| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| ПОСТУП В ІСТОРІЮ |
|
№ 33 (477), вівторок
22 лютого 2000 року |
Органи Львова
Історія і сучасність
Сергій КАЛІБЕРДА
| ПАМ"ЯТКИ |
(Закінчення. Початок у “Поступі” №186 за 1999 р., №№ 4 і 18 за 2000 р.)
Орган Консерваторії
У 1878 році на фабриці Яна Слівінського виготовили інструмент на замовлення дирекції Консерваторії Галицького музичного товариства у Львові. Після 14 років інтенсивної експлуатації цього інструмента для навчання та концертів дирекція 1902 року зазначала, що звук органа є чудовий і шляхетний, а завдяки вживанню при побудові добре витриманих і якісних матеріалів орган не потребує ніякого ремонту чи направи. Очевидно, що цей відгук було підготовлено не без участі директора Консерваторії, відомого композитора Мечислава Солтиса, який викладав у той час також гру на органі.
Зараз органа Консерваторії не існує: він згорів у 50-х роках.
Органи Історичного музею
У Львівському історичному музеї зберігаються два дуже цінні і дуже гарні експонати – це два невеликі кімнатні органи. Один із них демонструється в експозиції відділу середніх віків під інвентарним номером Мі-75, другий під інвентарним номером Мі-76 зберігається у фондах музею.
Орган із Скальника (Польща)
До музейної експозиції цей орган потрапив зі старих фондів музею, сформованих ще до ІІ Світової війни, і тому детальної інформації про інструмент і його шлях до музею немає. Орган складається з двох частин (у нижній містяться міхи і педальний привід, у верхній – клавіатура і система труб) і міг би розміститися на невеликому сучасному письмовому столі. Корпус верхньої частини виконаний у червоних кольорах, розкішно декорований позолотою, розписом і лакований. Клавіатура має 55 клавіш (4,5 октави), але для компактності клавіші дещо зменшено. Орган має 6 реґістрів(1): три металеві лабіальні труби(2), одна з яких розміщується на проспекті(3), ще дві – дво- і трирядна мікстура(4), і три дерев’яні з квадратною мензурою(5) довжиною в 2 і 1 фут. Такі параметри реґістрів свідчать, що це був кімнатний, сімейний орган. Механічна трактура(6) і невеликий розмір труб вказують на те, що на органі можна було виконувати швидкі, віртуозні твори. Такі інструменти були характерними для епохи бароко, епохи Баха.
Запис у музейних документах відносить створення інструмента до кінця XVIII ст., такої ж думки дотримуються львівські історики та мистецтвознавці-фахівці з різьбарства та декоративного оздоблення. Польський дослідник органів Єжи Голос відносить створення органу до 1650 року. Рік смерті Й. С. Баха, 1750 рік, вважається кінцем доби розквіту органного мистецтва. Відтоді в Європі було занедбано та зруйновано багато старовинних інструментів, збудованих великими майстрами. У другій половині XVIII ст. та першій половині XIX ст. нові органи майже не споруджувалися. Лише в другій половині XIX століття відроджується інтерес до органа, але органи вже мають романтичний характер: у них переважають 8- та 4-футові реґістри, розміри органів збільшуються. Яскравий приклад таких органів – інструменти фабрики Слівінського.
Ці факти дозволяють стверджувати, що орган Історичного музею збудований раніше, ніж записано в документах. Багато аналогічних кімнатних органів, датованих початком XVII ст., зберігаються в експозиціях польських музеїв.
Другий орган історичного музею
Цей орган не так щедро декорований, але відчувається смак і стриманість митця, який різьбив його корпус. За конструкцією та реґістрами він подібний до органа з міста Скальник, але має п’ять, а не шість реґістрів: два металеві, один із яких – на проспекті, а інший – мікстура, і три дерев’яні.
Перший орган закритий скляним прозорим кожухом, і його можна побачити на площі Ринок, 24. Другий не експонується, розміщений у запасниках на пл. Ринок, 6. Завдяки пильному догляду обидва органи непогано збереглись, можливе їх музичне відновлення. Музей працює щодня з 10.00 до 18.00, вихідний день – середа.
Орган костьолу св. Антонія
Наймолодший у Львові орган розміщено в костьолі св. Антонія, що на перегині вул. Личаківської. Інструмент побудований 1937 року на фабриці “Станіслав Крючковський і син” у Пьотркуві-Трибунальському (Польща). Зовні він виконаний дуже просто, без будь-яких прикрас. Складається з двох секцій, проміжок між якими займає вікно. Таке конструктивне рішення було характерним для більшості львівських органів.
