BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 49 (493), четвер
16 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Перевізники хочуть піднімати ціни
    • Ветеринара вбив не тигр, а куля поліцейського
    • Українець Дем’янюк судиться з Америкою
    • Піст, герб і довибори
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Стихійні ринки переповнені підробками
    • Російського кілера затримали у Львові
    • Мозковий штурм бюджетних проблем
    • Учора – запусти, сьогодні – “попусти”
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Нашого студента міняють за курсом 1,5 до 1
    • Дубляни теж мають свої легенди
    • Народні обранці вражали продуктивністю
    • Президентові України Л. Кучмі
    • “Інтерол” дбає за клієнта
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Уряд у відставку не піде
    • Прем’єр збирається на полюс
    • Кучма – у Грузію. А Грузія – в НАТО
    • У Лазаренка відібрали дачу
    • Президент виправдовує референдум перед Європою
    • У Києві вирішують долю ЧФ
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Україна уникнула дефолту і...кредитів МВФ
    • General Motors і FIAT потоваришували
    • Перша платна автострада у Польщі
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Ґор і Буш виходять на фінішну пряму
    • Ветеринара вбив не тигр, а куля поліцейського
    • Білоруси не хочуть бути бульбашами
    • Зустріч стратегічних ворогів
  7. АРТ-ПОСТУП У СВІТ
    • Дві виставки Жака Калло
    • Баталії довкола шедеврів
    • АРТ-СВІТ
  8. ОСВІТНІЙ ПОСТУП
    • Професія – футболіст
    • Чи можлива реформа при зубожінні вчителя?
  9. ОСВІТНІЙ ПОСТУП
    • Учительські гроші – через суд
  10. ДОВІДНИК ПОСТУПУ
    • Поради городникам
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Василь Іванчук: сезон починається з Крамника
    • Три пенальтi за 25 хвилин, розчарування Реброва i нiчия..
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Технологічні пристрасті
    • Гороскоп

pp_49_8  
ОСВІТНІЙ ПОСТУП
СТОРІНКА 8
№ 49 (493), четвер 16  березня 2000 року

Професія – футболіст

Маріанна РОМАНЕНКО

ШКОЛА

Щороку в середній школі №73 на першовересневу лінійку відразу після першачків виходить п’ятий “а”. Це – учні спеціалізованого “футбольного” класу, котрі теж тільки починають навчання в цій школі. А цікава вона тим, що деяких її випускників просто зі шкільної лави запрошують до футбольних клубів. Уже п’ятеро цьогорічних одинадцятикласників підписали контракт із футбольним клубом “Карпати”. Таємниця такої популярності в тому, що тут є школа у школі – спортивна у звичайній. Базові знання хлопці отримують у загальноосвітній школі, у їхніх атестатах будуть вказані оцінки зі звичних предметів. Але основою свого життя ці діти вже зробили футбол. При сімдесят третій школі ДЮСШ існує вже 7 років. До того вона перебувала “під крилом” іншої школи. Та потреба постійних тренувань вимагала бути близько до стадіону.

Потрапити на навчання у спецфутбольний клас дуже просто. Потрібно, щоби дитина відвідувала секцію футболу за місцем проживання. Туди буде ходити тренер зі згаданої ДЮСШ і протягом двох-трьох років відбере до свого класу 25 хлопців. Справді талановитих, на його думку. Якщо і батьки вбачатимуть у своєму розбишаці “зірку” футболу, то дитина почне щодня доїжджати на тренування та заняття на вулицю Дністерську. Роль батьків у формуванні видатних футболістів важлива. Хтось же повинен привозити на тренування і забирати менших хлопців. А також узяти на себе витрати на обмундирування.

Проте можна і не чекати, поки маленького таланта  помітять, а привести його до першого класу. Як це зробили свого часу батьки Івана Казимирського, який зараз уже грає в “Карпатах-2”.

“Але не варто вважати, що коли клас спортивний, то навчаються тут за спрощеною програмою, – каже директор школи №73 Василь Нагірний, – у нас є відмінники”. Так, Юрій Беньо з донецького “Шахтаря” й Ігор Артиньо з “Карпат-2” мають за навчання золоті медалі. З другого боку, вчителі, звичайно, розуміють дітей, день котрих починається пів на шосту і закінчується після десятої години. Трохи поблажливіше ставляться, трохи довше і частіше пояснюють новий матеріал. А з таким режимом у хлопців немає часу на шкідливі звички та правопорушення, що дуже тішить батьків.

