BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 32 (476), субота
19 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Референдуму – бути?
    • Впіймали кубинського шпигуна
    • Люстровано депутата парламенту
    • Мирон янків дбатиме про Львівщину
    • У МВФ проблеми з Україною
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Останні підсумки Янківа
    • Місто оптимізує податки і збори
    • Львів’янин став віце-міністром
    • Пласт у Львівській окрузі
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Сенчук на нараді у Києві
    • РАТУШНИЙ ЛЮБИТЬ ГАРНИХ ЖІНОК
    • ЗБРОЙНЕ ПОГРАБУВАННЯ В АВТОБУСІ
    • Ощадливість врятує від кризи
    • Землю продаватиме виконком
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Європа Центрвиборчкому не указ (Закінчення)
    • Українські ліві у небезпеці
    • В Україні буде інститут опозиції
    • Більшість теж у кризі
    • Тempus допомагатиме освіті
    • Нелегали продовжують мігрувати
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Українські проблеми МВФ (Закінчення)
    • Здобутки польських банків
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Урядовий скандал у Латвії
    • У Бейруті атакують посольство США
    • Німецька ХДС у небезпеці
    • Одним – диктатор, іншим – демократ
  7. ЦЕРКВА В ПОСТУПІ
    • Територіальна організація Греко-Католицької Церкви
  8. МУЗИЧНИЙ ПОСТУП
    • Пролог до 100-річчя Львівської опери
    • Тріо для “Львівського салону"
    • Сліпа афіша
  9. СПОГАДИ В ПОСТУПІ
    • Чи й ми були богемою?
  10. ДИСКУРС ПОСТУПУ
    • Перспективи християнської демократії
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Ігор Тихий: Виграємо вищу лігу будь-яким складом.
    • Чи повторимо успiх минулого Чемпiонату свiту?
    • Клуби проти збірних. Війна триває
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Коштовні некоштовності
    • гороскоп
pp_32_7  
ЦЕРКВА В ПОСТУПІ
СТОРІНКА 7
№ 32 (476), субота
19 лютого 2000 року

Територіальна організація Греко-Католицької Церкви

Олександр КУЧАБСЬКИЙ

ГЕОГРАФІЯ

Основні засади сучасного конфесійно-територіального устрою УГКЦ були сформульовані під час Синоду української католицької ієрархії, який відбувся у Львові 16-31 травня 1992 року, й затверджені Римським Апостольським Престолом у липні 1993 року. Ініціатором конфесійно-територіальної реформи став Глава Церкви Верховний Архієпископ Мирослав Іван Кардинал Любачівський. Необхідність реформи була продиктована організаційними проблемами: лише протягом 1990-1991 років в Україні було зареєстровано понад дві з половиною тисячі релігійних громад УГКЦ. Окремі громади греко-католиків почали створюватися не лише в межах  Галичини та Закарпаття, а й у центрально-східних областях України.

Тогочасний конфесійно-територіальний устрій уже не міг забезпечувати можливість нормальної організації релігійного життя й діяльності і потребував суттєвих змін. Передусім ішлося про необхідність збільшення кількості єпархій. Якщо до 1992 року греко-католики України належали тільки до трьох єпархій – Львівської, Івано-Франківської та Мукачівської, – то тепер кількість єпархій збільшилася ще на чотири. Зокрема, було створено Тернопільську, Самбірсько-Дрогобицьку (з центром у Дрогобичі), Коломийсько-Чернівецьку та Зборівську (резиденція єпископа розташована у Бродах) єпархії. Окремий статус має Києво-Вишгородська екзархія, яка охоплює територію поза Галичиною, Закарпаттям і Буковиною.

Започаткована в 1992 році конфесійно-територіальна реформа УГКЦ не розв’язала всіх проблем, що постали перед Церквою в попередні роки. Насамперед, так і не вдалося подолати організаційну розрізненість, притаманну українцям-греко-католикам у різних країнах світу. Хоча представники греко-католицької діаспори систематично беруть участь у представницьких заходах, що їх організовує Святоюрська резиденція УГКЦ, всі вони продовжують залишатися канонічно незалежними від Глави Церкви. Найбільш парадоксально ця ситуація виявилася з греко-католиками сусідньої Польщі (там їх офіційно іменують віруючими візантійсько-українського обряду), об’єднаних у Перемисько-Варшавській і Вроцлавсько-Гданській митрополіях. Ці структурні одиниці – спадкоємиці давньої Злученої єпархії Перемиської, Самбірської та Сяноцької, які в 1945 році виявилися відрізаними новим радянсько-польським кордоном від митрополичої столиці – Львова, сьогодні прямо підпорядковані римо-католицькому Примасові Польщі і трактуються не як своєрідний релігійний напрям у християнстві, а як різновид РКЦ.

Не вдалося досягти внутрішньої єдності УГКЦ також усередині України. Зокрема, автономний статус продовжує мати Мукачівська єпархія, яка формально не підпорядковується Главі УГКЦ. Про це оголосив іще в 1992 році апостольський нунцій в Україні Антоніо Франко після наради з закарпатськими єпископами. Сьогодні ця єпархія перебуває у прямому підпорядкуванні Ватиканській конґрегації східних церков. Ряд критичних відгуків у пресі стосувався питання доцільності створення Києво-Вишгородської екзархії. Вважається, що створення екзархій (екзархатів) має на меті забезпечити нормальні умови для релігійного життя й діяльності конфесійної діаспори, тобто поза основним реґіоном поширення конфесії. Саме тому чинним конфесійно-територіальним устроєм УГКЦ формально задекларувала свій реґіональний (галицький) статус і змоделювала геополітичні реалії початку минулого століття. У зв’язку з цим постає принципове питання: чи був сенс вносити в офіційну назву Церкви слово “Українська” (чому, скажімо, не “Галицька” чи “Галицько-Закарпатська” або чому би не залишити стару назву – “Греко-Католицька Церква”)?

