BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 36 (480), п"ятниця
25 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Пішла з життя Офра Хаза
    • “ешелон” – для промислового шпигунства?
    • Путін “осиротів”
    • Європа не допустить подальшої війни
    • У Познані “совкам” зіпсували “празднік”
    • Україна отримає кредит МВФ: Якщо встигне
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Сезон об’єднань у львівському політикумі триває
    • Молодь за/проти референдуму
    • Працевлаштування львів’ян
    • Кредитування малого і середнього бізнесу
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • L’Arche в Україні
    • Я маю право знати право
    • Ліквідація аварії триває
    • У Львові стало на один вуз більше
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Березневі статті уряду
    • Депутатський лист у Росію
    • Обережно, двері зачиняються
    • Лазаренка знову не слухали
    • Більшість хоче контролювати “Європу”
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Україна отримає кредит МВФ (Закінчення)
    • Мексика шукає альтернативу NAFTA
    • Добрі новини для ласунів
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Папа в Єгипті
    • Путін “осиротів” (Закінчення)
    • Європа не допустить подальшої війни на Кавказі (Закінчення)
  7. ПІДПРИЄМНИЦТВО У ПОСТУПІ
    • Сенс одягу українських жінок
  8. АРТ-ПОСТУП У СВІТ
    • Хай живе 1000 рік!
    • Місто культури 2000
    • Весільна мода проти Гайдера
    • Пристрасті довкола Гогена
  9. АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ У ПОСТУПІ
    • Великі візіонери про “Уліссею” Івана Лучука
    • Запрошення в “Королівський ліс”
    • Поезія на вулкані
  10. АВТО-ПОСТУП
    • новинки
    • Тест-драйв Daewoo Lanos
    • Новий Mercedes S 320СDI
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • “Зоряний” конфлікт у “Манчестер Юнайтед”
    • Черговий прояв словенського синдрому
    • Росія під ізраїльськими бутсами
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • по той бік екрану
    • гороскоп
pp_36_9  
АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ У ПОСТУПІ
СТОРІНКА 9
№ 36 (480), п"ятниця
25 лютого 2000 року

Великі візіонери про “Уліссею” Івана Лучука
ДОКТОР

Я більш ніж переконаний, що про роман Івана Лучука “Уліссея” буде ще написано багато рецензій, відгуків, філіппік і апологій, есеїв та розвідок, критик та досліджень, – адже щойно вийшло книжкове видання цього роману у львівському видавництві “Класика” (до того журнальна версія була у вересневому та жовтневому числах київської “Сучасності” за минулий рік). Але то ще буде. Мене ж зацікавило – а що вже є. Я був немало подивований, коли раптом став натрапляти на згадки про Уліссея та його пригоди, описані не так давно Іваном Лучуком, у творах світлих умів давніших часів. Певно, ті світлі уми передчували крізь століття з’яву такого роману, хоча імені та прізвища автора так і не спромоглися вгадати (навіть славний Нострадамус), зате назву твору та ім’я його героя знали. Лише деякі відповідні уривки з творів візіонерів майбутнього (тобто світочів минулого) вибрав, переклав універсальною мовою і подав тут – я, Доктор, доктор антропології, Віце-Магістр Ордену Чину Ідіотів (ОЧІ):
*  *  *
В Арістотеля я знаходжу поживу лише для свого розуму, а почуття мої при тому залишаються незаторкнутими. Кращі риси моєї вдачі, таким чином, сплять собі десь на дні мого єства, натомість думки мають простір для гарцювання. Чисте роздумування без почуттів підживлює гірші риси моєї натури, притлумлювані повсякчас почуттями, яким властиво спонукати людину думаючу до чогось доброго. Гарним прикладом гармонійного поєднання думок і почуттів я вважаю Уліссея, який напрочуд органічно вміє переплітати хід своєї думки зі своїм емоційним станом. Уліссей пам’ятає безліч осіб та книжок, для кожної з яких у нього вже є заздалегідь сформований набір конкретних почуттів.
(1558)
Мішель де Монтень. Спроби, кн. 3, есей 5.
*  *  *
Розуміти предмет так, як Уліссей. Неможливо зразу охопити суть будь-чого. Взагалі-то, навіть тривалий час не завжди допоможе охопити суть предмета. Але трапляються випадки, коли до суті можливо доступитися буквально одним кроком, або однією думкою, або одною розмовою – як це  було з Уліссеєм, коли він після короткої балачки отримав можливість одним махом долати час і простір, щоб краще осягнути багатогранну суть того предмета, який полонив його помисли. Якби Уліссей не розумів свого предмета так, як це було насправді, то навряд чи змогли б матеріалізуватися його найпотаємніші мрії.
(1647)
Бальтасар Грасіан. Мануальний оракул, пункт 136.
*  *  *
Уліссеєві співрозмовники дурні. Всі дурні: і поети, і прозаїки, і драматурги, і критики, і літературознавці, і деміурги, і новелісти, і сценаристи, і кандидати філологічних наук, рівно ж як і доктори тих же наук і всіх решта наук. Дурні філософи і лінгвісти, вульгаристи і дискурсисти, студенти і академіки. Та все ж найдурніші поети, навіть якщо вони ними ніколи й не були. Уліссей – найдосконаліший феномен глупоти – недаремно вибирає собі співрозмовників саме серед поетів, навіть якщо вони насправді ними не є. Що може бути дурнішим за розмови про поезію? Та хіба тільки сама поезія.
(1509)
Еразм Роттердамський. Похвала глупоті.
*  *  *
Поет по-латинськи звучить “фіктор”, тобто вигадник, фантазер, але все ж брехун, радше вже не обов’язково правдомовний образотворець – так, як і гончар є “фігулюс”, тобто фігляр, формаліст, творець довершених образів, нехай і глиняних. Коли, наприклад, Уліссей ліпить свої розмови, то він є заодно і фіглярем, бо формує зі словесної глини свої фрази, і поетом, бо адамотворить образи своїх вигаданих співрозмовників з тієї ж глини.
(1596)
Томазо Кампанелла. Поетика, IV, 9.
*  *  *
Поезія є харчем для найніжніших шлунків. Насправді поет є народним філософом: погляньмо хоча б на байки Езопа. Але для кращого сприйняття така пожива є занадто простою. Тому Сократ після розмов з Уліссеєм, який мандрував тоді різними еллінськими місцевостями, взявся ритмічно перевіршовувати Езопові байки, щоб справжні народно-філософські образи та алегорії були беззастережно придатними для найніжніших, найвитонченіших шлунків.
(1580)
Філіп Сідней. Захист поезії.
Отож, власників саме таких шлунків автор “Уліссеї” Іван Лучук уже сьогодні (о 17.00) запрошує на другу цього року зустріч із серії вечорів АУП у Національному музеї (проспект Свободи). Крім високої літератури, прибулим гарантують небачене театральне видовище та щедрий патронат популярного часопису “ПіК”. І не забудьте привітати шановного солінізанта (тобто Івана, а не Уліссея) з днем народження. Так збіглося...