Здається, подальша доля випускників футбольного класу відома – інститут фізкультури. Але торік туди вступили тільки семеро. Більшість же зараз навчається в Торгово-економічній академії. Виходить, і справді знання непогані.

Директор спортивної школи при футбольному клубі  “Карпати” Богдан Цап вважає ці класи перспективними не тільки тому, що їхні випускники досягають значних вершин, але й тому, що дозволяє юнакам зекономити кілька років навчання. Підготовка випускників цих класів (як фізична, так і інтелектуальна) дорівнює підготовці випускника училища фізкультури. А дванадцятирічне навчання, на думку пана Богдана, дасть змогу тренерам на два роки довше працювати з дитиною.

Звичайно, директорові сімдесят третьої школи хотілося би також зробити в себе класи елітарно-наукового спрямування. Та, на жаль, у цьому районі ця школа єдина. До найближчих трохи треба добиратися. Тому й, можливо, особливих коледжових класів тут найближчим часом не створюватимуть.



Чи можлива реформа при зубожінні вчителя?

МаріаннА РОМАНЕНКО

ПРОБЛЕМА

З офіційної інформації. З трибуни Верховної Ради: “За минулий рік 80% імпорту в Україну надходить без оподаткування”. З інтерв’ю Президента: “Десяток нафтотрейдерів мають пільгові умови діяльності, і тому 90% нафтопродуктів – без оподаткування. Лише за минулий рік в бюджет держави недоплачено більше 3 мільярдів гривень”. Секретар Ради національної безпеки та оборони: “За 1999 рік фірми, які отримали пільги на ввезення в Україну м’яса птиці, недоплатили в нашу казну акцизних і митних податків на суму понад 300 млн. доларів”.

Уявіть собі картину: одяг, що вже давно вийшов із моди, і не першої новизни. Зате чистий і охайний. Стоптані підбори на латаних черевиках. Бліде обличчя, сумні очі. Голова забита думками, де взяти гроші й чим нагодувати родину. Та вголос не скаже, бо інтелігентний сором душить. Здогадалися, хто це? Правильно, наша українська вчителька.

Здавалося б, учитель мусить дбати про щось величне та духовне. Не тільки навчати діточок предмету, але і прищеплювати смак. Але про який смак в одязі можна говорити, коли одягатися доводиться з секонд-хендівських розкладок. Про яку душу, коли через постійне недоїдання паморочиться в голові. Останніми часами професія вчителя перетворилася на найнепрестижнішу у країні. Ніби і шкіл не закривали – робочих місць досить. Ніби і середньовіччя не поверталось – освіченість у пошані. Та не все так добре на освітянській ниві.

А тим паче зараз, коли готується нова освітянська реформа. Будь-яке реформування, а особливо в період економічної кризи, тримається на ентузіазмі вчителів. Ніхто не чекає, що реформа буде стовідсотково забезпечена фінансово. Й учителі розуміють, що потрібно робити, щоби підвищити інтерес учнів до знань, аби була мотивація для навчання. Тільки тоді може бути результат від цієї реформи. На верхівці влади ніхто нічого конкретно не обіцяє щодо підвищення заробітної плати. Хоча не виключено, що переглядатимуть “Закон про освіту”. Можливо, зменшать навантаження вчителя на ставку і  визначать коефіцієнт інфляції заробітної плати. Можливо. Бо цього року, на відміну від минулого, не було інфляційного коефіцієнту. Не платять і грошей за вислугу років, відпускних, – хоча цього вимагає чинне законодавство і є певні механізми реалізації цих законів.

Наш учитель працює зараз, намагаючись не думати про заробітну плату, яка ставить його за межу бідності.
Ми пропонуємо про це подумати. Було проведено анкетування вчителів. “Скільки ви заробляєте, скільки і на що витрачаєте?” – запитували ми в учителів однієї з сихівських шкіл. Не принципово, якої саме. Підіть у будь-яку. Там такі самі вчителі й такі самі проблеми. У мене в руках сторінки, вирвані з учнівських зошитів. Своєрідні скарги на сьогодення звичайних українських учительок у цифрах. Дозволю собі навести списки здобутків і витрат, не називаючи імен “респонденток”.

Родина з трьох осіб. Чоловік, учитель I категорії, отримує “на руки” 106 гривень. Дружина – вчитель-спеціаліст, зарплата “на руки” – 110 гривень. Донька – учениця 10-о класу. Сукупний дохід  – 216 гривень. Практично всі ці гроші родина витрачає на харчування. Бо не може голодний учитель працювати. Квартплата “тягла” би 90 гривень щомісяця. Та подружжя заборгувало її вже за чотири роки. Одягатися змушені в секонд-хенді. На роботу ходять пішки.

