| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| АРТ-ПОСТУП У СВІТ |
|
№ 36 (480), п"ятниця
25 лютого 2000 року |
Хай живе 1000 рік!
| РЕВІЗІЯ |
Очікування третього тисячоліття стало підставою для перегляду епохи приходу другого тисячоліття – Середніх віків, епохи, якій сильно дісталося від століття ХІХ. І зробив це поважний французький літературний часопис Magazine Littеraire.
Ця епоха користувалася жахливою репутацією. Ще Жан-Поль Сартр сказав, почувши про вибух атомної бомби: “Відтепер ми проживемо всі дні 1000 року”.
Сьогодні Середньовіччя “зачаровує, бо є амальгамою 2000 року”, – стверджує Magazine Littеraire, який присвятив одне зі своїх чисел саме “сучасності” цього періоду, назвавши його “Хай живе 1000 рік!”
“Тисячний рік – це не падіння, проте й не застій. Західна Європа зазнала тоді нової молодості, демографічної, економічної та духовної,” – пояснює медієвіст Жак Гофф, співавтор Жана-Клода Шмітта у створенні “Словника міркувань про західне Середньовіччя”.
На думку М. Гоффа, між 1000 та 2000 роками є деякі риси спорідненості: “ХХ століття – теж століття воєн, тоталітаризму й насильства. І ми мали б поводитися дещо скромніше при оцінюванні інших епох”.
“Жодний документ не зраджує панічного страху перед кінцем світу і зміною століття й тисячоліття, а також жодного натяку на суспільну кризу,” – пише Домінік Бартоломі у статті “1000 рік і світ Бога”, – тож саме там ми можемо знайти засіб від наших теперішніх тривог”. Тисячний рік не мав такої межі між тисячоліттями, як двотисячний. Можливо, тому, що в ту епоху не було встановлено цифровий масштаб часу в писемних джерелах. Люди Середньовіччя ігнорували дату народження Христа, датуючи події від року панування короля. Дуже мало людей володіло реальним уявленням про те, що таке – тисячний рік, стверджують історики. Так, монах Рауль де Глабр, коли пише, що “тисячний рік є втіленням нашого спасіння”, має на увазі 1033 рік. П’єр Мікель починає тисячоліття днем 14 липня 1054 року, коли стався розкол християнської церкви.
Ежен Вебер аналізує це явище у статі “Апокаліпсис та мілленаризм” – і пояснює, зокрема, що час – категорія суспільна.
Журнал публікує багато цікавого з приводу таємничої та привабливої епохи
Середньовіччя, а також зібрав колекцію творів мистецтва (у репродукціях,
звичайно), створених близько тисячного року.
К. С.
| КРАКІВ |
Ми вже повідомляли, що з 1985-го року існує звичай призначати якесь місто культурною столицею всієї Європи. Вирішує це питання Європейська рада міністрів культури, яка на 2000 рік удостоїла такої честі відразу дев’ять міст: Авіньйон, Болонью, Берген, Брюссель, Краків, Прагу, Рейк’явік, Сантьяго де Компостеллу та Гельсінкі. Кожне з цих міст має власну – і то ретельно розроблену – програму культурного існування упродовж цього року. Про програму Гельсінкі вже йшлося (див. “Поступ” за 4 лютого 2000 року). А зараз мова йтиме про Краків.
У поляків ця програма має більш визначені межі і називається Фестиваль “Краків 2000”. Його умовне відкриття (оголошення Кракова Містом культури 2000) відбулося надзвичайно урочисто: дзвонили дзвони Зигмунда і звучала музика Яна Кантора Павлушкевича. Не менш урочисто представники міста Веймар, що в 1999 р. був європейською культурною столицею, передавали цей титул місту Краків.
Газета “Річ Посполита” особливо підкреслила, що такий почесний (хоч і однорічний) статус є не просто жестом ввічливості щодо міста і держави, які скинули ярмо комунізму. Краків заслужив цю честь завдяки своїй довгій та славній тисячолітній культурній історії. Тисячу років тому тут було закладене єпископство, у 1364 році відкрився Ягеллонський університет. Тут навчалися багато видатних осіб, серед них і чудово знаний у цілому світу Миколай Коперник. Звідси ж розпочав свій шлях апостольського служіння і преподобний святий отець Іван Павло II. На цьому особливо наголосив пан Анджей Голясь, міський голова Кракова, підкреслюючи й органічну співпрацю польських митців з відомими європейцями – такими, як Джованні Падовано, Бартоломей Берецці, Віт Ствош.
