BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 32 (476), субота
19 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Референдуму – бути?
    • Впіймали кубинського шпигуна
    • Люстровано депутата парламенту
    • Мирон янків дбатиме про Львівщину
    • У МВФ проблеми з Україною
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Останні підсумки Янківа
    • Місто оптимізує податки і збори
    • Львів’янин став віце-міністром
    • Пласт у Львівській окрузі
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Сенчук на нараді у Києві
    • РАТУШНИЙ ЛЮБИТЬ ГАРНИХ ЖІНОК
    • ЗБРОЙНЕ ПОГРАБУВАННЯ В АВТОБУСІ
    • Ощадливість врятує від кризи
    • Землю продаватиме виконком
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Європа Центрвиборчкому не указ (Закінчення)
    • Українські ліві у небезпеці
    • В Україні буде інститут опозиції
    • Більшість теж у кризі
    • Тempus допомагатиме освіті
    • Нелегали продовжують мігрувати
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Українські проблеми МВФ (Закінчення)
    • Здобутки польських банків
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Урядовий скандал у Латвії
    • У Бейруті атакують посольство США
    • Німецька ХДС у небезпеці
    • Одним – диктатор, іншим – демократ
  7. ЦЕРКВА В ПОСТУПІ
    • Територіальна організація Греко-Католицької Церкви
  8. МУЗИЧНИЙ ПОСТУП
    • Пролог до 100-річчя Львівської опери
    • Тріо для “Львівського салону"
    • Сліпа афіша
  9. СПОГАДИ В ПОСТУПІ
    • Чи й ми були богемою?
  10. ДИСКУРС ПОСТУПУ
    • Перспективи християнської демократії
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Ігор Тихий: Виграємо вищу лігу будь-яким складом.
    • Чи повторимо успiх минулого Чемпiонату свiту?
    • Клуби проти збірних. Війна триває
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Коштовні некоштовності
    • гороскоп
pp_32_6  
 ПОСТУП У СВІТ
СТОРІНКА 6
№ 32 (476), субота
19 лютого 2000 року
СВІТООГЛЯД

КАНБЕРРА. Уряд Австралії запропонував фінансову допомогу Угорщині на подолання наслідків отруєння угорських річок викидами ціаніду. Аварія сталася у сусідній з Угорщиною Румунії, на одній із золотодобувних шахт спільного румунсько-австралійського підприємства. Однак уряд у Канберрі відкинув звинувачення Угорщини в тому, що Австралія, мовляв, має відчувати моральне зобов’язання надати допомогу.

ТИРАНА/ПОДГОРИЦЯ. Албанія і югославська республіка Чорногорія досягли угоди про відкриття спільного кордону, закритого впродовж багатьох років через напружені взаємини між Тираною і Белградом. Уряд Чорногорії, який виступає проти політики югославського президента Мілошевича, позитивно відгукнувся на пропозицію Албанії відкрити три контрольно-пропускні пункти. Реакції офіційного Белграда і югославської армії наразі не було.

НЬЮ-ЙОРК. Колишня співробітниця “Бенк оф Нью-Йорк” Свєтлана Кудрявцева відмовилася визнати себе винною в дачі неправдивих свідчень. Кудрявцева зробила цю заяву на суді в Мангеттені, де вона проходить по справі “Бенк оф Нью-Йорк” разом з подружжям Люсі Едвардс та Петра Берліна. Вони вже зізналися, що брали участь у “відмиванні” російських грошей на суму понад 7 мільярдів доларів. Люсі Едвардс заявила, що Кудрявцева отримувала щомісяця 500 доларів за допомогу у переведенні банківських рахунків. Кудрявцева відкидає ці звинувачення. Її відпустили на волю під заставу у 30 тисяч доларів.

ТЕГЕРАН. В Ірані вчора проходили парламентські вибори. За 290 депутатських місць у Меджлісі ведуть боротьбу прихильники соціально-політичних реформ та консерватори, пов’язані з ісламським духовенством. Усього у виборах бере участь біля 5800 кандидатів, у тому числі 424 жінки. У парламенті, який завершує свою роботу, консерватори мали незначну перевагу. Вони заявляють про свою відданість ідеалам ісламської революції 1979 року, в результаті якої було скинуто шаха і до влади прийшов аятола Хомейні. Спостерігачі вважають, що висока активність виборців принесе додаткові голоси депутатам-реформістам, прихильникам нинішнього президента Хатамі.

