UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 39 (483), середа 1 березня 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Російський слід Криза в Україні стає реальністю ЄС за кох-везера “Динамо” здобуло перші три очки Гайдер пішов? Хай живе Гайдер!? ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів УНА захищає українську армію Ховали автокефального патріарха Дивізійники вітали американського побратима “Батьківщина” “партія не опозиції” Рейтинг згадуваності НАША СТОЛИЦЯ Спогади про “губу” Чи такі вже гонорові в Дрогобичі професори? Львів може залишитись без хліба Банка хлорки у номері ПОСТУП З КРАЮ краєвид Вирішується доля референдуму Тепер і в нас є “Солідарність” Армія чекає поповнення Марчук буде жити АЛЬБІОН НАС НЕ ЗВИНУВАЧУЄ Екстрадиція в нікуди ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Криза в Україні стає реальністю (Закінчення) Ворожба на нафті СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Індія готується до війни? Країна під водою Президент Індонезії в Тіморі Бабіцький повернувся до Москви ЛИЦАРІ В ПОСТУПІ За лаштунками “Галицького лицаря” Підсумки конкурсу “Галицький лицар’99” АРТ-ПОСТУП ПРО ПСА, ЩО ВИТЕРСЯ ОБ СМЕРТЬ Есеї “вісімдесятників” в “Українській книгарні” КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП “Митців” взяли випадково Мстивий ревнивець у погонах Від чого стався вибух у Стрию ОФІЦІЙНО МЕДИЧНИЙ ПОСТУП NEWS День народження раз на чотири роки На чому ми стоїмо? ГРІЗНІ СПОЛУКИ СПОРТ-ПОСТУП Від Лінареса до Лінареса. 10 років... Курникова та Буре вирішили одружитися Спеціалізована ДЮСШ підтвердила свій клас СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР Динозаври та їхнє оточення Гороскоп

 

НАША СТОЛИЦЯ

СТОРІНКА 3

№ 39 (483), середа 1 березня 2000 року

Спогади про “губу”

Залізний ляскіт ґрат – і зовнішній світ, з його фарбами та життям, залишився позаду. Усе це відчуває заарештований, коли переступає межу гауптвахти...
Це поняття в нашій свідомості здавна асоціюється з чимось ірреальним, із тим, що перебуває поза межами нашого розуміння.

...Процедура прийому заарештованих починається з ознайомлення керівним складом гауптвахти з тими, хто на декілька діб забуде про звичне життя. Після цього, залишивши тільки найнеобхідніше, – під презирливими поглядами вивідних та конвойних – заарештований потрапляє у камеру, і його, як правило, в цей вечір не залучають до навчально-виховних заходів. Першими почуттями, які притаманні всім, хто пройшов через це, безперечно, є самотність та безвихідь. Людина, потрапляючи в обмежений грубезними стінами простір, забуває
про все і спрямовує всі зусилля на те, щоби протриматися визначений строк.

Повільно тягнуться години у безперервному очікуванні, здається навіть, що час спинився. Аж ось нарешті відчиняються залізні двері, лунає команда: “К камєрє!” – як правило, це буває чотири рази на добу, коли заарештованих виводять на прийом їжі та в туалет. Увечері – “Відбій!”...

Наступний день починається важко, після сну на дерев’яних нарах все тіло болить, здається, що в ньому не залишилося жодної цілої кістки. І знову – чекання, і саме воно найбільше морально та психологічно пригнічує всіх, хто відчуває його по-справжньому. З радістю сприймаєш мить ранкового туалету, з формою одягу “голий торс” та з серцем, що аж холоне від протягів, вибігаєш у коридор, а за мить уже ллєш на себе льодяну воду, яка повільно, але впевнено прояснює свідомість.

Після “очищення” більшість вирушає на прибирання території та інших закріплених об’єктів. Наведення порядку продовжується до сніданку, а потім – після “розводу” – продовжується “отсюда і до обеда”. Ті, кому “пощастило”, кого не взяли на роботи, мають можливість вивчати статті з тимчасових статутів ЗСУ. І знову починається обхід видимої частини камери, приходять спогади з далекого минулого і з’являється час подумати про те, що раніше не вистачало часу. Та, попри все, залишається декілька годин, які нічим заповнити – і саме вони є найтяжчими... Обід і все починається знову... Найтепліші спогади про команду “відбій”, яка дозволяє забути про те, що відбувалося протягом дня. Так проходять доби арешту, кожна по-своєму, й чим менше їх залишається, тим легше себе почуваєш, з’являється надія.

