UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT LvivArt.com

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 47 (491), вівторок 14 березня 2000 року ПЕРША СТОРІНКА “Морський старт” у Тихий океан Радуєв у російському полоні Ховають загиблих шахтарів † Пам’яті Еммануїла Миська ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів Президент несподівано покинув Львівщину Львову загрожує соціальна напруга Усіх депутатів не задовольниш Нафтуся стане ціннішою Рейтинг згадуваності НАША СТОЛИЦЯ Дрогобиччани висловлюють недовіру мерові Вишкіл європейського способу мислення Львів’яни за “Самостійну Україну” Гудима спростовує Мостову У “Сафарі” знову різанина архіваріус: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид Ховають загиблих гірників “Морський старт” у Тихий океан (Закінчення) Референдум на Раду Європи не міняємо! Польський “мiленiум” без Кучми Симоненко звинувачує владу ПОСТУП У СВІТ Беззаперечна перемога правоцентристів Радуєв у російському полоні Пробачати і просити пробачення! Румунський бруд знову в Тисі СВІТоогляд РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПОСТУП Зеківська “комуна” ПОСТУП В ІСТОРІЮ Забута війна. 1939-1940 АРТ-ПОСТУП Диригент з Польщі діагностує симфонічний оркестр Силуети й матеріали “Просторових об’єктів” ПОСТУП ВЛАДИ Порядок організації та проведення масових заходів у м. Львові ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ ЕВРИКА Метал ХХІ століття Зникнення мов СПОРТ-ПОСТУП “Львiвська полiтехнiка” вже шоста ФК “Львiв” i “Карпати” – в 1/8 Кубка України Поранений мадридський звір СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР БАГАТІ ТА ЗНАМЕНИТІ ГОРОСКОП

 

ПОСТУП

СТОРІНКА 1

№ 47 (491), вівторок 14  березня 2000 року

 

ЦИТАТА ПОСТУПУ

Смерті можна боятися чи не боятися - прийде вона неминуче ГЕТЕ

Замість того, аби долати космічний простір, ракетоносій “Зеніт-3SL” разом із космічним апаратом зв’язку системи ICO шубовснув у Тихий океан за 4 тис. кілометрів від точки старту з плавучої платформи “Одіссей” 12 березня о 16.49 за київським часом. Персонал компанії не постраждав, не пошкоджено й жодного обладнання ні на складально-командному судні, ні на платформі. Президент консорціуму Sea Launch Уїлл Трафтон поставився до трафунку філософськи: “Це важкий бізнес і, на жаль, відмови можливі”. Російські й американські фахівці наразі зайняті аналізом ситуації.
Продовження – стор. 4

Радуєв у російському полоні

КАВКАЗ

На тлі останніх невдач в інформаційній війні проти Ічкерії Росія несподівано отримала непоганий шанс відігратися. Затримання одного з чеченських командирів – Салмана Радуєва – є однією з небагатьох пропагандистських перемог в. о. президента Росії Владіміра Путіна. Проте значні втрати серед російських військових останніми тижнями, а також результати останньої поїздки на Кавказ делегації Європарламенту можуть швидко знівелювати цю перемогу.
Продовження – стор. 6

За кількістю аварій на вугільних шахтах Україна вийшла на перше місце у світі. Аварії повторюються з року в рік, часто вражаючи уяву кількістю “одноразових” жертв. Причини їх здебільшого ті ж самі.

Вчора, у перший день Великого посту, на новому міському кладовищі колись легендарного Краснодона поховали перших шістьох гірників шахти імені Баракова – із 80, які загинули в суботу. Наймолодшому з похованих було 19 років. Із тих, що працювали тоді у фатальному 31-штреку, вижили лише семеро. У сім’ях загиблих залишилися 135 сиріт, у тому числі 71 дитина до 16 років.

Завжди стримане агентство “Інтерфакс-Україна” розповіло про похорон у якійсь незвичній тональності: “Люди стояли під снігом, на вітру, обступивши труни... Прибулий на похорони прем’єр України Віктор Ющенко з іншими членами урядової комісії підійшли до кожної труни. “Це велика трагедія, яка ударила нас по серцю. Продовжує працювати конвеєр смерті. Я хочу, щоб ми зробили висновки з цієї трагедії”, – сказав він з гіркотою... Автомобіль прем’єр-міністра долав останні кілька кілометрів на шляху до місця поховання протягом півгодини, оскільки сира земля ґрунтової дороги просідала під колесами автомобіля”.

