BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 45 (489), п"ятниця
10 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Захоплено будинок ЦК Компартії
    • свободи поки що врятовані
    • Асоційоване членство в Європейському Союзі
    • Авіакатастрофа в Москві
    • Пасивність проти русифікації
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • свободи поки що врятовані (Продовження)
    • Пасивність проти русифікації (Продовження)
    • Нові тарифи і новий зв’язок
    • Матимемо тютюн і каву з Індонезії
    • Англійська як критерій обраності
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • РОЗРОБЛЕНО ПРОТИПАВОДКОВІ ТА ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ
    • Богословська академія звернулася в прокуратуру
    • Пацюки загрожують нашому місту
    • Судитимуть мільйонерів
    • АРХІВАРІУС: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Захоплено будинок ЦК Компартії (Закінчення)
    • Скільки там тої Ради Європи!
    • Київські ЗМІ працюватимуть інакше
    • Кримські татари пішли у Мекку
    • Sea Launch запускає черговий супутник
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Асоційоване членство в Європейському Союзі (Закінчення)
    • Позиції злотого міцніють
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Белградський шпигун у НАТО
    • Авіакатастрофа в Москві (Закінчення)
    • БІЙ З КОКАЇНОМПОЧИНАЄ ГРИБОК
  7. ШАХІВНИЦЯ ПОТСУПУ
    • Григорій Суркіс
  8. ШАХІВНИЦЯ ПОТСУПУ (ЗАКІНЧЕННЯ)
    • Григорій Суркіс
  9. АРТ-ПОСТУП
    • Березневі уродини великих
    • Дерево, камінь, метал
  10. АВТО-ПОСТУП
    • Як правильно експлуатувати акумулятор
    • Дизельний Smart
    • Історія успіху без кінця
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Зубрилова згадала про перемоги
    • Гецко та Мiзiн уклали контракти з “Кривбасом”
    • Маттеус прощається з “Баварiєю”
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Життя і життя Артюра Рембо
    • гороскоп

pp_45_8  
ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ (ЗАКІНЧЕННЯ)
СТОРІНКА 8
№ 45 (489), п"ятниця 10  березня 2000 року

Починаючи з 1996 року, Суркіс робить прорив на ринок мас-медіа. Протягом трьох наступних років він “опанував” телеканал “Інтер” (ідея його створення належала секретареві Ради національної безпеки та оборони В.Горбуліну). У руках Суркіса опинився контрольний пакет акцій телеканалу. Директор останнього Олександр Зінченко став членом СДПУ(о) та заступником голови партії.

Згодом у руках Г.Суркіса опинилися газета “Киевские ведомости”, кілька FM-радіостанцій.
Суркіс добре підготувався до парламентських виборів 1997 року. Партія “розкручувала” футбольну тематику (п’ятірку виборчого списку іменували не інакше, як “команда молодості нашої”). У цій команді, крім В.Онопенка (лідера партії), Г.Суркіса та В.Медведчука були екс-Президент Леонід Кравчук і екс-прем’єр Євген Марчук. Телеканал “Інтер” (як, зрештою, й інші телеканали) посилено крутив рекламу СДПУ(о). Партії пророкували значний відсоток голосів.

Насправді ж СДПУ(о) ледве переповзла 4%-й бар’єр, показавши найскромніший результат з-поміж партій-переможців – 4,0122%. Це забезпечило СДПУ(о) 14 мандатів. Сам Г.Суркіс пройшов у парламент у мажоритарному округу на Закарпатті (область, здавна відома як “вотчина” В.Медведчука). У травні 1998 року фракція розрослася до 25 осіб. Григорій Суркіс став її уповноваженим представником. Також він став першим заступником голови Комітету з питань молодіжної політики, фізкультури та спорту.

Під час “спікеріади” травня-червня 1998 року, коли депутати місяць не могли визначитися з кандидатурою голови Верховної Ради, фракція СДПУ(о) та фракція ПЗУ “підставили” своїх союзників. Уклавши угоду з фракціями НДП та Руху щодо спільної діяльності для недопущення лівого кандидата на посаду спікера, соціал-демократи і “зелені” порушили її і посприяли “посадженню” у крісло голови Олександра Ткаченка (він, на думку Адміністрації Президента, був контрольованою особою). Найближчий соратник Суркіса Віктор Медведчук отримав віце-спікерське крісло.

