| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| НАША СТОЛИЦЯ |
|
№ 50 (494), п"ятниця 17 березня 2000 року
|
ЛЮДМіЛА КУЧМА – на захисті української культури
Дружина Президента України Людміла Кучма, яка в ці дні відпочиває у Трускавці, в середу відвідала історико-архітектурний заповідник – Олеський замок. У поїздці дружину глави держави супроводжували голова облдержадміністрації Степан Сенчук, його заступник Василь Базів, начальник управління культури Роман Лубківський та директор Львівської картинної галереї Борис Возницький.
Людміла Миколаївна також ознайомилася з унікальними творами мистецтва,
що зберігаються у сховищі заповідника Олеський замок. Вона підтримала пропозицію
про створення “Золотої підкови” галицьких замків (історико-архітектурний
туристичний комплекс у складі Олеського, Підгорецького, Свіржського та
Золочівського замків), які стануть підтвердженням автентичності європейського
походження української національної культури.
О. Л.
Вбивцю бабусі упіймано
Нещодавно в одному з сіл Старосамбірського району було скоєно жорстоке вбивство 90-річної пенсіонерки. Завдяки професійно проведеним слідчо-оперативним діям працівників Старосамбірського відділку міліції, вбивцю відразу ж виявили і спіймали. Його обвинувачено за статтею 94 ККУ.
Труп старенької знайшла її невістка, повернувшись із Самбора додому. Вона спершу подумала, що смерть була природною (90 років – таки не жарт), але коли відкрила двері сусідньої кімнати, то помітила, що в помешканні хтось побував: дверцята шафи були повідкривані, а речі – розкидані.
Жіночка, не довго думаючи, зібралася й поїхала просто у Старосамбірський відділок міліції, де й повідомила про інцидент. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Оглянувши тіло, правоохоронці виявили на шиї померлої сліди удушення. Такого ж висновку дійшла й судово-медична експертиза.
Слідство зуміло знайти свідка, який і вивів на вбивцю. Свідок бачив, як у помешкання заходив невідомий чоловік 20-25 років. Особливо впадали в око застібка у вигляді пряжки на шкіряній короткій куртці, ремінець, який стирчав з-під неї, а також в’язана шапка невідомого. Згодом з’ясувалося, що чоловік із такими прикметами дійсно перебував у цей час у селі, але цього ж вечора виїхав у Вінницю.
Як повідомив начальник кримінальної міліції Старосамбірського району Василь Дахновський, правоохоронці відразу ж поїхали у Вінницю. Там розшукали помешкання підозрюваного. Опитавши родичів, дізналися, що зловмисник і справді був у тому селі.
Молодика затримали біля хати. Вже у заяві в правоохоронні органи він
зізнався у тому, що скоїв злочин. На ньому була та ж таки шкіряна куртка
коричневого кольору і подібна в’язана шапка. З помешкання загиблої чоловік
виніс гроші, речі, золоті вироби й продав у Вінниці на базарі. Сума, яку
виручив від продажу, – близько 80 гривень... Ціна людського життя...
Т. К.
Любко ПЕТРЕНКО
| ЮТАР |
Нещодавно в львівському радіоефірі на частоті 101,3 МГц з’явилася ще одна FM-станція – ЮТАР. Таким чином було закрито останню вільну “лунку” в спектрі місцевих частот. І все б воно нічого, якби радіозайди хоч трішки переймалися плеканням української мови та культури. А то маємо останнім часом “подарунки” з Києва: “Наше радіо”, “Довіра”, а тепер – ще й ЮТАР...
Частотну розбивку ультракороткохвильового діапазону було здійснено ще за часів СРСР. Львів тоді отримав свої п’ять частотних ніш для використання радіостанціями. З утворенням української держави ситуація не змінювалась аж до 1998 року. Тоді телекомпанія “Міст” забажала створити ще й власне радіо. Для цього, згідно з чинним законодавством, було подано відповідну заяву до Національної ради з телебачення і радіомовлення.
Остання подала запит до Укрчастотнагляду, який і вирахував, що наше місто може мати ще одну частоту – 106 МГц. Ліцензія саме на цю частоту й дісталась четвертому львівському радіо – “Міст”. Але не так сталося, як гадалось. Проблеми фінансового характеру змусили керівництво каналу СТБ (яке фактично розпоряджалось майном “Мосту”) продати ліцензію “Нашому радіо”.