Шахта ім. Баракова добре відома в Україні. Голодування на знак протесту проти невиплат зарплати, походи під Луганську обласну держадміністрацію, пікети. Галузевий міністр Сергій Тулуб сказав, що копальня “була схильна до соціальних вибухів, однак останнім часом вдалося подолати кризу”. Останнім часом, за словами С. Тулуба, середня зарплата гірників на шахті становила 920 грн. на місяць (близько $170). Як сказали в програмі “Епіцентр”, затримки зарплати тут становлять “лише” один місяць. Це – після років затримки... Ціною раптового “благоденства” стали 80 життів. Причина їхньої загибелі – вибух газо-повітряного середовища за участю вугільного пилу.

Це найбільша аварія на шахтах за історію незалежної України. Дотепер найбільшою вважалася аварія на шахті ім. Скочинського у 1998 році (63 загинули, 53 – поранені). Причина була та ж сама – вибух суміші метану та вугільного пилу внаслідок появи іскри в електрообладнанні. І що ж? 30 січня вже цього року на тій же шахті ім. Скочинського внаслідок викиду вугілля і газу загинуло 5 шахтарів...
Продовження – стор. 4

12 березня 2000 року на 71 році життя після тривалої важкої недуги відійшов у вічність Еммануїл Петрович Мисько – ректор Львівської академії мистецтв, академік, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, народний художник України, кавалер ордена “За заслуги” ІІІ ступеня.

Народився Еммануїл Петрович Мисько 21 травня 1929 року у селі Устріки Нижні (тепер – територія Республіки Польщі). Увесь життєвий і творчий шлях Е. Миська пов’язаний зі Львовом. Тут він здобув художню освіту, тут відбувся високий злет його творчості. Як скульптор Е. Мисько не мав собі рівних у портретному жанрі в українській пластиці другої половини ХХ століття. Митець увійде в історію національного мистецтва творцем своєрідного пластичного літопису, за яким майбутні покоління будуть пізнавати стан душі, думки і світогляд наших сучасників. Е. Мисько увіковічнив незабутні образи Олекси Новаківського,
О. Кульчицької, Я. Музики, О. Гончара, П. Жолтовського, С. Гординського та ін. Він створив високомистецьку портретну галерею відомих учених, художників, письменників, громадських діячів. З-під різця майстра вийшли скульптурні портрети Данила Галицького, Івана Франка, Василя Стефаника, кардинала Йосипа Сліпого.

На долю Е. Миська випало чимало випробувань. Довголітній голова Львівської Спілки художників, він наприкінці 80-х рр. очолив Фонд культури, який став джерелом демократичних ініціатив, фундаментом національно-патріотичних об’єднань і товариств, зокрема національних меншин Львівщини.

Беручи активну участь у розгортанні духовно-культурної та освітньої праці в незалежній державі, він став академіком – засновником Академії мистецтв України.

У роки колоніальної залежності Батьківщини, він – як вірний син своєї землі, патріот України – робив усе, що міг, для збереження і розвитку національних надбань. Для Еммануїла Миська батьківський край завжди був найбільшою святинею.

Понад десятиліття Е. Мисько очолював Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (з 1996 р. Львівська академія мистецтв). Цей час для нього був періодом напруженої інтенсивної праці як ректора, художника, громадського подвижника, причетного до багатьох добрих справ, пов’язаних з відстоюванням національного і духовного відродження України.

Людина могутньої життєвої енергії, великого таланту, виняткової інтелігентності – таким залишиться Еммануїл Мисько у нашій пам’яті.

Степан Сенчук, Василь Кремень, Богдан Ступка, Василь Куйбіда, Василь Базів, Ігор Держко, Іван Вакарчук, Андрій Чебикін, Роман Лубківський, Михайло Павловський, Андрій Бокотей, Дмитро Крвавич, Василь Откович, Юрій Рудавський, Юрій Туниця, Іван Самотос, Борис Возницький, Роман Іваничук, Богдан Янівський, Федір Стригун, Степан Павлюк, Микола Бідняк, Левко Різник, Роман Зарицький, Марія Байко, Степан Гунько, Лариса Крушельницька, Марія Крушельницька, Зеновій Кецало, Богдан Коцай, Мар’ян Долішній, Віктор Даниленко, Роман Кравців, Віктор Регульський, Володимир Снітинський, Яків Гончарук, Мирослав Герцик, Ігор Пилатюк, Борис Замінковський, Валерій Скотний.