BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 38 (482), вівторок
29 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Євреї не хочуть Папи?
    • Косовські албанці нападатимуть на Сербію?
    • Україна наздогнала Пакистан
    • Соцпартія:поділ і об’єднання
    • Львів вітає Галицьких лицарів
    • Андрєй Бабіцький знайшовся: Інформаційна війна триває
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Клопітке народження району
    • У святині пролилася кров
    • Боротьба з економічною злочинністю
    • ВІЙНА НЕРВІВ У МЕДУНІВЕРСИТЕТІ
    • Християни-демократи визначали пріоритети
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Львів вітає Галицьких лицарів
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Нам світять шалені гроші!
    • Соцпартія: поділ і об’єднання (Закінчення)
    • Антикорупційні поради від Пайфера
    • Референдум судитимуть
    • З безробіттям – кепські справи
    • Дороги будуть концесійними
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Україна наздогнала Пакистан (Закінчення)
    • “Спільний ринок” економічних злочинів
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Бабіцький знайшовся (Закінчення)
    • ЄВРЕЇ НЕ ХОЧУТЬ ПАПИ? (Закінчення)
    • “Казакі” обстріляли польську амбасаду. Яйцями
    • Перший поскандальний тест
  7. АРТ-ПОСТУП
    • Костюми для ідеальних образів
    • Бунт невибагливої волинки в межах оркестрової коректності
    • Без зерна неправди
  8. ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ
    • Віктор Медведчук
  9. ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ (ПРОДОВЖЕННЯ)
    • Віктор Медведчук
  10. ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
    • ЕВРИКА
    • Чи діждемось львівського інсуліну?
    • Ще раз про класичну механіку
    • Одна з версій аварії на Марсі
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Чемпіон України не має права на помилку
    • Цього разу фiаско в Македонiї
    • “Фіалки” розквітають навесні?
    • В активi українцiв три нагороди
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Брати наші менші
    • ГОРОСКОП
pp_38_10  
 ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
СТОРІНКА 10
№ 38 (482), вівторок
29 лютого 2000 року
ЕВРИКА

МІНІЦИФРА. На міжнародному ярмарку електроніки, інформатики та телекомунікації CeBIT 2000, що відбувається у Ганновері, фірма “Кодак” запрезентувала супермініатюрний цифровий фотоапарат PalmPix. Цей пристрій є приставкою до кишенькового комп’ютера Palm IIIc і не може використовуватися без нього, бо камера PalmPix не має навіть візира. Тому зображення об’єкта, що фотографується, можна побачити лише на дисплеї комп’ютера. Орієнтовна ціна нового фотоапарату – 200 євро.
 

РОЗПРОДАЖ ГЕНЕТИЧНОЇ СПАДЩИНИ. Уряд Ісландії запропонував досить дивний проект: зібрати генетичну спадщину своєї нації, класифікувати її і на основі результатів створити єдину інформаційну базу. Ісландія є найбільш однорідною за національним складом країною Європи, оскільки з часів вікінгів дуже небагатьом подобалася ідея переселення на цей похмурий прохолодний острів у Північній Атлантиці. Генетичний фонд цього нечисленного народу зацікавив вчених, які сподіваються, вивчивши його, “відмотати плівку” історії назад і знайти сліди генетичних захворювань, що пройшли через покоління. Ісландія погодилася надати медичні карти, родоводи і генетичну інформацію 270000 своїх громадян приватній компанії для досліджень. Однак уже з’явилися і противники урядового проекту. Вони протестують проти втручання в особисте життя громадян і дріб’язковості уряду, який віддає всі права на розпорядження результатами генетичного перепису населення компанії-виконавцеві за якісь жалюгідні для такого багатства, як генетичний фонд нації, $13 мільйонів. Ісландські генетики організували рух на захист генетичної інформації країни, монополізація якої може призвести до серйозних етичних проблем.
 

БІОНІЧНИЙ МІКРОПРОЦЕСОР. Група дослідників під керівництвом Гонґ Гуанґа та Бориса Рубінського з Каліфорнійського університету в Берклі створила перший біонічний мікропроцесор, у якому використано людські клітини. Як повідомляє часопис Biomedical Microdevices, матеріал із живих біологічних клітин вміщено поміж трьома шарами кремнію, того самого, що використовується в електронних мікропроцесорах. Утворилася мікросхема нового типу, яку можна модифікувати, вводячи до неї нові гени або хімічні субстанції. Вчені вважають, що ця технологія здатна зробити революцію в біоніці та може мати широке застосування у медицині. Зокрема, керовані комп’ютером гени могли б проникати до хворого органу та знищувати ракові клітини.



Чи діждемось львівського інсуліну?
Іван ГОЛОВАЦЬКИЙ, професор, заступник голови НТШ, голова Біохімічної комісії

Відомо, що здоров’я і добробут населення є основою діяльності державної адміністрації, а діяльність служб, зв’язаних із лікуванням людей, завжди повинна бути в центрі їх уваги. Одначе дії не всіх працівників спрямовані в бік національних інтересів держави. У складному стані опинилося виробництво інсуліну в Україні і посередньо життя понад мільйона людей, хворих цукровим діабетом.

