BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 32 (476), субота
19 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Референдуму – бути?
    • Впіймали кубинського шпигуна
    • Люстровано депутата парламенту
    • Мирон янків дбатиме про Львівщину
    • У МВФ проблеми з Україною
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Останні підсумки Янківа
    • Місто оптимізує податки і збори
    • Львів’янин став віце-міністром
    • Пласт у Львівській окрузі
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Сенчук на нараді у Києві
    • РАТУШНИЙ ЛЮБИТЬ ГАРНИХ ЖІНОК
    • ЗБРОЙНЕ ПОГРАБУВАННЯ В АВТОБУСІ
    • Ощадливість врятує від кризи
    • Землю продаватиме виконком
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Європа Центрвиборчкому не указ (Закінчення)
    • Українські ліві у небезпеці
    • В Україні буде інститут опозиції
    • Більшість теж у кризі
    • Тempus допомагатиме освіті
    • Нелегали продовжують мігрувати
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Українські проблеми МВФ (Закінчення)
    • Здобутки польських банків
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Урядовий скандал у Латвії
    • У Бейруті атакують посольство США
    • Німецька ХДС у небезпеці
    • Одним – диктатор, іншим – демократ
  7. ЦЕРКВА В ПОСТУПІ
    • Територіальна організація Греко-Католицької Церкви
  8. МУЗИЧНИЙ ПОСТУП
    • Пролог до 100-річчя Львівської опери
    • Тріо для “Львівського салону"
    • Сліпа афіша
  9. СПОГАДИ В ПОСТУПІ
    • Чи й ми були богемою?
  10. ДИСКУРС ПОСТУПУ
    • Перспективи християнської демократії
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Ігор Тихий: Виграємо вищу лігу будь-яким складом.
    • Чи повторимо успiх минулого Чемпiонату свiту?
    • Клуби проти збірних. Війна триває
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Коштовні некоштовності
    • гороскоп
pp_32_8  
МУЗИЧНИЙ ПОСТУП
СТОРІНКА 8
№ 32 (476), субота
19 лютого 2000 року

Пролог до 100-річчя Львівської опери
Ювілей

Учора, напередодні першої ювілейної імпрези, директор театру, заслужений працівник культури України Тадей Едер скликав у Дзеркальному залі прес-конференцію, на якій ознайомив присутніх з програмою святкування кількох круглих дат: 400-ліття опери як жанру і 100-ліття Львівської опери.

Міський театр, або Великий театр (тепер – опери та балету імені Івана Франка) був відкритий для глядача 4 жовтня 1900 р. На урочисте відкриття прибули делегації з різних країн і міст. Новозбудований театр вразив розкошами, багатством, шляхетною вишуканістю форм. Першим глядачам було показано постановки спеціально написаних для відкриття прологу Я. Каспровича та лірико-драматичної опери В. Желенського “Янек”, яка стала провісником нового піднесення музичного театру у Львові. Коли розсунулася оксамитова завіса і світло прожекторів (до речі, від перших же днів – електричне, від віденської фірми “Сіменс”) залило сцену, переповнений зал бурхливими оплесками зустрів головних виконавців – А. Мишугу, Я. Королевич, Г. Збоїнську-Рушковську та диригента Л. Челянського. Репертуар перших сезонів тішив кількістю прем’єр, високою професійністю постановок опер Ж. Бізе, А. Бойто, Р. Вагнера, П. Чайковського, А. Рубінштейна, П. Масканьї, Ш. Гуно. Художній керівник Т. Павликовський для участі в окремих спектаклях часто запрошував найкращих артистів, співаків та диригентів європейських театрів. У перших сезонах з великим успіхом виступали українські артисти А. Мишуга, С. Крушельницька, М. Менцинський, Є. Гушалевич – перший тенор Празької опери. А перші глядачі отримали в презент оригінальні театральні віяла із портретами головних виконавців і повним переліком складу трупи. Дехто із львів’ян і досі зберігає їх як реліквію. Шкода, що до 100-ліття опери організатори ювілею не здогадалися зробити репринт цього раритету або виготовити силами свого художньо-оформлювального цеху подібний новочасний сувенір. Він був би оригінальнішим за банально (щоб не сказати – із несмаком) оздоблені програмки, де до світлини споруди Зигмунда Горголевського комп’ютерною програмою вклепано – свят, свят – штивну й непропорційну жовто-синю фану, яка виходить у кілька разів більшою за золоту гілку над “Славою”!

