BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 53 (497), середа
22 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Депутати отримуватимуть більше
    • Заарештовано викрадачів “Оскарів”
    • герцог единбурзький зіпсував партію сиру
    • Удовенківці захопили офіс костенківців
    • Папа закликає до примирення
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Кузьмук приїхав до Львова
    • “Собор” до влади не рветься
    • Злочинні шанувальники кольорових металів
    • Уніфікація законодавства допоможе виборцям
    • Готуємося до підняття плати за проїзд
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Людям – ідентифікаційні коди, а псам – медальйони
    • Убивців львів’янки засуджено
    • США допоможе нашим аграріям
    • Сучасний зв’язок та комп’ютні технології
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • І кому тільки ми не винні
    • Знайшли місце поговорити про співпрацю
    • Нашого цвіту – по цілому світу
    • Мера затримали на заправці
    • Наші танки проти американських
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Плачкову “шиють” кримінал
    • Взаємопоглинання автоконцернів триває
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Анжела Меркель не вміє ходити. Поки що
    • Смерть воєводинського дона
    • Клінтон в Індії
  7. ПОСТУП В ЕКОНОМІКУ
    • Що робити з сіркою?
  8. АРТ-ПОСТУП
    • Пам’ятник писанці у Львові
    • Досмертна спрага краси Віктора Зарецького
    • Музична акція “метробудівців” – не для роботів
    • ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ ЛЬВІВ
  9. ЛЕГЕНДИ ПОСТУПУ
    • Ті, що ссали кров
    • Чехо-Словаччина та Закарпаття
  10. МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
    • NEWS
    • Приймальний покій “швидкої допомоги”
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • “Колос” знову на висоті
    • Уперше – український фінал
    • Чи подарує “Русенборг” українцям путівку в чвертьфінал?
    • Український кулак міцніший, ніж кубинський
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • “Штучний інтелект” Спілберга або що робить Ален Делон в Женеві
    • ГОРОСКОП

pp_53_10  
МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
СТОРІНКА 10
№ 53 (497), середа 22  березня 2000 року

 
NEWS

ЛІКАРСЬКІ ПОМИЛКИ.  Спеціалісти з університету Бірмінгема розробили та випробували комп’ютерну систему, яка знаходить помилки у виписаних лікарями рецептах, повідомляє BBC. За 11 місяців роботи вона виявила 58 неправильних рецептів та понад 700 разів попереджала про те, що призначені ліки у вибраному дозуванні можуть бути небезпечними для пацієнта. Адже у виписаних вручну рецептах може бути до 5 відсотків помилок, що призводить до ускладнення під час лікування. А за допомогою комп’ютера помилитися неможливо. Лікар, який вибрав препарат, відразу бачить на екрані  підібрані комп’ютером дози. І машина, яка аналізує рецепт, попередить лікаря про можливу небезпеку.
 

ПЕДИКУЛЬОЗ. Лондонська Школа Гігієни розпочала роботу над дослідницьким проектом, який передбачає вивчення механізму формування стійкості вошей голови до сучасних методів лікування.  Педикульоз є серйозною проблемою для багатьох країн світу. За оцінками експертів Великобританії, батьки та національна охорона здоров’я щорічно витрачають на боротьбу з вошами майже 30 мільйонів фунтів стерлінгів. Але все одно бажаного ефекту не досягається. Учені вважають, що однією з причин такого несприйняття вошей можуть бути слабкі концентрації хімічних сполук, які використовують у розчинах для лікування педикульозу. На думку медичного ентомолога Нейджела Хілла, бажаного результату можна досягти тільки тоді, якщо цього захочуть усі батьки. А необхідний засіб буде знайдено хіба що через три роки.
 

НЕДОНОШЕНІ ДІТИ. Одна із найдосконаліших у світі комп’ютерних систем для контролю за станом життєво важливих функцій організму недоношених дітей створена у Единбурзі. Штучний  інтелект допомогає лікарям заздалегідь виявити та знешкодити небезпечні порушення  у роботі дитячого організму. Він також дозволяє одночасно спостерігати за 12 новонародженими. Комп’ютер безперервно аналізує зміни, які відбуваються в організмі дітей і готовий подати сигнал небезпеки персоналу, як тільки-но зловить початок загрози здоров’ю дитини. На нову систему благодійні організації пожертвували 60 тисяч фунтів стерлінгів. Зараз вона проходить клінічні випробування.
 

