|
[ <<< INDEX ]
POSTUP - ПОСТУП
|
АВТО-ПОСТУП |
|
№ 45 (489), п"ятниця 10 березня 2000 року
|
Як правильно експлуатувати акумулятор
поради
У більшості випадків, коли зранку не запустився двигун вашого автомобіля, винна у цьому саме акумуляторна батарея (АБ). Саме тому останню бажано експлуатувати правильно. Правильність полягає в тому, що за АБ потрібно постійно доглядати, спостерігаючи як за рівнем електроліту і його густиною, так і за зовнішнім станом – навіть якщо на АБ написано, що вона догляду не потребує.
Почати можна із зовнішнього стану акумуляторної батареї: чим більша кількість бруду, тим більша самовільна розрядка, тому бажано тримати АБ в чистоті й не допускати пошкоджень корпуса.
За рівнем електроліту потрібно слідкувати при постійній експлуатації принаймні кожного тижня, й обов’язково – після довгої стоянки. Особливу увагу на це потрібно звертати при експлуатації автомобіля влітку. Доливати потрібно тільки дистильовану воду, а кислоту – лише при втраті значної кількості електроліту, причому у визначеній пропорції.
Густину електроліту потрібно контролювати не рідше, ніж 1 раз на три місяці, при цьому кожного разу очищувати пробки акумуляторних банок від відкладень та полюсні виводи – від окислень.
Існують такі несправності акумуляторних батарей:
1. сульфатація – це утворення наростів на пластинах, може виникнути
внаслідок довготривалого зберігання АБ розрядженою, а також внаслідок потрапляння
різних механічних домішок разом із водою в електроліт;
2. інверсія – тобто зміна полярності, відбувається внаслідок неоднакової
густини електроліту в банках АБ (різниця густини допускається менше 0,02
г/см3);
3. коротке замикання – виникає внаслідок сульфатації, навантаження
струмами, більшими за нормовані, та накопичення шламу внизу банок.
Початкову сульфатацію можна усунути за допомогою так званого контрольно-тренувального циклу: розряд-заряд струмом 5 – 10% від ємності АБ А•год. протягом 20 год. кожної частини циклу.
Заряджати акумуляторну батарею можна двома способами:
1. постійним струмом (за допомогою зарядного пристрою) – більш корисний
для АБ, бо заряджає на 100% і дозволяє усунути сульфатацію;
2. постійною напругою (безпосередньо автомобільною мережею) – цей метод
забезпечує мінімальний час зарядки і дозволяє зарядити АБ на 95-97%.
Якщо зарядка проводиться першим способом, то АБ, заради безпеки, необхідно знімати з автомобіля. Заряджати АБ потрібно 1 раз на місяць при температурі нижче нуля і 2 рази – відповідно, вище нуля. Величина зарядного струму повинна становити 10% від ємності в А•год для АБ, старших 1-го року, а для нових сухозаряджених – 5%. Останні вводять в експлуатацію наступним чином: готують електроліт густиною 1,25 г/см3, заливають в акумулятори, витримують 1,5 – 2 години. Якщо густина зменшилася більше, ніж на 0,03 г/см3, то АБ ставлять на зарядку струмом величиною тих же 5% від ємності й доводять до густини 1,27 г/см3. Якщо АБ неякісна, то потрібно провести контрольно-тренувальний цикл відповідним струмом.
Ступінь зарядки/розрядки можна оцінити:
1. за густиною Ср=(rз-r)/(rз-rр)*100%, де rз=1,27г/см3, rр=1,11 г/см3,
r – густина електроліту вашої АБ;
2. за величиною напруги під навантаженням за допомогою навантажувальної
вилки окремо на кожному акумуляторі протягом 5 с. Якщо напруга становить
понад 1,7 В, то акумулятор заряджений достатньо,
U=1,7 В – розряджений на 25%, U=1,6 В – на 50%, U=1,5 В – на 75%, менше
1,4 В – на 100%.
Ступінь розрядки допускається влітку – 50%, взимку – 25%.
Доглядайте регулярно Вашу акумуляторну батарею – і у вас не буде проблем
з пуском двигуна в будь-яку погоду.
Економне стає ще економнішим. Smart почали випускати із дизельними двигунами
cdi, тобто і так невелика витрата палива стала ще меншою, через що його
тепер називають трилітровим автомобілем. У перекладі з англійської Smart
означає “хитрий”, що цілком відповідає характеру цього автомобільчика.
Мотор/коробка передач
Звук від найменшого у світі дизельного мотора із системою Common-Rail на старті такий же, як і від великого двигуна. Потужності 41 к. с. достатньо для того, щоб розганяти автомобіль до обмежених електронікою 135 км/год., а обертовий момент достатній вже починаючи з 1800 об./хв. Зрештою, всього достатньо при витраті палива 3,5 л/100 км. Якщо постаратися, то, в принципі, можна обійтися і трьома літрами. Що вийшло не дуже узгоджено, так це перемикання передач в автоматичній коробці, яка встановлюється серійно, – велика затримка між перемиканнями.
Кузов/салон
У салоні таке ж відчуття, як і від вена, тільки в меншому масштабі.
Якщо скласти спинку бокового сидіння, то можна отримати достатньо місця
для закупівлі на базарі.