Інсулін – лікарський препарат, від якого залежить збереження життя понад 130 мільйонів людей планети хворих цукровим діабетом. Препаративне одержання інсуліну для лікувальних потреб – це одне із найбільших досягнень медицини XX століття. Розпочалось воно у 1921 році і зв’язано з іменами двох науковців Торонтійського (Канада) університету Фредериком Бантінгом та Чарльзом Вестом, які назавжди ввійшли до історії світової медицини. Після цього полковник Елі Ліллі, тодішній власник невеликої лабораторії для виготовлення медичних препаратів, у 1922 році заснував разом із Торонтійським університетом кооператив для виготовлення інсуліну. В тому ж році вперше у світовій медичній практиці 14-літній Леонард Томпсон, хворий діабетом, зберіг життя через лікування інсуліном, хоч іще не достатньо очищеним.

Фірма Ліллі приступила до інтенсивного збільшення промислового виробництва інсуліну з підшлункових залоз тварин, і вже у 1925 році Ліллі-інсуліном лікувалося понад ЗО тисяч пацієнтів. Однак без забезпечення інсуліном велика кількість діабетиків помирали. Подальше вдосконалення методів одержання інсуліну фірмою Ліллі привело до одержання у 1968 році високоочищеного інсуліну з підшлункових залоз свиней, який відзначається високою ефективністю при лікуванні хворих діабетом.

У 1980 році вперше вдалося виготовити біосинтетичним шляхом людський інсулін і врешті у 1983 році завдяки досягненням біотехнології було розроблено метод генно-інженерного одержання людських інсулінів.
Тепер у багатьох країнах світу для лікування цукрового діабету застосовують як людські, так і високоочищені інсуліни з підшлункових залоз свиней. Майже кожен другий діабетик лікується тепер інсуліном фірми Ліллі. Конкурентна боротьба за ринки збуту інсуліну призвела до того, що у колишньому Радянському Союзі було припинено виробництво інсуліну, в тому числі в ендокринному цеху Львівського м’ясокомбінату, у якому виготовляли, за даними аналітичних служб, один із найкращих у Союзі інсулінів. Це було здійснено за розпорядженням міністра охорони здоров’я СРСР у 1990 році. Не виключено, що і для очищення ринку збуту іноземним фірмам. До речі, то був єдиний виробник інсуліну на Україні, на території якої проживає понад мільйон людей, хворих цукровим діабетом. На Львівщині таких хворих понад 10 тисяч чоловік, окрім цього, інсулін потрібний для лікування найбільш поширених захворювань тварин із розладами травлення.

Починаючи з 1991 року, в ряді публікацій та звернень до відповідних інстанцій було доведено необґрунтованість закриття виробництва вітчизняного інсуліну. Нами ставилася вимога про необхідність відновлення виробництва інсуліну у Львові. І після довготривалих домагань та у зв’язку зі складною ситуацією із забезпеченням діабетиків інсуліном, про що були різні публікації в пресі, Кабінет Міністрів України Постановою від 20 червня 1993 року розпорядився відновити виробництво інсуліну на Львівському м’ясокомбінаті. Було виготовлено в кінці року напівлабораторним способом 4 серії інсуліну і протягом 1994 року проводилися стандартизаційні дослідження у Києві для отримання дозволу Міністерства охорони здоров’я України на випуск лікарської форми “Інсулін для ін’єкцій”. Однак подальшого вирішення це питання не набуло аж до 1995 року, коли було тимчасово дозволено виробництво інсуліну у Львівському ендокринному цеху, але пізніше виробництво під різними мотивами припинилося.

Так Україна стала ринком збуту імпортних інсулінів, на закупівлю якого щороку витрачається біля 40 мільйонів американських доларів. Згодом за нашим поданням від 25 травня 1998 року на ім’я голови міста Львова Василя Куйбіди, яке було передано прем’єр-міністрові України п. В.Пустовойтенку, до “Програми державної підтримки комплексного розвитку м.Львова на 1998-2002 рр.”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року за № 1406, було включено завдання “Організація виробництва високоочищеного інсуліну монокомпонентного”. Отже, зрушення, хоч і повільно, все ж відбувалося. Однак від того часу, окрім розмов, підготовка до виробництва інсуліну у Львові не проводилась.