Зараз у театрі працює понад 500 осіб, творчий склад колективу – це 45 солістів опери, хор (60 чол.), балет (50 чол.) та симфонічний оркестр (60 чол.) У репертуарі театру більше тридцяти опер і балетів. За останні роки театр активно гастролював в Італії, Австрії, Польщі. Іспанії. На ювілейний рік також заплановано гастролі до Лівану, Австрії та Польщі. А кого тільки не гоститиме львівська сцена! За словами Тадея Едера, в нашому місті побувають усі інші 5 оперних театрів з Лівобережної України, Большой театр, Маріїнський театр, Єреванський театр, Молдавська опера, Варшавська опера, Празька опера, Будапештська опера, Ліонська опера, балет Писарєва, а також Метрополітен-опера і славетний Лучано Паваротті!

“Ми хочемо зробити не помпезне, а величне свято, – наголосив Тадей Едер. – Це буде свято, яке гідно представлятиме наш колектив і дозволить звернути увагу державних структур на проблеми театру. Ми справді дуже хочемо отримати статус Національного театру, бо вважаємо, що цим званням буде оцінено внесок Львівської опери в українське мистецтво за 50 років. У Львові завжди пропагували українську музику – згадати хоча б такі вистави, як “Золотий обруч”, “Украдене щастя”, “Лілея”. Цю традицію продовжуємо й тепер: спеціально для ювілею ми запланували постановку опери “Мойсей”, яка отримала благословення Папи Римського. На початку березня до Львова повернеться з Австралії Мирослав Скорик із партитурою нової опери.
А 25 березня відбудеться прем’єра опери “Набукко” Дж. Верді у постановці фахового оперного режисера Дж. Вішилії, який співпрацює з багатьма європейськими театрами і вже знайомий Львів’янам з постановок “Богеми” й “Сільської честі”. Дж. Вішилія дав згоду на доопрацювання усіх постановок італійських опер з репертуару Львівської опери. Маємо наміри на ознаменування 2000 року від народженні Христа обновити балет А. Петрова “Створення світу” і присвятити його пам’яті покійного видатного сценографа Євгена Лисика, 70-річчя якого відзначатимемо в березні.

Оскільки ми не можемо запрошувати інші театральні трупи в повному складі, то вирішили, що в ювілейних виставах братимуть участь гастрольні солісти, які співатимуть з нашим основним складом. Найбажаніший глядач, якого ми хочемо привернути до нашого залу цікавими іменами запрошених гостей, – молодь, яка має виховуватися на світових стандартах опери і балету”, – такою є найзаповітніша мрія Тадея Едера напередодні століття Львівської опери.



Тріо для “Львівського салону"

Минулого вівторка галицька публіка мала нагоду під склепіннями костелу св. Лазаря насолодитись “Перлинами світової камерної музики”. Саме таку назву мав виступ інтернаціонального, здавалося б, за афішами, та винятково “львівського” за духом тріо у складі Володимира Дуди (скрипка), Тараса Менцінського (віолончель) та піаністки з Варшави Наталії Ревакович.

Пані Наталя – дружина вже відомого у Львові диригента українського походження Романа Реваковича, чиє ім’я неодноразово з’являлося й на шпальтах “Поступу”, не лише продемонструвала найкращі фахові якості музиканта на сцені, а й за лаштунками виявилась надзвичайно приємною безпосередньою співрозмовницею.

– Невже “дві столиці” – галицька та Речі Посполитої – не встигли ще переповнити Вас відчуттям своєї зверхньої осібності?

