного ставлення львів’ян до лідера СПУ: принаймні без звичних закидувань яйцями і картоплею цього разу обійшлося. Словом, Мороз без жодних перешкод спокійненько проспацерував центральними вулицями Львова, зайшов на подвір’я Вірменської церкви, в Італійський дворик, оглянув Руську церкву та Бернардини, скуштував кави з канапками у “Віденській кав’ярні”. А згодом мав зустріч з представниками місцевих молодіжних організацій, що її ініціював Інформаційно-аналітичний центр “Нове покоління”, у Пороховій вежі. “Організатори не підтримують позицію Мороза з багатьох питань, але ми вважаємо дуже добрим, що політик такого рівня зустрічається з молоддю і кожен може сам зробити свій висновок про нього і його ідеологію”, – перестрахувався ведучий зустрічі Володимир Гірняк.

І, мабуть, найнеофіційнішою частиною вчорашнього неофіційного перебування соцлідера у Львові став... традиційний вечір смаку у клубі-кафе “Лялька”. Попри те, що до невеличкого приміщення клубу набилося сила-силенна журналістів, політологів, громадських діячів і просто активних львів’ян, Олександр Мороз усіляко уникав офіційності у спілкуванні. Він роздавав компліменти містові та його мешканцям, жартував, читав власні вірші, в тому числі й любовну лірику, пив “напій від українського народу” і навіть розповів один політичний анекдот. Сподіваємося, що сьогодні, маючи вже заплановану й цілком офіційну зустріч з місцевими ЗМІ, Мороз знову повернеться до свого звичного реноме політика й депутата і дасть вичерпні відповіді на запитання журналістів, і що ви про це дізнаєтеся з наступного, вівторкового числа нашої газети.



Російські українці кличуть Львів на допомогу

Тетяна НАГОРНА

ДІАСПОРА

Утискання “української меншини” на території Росії набуває критичного розмаху. 23 березня, перебуваючи у Львові, голова проводу організації Українського національного руху міста Москви Віктор Гуменюк звернувся до місцевих організацій політичних партій правого спрямування, аби вони допомогли своїм землякам у Росії.

Гуменюк заявив, що очолювана ним громадсько-політична організація є чи не єдиною в Росії, покликаною захищати права українців, і реальний стан речей потребує негайного втручання громадськості України. Він переконаний, що не зайвою була б і увага до проблем російських українців владних інстанцій. Однак попередні звернення Гуменюка не знайшли у можновладців реальної підтримки.

“Зараз проходить “тихий геноцид українців”, – розповідає Гуменюк. – Згадати можна і спробу введення нагрудних, чи то нашийних, знаків для наших заробітчан. Проте справжнього утиску зазнає сама діаспора. У Москві були випадки, коли “якісь невідомі” підстерігали та збивали автом наших людей за активну належність до української громади. Буває, переслідують людей тільки за те, що вони належать до “іной” конфесії – УПЦ КП.”
31 травня 1997 року у Києві Президенти України та Росії підписали угоду про дружбу та співробітництво між РФ та Україною. За словами Гуменюка, “Росія дотепер не виконала і не збирається виконувати жодного з пунктів даної угоди”. Становище не покращилось аніскільки. Виникає питання: чому ж тоді Україна фінансує російські громади, надає їм приміщення в обласних та районних центрах України, утримує школи, фінансує книгодрукування, видавництво газет, телебачення...

“А чому б нам не зробити крок у відповідь? – ставить питання пан Гуменюк. – Наприклад, аналогічно не виконувати взятих на себе зобов’язань. Тобто перестати фінансувати російські школи, не надавати приміщення для російських громад і не підтримувати їхні програми. Принаймні на регіональному рівні – доки Росія не почне виконувати свої зобов’язання. Саме з цією пропозицією я буду звертатися до місцевої влади та політичних організацій. Сподіваюся, хоч львів’яни зможуть допомогти співвітчизникам...”



 
АРХІВАРІУС
ПРО ЩО ПИСАЛА ЛЬВІВСЬКА ПРЕСА 25 БЕРЕЗНЯ

1990 Р.
ЛЕНІНСЬКА МОЛОДЬ
Інтерв’ю
Сьогодні наша розмова з Олександром Кривенком, кандидатом у депутати обласної Ради, редактором вісника Товариства Лева “Поступ”

– Олександре, чому ви називаєте “Поступ” вісником, а не газетою?
– Важко назвати газетами незалежні видання, оскільки вони позбавлені оперативності. “Поступ” виходить двічі на місяць, а “Ленінська молодь” – тричі на тиждень. Завдання газет насамперед інформувати читачів, а ми свою мету вбачаємо в політичній освіті мас.

– Ти згадав про масового читача, вибач за каламбур, а наскільки масовим є “Поступ”?
– Якщо серйозно, то ми вже давно досягли пікової позначки в двадцять тисяч.

– Чому пікової, адже попит, мабуть, разів у десять більший?
– Сьогодні в десять, а під осінь, коли закипить політичне життя й на Великій Україні, можливо, й двох мільйонів буде замало. Але скільки рюкзаків можна втиснути у купе? І де кожного разу шукати богатирів, щоб ось уже рік що два тижні трагати центнери паперу?

– А здаля возите?
– Та вже ж не з Жидачева...

– А чому, власне? Адже Товариство української мови видає свою “Просвіту” на місцевій  базі...
– Тиражем п’ять тисяч і на власному папері. Чи ти хочеш сказати, що обком партії разом з дозволом виділить нам ще й ліміти своїх друкованих органів?

– А чому би й ні?
– Але не раніше, ніж новообрана обласна Рада перебере всі поліграфічні потужності в свої руки. Адже не КПРС виробляє папір і друкарські машини. Хай купують або орендують у місцевих Рад чи фірм. Як це й ми хотіли б робити.

– Наскільки я помітив, на час виборів більшість незалежних видань взяла відпустку...
– Не думаю, аби видавцям дуже відпочивалося. Зараз усі сили спрямовано саме на вибори.

– А “Поступ” чому виходить? Ти що, єдиний з редакції балотуєшся?
– Якби ж то! Практично всі – як не кандидати, то довірені особи, Але фірма є фірма, і “Поступ” виходитиме, доки для цього будуть хоч якісь можливості. Та не обійшлося за таких обставин без дуже прикрих технічних помилок в оформленні останніх випусків. Зокрема у прекрасній статті Євгена Сверстюка, через недогляд, кілька абзаців переставлено місцями.

– Коло авторів “Поступу” поповнилося ще однією непересічною постаттю. Пригадую, раніше у вас друкувалися Михайло Косів, Калинці, Михайло Осадчий, В’ячеслав Чорновіл.
– Додай ще Миколу Гетьманчука, Леоніда Кравчука, Льва Троцького. Ці матеріали підносять авторитет нашого видання. Те саме стосується і статей учених- суспільствознавців – Ярослава Грицака, Ігоря Маркова, Євгена Гриніва, Віктора Сусака, Тараса Гунчака (ФРН), Івана Химки, Івана Рудницького, Романа Шпорлюка (США).

– При всій повазі до Товариства Лева, я не сподівався, що його орган збере такий “букет” імен.
– Можемо похвалитися, що стануть славними в перспективі. Так, саме робота в “Поступі” багато дала Тарасу Стецьківу, кандидату у депутати до Верховної Ради УРСР. Як його товариш, а часто й редактор його статей, я трохи краще за інших знаю недоліки Стецьківа і все одно переконаний – це політик масштабу Михайла Гориня чи Сергія Конєва.