UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT LvivArt.com

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 48 (492), середа 15 березня 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Зіграли внічию У загибелі Чорновола криміналу нема Моравські сепаратисти погрожують терактами Клінтон підтримав кандидатуру Кьолєра Обласний бюджет-2000 “Зелена карта” для комп’ютерних гастарбайтерів ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів Обласний бюджет-2000 (Закінчення) Львів прощався з митцем Кілька версій однієї аварії Невтішний стан львівської медицини От так і позбавили доларів НАША СТОЛИЦЯ З комфортом у ліс Посібник для керівників АТ Освіта під опікою церкви Серпи і молоти у Києві нищитимуть львів’яни архіваріус: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид У загибелі Чорновола криміналу нема (Закінчення) Україна не озброювала УНІТА Як треба організовувати референдуми Парламент оновлюється і видозмінюється ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Олекса Гудима: Уряд – пожежно-аварійна команда, котрій вдається гасити кризи Енергоринок Європи консолідується СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Клінтон підтримав кандидатуру Кьолєра (Закінчення) Позиція Заходу стає жорсткішою Косово – європейська Колумбія АРТ-ПОСТУП ПРУДКА РІКА ЗА БЕСКИДОМ, ЗА СВІТОМ... МАЛЯРСТВО АРХІТЕКТУРА КОМУНАЛЬНИЙ ПОСТУП Маємо право на сервіс Лічильники для міста ОСВІТНІЙ ПОСТУП Нас порятує тестування МЕДИЧНИЙ ПОСТУП NEWS “Чорна хвороба” мозку Ті, кого шукають СПОРТ-ПОСТУП ФК “Львів” ще дозволили грати на “Юності” “Динамо” – одноосібний лідер “Львівська Політехніка” в кубку Ненсі Еванс Чи поїде Вітриченко на Олімпіаду? ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР Маленькі історії про великих людей Гороскоп

 

КОМУНАЛЬНИЙ ПОСТУП

СТОРІНКА 8

№ 48 (492), середа 15  березня 2000 року

Маємо право на сервіс

Ми часто не задоволені станом утримання нашого житла. Коли квартирна плата була невеликою,  це ще можна було терпіти, але сьогодні, після її підвищення, доречно вимагати за свої гроші належного сервісу.

30 червня 1995 року Верховна Рада ухвалила Концепцію державної житлової політики, яка визначає основні напрямки реформування житлового сектору. Концепція передбачала, що одним із них стане “перерозподіл функцій між органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями у сфері утримання житла з метою їхньої децентралізації”.

З одного боку, нині з’являється приватний замовник (товариства співвласників будинків), з іншого – мав би з’явитись і приватний виконавець. Тим часом у комунальному господарстві майже неподільно панують ЖЕО – чи не єдині нині структури, на які не поширилася практика роздержавлення. Хоча світовий досвід довів, що лише конкуренція створює передумови для нормального функціонування житлового господарства.

Львів, здавалося, дуже перейнявся реформуванням. Міськвиконком ще 12 грудня 1995 року видав розпорядження № 883 “Про програму розвитку приватного управління та утримання житла у місті Львові”.

Через півроку міський голова Василь Куйбіда видав розпорядження № 404 “Про порядок залучення недержавних підприємств до утримання та обслуговування житлового фонду та прибудинкової території у місті Львові”. Вирішено було згадані підприємства залучати на конкурсній основі. Для цього 13 серпня 1996 року наказом Департаменту житлового господарства (ДЖГ) Львівського міськвиконкому № 66-Д “Про проведення конкурсу по залученню недержавних підприємств до утримання та обслуговування житлового фонду та прибудинкової території у місті Львові” були затверджені “Положення про приватне утримання житла у місті Львові на конкурсних засадах”, “Типовий договір на обслуговування житлового фонду та прибудинкової території”, а також  конкурсна комісія у складі начальника відділу обліку та розподілу житлової площі Андрія Левика (голова комісії), начальника управління житлового господарства (УЖГ) Ігоря Базарника (заступник голови), начальника планово-економічного відділу УЖГ Ольги Худюк, інженера відділу експлуатації інженерного обладнання УЖГ Романа Бандурки, голови депутатської житлової комісії Григорія Чопика, начальника юридичного відділу департаменту житлового господарства Богдана Назаровця, заступників голів райадміністрацій міста.

Нарешті 27 грудня 1996 року з’явився наказ ДЖГ № 998-Д “Про затвердження міської програми створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та програми покращення будинків та утримання і ремонту житлового фонду та обслуговування шляхом залучення недержавних (приватних) підприємств і фірм”, який мав охопити всі нововведення у галузі житлової політики. Для конкурсантів-підрядників було передбачено стимули:
– рішенням міськвиконкому протягом одного року переможця конкурсу звільняли від сплати коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 70%;
– переможець конкурсу також отримував право на переобладнення горищних або підвальних просторів для потреб виробництва за власні кошти в будинках, які обслуговував у рамках програми, затверженої міськвиконкомом;
– залежно від технічного стану  більшості будинків, які обслуговував переможець конкурсу, міськвиконком міг прийняти рішення про перерахування на рахунок переможця 30% суми від оренди приміщень, розташованих на переданій для обслуговування території.

