UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 42 (486), субота-неділя 4-5 березня 2000 року ПЕРША СТОРІНКА саміт у Трускавці ОБСЄ не бачить поступу опера, Назарбаєв і пані Кучма Директор МВФ: перша спроба ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів Пікет ображених молодоукраїнців Сертифікати проти привидів минулого Фатальні наслідки дитячої жорстокості СТАНДАРТ НА СИРЕНИ І БЛИМАВКИ АМЕРИКАНСЬКІ ОФІЦЕРИ НА ЛЬВІВЩИНІ НАША СТОЛИЦЯ Європа – не клуб для християн НОВИЙ ЗАВОД НА ЛЬВІВЩИНІ Згоріла школа 12 років навчатися в школі Винайняти квартиру у Львові архіваріус: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид ОБСЄ не бачить поступу (Закінчення) Інструкція з експлуатації (Закінчення) Українця висилають з Коста-Рики Росія похвалила Україну Борги наші Остарбайтери Східної Європи об’єднуються Психів-бандитів зловили ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Директор МВФ: перша спроба (Закінчення) Абрамович купив 70% російського алюмінію СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Піночет повернувся додому Чекаючи на старт Растаманська країна Бельгія 400 рабинів протестують Датчани пішли шляхом Гайдера КНИЖКОВИЙ ПОСТУП Діва Обида, або “Одкровення від Ігоря” Ще раз про Львів Бібліо-течка РЕЛІГІЙНИЙ ПОСТУП ЗВЕРНЕННЯ ДО ДУХОВЕНСТВА І МИРЯН Сім’я – турбота Церкви ПОСТУП У ХОРВАТІЇ Зустріч серця християн Європи АРТ-ПОСТУП КІЛЬКА СЛІВ Неллі Корнієнко: Мова театру дуже суттєво змінюється Володимир Кучинський: Театр – матерія незнищенна СПОРТ-ПОСТУП Перша спроба Сиднея Чемпiонат України 1999/2000 Попе-попереду “каноніри”! СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР Коли Великі були маленькими Гороскоп

 

ПОСТУП У ХОРВАТІЇ

СТОРІНКА 9

№ 42 (486), субота-неділя 4-5  березня 2000 року

Зустріч серця християн Європи

Чотири дні відбувався у столиці Хорватії, Загребі, міжнародний семінар “Європа – співтовариство людей доброї волі”. Його організаторам, групі хорватської католицької інтелігенції, вдалося зібрати представників дев’яти країн Європи: України, Німеччини, Австрії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Словенії та Хорватії. Основна мета цього форуму – налагодити співпрацю християн різних європейських країн задля кращого взаємопізнання та взаєморозуміння і сприяння створенню в Європі нового ладу, що відповідав би принципам християнської етики у політиці та господарці.

Кілька слів про організаторів. Це різні люди, переважно чоловіки, віком десь між тридцятьма п’ятьма та “п’ятдесяткою” – освітяни, підприємці, урядовці: Марко Лукич, Періца Юрич, Анто Росо, Мілє Люлич, Іван Будкович, Мілан Поляк... Більшість із них перейшли через національно-визвольну війну 1991 – 1996 рр. Дехто, як Періца Юрич, став у 28-річному віці генералом, за кілька років досягнув посади першого віце-міністра, а потім, переконавшись, що “політика – це ходячий цирк”, відіслав усі свої регалії президенту і почав займатися підприємництвом. Однак хорвати, поряд з ірландцями та поляками, є чи не найбільш католицькою нацією Європи. Тому не дивно, що колишні вояки, які перейшли крізь усі страхіття війни, понад усе ставлять християнські цінності і не шкодують свого часу та грошей, щоб знайти однодумців в інших країнах Європи.
На їх запрошення з України приїхало восьмеро гостей, яких об’єднала співпраця з львівським Фондом св. Володимира. До делегації ввійшли голова Фонду Ігор Матушевський, художниця Леся Крип’якевич, голова постійної комісії землекористування та будівництва Львівської міської ради Тетяна Крушельницька, секретар курії УГКЦ Аніта Прокопович, директор видавництва “Свічадо” Богдан Трояновський, заступник директора правничого коледжу Андрій Школик, науковець Богдан Калиняк та автор цих рядків. Хорвати, на жаль, мало знають про Україну (як, зрештою, і ми про Хорватію), тому участь львівської делегації стала презентацією нашої держави, її культури та релігії.