Запрошення в “Королівський ліс”
ІНТРИГА

Є проект, і є його автор та “реалізатор”, себто редактор і упорядник. Є тексти, гідні бути представленими в альманасі “Королівський ліс” (на 80% це – видання Львівської організації АУП), і тексти ці, як і їхні автори, так чи інак стосуються Львова. Словом, гряде видання справді подієвого тому, покликаного заповнити літературну нішу королівського Львова, що утворилася після спілчанського забронзовіння популярного колись часопису “Дзвін”.

От лише Віктор Неборак – безпосередній, так би мовити, керівник проекту, виявився чоловіком тендітно-забобонним: доки не вийде друком альманах, нічого конкретного говорити про нього не варто. Це інтригувало ще більше, тож мало-помалу спільними зусиллями львівських АУПівців – у переважній більшості авторів цього проекту – вдалося “розкрутити” Неборака на деякі скупі й максимально абстраговані міркування про ідею та втілення “Королівського лісу”.

З’ясувалося, що у мріях Віктора – створити у Львові потужний і впливовий літературний журнал, творча концепція якого не підпорядковувалася би якимось стилістичним чи географічним потокам, а навпаки – генерувала би свої і притягувала би до себе звідусюди інші. У назві “Королівський ліс” закладено щонайменше дві конструктивні підвалини. По-перше, цей поки що альманах має бути передусім неповторно львівським (у найширшому сенсі цього слова), звідки й назва – точний переклад німецького “Кайзервальд”, а по-друге, він має засадничо ієрархізувати світ сучасної української літератури – як у справжньому королівстві, яке неможливе не тільки без короля, а й без лицарів, домогосподарок і навіть лісових розбійників.

Неборакові як патріотові міста Лева заболіло, що в несподівано виниклому культурному протистоянні за право володіти умовною мистецькою галицькою короною зараз набагато активніший (бо мобільніший) за Львів Івано-Франківськ-Станіслав із його “феноменом”, “Четвергом” та іншими літературними екзегетами. Коли ж було сформовано корпус “Королівського лісу”, який має з’явитися на світ зусиллями невтомного видавництва “Класика” – тьфу-тьфу, щоб не наврочити, – ще до літа цього року, – то з’ясувалося, що добра половина його авторів прикрашає і 9-е число того ж “Четверга”, на вихід якого в “Лілеї-НВ” чекаємо буквально з дня на день. Тож річ, мабуть, не у “феноменах”, а в книгах, часописах та інших фахових виданнях, яких у Львові, на жаль, обмаль.

Зрештою, в жодні протистояння, як і в будь-які дискусії альманах встрявати не збирається, хоча Віктор Неборак чомусь скрушно переконаний, що саме в контексті останніх жвавих літературно-територіальних суперечок буде неминуче сприйнято “Королівський ліс”. Можливо, це створить виданню додаткову рекламу, та водночас може затьмарити його суто мистецький – вищий – сенс. Бо насправді йдеться лише про плекання та видання якісної літератури в якісному візуальному оточенні. До речі, в першому числі “Королівського лісу” будуть вміщені тексти і графічні роботи Мирослава Ягоди, які, за задумом упорядника, покликані стати визначальним тлом цього випуску видання.