9 грудня 1998 року в телепередачі УТН при розгляді питання про виробництво інсуліну Президент України Леонід Кучма висловив впевненість, що робиться все, щоб підприємство не працювало, визнав роботу незадовільною та заявив, що якщо до 1 липня 1999 року не буде налагоджене виробництво інсуліну, то всі причетні до цього розпрощаються зі своїми посадами. Після цього в березні 1999 року до Західного національного центру НАН України поступила для проведення експертизи заявка на інноваційний проект “Розширене виробництво субстанції монокомпонентного інсуліну”, запланованого на період з травня 1999 до квітня 2002 років із загальною вартістю 10 мільйонів гривень. Заявник, філія закритого акціонерного товариства “Біохімфарма” (Київ) – “Основа” (Львів, вул. Промислова 50/52, керівник Коноваленко В.А.). На заявлений проект мною було дано позитивний експертний висновок. Згідно з проектом, заявник запланував виготовлення субстації у Львові на базі існуючого цеху. За планом отримувана субстанція буде на 15-30 % дешевша за світові цін (це економія 8-10 мільйонів доларів), і це забезпечить 100 % потреби у субстанції для виготовлення препаратів інсулінів із тваринної сировини в Україні.

У середині 1999 року в передачі УТН було продемонстровано лінію виготовлення інсуліну у Києві, хоча субстанція у Львові до цього часу не виготовляється. Отже, субстанція була закуплена за високими цінами за кордоном. Великі кошти і далі витрачаються на закупівлю субстанції, а ендокринний цех Львівського м’ясокомбінату заблокований. Такий процес комусь вигідний? Мабуть, треба Президенту знов повернутися до цієї важливої державної справи і реалізувати поставлену вимогу до посадових осіб. Це розірве врешті довготривале зачароване “інсулінове” коло.



Ще раз про класичну механіку
КНИГАРНЯ

Гаральд Іро. Класична механіка: переклад з німецької Р.Ґайди та Ю.Головача – Львів: ЛНУ, 1999.

Відомий австрійський фізик-теоретик, доцент  Інституту теоретичної фізики університету Йоганна Кеплера у Лінці (Верхня Австрія) доктор Гаральд Іро вважає переклад своєї книги “Класична механіка” українською мовою однією з “найбільших почестей”, які він отримав.

Цей підручник – приклад книжки, яка вдало поєднує в собі “класичний” курс теоретичної механіки з нетрадиційними елементами. Основною відмінністю “Класичної механіки” доктора Іро від традиційних курсів з цієї дисципліни є розгляд теорії нелінійних динамічних систем, дослідження хаотичної поведінки в таких системах, розгляд нових задач про динамічні системи (теорема Колмогорова-Арнольда-Мозера).
В Австрії підручник витримав уже три перевидання. Українське видання здійснене за підтримки Австрійсько-Українського бюро співпраці у  галузі науки, освіти та науки.



Одна з версій аварії на Марсі
MPL
До нині не припиняється робота зі з’ясування причин минулорічної аварії апарата MPL (Mars Polar Lander), зв’язок із яким було втрачено під час посадки на поверхню полярної ділянки Марса. Комісія з розслідування цього інциденту виявила дефект конструкції апарата, який, найімовірніше, і був причиною аварії. Дефект виявився банально простим – він стосується системи контакту з ґрунтом, що відключає посадочні двигуни в момент дотику опор MPL до поверхні планети.

Після основного (швидкісного) входження в атмосферу Марса MPL повинен був здійснити такі дії: на висоті 7,3 км над поверхнею планети на швидкості 1,5 км/с відбувається розкриття гальмівного парашута діаметром 8,4 м, за допомогою якого MPL скидає швидкість падіння до 80 м/с, за сім секунд відкидається термоізолюючий щит, а за 16 секунд три опори MPL, які до цього були складені, випускаються і фіксуються. На висоті 1800 м над поверхнею Марса MPL відкидає парашут і півтори секунди опісля вводить в дію ракетні посадочні двигуни, регулюючи їх роботу на основі інформації, що надсилається посадочним радаром. На швидкості 2,4 м/с MPL здійснює посадку на Марс. Так принаймні все це планувалось.

Попередні міжпланетні непілотовані космічні апарати – Lunar Surveyors і Vikings – використовували сенсорні радари для визначення “межі” висоти 3-4 метра над поверхнею планети. Цього разу фахівці лабораторії реактивного руху вирішили спростити процес посадки, встановивши на кожну з опор сенсорний перемикач, який мав контролювати рух нижньої шарнірної частини опори вгору при посадці на тверду поверхню. Як тільки всі три опори  “відчули Марс”, двигуни мали б відключитися.

Так ось, нещодавно виявлено, що коли викидається термоізолюючий щит, опори MPL випускаються настільки різко, що нижня частина опор підстрибує вгору і сенсорний перемикач отримує сигнал про те, що поверхня успішно досягнута. Цей дефект не було помічено на передстартовій апробації, оскільки випробування випуску опор і поведінки апарата під час отримання сигналу про виконання послідовності посадочних дій проводилися різними командами. Подальші дослідження інформації, записаної радіотелескопом Стенфордського університету, показали, що ті два слабкі сигнали від 18 грудня і 4 січня, які спочатку вважалися сигналами зонда MPL, мали, найімовірніше, земне походження.