Родина іншої вчительки – двоє дорослих і двоє дітей. Батько родини змушений був виїхати за наймом на роботу на Донбас і раз на чотири місяці присилає по 200 гривень. Мати, вчителька вищої категорії з навантаженням 25 годин (ставка – 18 годин), отримує 97 гривень “на руки”. Сукупний місячний дохід родини – 147 гривень. З них 140 відразу хоче забрати квартплата. Але, як завжди, цей пункт витрат мусить зачекати. Донька-студентка потребує на проїзд і невеличку канапку 40 гривень на місяць. Решта грошей, знову-таки, проїдаються. Можна уявити, що харчується вчительська родина непогано (адже інших витрат немає). Подивімося: сніданок – молочна каша, обід – пісна зупа, вечеря – чай або молоко. Що там у “споживчий кошик” клала Верховна Рада останнього разу?

Ще анкета. Вчителька передпенсійного віку і два дорослі сини. Один вчиться, інший після армії не може влаштуватися на роботу. Зарплата порівняно з іншими непогана – 200 гривень. Побоюючись виселення, вчителька платить за квартиру вчасно. А оскільки не може оформити субсидії (син без роботи), то викладає щомісяця 90 гривень. Проїзд на трьох забирає таку ж суму. Залишається родині на харч, одяг взуття та розваги 20 гривень.

Може, я з усіх анкет вибираю найсумніші? Пошукала таку, де в колонці “дохід” найбільша сума. Це – вчителька з вищою художньою та педагогічною освітою. Родина – двоє дітей і пенсіонерка-мама. Чоловік, залишившись без роботи, родину покинув – аби не бути на утриманні дружини. Зарплата вчительки складає 110 гривень. Сюди плюсуємо пенсію мами (96 гривень), овочі з власного городу та дотацію малозабезпеченим, яка дорівнює сумі оплати за газ. Отож, “найбагатша” з опитаних тримає в руках майже 220 гривень. А віддає: за квартплату – 52 гривні, на транспорт – 23, санітарно-гігієнічні товари (пральний порошок, шампунь, мило, зубна паста тощо) – 12 гривень, канцтовари – 6 гривень, погашення позички на покупку одягу та взуття, шкарпеток, білизни – 37 гривень. Оскільки родина весну, літо й осінь провела на городі, на овочі грошей не витрачає. Але хліб купи щодня (на місяць – 45 гривень). Потрібні також маргарин, олія, цукор і чай. М’ясо або оселедець – на великі свята.

Ви помітили, що, складаючи список витрат, жоден учитель не вказав, скільки він витрачає на кіно, театр, художню або спеціалізовану літературу? А не вказав, бо не витрачає. Точніше, ніхто не може собі дозволити подивитися виставу чи кінофільм. Хіба що “культпоходи”, де мусиш стежити за дітьми, а не насолоджуватися дійством. Про книжку чи свіжу газету вже давно ніхто і не згадує. Нема грошей. Нема виходу. Хіба їхати за кордон на заробітки. Та не всім так щастить, як героїні нашого інтерв’ю (див. “Поступ” від 9 березня ц. р.).

Більшість учительок-заробітчанок виконує брудну разову роботу. І щоби там, в Італії чи Німеччині, мити посуд або підлогу, позичають тут гроші, залишають малих дітей і чоловіка. І добре, якщо вдається заробити так, аби віддати позичене і ще щось залишилось. І добре, якщо діти були доглянуті й чоловік за той час не загуляв.

Але невдовзі заробітчанські гроші закінчуються. І знову животіє вчителька на мізерну зарплатню. Навіть якщо її виплачують вчасно...

Коли ми закінчували школу, вчителі радили нам спробувати сили в різних професіях, згідно з талантами кожного. Та мені запам’яталося лише одне: “Ставайте ким завгодно, тільки не вчителями. Бо то – каторжна праця, а гроші малі”. І щоби не бути голослівною, вчителька української мови та літератури розповідала, яка у неї ставка, скільки доплачують за класоводство і скільки – за 25-літній стаж. Це було тоді, коли платили зарплату вчасно, і можна було за ті гроші прожити.

P.S. Цю розмову можна продовжити. Запрошуємо до неї вчителів. А також батьків, котрі нарікають, що кожен учитель свою маленьку зарплату доповнює невеличкими подаруночками.


 

Сайт Golosinfo.com - надежный источник актуальных новостей для каждого.