BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 43 (487), вівторок
7 березня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Інкасатор-самогубець
    • Турки крадуть камбалу
    • Ізраїль виводить війська з Лівану
    • Явлінський заговорить українською!
    • Росія хоче в НАТО
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Львів відвідав посланець Ватикану
    • 50 років безсмертя Генерала Чупринки
    • На уродини Лєніна Львів буде гарним
    • Заводу – нового господаря
    • Рейтинг згадуваності
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Демографічна ситуація в області
    • Відзнака Президента для жінок
    • бюджетні Перспективи
    • Святоюрський комплекс не втратить парку?
    • Парад котячої краси
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Вибори до парламенту відбудуться влітку
    • Від опозиційності до проурядовості – один з’їзд
    • “Без упереджень”: Українсько-польський журналістський клуб
    • Інтелект має бути захищеним
    • Зібрання законодавства України
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Список претендентів росте
    • Рахункова палата звинуватила Мінфін
    • Росія підняла мито на нафту
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Ізраїль виводить війська з Лівану (Закінчення)
    • У Чечні розпочалася партизанська війна
    • Косовські маневри
    • Чешка Олбрайт і надалі працюватиме на США
  7. ПОЛЕМІКА В ПОСТУПІ
    • Поет як ніхто, або Народотворча функція Деміурга
  8. АРТ-ПОСТУП
    • З ніг до голови Європа
    • Це було ще недавно, це було вже давно
    • Під склепінням старовинного храму
  9. ПОСТУП В ІСТОРІЮ
    • Томаш Гарик Масарик
    • Чехо-Словаччина та Закарпаття
  10. ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
    • ЕВРИКА
    • Чи прогнози погоди почнуть справджуватися?..
    • Інтернет у провінції
    • СВІТОБАЙТ
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • “Полiтехнiки” мало не скривдили БК “Київ”
    • Останній мiжсезонний збір “Карпат”
    • “Інтер”: бий своїх, щоб чужі боялись
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Підтримаймо ініціативу!
    • ГОРОСКОП
pp_43_9  
 ПОСТУП В ІСТОРІЮ
СТОРІНКА 9
№ 43 (487), вівторок 7  березня 2000 року

Томаш Гарик Масарик
До 150-річчя від дня народження
Євген ТОПІНКА,
президент товариства
“Ческа беседа” у Львові

“Щасливі чехи, що у грізний і славний час, коли мала творитися їхня держава, серед них був Масарик. Щасливі чехи, що великі події прийшли до них у той час, коли вони доросли до розуміння свого вождя, коли вони зуміли піти за ним, коли вони колективно відчули його правду і об’єдналися навколо нього в єдиному почутті любові”. Ці слова написав відомий український політичний діяч часів гетьманату й уряду УНР в екзилі Олександр Шульгін з нагоди 75-ї річниці від дня народження Т.Г.Масарика. 7 березня виповнюється вже 150 років од дня його народження, а постать першого президента і творця Чехословацької Республіки, попри всі комуністичні спроби назавжди викреслити його з людської пам’яті, видається ще значимішою та колоритнішою, як усе, що пройшло випробування часом.

Син візника з моравсько-словацького пограниччя завдяки своєму таланту і величезній працьовитості піднявся на професорські кафедри найвідоміших у світі університетів і, пройнявшись усепоглинаючою жагою народу до свободи, став його проводирем і привів чехів та словаків до вистражданої та омріяної незалежності. Англійський прем’єр Ллойд Джордж вважав Т.Г.Масарика найвидатнішим політиком свого часу, а Бернард Шоу бачив у ньому єдиного гідного кандидата на посаду президента Сполучених Штатів Європи, якби такі були створені. Вдячні ж співвітчизники називали його “Президентом-визволителем” і “Таточком”.

Галичани вперше познайомилися з Т.Г.Масариком через своїх послів до віденського парламенту (Є.Петрушевич, О.Колесса, С.Дністрянський та ін.), із котрими він, також посол, часто співпрацював. У 1908 році, під час так званих “галицьких дебатів” у віденському парламенті, Т.Г.Масарик виступив на захист прав галицьких українців, давши рішучу відсіч польсько-москвофільському тандему у своїй відомій промові “Поляки та русини”, яку схвально сприйняла та жваво обговорювала тодішня галицька преса. У Відні ж із Т.Г.Масариком познайомився й Іван Франко, який свою велику повагу до Масарика підтвердив присвятою йому збірки перекладів поезій чеського поета Карла Гавлічка Боровського, а особливо прекрасною передмовою до цієї збірки. Львівські студенти, котрі внаслідок сецесії (1901 рік) продовжували навчання у Празькому університеті, охоче відвідували лекції проф. Т.Г.Масарика, і багато хто з них став полум’яним прихильником масариківського реалістичного демократизму. Серед них був і майбутній дослідник чесько-українських відносин Іван Брик.