Інструмент з пневматичною трактурою, має два мануали(7), педаль(8), 18 реґістрів, повну копуляцію(9), тремоло. Хоч орган має типово виражений романтичний характер, він не позбавлений камерних і навіть інтимних голосів. Крім традиційних реґістрів, є достатньо флейтових і струнних голосів, а також реґістри Vox Humana (людський голос) i Amabilis (лагідний), які роблять звучання приємним і різноманітним.
Довгий час органістом костьолу був Анджей Тарасик, доля якого може бути яскравим зразком сили духу і мужності. В п’ятирічному віці Анджей втратив зір, освіту одержав у спеціальній школі для сліпих у Станіславі і вже у 18 років став органістом і диригентом церковного хору. Він вирізнявся чудовим слухом і незвичайно розвиненою музичною пам’яттю: в сольних концертах, які він проводив у костьолах св. Єлизавети та св. М. Магдалини, виконував напам’ять складні твори Баха.
Почути гру органа костьолу св. Антонія можна під час служби. З використанням органа вони відбуваються щодня о 9.00 та 17.00.
На жаль, про інші органи львівських костьолів відомо дуже мало. Історики та мистецтвознавці у своїх працях приділяють значно більше уваги інтер’єрам костьолів, оздобленню вівтарів, надгробків, розписам, ніж музичним інструментам.
Про орган Бернардинського костьолу св. Андрія відомо лише те, що він був побудований у 1810 році Якубом Крамковським. Зовнішній інтер’єр органа був виконаний у стилі бароко. Зберігся проспект органа, і його можна побачити.
Пишуть, що найбільший у Львові орган був у костьолі св. Єлизавети, що
на площі Кропивницького (споруджений на межі 1920-30 років). Коли він грав,
його було чути біля головного корпусу “Політехніки”.
Орган Вірменського собору в 1948 році перевіз до Ташкента викладач
тамтешньої консерваторії Арсеній Котляревський. Там його встановили в одному
з концертних залів, але у 50-х роках орган, на жаль, згорів.
Орган костьолу св. Лазаря, що на вул. Коперніка, деякий час у 1980-х
роках зберігався в Музеї історії релігії і працював від одної повітряної
машини з органом із Ужгорода. Коли в музеї реставрували орган із
костьолу св. Мартина, орган костьолу св.Лазаря передали у філію Музею історії
релігії (Червоноград), де він зараз і знаходиться.
Багато органів фабрики Слівінського були встановлені на околицях Львова: в костьолах св. Казиміра (під Високим Замком), на Беднарівці (в районі сучасної вул. Стрийської), Сигнівці (на вул. Городоцькій перед вул. Патона). Існував орган в костьолі св.Анни (на розі вул. Шевченка і вул. Городоцької). Мешканці міста ще пам’ятають залишки органів у костьолах кармелітів, францисканців тощо. Кожен костьол у Львові, за рідкісним винятком, мав орган (відомий лише один випадок, коли замість органа в костьолі використовували фісгармонію). На жаль, все це багатство зберегти не вдалось.
Із шести недіючих львівських органів не викликають занепокоєння і можуть бути функціонально відновлені два кімнатні органи Історичного музею, малий орган Кафедрального костьолу. Залишки органів Єзуїтського та Бернардинського костьолів треба оголосити пам’ятками культури й узяти під належну охорону та опіку з боку держави. А орган філармонії повинен все-таки заграти. Найкраще, якщо це станеться на його історичному місці – в Домініканському костьолі.
(1)Реґістр – група труб (голос) одного тембру, що охоплює весь або частину
звуковисотного діапазону.
(2)Лабіальні (від лат. labial – губа) – труби або реґістри, в яких
повітря, розсікаючись на гострому внутрішньому ребрі, створює турбулентність,
що змушує коливатися стовп повітря в трубі.
(3)Проспект – фасад органу, на якому, як правило, розміщують реґістри
з лабіальними трубами.
(4)Мікстура (від лат. mixtura – змішування, поєднання) – реґістр, який
при натисканні однієї клавіші дає акорд. Великі мікстури дають до 7 звуків.
(5)Мензура (від. лат. mensura – міра) – січення, діаметр і довжина
повітряного каналу.
(6)Трактура – система передачі руху від натискання клавіш до звуковидобувних
елементів, яка забезпечує доступ повітря від нагнітаючого механізму до
труб.
(7)Мануал – клавіатура для рук. Як правило, має 54-62 клавіші
(5,5-6 октав). Кількість мануалів у найбільших органах сягає 7, в середніх
– 3-5, у невеликих – 1-2.
(8)Педаль (від фр. pedale – нога) – клавіатура для ніг; як правило,
має 25-32 клавіші (2-2,5 октави).
(9)Копуляція – з’єднання клавіатур між собою. При натисканні клавіші
на одному з мануалів звук видобувається також із труб, які належать до
під’єднаного мануала.
|
|