– В жодному разі. До кожного з цих міст я відчуваю лиш велику вдячність за ті можливості, які сприяли моєму формуванню як мистецької особистості. Передусім, звичайно, Львів – місто моїх найкращих студентських років.
Ніколи не забуваю, що я випускниця Львівської консерваторії – саме звідти беруть початок усі мої подальші пошуки. Не менше значення мали для мене й перші роки праці, коли пощастило виступати разом із Лідією Шутко. Це була справжня школа майстерності – сміливо можу сказати, що для концертмейстера годі було й бажати кращої практики. Вміння слухати, співчувати і співпереживати, оте особливе відчуття ансамблю – зрештою, що й презентуємо сьогодні разом із львівськими музикантами – все було закладене в мені за тих кілька років творчої співпраці з талановитою скрипалькою.

– Мабуть, ви творили дует напрочуд вдалий, бо якось я спостерегла, що багато хто ще пригадує його виступи. Проте минуло вже десять років, як вулиці Львова змінились для Вас варшавськими...

– До Варшави я маю не менше вдячності. Щоправда, після приїзду я вирішила трохи змінити творче “амплуа” – пригадала, що у Львівській консерваторії додатково, окрім фортепіанного, закінчувала ще й відділ органу в класі одного з найкращих на той час спеціалістів України Самуїла Дайча. З іншого боку, я усвідомлювала, що в Польщі, з її давніми традиціями органної музики Католицької церкви, таким чином матиму ширші можливості реалізувати себе. А отже, чекали на мене два роки подипломних студій у Варшавській музичній академії, яку я закінчила як органістка. Проте й на цьому врешті-решт вирішила не зупинятись моя невгамовна натура.

Викладаючи фортепіано в музичному училищі, мені пощастило зустріти польських колег, ровесників-однодумців, котрим також самої лише рутинної праці видавалось замало. Отже, в черговий раз пригадала, що я ще й піаніст-концертмейстер (принагідно знову подякувавши Львову) – і так наприкінці 1993-го виникло тріо Con fuoco.

– Оскільки цей музичний термін у перекладі з італійської означає “з вогнем”, то можна лише передбачити, в якому темпі працював новостворений колектив...

– Справді, нам вдалось доволі швидко сформувати кілька вдалих концертних програм, виступаючи на розмаїтих сценах Польщі, в тому числі й у Варшавській філармонії. Особливої уваги заслуговувала одна з програм, присвячена Року Шопена. Музично-драматична композиція з промовистою назвою “Паризький салоник Фридеріка” передбачала відтворити ту особливу атмосферу, що оточувала Шопена у Франції. Знов перечитувались рецензії тих років, лунали поезії Міцкевича і Норвіда – до речі, у виконанні одного з найвідоміших польських акторів Кшиштофа Кольбергера (окремим українським глядачам він знаний з “Пана Тадеуша” А. Вайди – Л. С.). А найвагомішу – музичну частину забезпечував наш ансамбль. “Паризький салоник” найбільш затишно почував себе в палациках варшавського  передмістя, де останнім часом вельми популярно влаштовувати камерні концерти. Ця ж програма була записана згодом на CD.

– Однак для “львівського салону” обрана й інша програма, й інші виконавці?

– Тому що це вже зовсім інша історія. Виступаючи з Con fuoco, я поступово збагнула, яким дивовижним ансамблем є тріо. Це, по суті, дуже складна формація, вимагає особливого розуміння піаністом природи струнних інструментів, дискретного виконання, корекції – злагодженість дається тут учасникам значно важче, аніж, скажімо, в “однорідному” струнному квартеті. Але й результати такої співтворчості приносять велике задоволення, тому я дуже люблю виступати в тріо. Коли діяльність Con fuoco з різних об’єктивних причин призупинилась, почався пошук інших можливостей для спільних виступів. І, звичайно ж, першими спали на думку львівські музиканти, адже для мене це ще й нагода спілкування, нагода зайвий раз відвідати рідне місто. До речі, це не перша спроба спільних проектів – у мене за плечима вже був досвід виступів із львівським композитором та віолончелістом Юрієм Ланюком.