Папа Іван Павло II написав з цієї нагоди лист, де сказав: “Молімося, аби в третьому тисячолітті Краків був містом, у якому кожен європеєць зможе почуватися неначе вдома, відкриваючи красу й добро, що їх видають покоління, натхненні світлом Євангелія”.
Отже, у програмі фестивалю “Краків 2000” на вулицях міста розігрувався історичний спектакль-гепенінг “Сьогодні перенесіть нам столицю до Кракова”, який змогли побачити тисячі мешканців міста та туристів, а телебачення забезпечило пряму трансляцію його на цілу Польщу. Головним елементом видовища був своєрідний історичний парад, у якому містом пройшли 52 королі, лицарі та інші видатні діячі давньої Речі Посполитої – то було відтворення візії Вацлава Шимановського, автора проекту “Похід на Вавель” (1907 – 1911). Співала “Пивниця під Баранами”, з’явилися постаті з “Весілля” Станіслава Висп’янського, виставка сценографії з вистав Тадеуша Кантора, краківські шопки. Під час артистичного ярмарку при Марійському костелі панувала атмосфера середньовічно-ренесансного міста.
Ідею Середньовіччя підхоплює й виставка російських ікон з образом Богородиці, відкрита в Археологічному музеї, де духовну музику виконувала капела готичного Домініканського костелу. Вони відтворили унікальний фрагмент співаної літургії святої меси, записаної на сторінках книги XII ст. Codex Calixtinus. Тепер Краків чекає великого культурного марафону з кількох десятків музичних, пластичних і театральних імпрез, який триватиме цілий рік. Заплановано фестивалі Висп’янського, Кантора, Бетховена, фестиваль ритуальних театрів (в ньому, до речі, братимуть участь і наші старі знайомі – Осередок театральних практик “Гардженіце”), концертів солістів і оркестрів світового рівня (програма ще уточнюється), виставки “Вавель 1000-2000”, “Боги стародавнього Єгипту”, “Скарби Ягеллонського університету”, малярство Пйотра Міхаловського.
Як бачимо, Краків спрямував свою програму у бік сивої давнини, підкреслюючи
своє давнє походження, тоді як Гельсінкі побудували свій культурологічний
рік у відверто футуристичному ключі. Тож навіть виходячи з програми лише
двох із дев’яти міст, вже можна сподіватися, що “європейські столиці 2000”
вразять, окрім високого рівня, ще й різноманітністю. А невдовзі на шпальтах
“Поступу” читайте про ще одне місто культури 2000 – Авіньйон.
К.С.
| АРТ-ПОЛІТИКА |
Ще прозорішими, ніж зараз, жіночі сукні стати вже просто не можуть. Cьогодні вже нікого не здивуєш ані численними воланами, ні рюшами, ні будь-якими іншими прикрасами чи їх відсутністю. Все вже було, і повторювати добре чи не дуже добре забуте старе хочеться далеко не всім – і далеко не завжди.
Але світ високої моди продовжує рухатися у своєму циклічному ритмі постійних самоповторів. Щоправда, багато хто з завсідників цього світу вже починає при цьому нудитися. Тому Пако Рабанн трохи подумав – і вирішив долучити до традиційного показу високої моди елементи високої політики, тож улаштував справжню паніку, пророкуючи, що під час останнього сонячного затемнення російська космічна станція “Мир” впаде на Париж. Тому він зібрав усі свої пожитки й утік із небезпечного міста. Щоправда, даремно, бо пророцтво не справдилося, зате завдяки цьому Рабанн абсолютно точно відчув основний напрямок у наступному витку розвитку сучасної моди: вона повинна зачіпати і відображати страхи сучасного суспільства.
Справжнім майстром цього нового напрямку є Гільєрмо Маріотто. 30-річний дизайнер працює в італійському будинку моди Гаттіньойні, відомому своїм традиційними спрямуванням. Від Гаттіньойні пішла традиція моделей весільних суконь, які демонструють принцеси із Саудівської Аравії; тут свого часу одягалися Інгрід Бергман і Одрі Хепберн. Але нині цікавість публіки до цього будинку моделей чомусь підупала, і відновити цю цікавість повинен був Маріотто. І він зробив це з неймовірним успіхом.
