BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 48 (492), середа
15 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Зіграли внічию
    • У загибелі Чорновола криміналу нема
    • Моравські сепаратисти погрожують терактами
    • Клінтон підтримав кандидатуру Кьолєра
    • Обласний бюджет-2000
    • “Зелена карта” для комп’ютерних гастарбайтерів
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Обласний бюджет-2000 (Закінчення)
    • Львів прощався з митцем
    • Кілька версій однієї аварії
    • Невтішний стан львівської медицини
    • От так і позбавили доларів
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • З комфортом у ліс
    • Посібник для керівників АТ
    • Освіта під опікою церкви
    • Серпи і молоти у Києві нищитимуть львів’яни
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • У загибелі Чорновола криміналу нема (Закінчення)
    • Україна не озброювала УНІТА
    • Як треба організовувати референдуми
    • Парламент оновлюється і видозмінюється
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Олекса Гудима: Уряд – пожежно-аварійна команда, котрій вдається гасити кризи
    • Енергоринок Європи консолідується
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Клінтон підтримав кандидатуру Кьолєра (Закінчення)
    • Позиція Заходу стає жорсткішою
    • Косово – європейська Колумбія
  7. АРТ-ПОСТУП
    • ПРУДКА РІКА ЗА БЕСКИДОМ, ЗА СВІТОМ... МАЛЯРСТВО
    • АРХІТЕКТУРА
  8. КОМУНАЛЬНИЙ ПОСТУП
    • Маємо право на сервіс
    • Лічильники для міста
  9. ОСВІТНІЙ ПОСТУП
    • Нас порятує тестування
  10. МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
    • NEWS
    • “Чорна хвороба” мозку
    • Ті, кого шукають
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • ФК “Львів” ще дозволили грати на “Юності”
    • “Динамо” – одноосібний лідер
    • “Львівська Політехніка” в кубку Ненсі Еванс
    • Чи поїде Вітриченко на Олімпіаду?
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Маленькі історії про великих людей
    • Гороскоп

pp_48_7  
АРТ-ПОСТУП
СТОРІНКА 7
№ 48 (492), середа 15  березня 2000 року

Виставка олійних пейзажів Юрія Сяркевича у Львівському палаці мистецтв завершилася фаховим обговоренням доробку
закарпатського живописця. Оцінити творчість уродженця Жовкви й колишнього студента (випускника 1971 року) Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва зійшлися професори й викладачі Львівської академії мистецтв, знані
художники та мистецтвознавці, як-от Володимир Овсійчук, Андрій Бокотей, Ігор Голод, Роман Дмитрик та Валерій Марчак

ПРУДКА РІКА ЗА БЕСКИДОМ, ЗА СВІТОМ...
МАЛЯРСТВО

На берегах – твій заповідний гай
Та урвища ворочівські замшілі.
Роки тому – погожої неділі
З палітрою прийшов сюди Бокшай,
Не помічаючи пелевню, темний саж,
Кармінний крик кизилу, крутіль хмелю!
Розкішний дуб на маківці, на скелі:
Долина Унг – бокшаївський пейзаж.
Петро Мідянка

І хоча один гострий язик переконував, що коли митцеві скоро шістдесят, то жодне обговорення вже йому не допоможе (це треба робити, коли художник тільки-но розпочинає творчий шлях), – усе ж видається, що розмова у Палаці мистецтв була адресована не стільки цілком сформованому авторові, скільки молодому поколінню живописців, які мають оцінити переваги кожної із тих художніх шкіл, що традиційно склалися в Україні.

Безумовно, що довгі роки життя в Закарпатті й спілкування з тамтешніми митцями, спільні виїзди на пленери, закоханість у природу, спільні невичерпні теми карпатських краєвидів тощо не могли не позначитися на творчості вихованого на львівських традиціях Юрія Сяркевича, який потрапив під вплив стилю Бокшая, Кашшая і славетного Ерделі. Як писав сучасний закарпатський поет Петро Мідянка:

Ти приглядаєшся не до зразків,
Прицінюєшся до мазків
І до приземлених, розпластаних
хребтів,
До портретованих єпископів
й братів.
Ти вловлюєш м’який зелений пласт,
Хрусткий, ламкий, аж фантастичний
наст
На говерлянських схилах.
Не Парнас...
... В тонких часописах куценькі
інтерв’ю:
Яка вода? І як цвітуть морелі
На натюрмортах знаного Ерделі?