Варто зауважити, що нельвівські радіостанції прорвались у наш ефір протягом останнього року, коли стару Нацраду з телебачення і радіомовлення було розпущено, а нову досі так і не сформовано. Тож і лунає тепер у “забігайлівках”, у маршрутках, офісах сумнівних фірм, пісні, де вбивають як не “нєгра”, то “лодочніка”.
Прокоментувати цю невтішну ситуацію “Поступу” погодився Іван Задорожний, який донедавна працював представником Нацради у Львівській області, а тепер виконує ці обов’язки на громадських засадах. “Поки я обіймав посаду представника Нацради, а остання була дієздатною, то можна було певним чином контролювати появу непроханих гостей у радіоефірі, – зазначив пан Задорожний, – тепер ситуація змінилася, і важко зрозуміти, хто видає ліцензії на радіочастоти, та ще й Міністерство зв’язку намагається перебрати цю функцію на себе”.
Ходили чутки, що для “абсолютної сатисфакції” Львову підкинуть ще й “Русскоє радіо”, яке займе нову частоту 104,5 МГц. Але Іван Задорожний спростував цю інформацію, авторитетно заявивши, що ЮТАР зайняло поки що останню вільну нішу, причому дозвіл на частоту це радіо отримало ще 1996 року. А щоб розширити спектр дозволених частот (якщо Укрчастотнагляд визнає це можливим) треба таки, щоб Нацрада нарешті запрацювала повноцінно.
Але чи це вирішить проблему невластивих культурних впливів на наш регіон?
Чи не час уже Львову перейняти на себе вирішення питань, пов’язаних із
контролем за місцевим теле- і радіопростором?
Ірина БЖЕЗІНСЬКА
| ОЗЕЛЕНЕННЯ |
“Львівліс” збирається подарувати Львову 4000 саджанців, які мають прикрасити наше місто перед Великодніми святами. Де саме будуть посаджені подаровані дерева, кореспондентові “Поступу“ погодилися розповісти у відділах комунального господарства всіх районів міста Львова.
У Галицькому районі заплановано посадити 1500 дерев. Озеленення зазнає
головним чином Сихів. Завідувач райкомунгоспу Галицької райдержадміністрації
Роман Белень повідомив: “Згідно зі складеним планом проведення дня довкілля,
озеленені будуть вулиці Сихівська, проспект Червоної Калини. Плануємо на
окремих вулицях досаджувати по
2-3 дерева; 500 саджанців посадимо навколо сихівських шкіл”. Водночас
він зізнався, що планування це доволі “віртуальне”, бо “все залежить від
того, скільки буде надано дерев – і скільки коштів виділить місто”.
Шевченківському району для озеленення потрібно принаймні 700 дерев. Проте інженер першої категорії відділу комунального господарства Шевченківської райдержадміністрації Ірина Павцьо вважає, що реально виділять 500-600 штук. “Плануємо досадити дерева на проспекті Чорновола, по вул. Мазепи, Липинського, Б. Хмельницького, – поділилася планами пані Павцьо. – На території району є 32 сквери, в деяких із них знімалися сухі дерева, тож там треба подосаджувати. Найбільше ж у нашому районі посадять лип, акацій, каштанів”.
Найбільш амбітні плани – у Залізничного району. “Ми замовили 1000 дерев, – похвалився заввідділом комунального господарства району Василь Коржук. – Згідно з планом проведення толоки, будуть озеленені вулиці Кульпарківська, Виговського, Руднинська; на Левандівці – вулиці Суботівська, Широка”. До доброї справи озеленення залучатимуться школи й ЖЕКи. Василь Коржук вважає, що якщо буде повністю виконано запланований обсяг робіт, то в районі проблему зелених насаджень в принципі буде вирішено, й наступного року треба буде тільки підсаджувати дерева на місці знятих.
У Франківському районі до озеленення готуються такі вулиці: Наукова,
В. Великого, Княгині Ольги, Стрийська, Нечуя-Левицького, Кульпарківська,
Гвардійська та інші. “Загалом у плані робіт зазначено близько 20 вулиць,
– повідомив заступник завідувача райкомунгоспу Франківського району Мирон
Гук, – але в планах є ще й три сквери: по
вул. Кульпарківській, на перехрещенні Київської та Єфремова й біля
заводу “Кінескоп”. За його словами, заплановано посадити 700 саджанців.