Відтоді помітна ще більша прихильність Григорія Суркіса до Леоніда Кучми (чи навпаки?). Суркіс стає третьою людиною в оточенні Президента (після Волкова та Пінчука). Він отримує важелі майже необмеженої, хоч і неформальної влади. Імперія Суркіса – одна з найпотужніших в Україні. За даними “Украинской инвестиционной газеты”, Григорій Михайлович намагається діяти в галузі енергобізнесу (чимало говорять про виняткові впливи Суркіса на мережу обленерго; зокрема, 58% акцій “Сумиобленерго”, 59% акцій “Прикарпаттяобленерго”, 51% акцій “Чернігівобленерго”, 25% + 25% + 1 акція “Херсонобленерго”, 26% + 25% + 1 акція “Кіровоградобленерго”, 59% акцій “Полтаваобленерго”, 59% акцій “Львівобленерго”, 22% + 25% + 1 акція “Тернопільобленерго”; особливий інтерес Суркіс виявляє до “Київенерго”, яка отримала цього року американський кредит на суму $200 млн.), нафтопереробної промисловості (він зберігає контроль над більшістю українських нафтопереробок), харчової промисловості (зокрема, лікеро-горілчане виробництво, кондитерська та цукрова промисловість), металургії (через “Український кредитний банк” Суркіс контролює Запорізький феросплавний завод, держпакет акцій якого передано банку; також контролює комбінат “Дніпроспецсталь”), суднобудівництва. Додайте мережу офшорних компаній, об’єднаних в інвестиційний пул, серед яких Court Holding, “Ліберті Маркет”, Orlik Enterprises Ltd., Cape Trading Holding і Український кредитний банк. Додайте футбольний клуб. Додайте партію. Додайте численні мас-медіа. Все це – підґрунтя успішної кар’єри.
Не оминула Григорія Суркіса й доля інших олігархів: він став об’єктом критики з боку деяких депутатів, насамперед Григорія Омельченка. Скажімо, в рухівській газеті “Час” з’явився матеріал (з посиланням на Г.Омельченка) про рахунок №422208.00/01 у швейцарському банку Coutts & Co., відкритий на юридичну особу Evro Footsball Ltd. При цьому вказувалося, що за цією юридичною особою стоїть саме Г.Суркіс. Преса також повідомляла, що в 1998 році Г.Суркіс погрожував одному з лідерів партії “Реформи і порядок” Михайлові Поживанову та вимагав від того перерахувати на згаданий рахунок $2 млн. за послуги, які надала швейцарська фірма маріупольській команді “Металург” (Поживанов до 1998 року посідав крісло мера Маріуполя). При цьому частину цих грошей перерахували металургійні комбінати Маріуполя ще в 1997 році (знову-таки, за словами Г.Омельченка).

Доволі широкого розголосу набула історія довкола Музею-заповідника “Софійський собор” у Києві. Як заявили представники столичної влади, Г.Суркіс намагався приватизувати Софію. Резонанс виявився надто сильним і вдарив по репутації Суркіса.

Григорій Михайлович на сторінках преси висловлювався так: “Заможний” – не означає злодій... Я мільйонер, але мені ніколи пообідати, я сплю 3-5 годин на добу, знаю, що я сумлінний платник податків, разом зі своїми партнерами по життю, бізнесу як засновник справді прибуткових, а тому соціально ефективних підприємств, якраз маю мужність, заробляючи гроші, витрачати їх не тільки для себе і для своєї родини, але більшу частину реінвестую у виробництво, у створення робочих місць, займаюся меценатською та спонсорською діяльністю”.
Протягом 1998 року було зроблено два кроки на шляху до усунення “небажаних” осіб із СДПУ(о). Першою “жертвою” став лідер партії Василь Онопенко, якого примусили вийти з СДПУ(о) і передати кермо Вікторові Медведчуку. Другим – Євген Марчук, який покинув спочатку керівництво фракцією у Верховній Раді, а потім і саму фракцію (її очолив Олександр Зінченко). Тепер партія та фракція стали абсолютно “керованими”.

З таким вантажем досвіду Григорій Суркіс упевнено (можливо, навіть самовпевнено) вступив у 1999 рік – рік своєї першої значної поразки.

Суркіс вирішив стати мером Києва. Всі сили було кинуто на підготовку виборів. У лютому припинили існування “старі” “Киевские ведомости”, які контролював тоді ще “громадівець” Михайло Бродський. У квітні газета вийшла знов, але вже з виразним просуркісівським обличчям. “Я буду мером Києва, а не мером Хрещатика”, – заявляв із її сторінок Суркіс (натяк на те, що його головний конкурент Олександр Омельченко за час свого “мерства” уславився помпезним ремонтом головної вулиці столиці). Починається війна компроматів. Суркіс намагався зобразити суперника карикатурно: телебачення демонструвало кліпи, на яких кадри з виступів Омельченка чергувалися з кадрами відомих кінокомедій. Така подача матеріалу передбачала сприйняття Омельченка виборцями в комічному світлі.