Стан дисципліни та правил утримання залишає бажати кращого. І будемо сподіватися, що в майбутньому, відправляючи військовослужбовців на гауптвахту, ми будемо впевнені у покращанні, а не в погіршенні їхньої особистої дисциплінованості, і хай жахливе слово “гауптвахта” не підтверджує всі ті чутки, які ходять навколо неї...

“Поступ” уже торкався планів створення спільного українсько-польського університету (нагадаємо, що з такою ініціативою виступили президенти обох країн під час своєї зустрічі в Кракові). Головних кандидатів на прийняття в себе цієї установи наразі є два. Один – Люблін, де діють аж два польські університети (у перевагах цієї пропозиції переконував свого читача 17 січня ц. р. Dziennik Krakowski). Другий – прикордонне містечко Ярослав, де діє філія Ряшівської (Жешувської) вищої педагогічної школи, на базі якої дехто теж планує створити згаданий університет (про це інформував “Поступ”
3 лютого).

Мав нібито бути й третій кандидат – сам Ряшів. Але автор згаданої публікації в Dzienniku Krakowskim доводив, як міг, непридатність цього міста для розміщення українсько-польського університету. При нагоді можна було дізнатися багато цікавого про Вищу педагогічну школу у Ряшеві (відповідник наших педінститутів). Зокрема, автор процитував речника ВПШ Людвіка Боровця: “Вища педагогічна школа у Ряшеві кількадесят років тому однією з перших налагодила співпрацю з українським педінститутом у Дрогобичі. Постійна співпраця триває загалом із сімома вищими школами України. У ВПШ навчаються багато студентів зі сходу, велика група українців польського походження приїздить на заняття в Центр польської культури та мови. Практично на кожній із міжнародних наукових сесій, які відбуваються у ВПШ, представлена українська сторона. На жаль, в останні два роки співпраця з закордонними вищими школами – з України та Словаччини – почала псуватися. Ці навчальні заклади швидко перетворилися у педагогічні університети, і тепер шукають співпраці з польськими навчальними закладами, що мають університетський статус”.

Оскільки у висловлюваннях
п. Боровця конкретно згадується Дрогобич, і саме Дрогобицький педінститут нещодавно отримав статус університету, може скластися враження, що це “камінчик у город” дрогобиччан. За роз’ясненнями “Поступ” звернувся до проректора Дрогобицького педуніверситету Василя Яцишина. За словами пана проректора, всі раніше підписані з ВПШ у Ряшеві угоди про співпрацю продовжують діяти. Більше того, на недавньому засіданні наукової ради Дрогобицького педуніверситету ректор Валерій Скотний розпорядився підготувати відповідні документи для підписання нового договору про співпрацю з ВПШ, і він невдовзі буде підписаний. Торік у вересні Дрогобич відвідала делегація ряшівських освітян у складі ректора та проректора ВПШ. Отже, після зміни статусу дрогобицького вузу ставлення до своїх колег із Ряшева там не змінили, запевняє п. Яцишин.

Натомість, як стало відомо “Поступу” з власних джерел, пропозиції, які надходили з України до ВПШ – про відкриття у Ряшеві українського відділення, – зустрічали якусь зніяковілу відповідь. Мовляв, на закерзонському Підкарпатті “ніхто не хоче вчитися української”. Хоча донині у ВПШ функціонує відділення русистики. Чи то так багато росіян мешкає на “Закерзонні”?

Чи міг колись серйозний ґазда уявити собі, що поїде до Польщі, аби купити пшениці? Мабуть, що ні... Але саме перед такою необхідністю опинився зараз Львів, якому, щоби “протягнути” до наступних жнив, потрібно мінімум 50 тисяч тонн пшениці, якої у нього нема. Її треба купувати за кордоном.

Свого часу, щоб захистити свого товаровиробника, були введені певні митні бар’єри для завезення на територію України пшениці. При ввезенні зерна, скажімо, з Західної Європи, підприємство, яке цим займається, мусить заплатити 20% ПДВ плюс не менше сорока євро мита за кожну тонну зерна. У світі тонна пшениці коштує від 105 до 115 доларів США. Якщо додати митні послуги, транспортні витрати, то та сама тонна пшениці коштуватиме вже близько 175 доларів. Тому Кабінет Міністрів України виділив квоти на закупівлю зерна за кордоном (для Львівської області квота становить 50 тисяч тонн). Суть квоти в тому, що при завезенні пшениці з-за кордону не “накручується” ПДВ і не сплачується 40 євро мита.

