UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 41 (485), п"ятниця 3 березня 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Тимошенко під арештом “Генерал” очолив свою “армію” “Правда”, що Єльцин помер? ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів Легалізовувати прибутки корисно Варто чекати підняття цін Засідання Християнського соціального клубу Перший підручник Богословської Академії зі серії “Історичні видання” НАША СТОЛИЦЯ Порушення у використанні бюджетних коштів ловці слів Львівські спортивні комплекси занепадають Інститут Польщі шукає директора “Арка” обіцяє полемізувати, “не лютуючи словом” Медвитверезник житиме! Трагедія у військовому містечку ПОСТУП З КРАЮ краєвид Польща нам допоможе Депутатські “рокіровки” ЧОРНІ ХМАРИ НАД БАКАЄМ Паскуаль замiсть Пайфера Ємець живий і здоровий ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Українські підприємства Росії не віддаватимуться СБ не має підстав підозрювати Україну Знову за дверима СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд У Ємені викрадено польського посла Піночет вільний Нахабне пограбування фабрики алмазів Чеченська проблема непокоїть світ ПІДПРИЄМНИЦТВО У ПОСТУПІ Де краще наливають? АРТ-ПОСТУП У СВІТ АРТ-МЕЦЕНАТИ Сади Святоюрського пагорба: вілли серед некрополя? Пантеон усопших церковних діячів на схилах княжого міста ПОСТУП В ІСТОРІЮ нема АВТО-ПОСТУП нема СПОРТ-ПОСТУП нема ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР Маленькі історії про великих людей гороскоп

 

ПОСТУП

СТОРІНКА 1

№ 41 (485), П"ЯТНИЦЯ 3  березня 2000 року

 

ЦИТАТА ПОСТУПУ

Чоловіки ревнують до попередників, а жінки - до наступниць  MARCEL ACHARD

Учора “лужковська” міліція затримала в Москві українського журналіста Віктора Тимошенка – за нелегальне перебування у російській столиці. Як повідомила Телевізійна служба новин (канал “1+1”), власкора ТСН, “ПіКу”, багатолітнього автора “Пост-Поступу” та “Поступу” протримали  у відділку міліції дві години. Сам Віктор Тимошенко, коментуючи дії московської міліції, заявив, що – за федеральними законами Росії – він у Москві перебуває легально, оскільки є акредитованим журналістом. Додамо: акредитація автоматично дає право на проживання в Росії, інша річ, що московський мер Лужков та столичні правоохоронці вже давно нехтують федеральними законами. Яскравим прикладом “лужковщини” стали постанови московського уряду про те, щоб українські журналісти носили на одязі спеціальні позначки. Цікаво, що потерпілий від правоохоронців Віктор Тимошенко висвітлював нещодавно тему ставлення московської влади до представників українських ЗМІ у київському журналі “ПіК”: зокрема, за приписами столичних російських чиновників, працівники іноземних ЗМІ повинні щомісяця здійснювати виснажливий похід по довідки та сплачувати чималу суму для отримання дозволу на перебування у Москві. З усього цього найкращим висновком, який могли б зробити українські владні чинники (якщо не київські, то принаймні львівські), – створити адекватні (або й ще гірші) умови для акредитованих у нас російських колег Тимошенка.

Український футбол, як той казковий Іванко, довго стояв перед чарівним каменем, на якому рукою Валерія Пустовойтенка було написано: “Праворуч підеш – Лобановського знайдеш, ліворуч – у прірву впадеш”. Тепер якщо і падатимемо, то вже таки на чолі з “Залізним генералом”, як називають у Європі Валерія Васильовича...

Як повідомили у прес-службі Федерації футболу України (ФФУ),
2 березня головний тренер київського “Динамо” нарешті дав згоду очолити і національну українську збірну з футболу. Зглянувся, так би мовити, на слізні прохання спеціалістів, уболівальників і самого президента ФФУ Валерія Пустовойтенка. Позаяк іще 28 лютого на своєму засіданні виконком Федерації футболу, хоч і попередньо, та одноголосно дав згоду на призначення В. Лобановського головним тренером національної збірної, це питання можна вважати вирішеним.

Під час зустрічі Пустовойтенка та Лобановського було детально обговорено всі пункти спеціальної програми підготовки збірної України до відбіркових матчів Чемпіонату світу 2002 року. Нагадаємо, що саме схвалення цієї програми, яку розробив “під себе” Валерій Васильович, було головною умовою його згоди очолити національну команду. Мабуть, співрозмовники владнали всі суперечливі питання, бо, як заявив Валерій Пустовойтенко, Федерація футболу України уклала дворічний контракт із Лобановським з 1 березня 2000 року і “робитиме все, щоби створити відповідні умови для функціонування національної збірної України з футболу”.