Розуміючи значення Росії для слов’янського світу, Т.Г.Масарик спеціально вивчав її, використовуючи для цього як навмисні поїздки туди, так і перебування там у справах організації чехословацького легіону. На підставі своїх спостережень Т.Г.Масарик дійшов висновку, що “Росія потребувала революції в умах і серцях”, що більшовизм – це суто російське явище, бо “росіянин зуміє носити навиворіт, як відомо, навіть чоботи”, а “Ленін був логічним наслідком російської нелогічності”, і що “Ленін захопив Росію так, як перед ним захоплювали інші самозванці – самозванщина це ж довга глава російської історії”. Гуманіст Т.Г.Масарик не сприймав більшовизм перш за все через “те зайве, нерозумне, варварське нищення життя”.

Декілька разів відвідав Т.Г.Масарик і Україну. Перебуваючи в Києві буремного 1918 року, він був свідком становлення української державності, контактував із визначними українськими державними та політичними діячами: М.Грушевським, С.Петлюрою, В.Винниченком, О.Шульгиним. Погляди Т.Г.Масарика на політичне місце України мінялися (як, до речі, й у самих українців) під впливом обставин: від автономії у складі Росії до беззастережної самостійності. Є підстави вважати, що палка промова, яку виголосив Т.Г.Масарик на ним же організованому в Києві 12 грудня 1917 року мітингу пригноблених народів, мала певний вплив на подальші дії Центральної Ради. У цій промові, між іншим, Т.Г.Масарик висловився за право українців створити незалежну державу.

Прихильність Т.Г.Масарика до України й українців пізніше проявилась у тому, що десятки тисяч інтернованих воїнів УГА та армії УРГ знайшли гостинний притулок на чеській землі. На їхнє утримання (включно з зарплатнею) уряд молодої Чехословацької Республіки виділив значні кошти. Що більше, в Чехії, з ініціативи президента Т.Г.Масарика, державним коштом було створено декілька вищих навчальних закладів, де інтерновані вояки могли здобути вищу освіту. З його ініціативи до Праги з Відня було переведено Український Вільний Університет. Частину необхідних для цього коштів президент виклав із власної кишені. Так було не тільки збережено цвіт української нації, але й забезпечено його розвиток. На території масариківської Чехословаччини, яка, за загальним визнанням, була найдемократичнішою країною в Європі, знайшли після національної катастрофи свій другий дім багато представників української інтелектуальної еліти. Д.Дорошенко, Д.Антонович, С.Рудницький, О.Бочковський, С.Смаль-Стоцький, Олександр Олесь, С.Черкасенко, С.Русова, Є.Маланюк, В.Королів-Старий, С.Сірополк, М.Шаповал, Н.Королева, У.Самчук, О.Теліга, Олег Ольжич... Цей список нескінченний, як нескінченний талант українського народу, як нескінченна братерська доброзичливість чехів.

Поки що не вдалося знайти документального підтвердження перебування Т.Г.Масарика на Галичині (є певні підстави гадати, що він був у Сколе), та все ж у львівських архівах зберігається декілька інших документів, що  безпосередньо стосуються цієї великої людини. У рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника Академії наук України зберігаються лист Т.Г.Масарика до відомого польського лінгвіста, етнографа та музиканта Яна Карловича, датований 19.01.1887 р., а також лист-відповідь (від 21.03.1925 р.) канцелярії президента Чехословацької Республіки та лист Олександра Барвінського до Т.Г.Масарика. У Центральному державному  історичному архіві України у Львові зберігається книга реєстрації членів Наукового товариства ім. Шевченка, в якій є такий запис: “Др. Тома Масарик, президент чесько-словацької республіки. Прага. Дійсний член від 10.10.1923”. Є тут також жалобне повідомлення на адресу НТШ, в якому “Чеська академія наук та мистецтв повідомляє вістку, смутнішої від якої бути не може: у вівторок 14 вересня 1937 р. вмер “її почесний член Др. Томаш Г.Масарик...”.

Пам’ять про відомого вченого та політика, великого гуманіста і демократа, дійсного члена НТШ у Львові та щирого друга українського народу увічнена в назві однієї з львівських вулиць – вулиці Т.Г.Масарика.