Не довершеним виглядає принцип територіального розмежування єпархій УГКЦ в межах Галичини. Мало звертали увагу на чинний адміністративно-територіальний устрій. У ряді випадків до однієї єпархії входять частини різних областей, а до деканату – різних районів. Це суттєво ускладнює взаємозв’язок із органами державної влади, який у сучасних умовах продовжує відігравати вагому роль (вирішення майнових питань, конфліктних ситуацій із іншими конфесіями тощо). По-друге, формуючи нові єпархії, ієрархія УГКЦ не досить урахувала принципи релігійного тяжіння і територіальної компактності. Новостворені єпархії відзначаються значною неспівмірністю щодо площі території та кількості релігійних організацій (див. табл.). Яскравий приклад цього – найменша з єпархій УГКЦ – Зборівська. Вона включає в себе периферійні, слабо пов’язані між собою частини Львівської і Тернопільської областей. Хоча, можливо, церковні зверхники враховували при цьому інші чинники, ніж адміністративні.

На стадії формування залишається територіальний поділ єпархій на деканати. Тут  першість належить Львівській архієпархії (поділяється на 33 деканати) і Самбірсько-Дрогобицькій єпархії (18 деканатів). Ці єпархії вже видали свої шематизми – довідники з інформацією про актуальний адміністративний устрій, кількість громад, чисельність віруючих і персональний склад духовенства. Інформація про поділ на деканати у друкованих виданнях УГКЦ з’явилася також щодо Івано-Франківської (19 деканатів) і Тернопільської (16 деканатів) єпархій. До дев’яти деканатів входять релігійні громади УГКЦ Києво-Вишгородської екзархії. Є деяка неспівмірність між окремими деканатами однієї єпархії. Скажімо, в межах Золочівського деканату могло би спокійно розміститися шість Новострілищанських деканатів (Львівська архієпархія).

З раціональних міркувань, можна було би рекомендувати ієрархії УГКЦ розглянути пропозиції щодо шляхів можливого вдосконалення територіального розмежування.

Передусім, рекомендуємо привести межі територіальних складових УГКЦ у відповідність до меж державного адміністративно-територіального устрою (окрема єпархія не повинна включати території різних областей, а деканат – районів).

По-друге, можна реорганізувати поділ на деканати в межах території домінування УГКЦ (історико-географічний реґіон Галичина). Оскільки тут УГКЦ – домінуюча традиційна конфесія, то при формуванні деканатів за основу брати не кількість діючих громад, а локальні системи розселення. Це би дозволило рівномірно охопити всі населені пункти (в т. ч. з потужними громадами православних конфесій). Таким чином, у кожному адміністративному районі слід було би створити по чотири-вісім деканатів, кожен із яких об’єднав би кущові системи розселення з 8-12 населених пунктів чисельністю населення від 8 до 12 тис. осіб. Прикладом такого типу деканату може бути сучасний Новострілищанський деканат Львівської архиєпархії. В окремі міські деканати рекомендуємо об’єднати релігійні громади міських рад обласного значення (для Бориславської і Трускавецької міських рад, які розташовані у безпосередньому сусідстві, доцільно було би створити єдиний міський деканат), а актуальний деканатний поділ міста Львова залишити без принципових змін. Таким чином, у Галичині мало би стати 300-350 деканатів (у т. ч. 15 міських), на рівні яких конкретні питання організації релігійного життя й діяльності мали би вирішуватися більш ефективно.

По-третє, для збереження належного рівня контролю релігійного життя й діяльності в порівняно великій кількості деканатів рекомендуємо ієрархії УГКЦ відновити таку проміжну ланку в адміністративному устрою, як протопресвітеріати (існували в довоєнний період). Окрім організаційних функцій, до компетенції протопресвітеріатів слід було б увести питання взаємодії з державними органами влади. Таким чином, окремий протопресвітеріат міг би офіційно репрезентувати інтереси віруючих на державному рівні, надавати консалтинґову (в т. ч. юридичну) допомогу окремим релігійним громадам тощо. Територіально протопресвітеріати мали би відповідати окремим адміністративним районам, тож у межах Галичини слід було би створити 50 протопресвітеріатів (окремо для обласних центрів).

По-четверте, реорганізувати поділ УГКЦ на єпархії. Науково обгрунтовані рекомендації дав із цього приводу
львівський географ І.Ровенчак (статті: Геокультурні аспекти конфесійно-географічного поділу території України (на прикладі УГКЦ) // Патріярхат, 1996 і Геокультурні риси конфесійно-географічного поділу Західного реґіону України (на прикладі УГКЦ) // Економіко-, соціально- і еколого-географічні проблеми західноукраїнського прикордоння. Тематичний збірник наукових праць. – Львів: ЛДУ, 1997). Зокрема, він висунув пропозицію про ліквідацію Зборівської єпархії та поділ території Львівської області між Львівською архієпархією та єпархією Самбірсько-Дрогобицькою. Відтак територію Зборівської єпархії в межах Львівщини доцільно було би приєднати до Львівської архієпархії, натомість релігійні громади трьох районів (Жидачівського, Миколаївського та Стрийського) передати зі складу останньої до Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Території сусідніх єпархій (Івано-Франківської, Мукачівської, Тернопільської) доцільно було би привести у відповідність до територій відповідних областей. Окрім цього, поділ на єпархії слід поширити і на територію сучасної Києво-Вишгородської екзархії, активізувавши там місіонерську діяльність серед негаличан.

P.S. Для зацікавлених подаємо адресу веб-сторінки УГКЦ: http://www.ugkc.lviv.ua