Шасі/безпека
Із новим більшим стабілізатором поперечної стійкості спереду Smart
почуває себе впевненіше на поворотах, ніж у минулому році. Неінформативним
залишилося тільки кермове керування. ABS, дві подушки безпеки і електронне
регулювання гальмівних сил розраховано на різні випадки, оскільки випадки
і справді бувають різні.
Комфорт
Прогрес вимірюється тут у міліметрах: хід підвіски більший спереду
на 10 мм та на 5 мм ззаду. Це не дуже допомагає, особливо на наших дорогах.
Ціна
18980 DM в Німеччині за Smart cdi – це на 1530 DM більше в порівнянні
з бензиновим. Можливо, Smart є добрим рішенням для великих європейських
міст із постійною проблемою паркування та ідеальними дорогами.
Технічні дані
Мотор 3-циліндровий • об’єм 799 см3 • потужність 30 кВт (41 к. с.)
при 4200 1/хв. • обертовий момент 100 Нм при 1800 1/хв. • коробка передач
6-ступенева напівавтоматична • привід задній • гальма дискові/барабанні,
ABS • колеса 135/70-175/55 R 15 T • багажник 150 л • ємність баку 22 л
• довжина/ширина/висота 2500/1515/1549 мм • споряджена маса/довантаження
765/225 кг.
Тестові дані
Розгін 0-100 км/год. – 20,4 с • 0-130 км/год. – 48,6 с • максимальна
швидкість 135 км/год. • гальмівний шлях зі 100 км/год. – 41,5 м • витрата
палива 3,5 л/100 км.
Тарас КРАЙНИК
ФАВОРИТ |
Під вдалий проект народного автомобіля Фердинанда Порше 26 травня 1938 року починається будівництво заводу разом із зведенням житлових будинків для працівників. Це поселення біля заводу переросло пізніше у всесвітньо відоме місто Вольфсбург.
Вже в квітні 1939 було завершено один із цехів, та через початок війни все було зупинено, а водночас із цим зникла й надія на народний Volkswagen. Усі заводи випускають військове обладнання. Тільки 10% потужностей заводу використовується для виготовлення автомобілів. У 1940 році починається випуск спеціальних автомобілів для вермахту. За п’ять років війни з заводу виїхало 66 000 автомобілів, з яких всього 630 “нормальних” “жуків”. Було втрачено близько 2/3 всього обладнання. Та незважаючи на це, після закінчення війни починається відбудова, і вже до кінця 1945 року було виготовлено 1 785 автомобілів, 1946 – цілих 10 000 шт.
Починаючи з вересня 1947 Вольфсбург починає експортувати продукцію через генеральних імпортерів братів Пон у Нідерланди. Перша партія становила 56 автомобілів, до кінця 47-го всього було експортовано 1 656 “жуків”. У 1948 році експорт поширюється на такі країни, як Данія, Люксембург, Швеція, Бельгія та Швейцарія. За 4 464 експортованих машин фірма отримує 21 млн. DM. 8 січня 1949 року перший “жук” долає шлях до Америки, де він стає візитною карткою як Німеччини, так і самого Volkswagen. Kдfer (“жук”, Beetle) як синонім Made in Germany набуває великої популярності в ролі другого чи третього автомобіля в сім’ї, а деколи навіть і першого. Він стає кінозіркою: Herbie – автомобіль із душею, розумом та гумором.
У 1949 управління заводом Volkswagen передано від окупаційного новому уряду ФРН. У тому ж році було виготовлено 50 000 автомобілів VW Kдfer. 1 липня 1949 року в м. Оснабрюк представлено відкритий варіант кузова – Cabriolet, який переважно експортується в “країну безмежних можливостей” США.
Завод починає швидко нарощувати обсяги виробництва. Так, у 1950 році
випущено 100 000 Kдfer-ів, а вже в 1953 р. – 500 000. Частка Volkswagen-ів
у Німеччині становить 42,5%. Нарешті, в 1955 році було досягнуто круглого
шестизначного числа – 1 000 000 автомобілів. У середньому за день випускається
понад 1000 машин.
Виробництво сягає такого розмаху, коли святкувати доцільно тільки через
наступні мільйони виробленої продукції. 5-мільйонний Kдfer появився на
світ у 1962-му, а через п’ять років число вироблених автомобілів досягнуло
10 млн. шт. Особливою датою стало 17 лютого 1972 року: з конвеєра зійшов
15 007 034-ий Volkswagen Kдfer, який побив рекорд, встановлений Ford T,
і став світовим лідером. У той же час починається кінець монокультури Kдfer-а,
яка визначала до цього часу всю модельну програму. В 1974 році на позначці
11 916 519 перестають випускати Kдfer у Вольфсбурзі. До 1978 року закінчується
виробництво цих автомобілів по всій Європі. Але попит на нього ще залишається,
і його покривають продукцією із Мексики, де до 1981 року випущено було
20-мільйонний Kдfer. У 1984-му в Європу відправлено 100 000 автомобілів,
а вже в недалекому 1985-му поставки в Європу було припинено. Та в Мексиці
Kдfer живе, і в 1992 випущено 21 000 000-ий екземпляр невмирущого народного
автомобіля.
Навіть після 60 років історії виробництва він залишається популярним
не тільки в Мексиці, а й у Європі, особливо серед молоді. Хоча цифри виробництва
скорочуються, та кількість прихильників тільки зростає.
|