Чехо-Словаччина та Закарпаття

Ігор МЕЛЬНИК

АЛЬТЕРНАТИВИ

Не завжди однозначно можна оцінювати ставлення Масарика до українства. Томаш Г.Масарик був насамперед творцем Чехо-Словацької держави і тому у своїй політиці керувався насамперед власними національними інтересами. Чехи, на відміну від українців, зробили в Першій світовій війні ставку на перемогу не Серединних держав, а Антанти. Тому їхні політичні лідери співпрацювали з урядами США, Британії, Франції та Росії, навіть більшовицької. На просторах колишньої Російської імперії, зокрема в Україні, з числа чеських і словацьких військовополонених у 1917-1918 роках формувалися національні військові частини, які планувалося використати у війні проти Німеччини й Австро-Угорщини.

Коли значну частину України взимку 1918 року захопили більшовицькі війська, чехо-словацький легіон зберігав у цій боротьбі нейтралітет. Однак, коли армія УНР разом із німцями розпочала наступ проти більшовиків у березні 1918 році, дійшло до боїв між українськими та чеськими частинами, які воювали на радянському боці...
Після розпаду Австро-Угорщини більшість населення Карпатської України не бажала залишатись у складі Угорщини, навіть в автономній “Руській Країні”. На Всенародних Зборах угорських українців у Хусті 21 січня 1919 року було ухвалено “з’єдиненнє” українських  комітатів із Соборною Україною.

Ось як пише про ці події тодішній заступник секретаря закордонних справ ЗО УНР Михайло Лозинський: “Одначе рішень сих зборів не довелося перевести у життє. Українські відділи, які з Галичини вступили на територію угорської України, мусіли уступити перед переважаючим силами Чехів і Румунів, які з двох сторін, з заходу і сходу, посунулись на українську часть Угорщини.

Тимчасом чеське правительство розвинуло сильну міжнародню акцію за прилучення української части Угорщини до Чесько-Словацької республіки. Президент Масарик вже в грудні 1918 р. в своїм посланію до чеських Національних Зборів зазначив, що т. зв. Карпаторуси, себто угорські Українці через своїх представників в Америці заявилися за злукою з Чехо-Словаччиною. Масарик мав на думці договір, який він заключив в Америці з д-ром Жатковичем, провідником українських емігрантів з Угорщини. На основі сього договору призначено Жатковича на голову автономного правительства Закарпатської України, якій договір обіцював автономію в рамах Чесько-Словацької республіки.

Се становище Масарика віднесло успіх на Мировій Конференції. Договором у Версалю (арт. 81) і в Сен-Жермен (арт. 53) прилучено Закарпатську Україну до Чехо-Словаччини, застерігаючи їй автономію. Чеське правительство покликало на губернатора Закарпатської України д-ра Жатковича, одначе автономії не перевело в цілости й доси...

Делєґація Української Народньої Республіки на Мирову Конференцію в Парижі нотою з 5 марта 1919. запротестувала проти намірів Чехо-Словаччини й Румунії заняти Закарпатську Україну...
Після підписання Версальського договору Делєґація нотою з 5 липня 1999 р. запротестувала проти артикулу 81-го, яким прилучено Закарпатську Україну до Чехо-Словаччини”.

На з’їзді в Гомстеді у липні 1918 року закарпатські українці, котрі жили у США, висловилися за приєднання Закарпаття до Галичини. Але Т.Г.Масарикові вдалося переконати їхніх провідників, і в листопаді 1918 року на з’їзді у Скрентоні більшість закарпатських імігрантів обрала Чехо-Словаччину.

Однак Чехо-Словаччина не поспішала виконувати своїх обіцянок, і фактична автономія в Карпатській Україні була запроваджена лише в жовтні 1938 року, після Мюнхенської угоди. Серед чотирьох окупаційних режимів, під якими після поразки Визвольних змагань опинились українські землі, чехословацький був “найлагідніший”. У ті часи робилися деякі кроки в економічному розвитку краю, демадяризації освіти та церковного життя. Але ці заходи не завжди були послідовними, створювалася штучна ізоляція Закарпаття від українських політичних, наукових і культурних осередків у Празі та на Галичині, підтримувалися православіє та русофільство, на керівні посади у краї призначали переважно чехів чи навіть російських білоемігрантів, котрі не знали місцевих обставин. Але, попри все, це було “менше зло”, ніж якби Карпатська Україна потрапила під угорський чи румунський окупаційний режим.