BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 48 (492), середа
15 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Зіграли внічию
    • У загибелі Чорновола криміналу нема
    • Моравські сепаратисти погрожують терактами
    • Клінтон підтримав кандидатуру Кьолєра
    • Обласний бюджет-2000
    • “Зелена карта” для комп’ютерних гастарбайтерів
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Обласний бюджет-2000 (Закінчення)
    • Львів прощався з митцем
    • Кілька версій однієї аварії
    • Невтішний стан львівської медицини
    • От так і позбавили доларів
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • З комфортом у ліс
    • Посібник для керівників АТ
    • Освіта під опікою церкви
    • Серпи і молоти у Києві нищитимуть львів’яни
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • У загибелі Чорновола криміналу нема (Закінчення)
    • Україна не озброювала УНІТА
    • Як треба організовувати референдуми
    • Парламент оновлюється і видозмінюється
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Олекса Гудима: Уряд – пожежно-аварійна команда, котрій вдається гасити кризи
    • Енергоринок Європи консолідується
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Клінтон підтримав кандидатуру Кьолєра (Закінчення)
    • Позиція Заходу стає жорсткішою
    • Косово – європейська Колумбія
  7. АРТ-ПОСТУП
    • ПРУДКА РІКА ЗА БЕСКИДОМ, ЗА СВІТОМ... МАЛЯРСТВО
    • АРХІТЕКТУРА
  8. КОМУНАЛЬНИЙ ПОСТУП
    • Маємо право на сервіс
    • Лічильники для міста
  9. ОСВІТНІЙ ПОСТУП
    • Нас порятує тестування
  10. МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
    • NEWS
    • “Чорна хвороба” мозку
    • Ті, кого шукають
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • ФК “Львів” ще дозволили грати на “Юності”
    • “Динамо” – одноосібний лідер
    • “Львівська Політехніка” в кубку Ненсі Еванс
    • Чи поїде Вітриченко на Олімпіаду?
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Маленькі історії про великих людей
    • Гороскоп

pp_48_9  
ОСВІТНІЙ ПОСТУП
СТОРІНКА 9
№ 48 (492), середа 15  березня 2000 року

Нас порятує тестування

Василь ПЕТРІВ

ФУТУРОЛОГІЯ

Мені страшно. Я боюся потрапити до лікаря, який не вміє поставити правильний діагноз. Я боюся юриста, який гарячково згадує своїх знайомих у потрібних інстанціях замість того, щоб дивитися на законодавство. Я боюся вчителя, який “допомагає” дітям на інспекторській контрольній, бо що, крім звички обманювати, стане результатом такої перевірки? Я боюся законодавців, які всупереч елементарній логіці вперто намагаються зробити квартирну плату більшою за заробітну. Ми настільки звикли до цього театру абсурду, що навіть не дивуємось, коли в свідоцтві про право власності на чотирикімнатну квартиру пишуть, що її вартість складає 14 грн. 05 коп. Ціла армія чиновників виводить, рахує і облікує ці кумедні суми! Я хочу бачити наших лікарів, вчителів, інженерів, службовців освіченими людьми, впевненими у своїх знаннях і нездатними робити абсурдні чи протиправні речі навіть тоді, коли видається, що “всі так роблять”. Така професійна гідність може бути вироблена лише роками наполегливого навчання і чесної оцінки результатів. Досить раз “допомогти” учневі чи студенту подолати труднощі, “домовившись” з його екзаменатором, і від омріяної гідності не залишається і сліду.
Хочеться сказати, що завжди так не буде. Але чи є у нас підстави для цього? Що обговорюють наші старшокласники? Деталі вступних завдань у вузи чи суми, які треба платити? А для нашого золотого студентства хороший викладач той, з яким можна “домовитись”. Звичайно, є прекрасні викладачі і вчителі, є навчальні заклади, де навіть думка про такі факти неприпустима. Але це, як не прикро, – винятки. “Ніхто їх не нагодує тими грошима!” – такий до сліз образливий вердикт народу своїм Учителям. За непосильну працю, за недоспані ночі, проведені над учнівськими зошитами та конспектами лекцій.

А викладачі не винні! Уся проблема в організації системи освіти. Уявіть себе на місці викладача, до якого приходить колишня однокласниця. Та сама красуня, з якою сидів за партою і якій не наважився висловити свої почуття. Приходить постаріла, змарніла від роботи і бідності. Благає: “Постав трійку, бо дитину виганяють”. Ви відмовите? Або більш звична ситуація. Треба оцінити знання сина своєї найкращої подруги, який нічого не хотів робити, бо прекрасно розуміє ситуацію (наші діти мудрі!). Третій приклад зовсім свіжий. Група цинічних студентів-платників з єхидною посмішкою заявляє: “Виженеш нас – сам залишишся без роботи”. Я спеціально наводжу приклади, коли про ніякі хабарі навіть не згадуємо. Переконаний, що більшість педагогів з радістю погодиться дати сумнозвісні “пляшку коньяку і коробку цукерок”, лише б уникнути подібних ситуацій.