– А як довго між львівсько-варшавських координат існує той ансамбль, який нам випало почути сьогодні?

– Перші спільні репетиції з В. Дудою та Т. Менцінським розпочались приблизно рік тому. Безумовно, на таких “далеких відстанях” важко було працювати систематично. Тому й не дивно, що дотепер усі наші концерти відбувались на польських сценах, в тому числі згадаю кілька успішних виступів для примхливої на загал варшавської публіки. Я запропонувала музикантам до репертуару тріо Шопена, пригадуючи, як прихильно зустрічали його слухачі “Паризького салоника”. Внесли ми його й до програми концерту у Львові. Знаю, що львів’янам цей твір мало відомий (“Тріо ор. 8”, одна з найвдаліших перших спроб пера, було написане композитором у вісімнадцятилітньому віці. Більше до жанру тріо Шопен не звертався. – Л. М.), та й на загал камерні концерти такого складу нечасто збирають шанувальників. Отже, ініціатива видалась цікавою й корисною усім. Якщо для Т. Менцінського – молодого викладача Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка – практика виступів у тріо, принаймні в межах класу, є звичною, то для В. Дуди – заслуженого артиста України, соліста оркестру “Віртуози Львова”, учасника й інших колективів – відкрила ще одну  грань виконавської майстерності.

– Знаю, що це ваш перший концерт у Львові, і хвилювань було чимало – друзі, колеги, колишні професори оцінюють здебільшого значно прискіпливіше, аніж пересічні малознайомі слухачі. Тепер вже можна сміливо сказати, що ансамбль склався щасливо – виконання вибраної Вами програми не залишало сумніву: “іспитовий” для музиканта будь-якого віку й досвіду Бетховен, де важливо не посковзнутися на тонкім льоду суто виконавських труднощів і не згубити провідної нитки глибинного філософського сенсу; відкритий світові й собі Дворжак – у його відомому тріо “Думки” багато хто не марно дошукується українських мотивів... До речі, про українські мотиви ваших програм?

– Поки що вони лунають лише в планах, але планах здійсненних. Як не дивно, саме з боку польських колег надійшла пропозиція підготувати концерт української камерної музики. В ній є справжні шедеври, як наприклад, тріо В. Барвінського, над яким почнемо незабаром працювати. Такі твори варто запропонувати увазі слухачів у Польщі, але сподіваюся, що й для української публіки наші наступні концерти можуть стати справжнім відкриттям!
Розмовляла Лідія СТЕФАНИШИН



Сліпа афіша
УВЕЧЕРІ

Бронзівка на тлі ювілейних афіш Львівської опери додає їм ошатності. Але будь-яка позолота залишається претензійною, якщо сама афіша не є змістовною.

Хіба глядача може зацікавити таке повідомлення на афіші про “Концерт-пролог” до святкування сторіччя, де згадано тільки, що у ньому беруть участь солісти, симфонічний оркестр та хор Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Івана Франка? Кому потрібні такі сліпі афіші, які не інформують не тільки сучасників, а й історію? Добре, що хоч дату і годину початку імпрези не забули вказати. Чи, може, знову потрактувати цей захід як “закритий”? Тобто такий, що не потребує зайвого розголосу, себто “для своїх”, для “панства”, – ми ж маємо вже досвід подібного відкриття фестивалю “Віртуози”, коли перевагу було надано не меломанам, а усій президентській раті.

Є ще одна причина, чому варто оголошувати повну програму концертів: у час, коли такі оперні солісти, як С. П’ятничко чи Н. Дацко, працюють за ексклюзивними контрактами із зарубіжними театральними установами і за умовами цих контрактів не можуть співати де-інде, львівському слухачеві таки кортить знати, хто ж саме виступатиме на ювілейних концертах, спростовуючи думку про не найкращий теперішній стан Львівської опери. Купувати за двадцять гривень кота в мішку навряд чи хтось зважиться. Хоча щодо нинішнього прологу – це даремна обережність. Програма і виконавці направду цікаві! Може, через те так “законспіровані”? Сама програмка, оформлення якої язик не повертається назвати вишуканим, оправлена в лискучу повноколірну обкладинку, додається до запрошень “запрошеним”. Утім, якщо ви вирішите насолодитися вечором в Опері, “Поступ” із задоволенням підніме вам завісу над таємничою програмою.