РАК. “Гени самогубства” у недалекому майбутньому стануть високоефективною зброєю  у боротьбі проти злоякісних пухлин. Саме так вважають учені Британського фонду дослідження раку після успішного завершення чергового етапу вивчення можливості  застосування “генів самогубства” у лікуванні раку молочной залози. Штучно введений в пухлинну клітину ген вбудовується в її геномі й приводить клітину до саморуйнування. Керівник дослідницького проекту професор Ніколас Лемоїн порівнює ці гени зі знаменитим Троянським конем. За його словами, до зустрічі такого гена з раковою клітиною він зовсім безпечний. Але через деякий час він активізується і керує самодеструкцією клітини. Зараз планується провести серію експериментів, щоби оцінити цей метод у лікуванні раку печінки та яйників.
 

КЛІМАТ ТА ЕМБРІОНИ. Кількісне відношення новонароджених хлопчиків та дівчаток у європейській країні залежить від того, де вона розташована. До такого висновку прийшли дослідники з мальтійського госпіталю Святого Луки після вивчення частоти народження дітей у країнах Європи, повідомляє ВВС. Відомо, що хлопчиків на планеті з’являється більше, ніж дівчаток. Але дослідження показало, що чим південніше країна, тим вище ця диспропорція. Так, у Скандинавії хлопчиків є 51,2 відсотка новонароджених, у Центральній Європі – 51,3 відсотка, а у країнах Середземномор’я їхня частка досягає уже 51,6 відсотка. Ці результати прокоментував профессор Крафт з Лондонського центру гінекології та фертильності. На його думку, температура навколишнього повітря не може суттєво впливати на температурні умови розвитку ембріона та плода у материнській утробі.
 

КУРІННЯ.Канадські вчені вважають, що залежність від никотину визначається наявністю або відсутністю в організмі людини певного гена. І їм вдалося зменшити активність цього гена за допомогою ліків, які застосовуються для лікування псоріазу, повідомляє Reuters Health. Щоправда, в експерименті брали участь тільки 11 чоловік. І ефект був нетривалим. Проте медики вважають, що їм вдалося синтезувати препарат, який буде довше стримувати діяльність ферменту.



Приймальний покій “швидкої допомоги”

Маріанна РОМАНЕНКО

ЛІКАРНЯ

Лікарень у Львові достатньо. Вони задовільняють потребу міста у наданні кваліфікованої медичної допомоги. І хворий може обирати собі як лікаря, так і заклад, куди звернутися. Але буває, що недуга застає зненацька. Тоді для хворого викликають машину “швидкої допомоги”. І везуть його, як правило, до однойменної лікарні. А називається вона так не тому, що належить станції швидкої допомоги, а тому, що тут дійсно швидко і кваліфіковано цю допомогу надають.  Ще на пам’яті американський серіал “Швидка допомога”. З гарненькими палатними ліжками, сучасною медичною апаратурою та гуртом лікарів із медсестрами на чолі з Джорджом Клуні. Саме за цією стрічкою і складається уявлення про те, якою мусить бути поміч хворому, який її нагле потребує. Наша лікарня дуже відрізняється від екранної.

Взагалі, нікому не раджу потрапляти до шпиталю. Але якщо вже так трапилося, то варто знати, куди йти і які двері відчиняти. Під широкими вуличними сходами розташована естакада – в’їзд для каталок. Якщо пацієнта привезла “швидка”, то бригада сама завозить його до оглядової кімнати, оформлює всі документи і передає черговому лікареві. Якщо ви прийшли самі, то подивіться на підлогу: від віконечка реєстратури праворуч, до хірургічного приймального покою веде намальована на підлозі товста стрілка. Зліва від центральної реєстратури – терапевтичний приймальний покій.