Властиво, справжнім живописцем Юрій Сяркевич себе відчув тільки на Закарпатті, адже у Львові студіював оформлення інтер’єру. І професор Володимир Антонович Овсійчук, тодішній викладач Сяркевича, ще пам’ятає, як цьому студентові довелося 5 разів здавати іспит, поки все не вийшло гаразд. Нині ж поважаний мистецтвознавець з цікавістю визначає, які “університети” пройшов живописець Юрій Сяркевич після навчання у Львові. Чи вдалося зберегти йому впродовж тридцятиліття творчості незамуленими деякі риси, притаманні тільки львівській художній школі? Чи не проминули марно уроки кольорознавства, рисунку й малярства? Аналіз виставки Володимир Овсійчук зробив не тільки фахово, а й дипломатично. У його виступі відчувалися обережність, делікатність, врівноваженість, повага до художника і намагання не образити. Він не так повчав і критикував, як розмірковував уголос. При цьому розмова про об’єктивні процеси й проблеми українського малярства XX століття вийшла напрочуд конструктивною і цікавою для багатьох:

“Закарпатці завжди трималися осібним тісним колом. Тож не дивно, що, опинившись серед них, Сяркевич потрапив під цей вплив. Працював поруч із Кашшаєм. Це його друга академія. Закарпатці завжди малювали гори на пленері, у них була своя вироблена подача природи – на відміну від київської школи, яка колись відзначалася тим, що пленер малювала дуже чорно, у якомусь такому мутному середовищі, через що й колористичне рішення було дуже слабеньким. Ми тоді всі задумувалися над тим, як же вийти з цієї кризи краєвиду. Молодше покоління вже тепер не знає, скільки тоді довелося пережити і не втратити надії.
Майже сто років тому пленери імпресіоністів явили гармонію доповнюючих кольорів. Та система, яка допомогла імпресіоністам, знову стала відроджуватися на моїх лекціях з кольорознавства. Тоді ніхто не говорив про символіку кольору.

Із особливістю закарпатської школи я зіштовхнувся, коли свого часу розташовував виставку їхніх художників у нашій картинній галереї. Найбільш цікавою для закарпатців була зима: рішення рожевого снігу, голубих тіней і вдалині – синіючі гори. Я підібрав всі ці “Закарпатські зими” й розмістив їх на одній стіні. Навіщо? Щоб показати, що на Закарпатті дивляться на природу трохи однобоко: підголублений рожевий соус – і це все! Перед відкриттям виставки художники поглянули на цю стіну і зрозуміли, що до чого. То було для них дуже показовим уроком, що деякі традиції Ерделі вони забули. Ерделі був дуже сильний художник, міцно чув колір. Колір звучний, не розбілений. Мало хто міг досягнути такого ж.

Після цієї виставки закарпатці дуже обережно присилали свої роботи до нас. Пройшло відтоді багато часу – вже чверть століття. І таки щось змінилося у закарпатській школі, художники якої знову відчули почуття гармонії, краси кольору, краси пленеру. І я бачу, що Юрій Сяркевич, який працював поруч із Кашшаєм, дуже шанував його, бо то знаменитий художник, який був відзначений високими званнями.

Щодо натуралістичної форми. Юрій Сяркевич представив у Львові тільки один портрет. Голова старого діда дуже цікава й виразна. Вся решта картин – краєвиди. І це говорить про те, що автор ще не наситився краєвидом. Йому хочеться його малювати. У багатьох краєвидах бачимо тонке почуття гармонії, є досить вдалі речі, є просто приємні.

Для бачення Сяркевича характерним є милування переднім і заднім планом. Він просто насолоджується далиною. Відчувається, що в кожній картині гарно знайдено композиційну рамку краєвиду. Але так само дається взнаки й повтор композиційного рішення, повторення одного й того ж способу композиційної рамки. Коли знайшов його – добре, а коли вже перетримав – зле. Треба трохи урізноманітнювати композицію. У кольоровому рішенні Юрій Сяркевич красиво підмічає природні явища, ранок, вечір, бо малює з натури. У нього немає зроблених не з натури картин. Він все це “перечув”.

Середовище нинішніх закарпатських художників дійшло до певного рівня. І якась культура їх обминула. Вони, наприклад, у пленері не знають вальорного рішення. І тому цілий ряд творів виглядає суто декоративним і поверхово поданим. Це помітно не тільки в Сяркевича, а у багатьох художників закарпатської школи. Сьогодні пленерно малювати хлопці не хочуть, це для них пройдений етап. А декоративно – малюють! У нас Демцю декоративно малює та ще дехто із його покоління. Щоправда, вони свідомо спираються на фовізм французів. Тут нічого не скажеш, бо фовізм пре з усіх усюд. Знову ця Франція... Але вальорне рішення! Ми в своєму мистецтві минули ряд суто національних віх, які треба було використати: прекрасний Малевич, прекрасний Бурачек, наш Труш, надзвичайно сильний Новаківський.

Сяркевич покинув рідну Жовкву, перебрався на Закартаття, і мукачівське сонце його засліпило: художник відійшов трохи вбік від нашої культури. А треба було б згадати саме нашу традицію – і була б сильніша, глибша подача кольору! Він же зупинився на ліричному, м’якому, споглядальному краєвиді. Це само собою не погано. Очевидно, в тому є відповідність його натурі. Юрій – людина дуже мила, добра, привітна, щира. Він ніколи нікому не нагрубив, він ніколи нікого не зрадив, він ні з ким не посперечався. Він залишився людиною, яка більше перестраждала сама, ніж зробила прикрості іншим. І тому його краєвиди звучать цією теплотою і добротою.