Сьогоднішній парад зірок, які працюють не тільки в нашому театрі, а й успішно виступають з гастролями в інших країнах, представлятиме ведуча концерту-прологу Н. Труш. Перший відділ програми святкового концерту укладено із творів світової класики, розпочнеться він музикою Р. Вагнера: антракт до III дії з опери “Лоенгрін” виконає симфонічний оркестр, а хор з II дії опери “Тангейзер” – хор та оркестр під диригуванням М. Осиповича. Окрім художнього керівника театру, диригувати оркестром і хором упродовж святкового вечора будуть М. Дутчак, В. Гарбарук та А. Юркевич. У сольних виступах слухачі почують Т. Куценко (арія Аїди з опери “Аїда” Дж. Верді), лауреата міжнародного конкурсу О. Сидора (каватина Фігаро з опери Д. Россіні), народного артиста України В. Ігнатенка (аріозо Каніо з опери “Паяци” Р. Леонкавалло), народного артиста України Р. Вітошинського (пісенька Герцога з опери “Ріголетто” Дж. Верді), прекрасний дует лауреата міжнародних конкурсів М. Хохлогорської та народного артиста України І. Кушплера (дует Леонори та графа ді Луна з опери “Трубадур” Дж. Верді), а також квартет у складі Р. Вітошинського, В. Колтун, Н. Величко, О. Сидіра (квартет з опери “Ріголетто” Дж. Верді) і квінтет Н. Романюк, М. Пшенички, О. Юркевич, Ю. Генка та В. Кривка (квінтет з опери “Кармен” Ж. Бізе).

Шанувальникам мистецтва пластики і танцю буде приємно зустрітися з солістами Л. Гражуліс та Є. Шукайлом (“Ноктюрн” Ф. Шопена), А. Якименко та І. Храмовим (адажіо з балету “Лебедине озеро” П. Чайковського), Х. Мордзік та В. Рижим (па-даксьон з балету “Баядерка” Л. Мінкуса), Храмовим та Х. Трач (па-де-де з балету “Лебедине озеро” П.Чайковського), Н. Дідик, О. Петриком, М. Санжеревським (індуський танець з балету “Баядерка). Шкода, що через наслідки серйозної травми ще не скоро зможе вийти на сцену улюбленець львівської публіки С. Наєнко. Другий відділ концерту, основну частину якого становитиме класика українська, відкриє увертюра до опери М. Лисенка “Тарас Бульба”. А однойменний балет В. Соловйова-Сєдого буде представлено гопаком (соліст О. Петрик). У сценах з опери С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм” звучатимуть голоси Н. Мельник, народного артиста Росії А. Алексика, С. Мамчур та О. Лихача. А баладу Гната з опери “Назар Стодоля” К. Данькевича виконає соліст А. Бенюк.

Ближче до фіналу знову закомпоновано популярну світову класику: хабанеру Кармен (солістка О. Юркевич), куплети Ескамільйо (соліст народний артист України І. Кушплер) та увертюру до опери “Кармен” Ж. Бізе. Куплети Мефістофеля з опери “Фауст” Ш. Гуно виконає заслужений артист України О. Громиш.
А надзвичайно інтригуючою кодою концерту буде презентація роботи театру над наступною прем’єрою – оперою Дж. Верді “Набукко”. Сцену Абігаль з II дії опери “Набукко” виконають Л. Савчук і В. Дудар. А фінал I дії разом з Л. Савчук проспівають Н. Величко, О. Данильчук, заслужена артистка України О. Гавриш, заслужений артист України О. Громиш та заслужений артист України С. Степан! Сліпа афіша є справді золотою!