Підготовка до друку альманаху вкотре висвітлила одну з найболючіших проблем сучасної (та й чи тільки сучасної?) української літератури – питомий брак доброї прози порівняно з поезією. У майбутньому виданні прози та поезії буде приблизно 50 на 50. А Віктор Неборак мріє про щонайменше 70% спокійного, зваженого, мудрого прозового тексту, за наявності якого і альманах (у проекті – журнал) матиме поважніший вигляд, і наявна в ньому поезія сприйматиметься як свято, як кунштовний подарунок читачеві.

Планований наклад “Королівського лісу” – 500 примірників, і його “батьки” сподіваються, що альманах не потребуватиме дещо принизливих виїздів літераторів у різні міста України на всілякі презентації з метою розпродати тираж. Узагалі, треба замислитися: чи варто в разі успіху “Королівського лісу” довидавати ще, приміром, 500 примірників? Нехай, може, це видання краще залишиться книжковою рідкістю, дорогим раритетом. І може, саме ти, читачу, матимеш щастя у скорім часі стати його власником?..
Н. Ф.



Поезія на вулкані

Мар"яна САВКА

РЕЦЕНЗІЯ

Усі, хто знає Маріанну Кіяновську – непересічну особистість, віртуозного поета, – вже давно сподівалися від неї нової книги. І ще до того, як збірка вийшла друком, чутки про незвичайний феномен (написання за ніч п’ятнадцяти й більше сонетів), а також про майже містичне зникнення файлів із вінками сонетів з комп’ютера вийшли далеко за межі Львова.

І от у “Бібліотеці альманаху українців Европи “Зерна” вийшла книга Маріанни Кіяновської “Вінки сонетів” як нагорода за здобуту другу премію в конкурсі “Привітання життя” імені Богдана-Ігоря Антонича. Отож, як пише поетеса у слові “Від автора”, влітку 1999 року вона написала 11 вінків сонетів, а це – 165 сонетів. Якби я не знала так давно і так близько їх авторку, то не повірила б у можливість створення такої грандіозної кількості віршів за нетривалий період. Але цей феномен лише підтвердив моє переконання, що світ поезії існує паралельно з людським буттям, і поетові інколи випадає щастя бути медіумом цього світу. Маріанна має якийсь, сказати б, кассандрівський дар. Я не думаю, що вона створювала ці вірші, вона лише записувала те, що виривалося з її підсвідомості з вулканічною силою. Це моторошні, у більшості своїй апокаліптичні візії, де руйнація, тлін, смерть сягають такої домінанти, що стають відчутними на запах і дотик. Це ризикована гра зі своєю свідомістю, ба навіть зі своїм життям, бо поетка зазирає туди, куди зазирати не вільно. А якщо й вільно, то лише пророчицям. І може, її, як Кассандру, боятимуться, бо від таких пророцтв затерпає шкіра, бо нестерпно думати про надзвичайно коротку відстань від життя до смерті, від притомності до божевілля. Я особисто не бачу в сучасній поезії аналогій такого рівня відвертості, одночасно приземленості й пафосності у змалюванні людської пристрасті – ненависті та кохання. Часом цього стає забагато. Багатовекторні асоціації та образи скочуються, як магма, як загрозлива розжарена лава. Голоси підсвідомого, колективного несвідомого, позасвідомого, які поетка зуміла втримати і зафіксувати, перетворюються на багатоголосий хор архетипів, які викидають в ефір безжальну інформацію від Адама. Фактично, всі шість вінків сонетів, що складають книжку, – це історія гріхопадіння. Історія вічна (“Цикл почався і зацикливсь: навічно поділено ролі”): гріх пращурів не минає безслідно, а кільчиться в наступних поколіннях, прирікаючи їх на вічне страждання. Але хто він – ліричний герой цих сонетів? Дочитавши до останнього вінка Lapsus memorie, розумієш, що він і є продуктом помилки пам’яті. Жива людина зі страшним знанням – вічної пам’яті, яка замкнута у коло, як вінок. Знання минулого викликає у людини нестерпні муки, їй доводиться постійно відчувати на своїй шкірі досвід предків. Ця жива людина накрита, як океаном, товщею неперервної пам’яті, пам’яті гріха, який неможливо забути, навіть якщо цей гріх вчинено мільйони років тому. У цій товщі раз по раз з’являються різні обличчя-маски: маска гріха, яку ліричний герой приміряє на себе, бо лише в такий спосіб може збагнути сутність переступу; маска героя, праведника, святого; маска смерті, яка вабить до себе незбагненним магнетизмом. Це споглядання роздвоєння світів: живого і мертвого. У світі живому раптом забракло любові, а відтак сенсу. А світ мертвий притягує забуттям, тобто ліком від вічної пам’яті.

На щастя, втрачені вінки сонетів Маріанні Кіяновській вдалося відновити. Зараз існують 12 вінків сонетів, які складають книгу “Парк Праксителя”. Додам лише, що, взявши до рук “Вінки сонетів”, ви доторкнетеся до епохи Античності, в якій Маріанна почуває себе органічно.


 

Доставка из бургер tomago.ru.