Перша причина такого стану освіти полягає в тому, що педагоги самі оцінюють результати своєї праці, тобто приймають екзамени у своїх учнів. За виставленими оцінками судять про рівень знань у  навчальному закладі, про роботу колективу взагалі. Не треба особливої проникливості, щоб зрозуміти – така ситуація підштовхує до завищення оцінок. Медалісти ростуть, як гриби після дощу. Окрилені такими “успіхами” чиновники так ускладнюють навчальні програми, що вчитель вже сам боїться, що не справиться із завданнями. Школи стають гімназіями та ліцеями, вчорашні ПТУ – вищими училищами, тобто вузами. Газети рясніють оголошеннями про видачу “дипломів державного взірця без виїзду до місця навчання”. Тільки плати, купуй диплом.

Щоб якось вирізнитись між цими новоствореними вузами, всі старі інститути поголовно назвалися університетами та академіями. Київський університет гордо надув щоки і назвався національним. “А ми?!” – хором закричали ректори провінційних вузів. Тож зараз спостерігаємо хвилю масового переходу вузів у ранг національних. І байдуже, що назва “Національний університет Київський політехнічний інститут” звучить дико.
Чиновнику подавай титул, для нього Львівський університет чи Львівська політехніка – ніщо, якщо в його назві нема слова “національний”. Перейменовуються не тільки вузи. Якось непомітно всі кафедри історії КПРС стали кафедрами історії України, кафедри наукового комунізму – кафедрами політології, атеїзму – релігієзнавства, політичної економії соціалізму – економіки. Без зміни професорсько-викладацького складу!

Для чиновника професор той, хто захистив докторську дисертацію. Він не бажає бачити, що головним науковим доробком професора історії України є робота “Боротьба КПРС за торжество ленінської національної політики”, йому байдуже, що молодих політиків готує академік, який дослужився до свого титулу роботою “Производственная демократия как форма проявления ведущей роли пролетариата”. Людину з власною науковою думкою такі професори сприймають як потенційну загрозу виплеканій ними системі добору кадрів і знищують, користуючись чиновницькими “критеріями наукової роботи”. А чиновники тупо сумують кількість публікацій, не звертаючи уваги, що перша половина цих робіт “науково” доводить переваги соціалістичного способу господарювання, а друга – оспівує реформаторський хист нинішньої правлячої верхівки.
Ви гнівно скажете: “Негайно провести переатестацію!”. А оцінювати хто буде? Ось і повертаємось до формулювання першої причини.

Легко побачити також другу причину. Учитель чи викладач фактично не несе жодної відповідальності за поставлену оцінку. Якщо з”ясувалось, що молода людина показала вражаючу необізнаність з якогось предмета, хоч має відмінну оцінку, то що робимо? А нічого, бо нічого зробити не можемо. Буває навпаки. На усному вступному іспиті в медичному університеті абітурієнтові ставлять двійку. Теоретично можна подати на апеляцію, але при цьому треба екзаменатору в присутності його колег довести, що він помилився. Навіть коли станеться неможливе, і абітурієнт доведе професору, що останній помилився, помилку просто виправлять. Якщо ж хтось попробує цікавитись, чому це відмінник Петро має трійку, а трійочник Дмитро – п’ятірку, то з нього посміються і скажуть, що чужі оцінки ніхто не має права оскаржувати. А тим часом чужі оцінки впливають на результати так само, як і свої. І ціна цих результатів відома – доля молодої людини та її віра у справедливість.

Далі в ліс – більше дров. Оцінки школяра чи студента впливають на долю кількох людей. А оцінки результатів наукової роботи колективів молодих політиків та економістів? Адже жодні економічні експерименти не проводяться просто так. Існують десятки інститутів, які все обґрунтовують, науково доводять, захищають у вигляді дисертацій на дуже поважних радах. Ми неодноразово були свідками, як такі експерименти з тріском провалювалися, ховаючи під собою мільярди народних гривень. А чи чув хтось, щоб авторів та оспівувачів спростованих життям теорій позбавили наукового звання та права займатися педагогічною діяльністю? Я не чув. Титул – це довічно. Користуючись такою безкарністю стрімко зростає армія шаманів, які обіцяють Україні економічне процвітання, історичні скарби Полуботка, геологічні родовища золота і нафти, вільні від податків економічні зони, що наповнять Україну дешевими продуктами, двигунами та іншими чудесами техніки, за які Америка готова заплатити мільярди, але чомусь не платить. В їхньому галасі губиться тверезий голос справжнього науковця, який закликає важкою працею досягнути скромних результатів.

Отже, біда! Треба щось змінювати. Щоб зрозуміти, що саме треба змінити і як це зробити, залишмо емоції і поміркуймо спокійно.