Якщо цей рік ми ще сяк-так протягнемо, то що ж нас чекає в наступному? Картина не вельми приваблива. Урожай-2000 може бути (і з усього видно, що так воно і буде) ще меншим, ніж минулого року. Пальне навесні, як завжди, подорожчає, техніка вже у минулому році була не в найкращому стані, засіяно менші площі землі. Тим більше, що 2,5 млн. га треба пересівати (коли вдарили перші морози, сніг не встиг покрити озимину, і вона вимерзла). А весною засіяти – нереально, бо вже пізно займатися кредитуванням, пізно надавати техніку, пізно укладати договори на поставку пального. Якщо зараз (на початку березня) “закрутити” цю державну машину, то дай Боже, щоб вона до травня “розкрутилася”. Але в травні ніхто не сіє – в травні вже чекають дощику, щоб зерно добре зійшло...

Минулого тижня “Поступ” уже писав про деякі проблеми готельного бізнесу у Львові, зокрема про обов’язкову сертифікацію готелів. Готельний бізнес як важлива передумова розвитку туризму є одним із міських пріоритетів. Тим більше, що за кількістю туристичних об’єктів (готелі, мотелі, кемпінги, туристичні бази, санаторії тощо) Львівщина поступається лише Криму. Та, незважаючи на це, показник забезпеченості готельними місцями (кількість місць, придатних для розміщення іноземних туристів, на 1000 мешканців) – лише 0,9. Для порівняння: у Гамбурзі він становить 9, у Мюнхені і Мадриді – 13. Водночас реальна наповненість готелів (лише “Жорж” і “Дністер” заледве “дотягують” до 40%), робить готельний бізнес просто нерентабельним.

Саме ці та інші питання готельного бізнесу у Львові були розглянуті цими вихідними на семінарі в рамках проекту Центру підтримки бізнесу Newbiznet “Регуляторна реформа на місцевому рівні”. Принцип роботи експертів проекту полягає в досліджені проблеми у фокусних групах, де визначаються найбільш нагальні питання для підприємців аналізованої галузі, їх вивчення, аналіз та подання пропозицій до розгляду депутатського корпусу. Нагадаємо, що за два роки існування проекту експертам із Центру підтримки бізнесу вдалося вплинути на прийняття 42 нормативних актів, у тому числі спростити процедуру ліцензування торгівлі тютюновими та алкогольними виробами, патентування продукції, вивести міський транспорт Львова на самоокупність (що залишається проблематичним навіть для Києва).

На семінарі у центрі обговорень, до якого долучилися представники готельного бізнесу (“Дністер”, “Вікінг” і т. д.), були питання готельного збору, бланків суворої звітності, сертифікації та стандартів (санітарних норм, правил харчування та ін.). Коротко зупиняючись на розглянутих питаннях, зауважу, що готельний збір – 20% плати за проживання, які стягуються в міський бюджет, – є чи не найбільшим в Україні, що принципово розходиться зі стратегічною орієнтованістю Львова на розвиток туризму.

Так звана “сувора звітність” лягає тягарем як на адміністрацію готелю, так і на самого клієнта, змушеного заповнювати до 13 (!) анкет при поселенні. Так, не маючи паспорта, ви не поселитесь, а це є порушенням елементарних прав людини.

Але найбільшим курйозом залишаються сумнозвісні “ГОСТи” – фактична калька з держстандартів 1979 року (!), які, наприклад, вимагають наявності в туалетах (незалежно від зіркової акредитації готелю) банки з хлоркою – незмінним дезінфікуючим засобом “совка”. І цю хлорку, як зізнавалися самі підприємці, таки доводиться тримати “під рукою”. Просто для того, щоб не платити надміру перевіряючим інстанціям. Адже платити все одно доводиться, оскільки тотальний контроль держави залишає багато простору для “творчості” чиновників-контролерів. Висновок звичний: маємо те, що маємо. Проте можемо поступово змінити ситуацію на краще. У цьому сенсі підсумок роботи семінару – чергові поправки до нашого недосконалого і все ще майже радянського законодавства – наступний крок до реальної ринкової системи регуляції бізнесу.