Вибори київського мера називали ґенеральною репетицією виборів Президента. Сам Л.Кучма надавав моральну підтримку Суркісові. Екс-Президент Леонід Кравчук став довіреною особою Г.Суркіса. Весь Київ яскравів плакатами останнього. Здавалося, перемога поруч. Але... Суркіс не врахував ментальності українців – нації, що (за визначенням одного з політологів) завжди тримає дулю в кишені. Кияни брали агітки Суркіса, ходили на організовані ним концерти, але голосували за Омельченка. 30 травня 1999 року на вибори прийшли тільки 50% виборців. З них лише 17% віддали голоси Суркісові...

Поразка боляче вдарила по самолюбству Суркіса. За допомогою вірного друга Медведчука Суркіс вдався в тонкощі юридичної казуїстики. І знайшов чимало підстав для звернення до Феміди. Вишгородський районний суд задовольнив клопотання Г.Суркіса і визнав результати виборів недійсними. На деякий час Київ залишився без міського голови.

Щоправда, після втручання Верховного Суду рішення суду районного втратило чинність. Але Суркіс певну моральну сатисфакцію отримав. Підсумовуючи результати виборів, він писав: “Я не виграв, але і не програв. Я щиро пишаюся підтримкою киян. Ми продемонстрували, що наша партія за двадцять днів кампанії отримала довіру майже 17% виборців. Адже цей відсоток голосів майже вдвічі перевищив підтримку, яку мала СДПУ(о) на виборах 1998 року. І сьогодні роблю все можливе, щоби кияни, котрі звернулися до мене по допомогу, підтримку, консультації, не були обділені моєю увагою. Це головне, що я виніс із виборчої кампанії. І хотів би всім порадити: не треба зациклюватися на тому, щоби комусь чинити помсту, як пе-реможцям, так і переможеним”.

Останніми місяцями Суркіса звинувачують у нечесному бізнесі і кажуть, що Президент охолов до нього. Близька до екс-прем’єра В.Пустовойтенка газета “Україна і світ сьогодні” на початку 2000 року стверджувала, що невдовзі Г.Суркіс перетвориться на такого собі “Лазаренка-2”, який буде черговою жертвою Л.Кучми, черговим “агітаційним матеріалом” при висвітленні успішної боротьби Президента з тіньовим капіталом. Суркіс сприйняв цю статтю надто емоційно.

Журналістка Юлія Мостова взагалі вважає Суркіса дуже емоційною людиною – найемоційнішою в оточенні Кучми. Наприклад, він встряв в інцидент із народним депутатом України Д.Чоботом, ледве не влаштувавши в коридорах Верховної Ради бійку. Чобіт відбувся відірваним гудзиком, Суркіс – винесенням питання про поведінку на розгляд відповідного комітету ВР.

До речі, охолонувши після публікацій в НДП-івській пресі, а ще більше – дивлячись на скинутого з Олімпу (не без допомоги СДПУ(о)) Валерія Пустовойтенка, Г.Суркіс із суто одеським сарказмом прорік: “Мої друзі знають, що для мене немає поняття “б. у.” – “був в ужитку”. Для мене немає Пустовойтенка – колишнього прем’єр-міністра. Для мене є насамперед людина, котра любить футбол і дуже багато зробила для нього... На практиці легко говорити, але важко робити. Бо немає імпульсу для реалізації тих чи інших задумів. Немає вічних прем’єр-міністрів, так, як і немає вічних людей. Хіба що Ісус Христос”.

Сьогодні Григорій Суркіс залишається одним із найвпливовіших бізнесменів і політиків України. Його фінансова потуга сягнула і за межі України. На територіях сусідніх держав з’явилися структури, що визнають свою підпорядкованість “Славутичу”. Марка “Славутич” набула небувалої “розкрутки”, – тепер її знають у всій Україні.
Попри політичну та бізнесову завантаженість, Григорій Суркіс знаходить час і для сім’ї. У нього – другий шлюб. Батько Григорія Михайловича згадує, що його син завжди відзначався особливою любов’ю до слабкої статі. Його нинішня дружина, Тетяна Володимирівна – економіст. Від першого шлюбу Григорій Михайлович має 27-річну доньку Світлану. У 1992 році Світлана вийшла заміж. Як згадувала вона сама, Суркіс лише запитав про майбутнього зятя: “Тобі з ним добре?”. Отримавши ствердну відповідь, побажав щастя... Нещодавно у Григорія Суркіса народився внук Олексій.

Григорій Суркіс міцно вхопився за бізнес і політику. Як там у Костянтина Симонова? “Никто нас в жизни не может вышибить из седла”? Здається, так само думає і Григорій Суркіс. Принаймні, пов’язуючи свою “жизнь” із Президентом Леонідом Кучмою... Як складатиметься “життя після життя” – покаже час. Виглядає, що Суркіс наставив досить свічок і Богові, й дияволу, щоб і надалі мати приятелів скрізь.