Протягом доби до лікарні звертається по допомогу до ста осіб. Третину з них (з терапевтичними хворобами) оглядає черговий лікар. В обов’язковому порядку тут  роблять потрібні аналізи, результати яких будуть за 15 хвилин. Якщо ж ситуація нагальна, то лаборант зробить їх і за десять. У маніпуляційній знімають кардіограму. Якщо є потреба у додатковій консультації, черговий лікар приймального відділення може викликати будь-якого спеціаліста з поверху.  Пацієнт у приймальному покої лічниці проводить максимум півгодини. Протягом цього часу йому ставлять діагноз, і санітар відвозить хворого на каталці до відділення.

У лікарні з приймального покою до відділень ведуть два ліфти – по одному з кожного крила. А поверхів – дев’ять. І всі хочуть їхати. Буває, біля ліфта зчиняється навіть сварка. Кожен чекає співчуття до себе, але не бажає поспівчувати ближньому. Тому вже склався певний алгоритм: санітар із хворим у каталці стає в чергу до ліфта,  де лікар безапеляційним тоном каже: “Він поїде першим”. Із санітаркою хтось би ще сперечався, але лікарю ніхто не сміє заперечити. Поки пацієнта не поклали на ліжко, за його життя відповідають у приймальному відділенні.
Чи не найбільше навантаження у приймальному покої бере на себе реєстратура. Адже саме сюди  передусім звертаються лікарі з машини “швидкої”, пацієнти, які лягають до лікарні у плановому порядку, родичі та близькі хворих. Тут можна отримати будь-яку інформацію. Коли, хто звертався з якою скаргою, де лежить або не лежить і чому. Вся інформація каталогізована в  журналах. У кожному з них чергова від руки каліграфічно записує дані. “А як би добре було мати комп’ютер, – мріє заввіділенням Ірина Мельник (на світлині). – Ми б зекономили багато паперу, часу”.

...Той день видався дощовим. “Швидкі” привозили гіпертоніків. “Тих, хто реагує на зміну погоди, привезли ще позавчора”, – сказав черговий лікар Микола Черевко. Для нього чергування почалося з п’яного “бомжа”, підібраного “швидкою” на вулиці. Таких у лікарні називають “подаруночками”. Його привели до тями, з’ясували, що нічого серйозного нема і відправили тією ж самою машиною на Кульпарківську – у  наркологічне відділення. Шкода тільки, що не повезли відразу туди. Бо згідно з наказом №168в, непритомних “бомжів” треба везти до лікарні, яка розташована на території того району, де їх знайшли, людей у стані сп’яніння – на Кульпарківську, а пацієнтів зі спеціалізованими травмами (опіки тощо) – у спеціалізовані клініки. Згодом мені  довелося слухати  двох лікарів, які розмовляли на підвищених тонах: “Я її не заберу, я щойно машину від її блювотиння помив” – “Ні, ви її таки заберете”. Йшлося про жінку, яка пам’ятала лише своє ім’я і те, що минулої ночі спала на вулиці. Я вперше бачила зблизька таку людину. Жінкою її назвати було важко. Ніби витягли з вигрібної ями. Після її “відвідин” санітарки довго мили і оглядову, і сидячу каталку хлорним розчином. Проте лікар приймального покою не тільки сам оглянув її, але й викликав на допомогу невропатолога. Аби переконатись, що бракує цій особі доброго душу, чистої білизни та теплої їжі. Після деякої суперечки бригада “швидкої” повезла “подаруночок” до іншої лікарні.

Але ніякої огиди в рухах медиків я не зауважила. Тільки певну обережність, щоб не заразитися від пацієнта. Робота у лікаря досить-таки брудна. Бо пацієнта можуть привезти і з вулиці, і в крові, і такого, що себе не контролює. Тому й на вішачках у шафі висять ще три запасні чистесенькі халати.

“У нас не бомжарій і не витверезник”, – кажуть працівники відділення. І справді, лікар не повинен перейматися станом невдахи-алкоголіка, коли медичної допомоги потребують справжні хворі. Проте бувають винятки. Під вечір “швидка”  привезла сорокарічну жінку у коматозному стані.  Дочка знайшла її непритомну  у подруги. Ніхто не міг сказати, що вона випила та скільки. Пацієнтка лежала на ношах, водила очима та час від часу підіймала голову. За вже згаданою інструкцією її мали б відвезти у наркологічне відділення. Та результати аналізу показали, що причина коматозного стану – низький рівень цукру в крові. І жінку вже везуть у сусіднє приміщення – до реанімації.