ВАШИНГТОН. Астрономи та спеціалісти NASA тепер остаточно впевнені, що проект Mars Polar Lander провалено  і космічний апарат більше не відповість. Нещодавно було зафіксовано сигнали, які були схожими на спробу космічного апарата відновити зв’язок із землею. Однак, вивчивши їх, спеціалісти NASA прийшли до висновку, що ці сигнали не мають жодного відношення до Mars Polar Lander.

АСТАНА. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав указ про створення державного агентства боротьби з перемитництвом і розповсюдженням наркотиків. Останнім часом, за словами офіційних осіб, Казахстан перетворився на своєрідний транзитний центр перемитництва наркоречовин з південно-східної Азії до Росії та європейських країн. Минулого року правоохоронними органами Казахстану було вилучено 23 тонни наркотиків.

НАКУРУ (Кенія). Службовець кенійського моргу взяв тачку, навантажив на неї 5 трупів і відвіз до дверей муніципалітету міста Накуру: у такий спосіб він виразив протест проти того, що місцева влада назвала його неробою, який не виконує своїх обов’язків. Трупи ці ніхто не забрав, невідомо, чиї вони, до того ж мерці мали настільки жалюгідний стан, що мер не міг вийти з ратуші, поки їх не забрали. Жозеф Міньїрі Мурейті вже не вперше демонструє владі свій протест подібним чином. У 1994 році він вивіз трупи до мерії, коли йому затримали зарплатню.



Урядовий скандал у Латвії

Андрій САЙЧУК

ПЕДОФІЛІЯ

Брудний скандал довкола причетності кількох найвищих латвійських урядовців до афери з дитячою порнографією продовжує лихоманити громадськість цієї прибалтійської країни.

Нечуваний алярм почався у четвер, коли голова парламентської комісії, котра займається розслідуванням мережі педофілів (існування такої мережі було виявлено ще улітку минулого року), Яніс Адамсонс повідомив парламент, що близько 40 свідків, які проходили у цій справі, незалежно один від одного назвали імена трьох членів уряду: прем’єр-міністра Андріса Шкеле, міністра юстиції Валдіса Біркавса та голову податкової служби Андрейса Сончикса. Крім того, голова комісії не виключає, що принаймні ще один чинний і два колишні міністри можуть бути у той чи інший спосіб пов’язаними з цією аферою.

Усі троє урядовців категорично відкидають звинувачення, міністр юстиції Вадіс Біркавс подав скаргу до суду за наклеп і навіть оголосив безстрокове голодування, вимагаючи оприлюднити покази свідків. Генеральна прокуратура Латвії також наразі спростовує, що володіє конкретними доказами проти звинувачених. Докладно відомо, що після арешту минулого року шефа однієї з відеофірм за звинуваченням у продукуванні дитячої порнографії, поліція вийшла на двох невідомих урядовців, які брали участь у сексуальних іграх з дітьми. Після цього латвійське телебачення демонструвало розмову з кількома хлопчиками, яких примушували до сексуальних стосунків з чоловіками у Ризі.

Урядові джерела подають версію про можливий політичний підтекст скандального викриття. Адже для звинувачень членів кабміну Яніс Адамсонс має особисті підстави – його самого можуть позбавити депутатського мандата за колишні зв’язки з КДБ.

Попри це, навіть у випадку, коли докази Адамсонса виявляться недостатніми, підозрюваним у педофілії урядовцям, скоріше за все, доведеться розпрощатися з політичною кар’єрою. Про це недвозначно заявила президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга, підкресливши, що репутації Латвії завдано значної шкоди і звинуваченим буде важко залишатися при владі.