Але я бачу, що художнє оточення не дало Юрієві Сяркевичу відчуття вальорів. Сьогодні кажуть: яке оточення, такий і мистецький рівень художника. Львівський художник виїжджає до Києва, і переймає київську манеру, виїжджає до Парижа – і вже відчуваємо паризьку манеру. Оточення закарпатців є дуже локальним і страшенно замкнутим. Воно зумовлює зупинитися на якомусь прийнятому там рівні. Втрати помітні тільки з позицій Львова. Але я вітаю Сяркевича, який багато чого досяг після закінчення інституту і склався як художник. Кожний його краєвид – це культурний і філософський знак. Треба визнати, що ми виховали непоганого українського митця. І якщо оточення Мукачева і Львова вже не може йому дати чогось нового, раджу поїхати на Велику Україну: у Запоріжжя, Полтаву. Це розвине інший погляд на речі. Приклад Павла Волика з Полтави, який свого часу студіював у Львові художню обробку деревини, може допомогти. Волик спробував себе як живописець спершу в традиціях народного малярства, а зараз він малює колосальні картини, де відчувається такий глибокий національний колорит. Я дуже радий тим речам, що Волик виставив у Києві, – він справді зумів стати надзвичайно прекрасним художником. Варто поїхати до нього! Переконаний – це дасть великий творчий поштовх.

Ця виставка показала високий художній рівень, і ми тепер можемо вважати Сяркевича добрим фахівцем малярства. Він цілковито говорить мовою мистецтва XX століття. Однак слід зробити важливий висновок: художник не повинен все життя виховуватися тільки в одному середовищі. Не можна законсервовуватися. Це непростимо! Треба їздити до Франції, Америки, Італії, бо мистецтво XXI століття мусить вже бути інакшим!”
Х.С.



АРХІТЕКТУРА
Відкритий лист до Владики УГКЦ
Слава Ісусу Христу!

Преосвященний владико Любомире, хочу поділитися з Вами міркуваннями щодо сучасного стану будівлі Архікатедрального Собору Святого Юра у Львові.

За останні 10 років у Соборі Святого Юра сталися позитивні зміни: відновлено крипту-усипальницю, відремонтовано інтер’єр, відреставровано живопис, впорядковано приміщення захристій.

На часі є налагодження системи технічного забезпечення (енергопостачання, вентиляція, зовнішнє освітлення, водопостачання) і впорядкування фасадів. У 1999 році була спроба поліпшити систему опалення приміщень, проте наслідки таких нововведень призвели до зміни усталеного температурно-вологісного режиму як власне приміщення, так і елементів конструкцій (стіни, перекриття, фундаменти). Тому слід повернутися до ідеї відновлення системи примусового повітряного темпообміну, запропонованого і втіленого з благословення Митрополита Андрея графа Шептицького інженером Січинським у 1930-х роках.

Згадана система повітряного теплообміну є комфортнішою і менш енергозатратною, хоча безпосереднє її відновлення на сучасному технічному рівні потребує детальнішого професійного опрацювання і ґрунтовнішого виконання у порівнянні з іншими системами опалення подібних споруд. Безсумнівною перевагою і зручністю такої системи теплообміну є підтримка природного температурно-вологісного режиму, що сприяє збереженню інтер’єру, живопису, а також забезпечує економію коштів і зручність в експлуатації.

Водночас підлогу (замінену в 1999 році) доцільно перестелити природним полірованим каменем, оздобленим орнаментом у стилі інтер’єру собору. Впорядкування фасадів слід розпочати із замовлення і виготовлення паспортів і супутньої проектно-технічної документації. Це дозволить уникнути зайвих перевитрат і забезпечити естетику архітектурного стилю споруди. Пропоную на прикладі впорядкування крипти-усипальниці простежити підхід до вирішення подібних завдань. На жаль, внаслідок некомпетентних дій, вчинених всупереч потребі і поза фаховою опінією, в крипті здійснено переобладнання, що призвело до шкоди, а саме: зруйновано систему внутрішнього освітлення; забетоновано світлові канали, розташовані вздовж стін; порушено систему вентиляції. Перелічене спричинило зміну температурного режиму і вологості у поєднанні зі спотворенням естетичного стану усипальниці.

На мою думку, автора проекту впорядкування крипти до перенесення тлінних останків Патріарха Йосифа Сліпого з Риму до Львова (1992 р. Б.), необхідно здійснити наступне: 1) призначити відповідальну особу за роботами у крипті; 2) підготувати проектну документацію і технічне обґрунтування пропонованих робіт (для ознайомлення з можливими змінами та їхніми наслідками); 3) створити виконавчу структуру для впорядкування крипти; 4) відновити пошкоджену систему освітлення; 5) вдосконалити систему вентиляції, 6) викарбувати написи на аркасоліях; 7) виготовити надгробок на могилі владики Володимира Стернюка; 8) призначити відповідального за подальшу експлуатацію крипти. Наведені приклади підходу до справи дозволять швидко і фахово втілити висловлені пропозиції.

З повагою,
архітектор Ігор Подоляк. Львів,
березень р.Б. 2000.