Цього дня ще одного пацієнта скерували до іншої лікарні. І також посилаючись на наказ №168в, тільки на інший пункт. Близько полудня родичі привезли страшенно перелякану дівчину – уразило незаземленою електродуховкою. Не могла поворухнути ні рукою, ні ногою. Принаймні, їй так здавалося. Аж поки Микола Васильович не переконав її хоча б спробувати. Оскільки запрошений для консультації невропатолог не знайшов нічого страшного, дівчину відправили у лікарню №8.

– Не закопали, і добре, – прокоментував випадок Микола Черевко. Як з’ясувалось, декілька років тому привезли до лікарні ураженого блискавкою, весь у багні. У рейсовий автобус вдарила блискавка. А мешканці хат, поблизу яких це сталося, використали “народний метод” – почали закопувати потерпілого у землю. Йшов дощ, навколо було болото. Словом, пацієнт потрапив до лікарні брудний, як чорт.

Отже, до іншої лікарні або навіть (яке щастя!) додому пацієнтів з приймального відділення відправляють лише після надання необхідної допомоги. І при цьому ніколи не питають про прописку. “Будь він хоч з сусіднього району, іншої країни, або навіть із Місяця впав. Ми беремо всіх, хто цього потребує”, – каже заввіділення Ірина Валеріївна. Для надання першої допомоги відділення має все необхідне – кисневу подушку, дефибрилятор, електрошок, набір шприців та ампул для “коктейля”. Тут, у приймальному покої, через дефіцит ліків людина не вмре. Але, трапляється, привозять уже труп з надією на оживлення. Такі випадки черговий лікар фіксує у спеціальному журналі. З початку року вже є десять записів.

Раз на квартал приймальне відділення проводить навчання – як потрібно поводити себе у разі надходження великої кількості потерпілих (наприклад, унаслідок великої аварії). Це трапляється вранці, під час перезмінки. У коридорі ставлять ноші, на них кладуть медперсонал з нічної зміни. А денна, так би мовити, тренується. Дають навчальну тривогу – і на поверсі починається рух. Вифантазовують різні травми й ураження, згідно з якими ноші їдуть в оглядову, рентген-кабінет або реанімацію. Завдяки таким тренінгам медперсонал не розгубиться при справжніх аваріях. Адже після пам’ятних львів’янам аварій на вулиці Словацького (тоді тролейбус врізався в будинок) і на Золочівській трасі (коли зіткнулися автобуси) багатьох потерпілих привезли саме до лікарні “швидкої допомоги”. Тоді допомогу надавали просто в коридорах і вестибюлі. Не було паніки, все йшло  відлагоджено.  Словом, до несподіванок лікарі готуються заздалегідь.

Лікар приймального відділення має бути не лише добрим фахівцем, але й чудовим психологом. Бо дуже часто доводиться заспокоювати родичів, які перебувають в істеричному стані. Або й таке. Розповідають, привіз якось п’яного “нового” такий самий його колєга. Щойно лікар почав постукувати пацієнта по спині, намагаючись визначити, де того більше болить, як колєга раз – і в писок лікареві: “Мало того, що моєму корєшу боляче, так ще й ти тут його б’єш”. Також прийшла бабуля зі скаргою до головного лікаря: “Він мене, літню жінку, по писку бив”. Та бив, бо мусів взнати, чи від болю бабцю судомило, чи від істерики.

Під час обстеження хворі розповідають  черговому лікарю про свої негаразди. Він, вимірюючи тиск, читаючи кардіограму та заповнюючи скерування, мимоволі стає своєрідним духівником. Про що тільки не знає цей лікар. І про нездалого чоловіка, і про заздрісного сусіда, і про невиплати грошей, і про невдячних дітей, і про те, як прикро на старість років потрапляти у лікарню. І ще багато-багато чого. Така його робота, скажете? Та ні, його робота – швидко та точно з’ясувати, яке захворювання і скерувати пацієнта на лікування. Тільки й усього.