Приватне утримання житла мало забезпечити економічні зміни в житловій та комунальній сферах, підвищити вартість нерухомості. А мешканці мали нарешті отримати своєчасну та чемну обслугу з використанням якісних матеріалів, а також точну вартість послуг і робіт, які вони оплачують.

Начальник юридичного відділу ДЖГ Андрій Левик згадує, що в ті часи саме в тому руслі пролягав магістральний шлях комунальної політики міста Львова. Проте... “Комісія де-факто існує, але практично не працює, – каже п. Андрій. – Найбільшою проблемою є відсутність розвинутого ринку. У нашій країні сформувалася думка, що такі послуги надають лише ЖЕО. Хтось може прийти полагодити кран чи зробити ремонт, але нема підприємств, які б могли надавати комплексні послуги, що і є для нас найбільшою проблемою”. Втім, колишній керівник ДЖГ Богдан Шевчук не бачить великої проблеми у засиллі ЖЕО. Він лише зауважує, що робота останніх залежить від керівника: якщо керівник хороший, то й робота буде добра – і навпаки.

Теперішній начальник управління житлового господарства Ігор Базарник не вважає залучення приватних підприємств  утримувати житла проґресивним. Кращу перспективу для Львова він вбачає у створенні товариств співвласників будинків. Крім того, зауважує пан Ігор, у нас немає фірм, які прийшли б зі своїм капіталом, аби згодом отримати прибутки. Більшість фірм, які хотіли займатися утриманням житла, за словами п. Базарника, воліли відразу мати прибутки і вигоду; тому не всі з них погодилися укласти контракти з райадміністраціями. Із фірм, які свого часу виграли конкурс, нині працюють лише дві – “Житлосервіс” і “БУ-18”.

Виконавчий директор благодійного фонду “Європейський вибір” Ірина Трушкевич розповідає: “Ми шукали всі фірми, які були б причетні до утримання житла. Відправили 76 листів на підприємства, які займалися малярськими чи будівельними роботами. На доконкурсну конференцію з’явилися представники 30 фірм. Американська фірма “PADCO” провела навчання для приватних фірм, які хотіли брати участь у конкурсі. Були розглянуті теми “Психологія управління”, “Складання бізнес-плану”, “Загальні засади ринкової економіки”.
На конкурс надіслали 12 заявок. Переможцями стали 5 фірм: у Шевченківському районі – “КІМ”, у Залізничному – “Діком”, у Галицькому – “БУ-18”, у Франківському – “Вестбуд”, у Личаківському – “Житлосервіс”. Усі фірми були дійсно сильними – і фінансово, і технічно. Але лише дві уклали контракти з райадміністраціями на обслуговування території. “КІМ”, “Вестбуд” і “Діком”, за словами п. Трушкевич, не змогли підписати контракти “з об’єктивних причин”. При обговоренні умов контрактів представники фірм і райадміністрацій не могли дійти спільної згоди. Приватні фірми пропонували кращі та якісніші послуги, ніж ЖЕО, але вимагали і відповідно оформленого договору. Наприклад, вони не могли погодитися з  тим, що витрати фірми мають включати зарплати для трьох працівників районного житлового відділу, або про те, що керівник фірми протягом 1 року не має права звільняти колишніх працівників ЖЕО, яких він зобов”язаний взяти до себе разом з територією (до речі, згідно із законодавством, при реорганізацї підприємства цей термін складає 2 місяці).

Найцікавіше було з фірмою “Діком”. Вона виграла конкурс на території, де розташовані відомчі будинки, що не були передані у власність міста. Тобто Залізнична райадміністрація, подаючи цю територію на конкурс, фактично не мала права підписувати контракт, бо не була власником будинків.

Як стало відомо “Поступу”, у Львові працює ще одна фірма з утримання житла. Минулого року Галицька райадміністрація підписала контракт із фірмою “Новольвів”

Але одиничні випадки не вирішують проблеми загалом, а міська адміністрація, здається, навмисне затримала реформування житлового господарства. Ходили чутки, що комісія припинила свою роботу якраз перед виборами міського голови. За чутками, начальники ЖЕО, які мають реальний вплив на своїх територіях, пообіцяли найсильнішому кандидатові підтримку на виборах – за умови припинення всіх цих реформувань і нововведень. Але і вибори давно минули, і (як доводить практика) не всі передвиборчі обіцянки обов’язково виконуються. А зроблене протягом останніх років у справі реформування житлового господарства не варто викидати на смітник історії. Тим більше, що воно здатно зменшити кількість проблем як у мешканців, так і у міського керівництва.

Тарифи на комунальні послуги безупинно зростають, тому дедалі актуальнішою стає тема встановлення різноманітних лічильників, які можуть суттєво допомогти економити кошти мешканців.