Освіта і наука починаються зі школи. Мало дати дітям певний обсяг знань. Треба, щоб вони відчули, повірили, що знання – це їхнє основне багатство. Знання і тільки знання повинні визначати подальшу долю дитини.
Першим випробуванням в боротьбі за своє місце в цьому складному житті є випускні іспити. Саме на них сумлінні учні повинні отримати винагороду за багаторічну важку (інколи навіть зі шкодою для власного здоров’я) працю. Тому першим суттєвим кроком в реформуванні освіти могло би стати створення спеціалізованих центрів тестування знань випускників. Тести – не найкращий спосіб виявлення здібностей учнів, але всі інші способи – необ’єктивні.

Залишімо у школі добрих, чуйних, турботливих учителів. Якщо іспити прийматимуть не вони, то батьки проситимуть навчити дитину, як зараз просять репетиторів, а не поставити хорошу оцінку. А якщо ще й діти будуть знати, що іспити відбуваються чесно і навіть суворо (не вистачило одного бала – нема атестату), то значення центрів тестування важко переоцінити. Знайти жорстких, бездушних, непідкупних екзаменаторів важко, тому довіримо цю справу машинам.

 Тестування відбувається надзвичайно просто. Оператор при вході до залу за допомогою цифрового фотоапарату заносить знімок екзаменованого в комп’ютер і вибирає назву тесту, наприклад, з біології.  Протягом 10 секунд комп’ютер ґенерує варіант тесту і друкує листок для тестування, в якому є:
– фотографія екзаменованого;
– порожній рядок для вказання прізвища та інших даних;
– час завершення тестування;
– номер робочого столу, за яким має працювати екзаменований;
– завдання для тестування з варіантами відповідей. Правильну відповідь вказують шляхом зафарбовування квадратика біля неї, або написанням числової відповіді таким же шрифтом, як індекс на поштових конвертах.

Усе необхідне для роботи є на робочому столі. За відведений час потрібно заповнити листок і подати його оператору при виході. Якщо у листку не вказано прізвища й інших необхідних даних, тестування вважається таким, що не відбулося. У протилежному випадку листок сканується, комп’ютер розпізнає і порівнює відповіді з правильними, результат висвічується на спеціальному табло, а екзаменованому видається документ про проходження тестування на бланку суворої звітності. Уся процедура при виході займає не більше однієї хвилини.

Вхід до залу для тестування заборонений всім, крім самих екзаменованих. За подіями у залі спостерігає черговий оператор та всі бажаючі за допомогою відеосистеми спостереження. Наявність у куточках залу спеціальних відеокамер (циліндриків розміром 5х5 см.) не створює для екзаменованих психологічного дискомфорту. Будь-які спроби з боку екзаменованого скористатись сторонніми предметами чи перешкоджати іншим фіксуються черговим оператором. Результати тестування в цьому випадку анулюються.

Тепер треба би описати правила для працівників центру, вимоги до програмного забезпечення, вимоги до змісту тестових завдань та багато іншого. Зробити це в короткій статті неможливо. Наголосимо лише, що неможливо зробити так, щоб змісту питань не знав ніхто, бо хтось їх складатиме. Тому завдання повинні бути доступні для всіх не пізніше, як за два місяці до початку тестування.

Навіщо це все? Невже ви зовсім нікому не вірите? Теперішні екзаменатори можуть навіть образитись. Але ж ми не ображаємось, що на грошах стільки ступенів захисту. Нас не дивує, коли продавець дивиться десятку в ультрафіолетовому світлі, хоч нам і в голову не приходить малювати ту десятку. Системи захисту від фальсифікацій створюються не для того, щоб образити чесних, а лише для того, щоб мати змогу виявити і покарати шахраїв. А оцінки в багатьох випадках важливіші за будь-які гроші!

Підведемо підсумок. При невеликих затратах організація центрів тестування дала би можливість:
– усунути суб’єктивний фактор при оцінюванні знань;
– застосовувати однакові тести для всіх типів шкіл;
– оцінювати роботу шкіл лише за рівнем знань випускників;
– пробувати свої сили кілька разів у зручний для себе час чи у різні вузи;
– відбирати на безплатне навчання у вузах не до початку вступних іспитів, а після них;
– спостерігати за проходженням тестування для всіх бажаючих.

Діти, які з честю пройдуть через таке “чистилище”, уже не сумніватимуться в своїх знаннях: чи це я такий мудрий, чи вчителька добра, чи мама домовилась. Це будуть Горді Люди. З ними ми реформуємо освіту і побудуємо нову Україну.

Приблизні підрахунки показують, що на кожних 1000 випускників повинен бути один такий зал. Під час навчального року він може використовуватись для проміжного контролю успішності, а також для добровільного тестування за вітчизняними та відомими міжнародними тестами. Собівартість одного іспиту не перевищуватиме 5 гривень. Це погано і добре водночас. Погано тому, що платити все-таки треба. А добре – бо на вхідних дверях такого центру великими літерами можна написати:

Не хвилюйтеся!
Все, що Ви можете втратити – це 5 гривень.
У випадку невдачі = прийдете завтра.
Успіхів Вам!