У той час, коли інші дизайнери намагаються досягнути успіху для своїх моделей, обираючи манекенниць із широкими плечима, Маріотто грає на зацікавленні публіки актуальними питаннями політики. Коли минулого року розпочалася істерія довкола нової валюти євро, він сповна використав це, щедро прикрасивши свої дорогі моделі майбутніми грошима. У своїх творах він дуже вдало обіграв і тему віагри, а також вбивства Версаче, яке, як багато хто пророкував, могло б стати початком загибелі всього світу італійської високої моди. Він же ж подумав про те, що сукні за півтори тисячі доларів їх власниці все одно одягають лише один раз, бо потім і сукні, і дами відразу ж з’являються на фотографіях у пресі всього світу. Тгому він вирішив, що моді час рухатися швидше, тож варто припинити традиційні покази раз на півроку. Відтепер сукні повинні орієнтуватися на щоденну моду.
З такою ж думкою він створив і свою останню скандальну модель, коли замість традиційної весільної сукні, яка завжди завершує показ, на подіумі з’явилася “антигайдерівська” маніфестація. Першою очевидною перевагою цієї моделі є те, що побачивши її, можна поставити традиційно заборонене у світі високої моди запитання: “Скажіть, будь ласка, хто ж буде це носити?”
Бо відповідь на нього заздалегідь відома. Ця сукня ніби шита на Клаудію Кардінале, яка після того, як в Австрії пройшли вибори, відмовилася взяти участь у віденському Оперному балі. Вона може стати прикладом для політиків, бо замість пасивного бойкоту буде активно боротися. Зброя більш ніж надійна – просто сукня! Витримати один вечір у такій сукні – о, для цього потрібно мужності значно більше, ніж для того, аби носити навіть найбільш химерні витвори Джона Гальяно. Кардінале у цій сукні стала б ходячим маніфестом.
З точки зору історії ця “антигайдерівська” сукня – теж лише повтор.
Ми всі ще добре пам’ятаємо, що у 80-х політичні протести також носили на
одязі. Отже, світ високої моди таки не виходить зі свого циклічного ритму.
Н. С.
Катерина СЛІПЧЕНКО
| АФЕРИ |
Картина Гогена, виставлена на торги в новозеландському Окленді, може бути підробкою. Ця робота мала би продаватися у найближчий уїк-енд, але, можливо, вона є твором знаного фальшувальника, повідомляє газета New-Zealand Herald.
На цьому ж аукціоні представлені ще чотири малюнки та скульптура, що теж приписуються Гогенові, знаменитому французькому художнику, який помер у злиднях на Маркізьких островах у 1903 році. Його картини, у тому числі – написані на Таїті, сьогодні коштують мільйони доларів.
У 1885 році Поль Гоген деякий час перебував у Новій Зеландії, на острові Рангітото. Таким чином, імовірність написання картини, яка є портретом маорі – представника корінного населення Нової Зеландії, є досить високою.
Проте, на думку експерта Джона Перрі, насправді ця картина є твором Карла Сіма, 77-річного фальшувальника, який уже відбув свій термін ув’язнення. Свого часу він цілком офіційно взяв псевдонім Чарльз Голдай.
Справжній Голдай (а численні портрети маорі, виконані його рукою, коштують
досить дорого) працював над цією темою близько 1900 року. До речі, він
сьогодні є найпопулярнішим художником Нової Зеландії.
Карл Сім робив досконалі копії з портретів Голдая і підписувався його
іменем, яке було водночас псевдонімом самого Сіма. Таким чином, Сім уважав,
що нічим не ризикує, адже підписується власним ім’ям. Проте його вдалося
засудити на початку 80-х років.
Джон Перрі, який здійснив експертизу виставки Гогена 1995 року в Окленді, переконаний, що полотно, виставлене на торги, є підробкою, хоч і дуже талановитою.
“Вона має почерк Карла Сіма, адже ті, хто підробляє картини, як і художники, мають свій неповторний стиль”, – вважає він. Натомість директор галереї Artscape, яка організовує аукціони, Тоні Мартін, підтверджує автентичність картини.
Він отримав її від спадкоємців капітана корабля “Річмонд”, який пояснив походження полотна у листі до своєї дружини від 26 серпня 1895 року. Згідно з цим листом, Гоген написав цю картину для капітана, бо не мав грошей на проїзд до Таїті.
Інститут Вілденстейна в Парижі, де працюють найбільші фахівці з Гогена, відмовився брати на експертизу це полотно, а Пітер Вебб, новозеландський торговець творами мистецтва, порадив потенційним покупцям бути обережними. “Ця робота ні в чому не нагадує Гогена”, – заявив він.
Ось така інтрига плететься у Новій Зеландії. Так що ті, хто вважає стрічку
“Афера Томаса Крауна” голлівудською казочкою, мають над чим поміркувати.
Як, зрештою, й ті, хто вважає Нову Зеландію земним раєм.
|
|