“Самі по собі лічильники – це є просто облік, а не економія, – каже директор Департаменту житлового господарства (ДЖК) Львівського міськвиконкому Мирослав Сеник. – Щоби почати економити, треба навчитися обліковувати. Якщо говорити про засоби обліку, якими користуються мешканці, то з газом та електрикою практично все вирішено (електролічильниками обладнані всі помешкання; де є індивідуальне опалення, обов’язково встановлюються газові лічильники). Залишається проблема  тепла та води”.

За словами п. Сеника, встановлення теплового лічильника дуже вигідне – це дає змогу облікувати, скільки будинок справді використовує тепла, а потім цю цифру можна легко “розкинути” за метражем по квартирах. Практика доводить, що за наявності обліку, витрати тепла виходять практично вдвічі меншими, ніж за нормами. ДЖК пропонує в майбутній програмі реформування житлового господарства передбачити, що при створенні товариства співвласників будинку встановлювати в ньому тепловий лічильник за кошти міського бюджету (від редакції – після недавнього прийняття бюджету обласного у міському бюджеті навряд чи вистачить грошей на ці амбітні плани).

Водолічильники повинні встановлюватися в кожній квартирі окремо. Трикімнатна квартира сучасного планування має два вводи холодної води та два вводи гарячої, тобто потрібно 4  водяних лічильника. Економія, що виникає завдяки обліку води, не швидко покриває витрати на лічильник. Тому першочерговим завданням у ДЖК вважають встановлення теплових лічильників.

За даними головного інженера Департаменту інженерного господарства Львівського міськвиконкому Бориса Стефанишина, на сьогодні  лічильниками обладнано: газовими – 19,4% квартир; холодної води – 2,2%; гарячої води – 1,3%. Теплові лічильники є у 6,3% будинків. Потреба міста у водолічильниках – 400 тисяч штук.

Згідно з нормами, на одного мешканця приблизно  припадає 120 л води на добу. На Сихові у процесі експерименту 16 будинків обладнали водними лічильниками. І виявилося, що їхні мешканці використовують в середньому по 350 л води на людину. За словами п. Стефанишина, встановлення водного лічильника окуповується за рік-півтора. У міськвиконкомі розраховують, що під цей проект будуть виділені банківські кредити.

Як сказав Борис Стефанишин, раніше водні лічильники випускав завод “Львівприлад”, але тепер він стоїть. Нині  це роблять ТзОВ “Діком” і українсько-польське СП “Мімоза”. На сьогодні у Львові склалася ціла система підприємтсв, що займаються продажем, монтажем, обслуговуванням лічильників. Але ці можливості використовуються лише на 10%.

За даними відділу маркетингу заводу “ЛОРТА”, в Україні лічильники також випускають підприємства “Електрометрія” (Луцьк), “Комунар” (Харків), “Роднік ЮТ” (Запоріжжя), Запорізький завод електроапаратури та “Аква-Україна” (Київ). У Львові завод “ЛОРТА” також готується до серійного випуску сучасних водолічильників чотирьох типів: EV-5 на холодну та гарячу воду (3/4 дюйма; розраховані на стару частину міста) та TV-3 на холодну та гарячу воду (1/2 дюйма; для нових районів).

Головний інженер заводу “ЛОРТА” Тарас Марусяк каже: “Випускати водолічильники для нас стало дуже серйозним та зваженим  рішенням. Водолічильниками  ми почали займатися три роки тому, коли було закуплено 10 тисяч лічильних механізмів фірми АВВ. Відсутність обладнання не дозволяла виходити на серійний випуск.  Реально почали працювати над лічильником з жовтня 1999 року. Дизайн лічильника та упаковку за європейським стандартом  розробили інженери заводу”.

“Сам технологічний процес є дуже складним, – розповідає пан Тарас. – У нас не було спеціального обладнання і довелося доробляти та вдосконалювати нашу ливарну машину під виготовлення корпусу лічильника. Технологія випуску самого лічильника повністю освоєна на Пустомитівському підприємстві “Модель” (входить до складу державного концерну “ЛОРТА”). Уже в цьому місяці на  “ЛОРТІ” почали випускати свої лічильні механізми. Тут встановлено чотири лінії калібровки лічильника та проливні установки (перевірка кожного водолічильника проходить під тиском  16 атмосфер).  Клас точності цього лічильника досить високий – 2 %”.

Сьогодні виготовлено вже півтори тисячі лічильників. За словами головного інженера заводу, планується випускати 4000 лічильників на місяць – з них 3000 на холодну воду і 1000 на гарячу. Кожен лічильник перевіряє представник Держстандарту на підприємстві. Після першого  прийому  контрольна партія  пройде ще державні випробування в акредитованій лабораторії.

Найголовнішим чинником для випуску водолічильників на заводі “ЛОРТА” є гарантія збуту. Передбачається, що постійним замовником буде підприємство “Водомір”, яке існує при ВАТ “Львівводоканал” і займається встановленням лічильників. Для львів’ян це, можливо, буде реальна можливість придбати якісний лічильник вітчизняного виробництва. На “ЛОРТІ” обіцяють, що вони будуть дешевшими, ніж у конкурентів.