Ми мали змогу познайомитися з діяльністю Греко-Католицької Церкви та української громади не лише у столиці Хорватії Загребі, але й у сільській місцевості, а головне – взяти участь у численних зустрічах з нашими новими хорватськими друзями та християнськими діячами з інших країн, відчувати щодня та щогодини, що Європа – це справді співтовариство (не стільки держав, скільки людей). І хоча не завжди ми можемо розуміти мову один одного, нас об’єднує християнська віра та прагнення до порозуміння.

Нам також випала нагода взяти участь у дводенному Семінарі соціальної етики “Економіка і політика – з особливим акцентом на країни перехідного періоду”. Цей захід організували Центр з розвитку соціального вчення Церкви у Загребі (керівник – о. д-р Стєпан Балобан) та Фонд Ганса Зайделя (голова – баронеса Анжела Адамович). У нарадах взяв участь єпископ-помічник Загреба, секретар Синоду єпископів Хорватії Владо Кошич. Свої вітання учасникам надіслали архієпископ Загреба кардинал Йосип Божанич та Президент комісії Конференції єпископів Європейської Спільноти єпископ Гомеєр.

Солідарність
та субсидіювання

Професор Мюнхенського університету Алоіс Баумґартнер назвав свою доповідь на семінарі “Європейський Союз і країни перехідного періоду: Вимога субсидіювання і солідарності”. На думку німецького професора, поняття “солідарність” для ЄС має чотири основні дефініції: 1. Відповідальність між спільнотою та її членами (всі – для кожного, кожний – для всіх); 2. Зникання різниць між країнами за їх величиною, значенням, багатством та потенціалом (рівність); 3. Відкритість для всіх і для кожного, відсутність групового, національного, класового, станового егоїзму (“неексклюзивність”); 4. Самоідентифікація кожної країни та особистості, використання для кожного індивідуальних підходів.

Субсидіювання є інструментом солідарності, бо допомагає зменшити майнові відмінності між членами спільноти, підтримати слабші країни та галузі господарки. Однак розвиток субсидіювання вимагає прийняття позаекономічних, політичних рішень, збільшує значення понаднаціональних органів Євросоюзу, його централізацію. Прийом нових членів до об’єднаної Європи – це вияв її солідарності, але солідарність з усім світом ще не на часі. До того ще треба подолати довгий шлях.

Характеризуючи сучасну соціал-демократію, професор Баумґартен відзначив, що в Німеччині в цілому їх партія “відійшла від Христа, але в СДП є люди, які не відійшли цілком від Церкви”. І тепер постає питання вибору: “Чи Європа йде з Христом, чи без Христа?”

Що ж стосується країн із перехідною економікою: “Ви знаходитеся у ріці й пливете від берега комунізму до цивілізованого громадянського суспільства. У цій течії треба мати добру навігацію, яку має дати християнсько-соціальне вчення Церкви”, – сказав пан Баумґартен.

Сірі будні трансформації

Доповідь професора теології з Відня Йоганнеса-Міхаеля Шнарера називалась “Демократичні реформи і Європа: економічно-політичні аспекти на основі зміни системи і ментальності”. Переломні роки “оксамитових революцій” та краху комунізму народам постсоціалістичних країн вселили рожеві мрії про загальний добробут. Однак настали сірі будні, і життєвий рівень багатьох погіршився. Не всі змогли скористатися з нових можливостей.

Трансформація економіки значною мірою залежить не стільки від політичних змін, скільки від трансформації суспільства і кожного громадянина, модернізації його менталітету. Примирення з новою системою настане для них, коли кожен отримає гарантоване робоче місце, достойне соціальне забезпечення та гідне місце у суспільному житті. Однак до цього необхідно буде ще задовольнити духовні потреби людини, бо ж не хлібом єдиним вона живе.