“За кількістю дерев, що їх ми плануємо посадити цього року, на 80% покривається
потреба в зелених насадженнях цілого району“, – підсумовує пан Гук.
І нарешті – Личаківський район. “План посадки на 2000 рік – 800 дерев,
– розповіла інженер відділу комунального господарства району Леся Чорна.
– 20 кленів, 100 буків та 50 лип планується висадити по
вул. Тарнавського, Новознесенській, у лісопарку “Погулянка”; у лісопарку
Личаківський – близько 100 дерев, а ще – на площі Марії Заньковецької,
у сквері по вул. Зеленій тощо”. Пані Чорна зазначила, року передбачено
замінити всі насадження, які перебувають в аварійному стані, по вул. Архипенка,
і для цього потрібно щонайменше 40 саджанців. Якщо будуть кошти, то, на
її думку, не завадило б посадити і до 1000 кущів в лісопаркових зонах.
З усього видно, що Львів до Великодня буде як ніколи зеленим та оновленим.
| АРХІВАРІУС |
1900 Р.
ДІЛО
Галицькі і буковинсько-рускі справи в віденськом парламенті
Бесіда посла Василька визвала полеміку зі сторони румунських послів, ведену під формою фактичних спростовань. Против него промовляли бар. Гормузаки і Луцуль, за те по єго стороні стануть Вірменин Стефанович.
Бар. Гормузаки старав ся виказати, що Буковина є румунській край, що в ній було перше більше Румунів як Русинів, боронив буковинського Товариства господарского, твердив, що румунскі священики, котрі мають рускі парохії знають руську мову, і т. і.
Стефанович сказав між іншим: Пп. Румуни! Ми не боємо ся вашого гніву,
ми не убігаємо ся о вашу приязнь. Єслі-жь ми підпираємо змагання Русинів,
то робимо се для того, що они упосліджений нарід.
Васлько закинув Гормузакому, що він Русинами вибраний послом, а против
Русинів виступає і ствердив ще раз, що Буковина в більшості своїй і на
основі історії є руський край.
Луцуль (презес-маршалок буковинського сойму) нарікав, що Буковинці в
краю ведуть спори межи собою, і старав ся теперішну чисельну перевагу Русинів
в Буковині пояснити тим, що багато Русинів примандрувало з
Галичини, а крім того декотрі Румуни зрусичили ся.
Замітно, що “Галичанин” зразу, поміщаючи цілу бесіду п. Василька, утішив ся дуже его висталенєм, назвать его “достойним” представителем русского населенія Буковини”, котрий “намірен енергічно заступати інтереси не тілько населенія Буковини, но і руского населенія Галичини”.
1940
ВІЛЬНА УКРАЇНА
Зведення Верховного головнокомандування німецької армії
В завдання німецького флоту в Північному морі, крім забезпечення безпеки
плавання в німецьких водах і охорони німецького торгового флоту, входило
також здійснення війни проти ворожого торгового судноплавства. В цій війні
брали участь надводні і підводні сили німецького флоту. Одночасно були
вжиті мінні атаки на східному і західному побережжі Англії. В Атлантичному
океані оперували німецький лінкор “Адмірал граф Шпее” і лінкор “Дейчланд”.
В результаті операці й німецьких великих воєнно-морських сил у північній
частині Атлантичного океану противнику було завдано великих втрат. Німецькі
воєнні кораблі знищили такі воєнні кораблі противника: лінкор “Ройял Ок”,
авіаносець “Корейджес”, допоміжний крейсер “Роулпінді”, 8 есмінців: “Бланш”,
“Джінсі”, “Дачесс”, “Гренвіль”, “Ексмаус”, “Віконт”, “Дерінг” і “Джерсі”.
Було також потоплено ряд підводних човнів, 20 інших кораблів різного класу,
сторожових кораблів, мінних тральщиків і інш.
Тяжкі пошкодження одержав і флагманський корабель англійського флоту
лінкор “Нельсон”, лінкор “Бархем”, лінкор “Рипалс”, важкий крейсер “Ексетер”,
важкий крейсер “Бельфаст” і велика кількість есмінців, сторожових суден
і підводних човнів.
В порівнянні з цими втратами власні втрати німецького флоту були незначні.
Німеччина втратила один лінкор, 2 есмінці, 6 сторожових суден і мінних
тральщиків і 11 підводних човнів.
|
|