Що ж, маємо те, чого хотіли. Здається, є всі підстави бряцати в цимбали і тішитися, як малі діти. Та чи не рано?
Безумовно, Валерій Лобановський – постать номер один у футбольній Україні, його методи роботи й успіхи очолюваних ним команд не підлягають жодному сумніву. Лобановський, як ніхто інший, знає всі явні та приховані можливості теперішніх і колишніх гравців київського “Динамо” – базового клубу збірної. Та чи достатньо цього, щоби заграла команда, яка має представляти обличчя України на міжнародній арені? Чи вистачить цього, коли на карті стоятимуть мотиви не так фінансові, як патріотичні? Адже часто у змаганнях збірних команд національні почуття б’ють клас. У цьому ми мали сумну нагоду пересвідчитися зовсім нещодавно, спостерігаючи за двобоєм збірної України зі словенцями. Та навряд чи Валерій Лобановський зважатиме на такі позаспортивні “нюанси”, бо його козир – залізна дисципліна і досконала фізична готовність гравців. Сподіватимемося, що ці аргументи київського “Динамо” спрацюють і у грі хлопців, перевбраних у синьо-жовте. А перші результати праці “нового старого” головного тренера побачимо вже дуже швидко – після запланованих товариських матчів української збірної з командами Болгарії та Англії (з останньою – на “Уемблі” 31 травня).

Усі, хто має якісь спогади про старі погані часи комуни, пам’ятають про одіозну газету “Правда”. Часи змінились, але газета не вмерла. І видає чергову порцію сенсацій.

1 березня такий собі Анатолій Баранов у своїй статті заявив не багато й не мало, а всього лише те, що російський екс-президент Борис Єльцин помер. Причому не вчора, а давно. Торік, 7 серпня, на своїй дачі Горки-9. Його Наїна Йосифівна нібито домоглася, щоб Єльцина відспівали за православним звичаєм. Зробив це нібито сам патріарх Алексій І. Просто в Горках, на дачі. Подбали, щоб обійшлося без свідків. Внутрішню охорону та лікарську бригаду – 11 осіб – ліквідували. Труп кремували як невідомий. Смерть через розрив серцевого м’яза констатував лікар-реаніматолог Ачкурін. Весело? Не зовсім. Чоловік досить серйозно аргументує свою точку зору.

Досі нема відповіді на питання: що примусило першого російського президента піти у відставку за півроку до закінчення свого терміну? Загальні пояснення – погане здоров’я, складні політичні розрахунки, неминучий економічний провал – не витримують критики. Здоров’я Єльцина восени 1999 року помітно покращилося, російська економіка – на підйомі. Що стосується політичних розрахунків, то вони досі себе не проявили. Ніяк. Тобто Єльцин міг спокійно собі досидіти президентський термін і передати скіпетр Путіну в червні, під вигуки “ура” і гучні овації.

Усе це є досить переконливим, заперечувати це важко. Але далі вже йде 101-а серія з псевдоісторичних книжечок про великих диктаторів для студентів молодших курсів. (Найвідоміша – про Сталіна.) Як сім’я президента готувалася до його переходу в кращі світи. Переведення грошей за кордон, купівля там нерухомості. Двійники, яких заздалегідь вишукували, тренували, дресирували і навіть відтинали фаланги пальців, – щоб усе було, як у Єльцина. Єдине свіже слово, яке вжив автор у цій затертій історії, – це гіпно-сугестивний вплив. Як звучить! Виявляється, такому впливу піддали тих, кого доля покарала нещастям бути подібними до Єльцина. Двійник – з Оренбурзької області, 58 років, прізвище невідоме. Виявляється, всі (іноземці особливо) відразу ж помітили, як різко покращилося здоров’я “діда” (цікаво, як автор пояснить “проколи” в Китаї і зустріч із Лукашенкою – випили вони забагато з радості, чи як?).

Що ж було далі? Єльцинська “сім’я” не могла довірити виконання обов’язків президента Степашину. Адже вони знали, що президентські вибори він через три місяці програє. Тому в Москві миттєво “провели” наказ про зняття Степашина і призначення прем’єром Путіна.

Але інформація “просочилась”, і “злий геній Росії” Березовський узявся шантажувати нею Кремль. Путіну і Чубайсові нічого не залишилось, як провести відставку “президента” з передачею всієї влади Путіну і заміною ряду ключових постів вірними чекістами з Петербурга.

Автор сенсаційної версії передбачає, що “екс-президент” одразу після президентських виборів помре...