Глобалізація й етика

Так називалася доповідь професора університету Граца (Австрія) Валентина Живковича. Глобалізація у своїй суті означає не лише об’єднання господарки, ринків, різних країн світа, проникнення товарів, технологій, капіталу, інформації через національні кордони, але також зрощування криміналітету та взаємопроникнення інших негативних явищ. Глобалізація в цілому неоднозначно сприймається суспільством. Маніфестації проти цього процесу у Сіетлі чи Давосі – яскравий приклад руху проти глобалізації.

Щодо країн, що розвиваються чи трансформують свою економіку, то глобалізація може дати деяким із них шанс для динамічного розвитку, але більшість вона надалі утверджує у ролі “бідних та слабких”. Однак без глобалізації їх становище може бути ще гіршим, бо тоді вони втратять навіть ті місця у всесвітньому розподілі праці, які їм дістались як джерелам сировини та напівфабрикатів і дешевої робочої сили. У світі, де панує національний і регіональний егоїзм багатих та банківська спекуляція й гонитва за прибутками, важко говорити про глобальну етику.

Соціальне вчення Церкви

Професор теології із Загреба Мар’ян Валькович у своїй доповіді на тему “Значення соціального вчення церкви в країнах перехідного періоду” насамперед дав дефініцію теренів посткомуністичної Європи з їх ставленням до релігії: 1. Землі з атеїстичною культурою (колишня НДР та Росія); 2. Перехідні (Угорщина, Словенія, Чехія); 3. Землі з високою релігійністю населення (Хорватія, Польща, Трансільванія, Західна Україна). Але навіть у Хорватії, де 90% населення вважає себе католиками, а атеїстами – тільки 2,1 відсотка, лише чверть католиків є практикуючими християнами. Для багатьох католицизм не є релігійністю, а має радше національне та культурне значення.

Закони в плюралістичному суспільстві не завжди є досконалими з точки зору християнської моралі. Виникають колізії між “правами людини” та християнськими цінностями. Необхідно посилити роль організацій мирян, щоб вони займалися не лише справами молитви, але й соціальними справами. А для поглиблення етичного вчення Церкви треба впроваджувати його у професійні галузі: лікарську, юридичну, інженерну етику. У той же час Церква не повинна безпосередньо втручатись у політику – нею повинні займатися фахівці.

Християнин і політика

Велике зацікавлення викликала доповідь Ганса-Йозефа Нюхеля, діяча німецької Християнсько-демократичної спілки, довголітнього бургомістра Кельна та депутата бундестагу, на тему “Християнський громадянин у демократичній державі”, виголошена в аудиторії Хорватських студій Загребського університету. Пан Нюхель нагадав слова Конрада Аденауера – “Теологія не застережує жодної форми держави, а підтримує таку, що задовольняє потреби вірних”.

Кожна форма держави є прийнятною, якщо у ній дотримуються права людини та Божі закони і задовольняються людські потреби. Християнські громадяни повинні завжди відстоювати свої ідеали – не лише у партіях, мас-медіа, дискусіях, але й у родині та в повсякденній діяльності.

Обов’язком християнського громадянина є участь у виборах . “Демократія – це не суспільство споживання, а суспільство співучасті, і ми не повинні бути в ньому лише глядачами”, – вважає Г.-Й. Нюхель. Аргументи, що політика є “брудною справою” і задля власної “чистоти” християнському громадянину не варто нею займатись, – це ілюзія. Покликання християнського політика – це любов до ближніх та служіння громаді.

Зустріч серця

Як сказав на прощання головний організатор семінару Періца Юрич: “Це була зустріч серця – зустріч приятелів. Ми – люди, які перебувають на арені, ми не глядачі, не публіка, ми боремося за інтереси наших країн. І ми також боремося за те, щоб Європа стала нашим спільним домом, де кожен народ матиме своє власне місце!”
Наші приятелі з Хорватії подарували кожному з нас медальйони – маленькі сердечка. Напевне, щоб пам’ятали, що за цих кілька днів ми не лише назбирали свіжих вражень про прекрасне місто Загреб, під час роботи семінару дізналися багато корисного та повчального, здобули нових друзів для себе, для нашої України.