У Бейруті атакують посольство США

Михайло МИШКАЛО

ЛІВАН

Укотре політика американського президента Білла Клінтона наштовхнулася на міну у вигляді неабиякого незадоволення серед арабів. Вчора вулиці Бейрута знову запалали, як багато років тому. Ліванці, як у старі добрі часи, палили американські та ізраїльські прапори, портрети Клінтона і прем’єра Ізраїлю Єгуда Барака.

Більше 50 тисяч розлютованих і розчарованих жителів Бейрута і ще трьох ліванських міст таким чином недвозначно виразили своє ставлення до нерозумної політики Вашингтона і Тель-Авіва. Діялось це вже другий день підряд. Спочатку розлючена наглістю американських мас-медіа, які майже відкрито підтримали агресивну політику Ізраїлю, багатотисячна демонстрація рушила до району Алка, що на півночі Бейрута, де розміщено американське посольство.

Лють натовпу була такою великою, що поліції довелося застосувати всю силу і міць водометів та хімічних засобів безпеки. За словами очевидців, площу перед посольством повністю накрила велика ядуча хмара сльозолийного газу.

Найбільше від таких дій сил порядку постраждали якраз не демонстранти (як не дивно, вони виявились готовими до цього), а власники кафе, крамничок і ресторанчиків. Коштуватиме їм така акція досить дорого – протестанти кидались не тільки образливими словами на адресу своїх ворогів, але й цеглою і гнилими помідорами.

Найкумедніше в цій історії те, що коли в Бейруті та інших північних містах проходять акції протесту, в самій так званій зоні безпеці, яку окупував Ізраїль, ідуть безперервні бої середньої інтенсивності. Євреї, використовуючи перевагу в техніці, бомблять усе, що бачать. А вояки Хезболла, натомість, обстрілюють армійські ізраїльські пости з “Катюш”. І кінця-краю цьому процесу щось не видно. Шкода, що від цього страждають ні в чому не винні мирні жителі по обидва боки кордону.



Німецька ХДС у небезпеці

Гарм фон ЛІНТІГ, ФРАЙБУРГ

СКАНДАЛ
“Це не кінець.
Це тільки початок кінця”.
Вольфганг Шойбле.
Гельмут Коль мовчить. І той, хто його знає, не сумнівається: він продовжуватиме мовчати і надалі. З самого початку фінансового скандалу в Німеччині всі події сконцентрувалися довкола однієї, нібито центральної події, а саме: хто були ті люди, які пожертвували колишньому бундесканцлерові мільйони марок і чиї імена, як і походження цих грошей, він вперто відмовляється називати.

Але насправді від того, чи порушить Гельмут Коль свою обітницю мовчання, для ХДС і відновлення її ролі “великої народної партії” залежить не так вже й багато. А якщо ще точніше, то цю роль уже ніколи так і не буде відновлено, скільки б імен Коль не назвав, ХДС вже ніколи не поверне собі колишнього місця у німецькій партійній ієрархії і не виконуватиме колишньої ролі у політичному житі країни. Майбутнє партії залежить від зовсім інших факторів.

Як і обидві інші партійні сім’ї Німеччини, соціал-демократична і ліберальна, ХДС може простежити свою історію вглиб, аж до 19 ст. “Сильні партії – це результат сильних поштовхів, які виникають у ході історичного розвитку”, – писав свого часу політолог Вільгельм Генніс. У випадку ХДС таким поштовхом став конфесійний поділ Німеччини, бісмарківська антикатолицька “культурна війна”. Німецька центристська партія, попередниця ХДС, пережила цей період у першій половині 20 ст. краще, ніж інші партії. З її закритого, майже католицького середовища вийшли обидва християнсько-демократичні канцлери Аденауер і Коль, які стояли на чолі німецького уряду протягом трьох десятиліть.

Конрад Аденауер став тим, хто після 1945 повернув ХДС до традицій політичного католицизму і об’єднав їх із традиціями протестантського консерватизму і, зашпаклювавши все це розчином із антисоціалізму, сполучив у інтерконфесійну центристську партію.

Самосвідомість і успіхи на виборах розвивалися для ХДС у різні етапи по-різному. На початку був Аденауер, і це задало тон на тривалий період часу. Навіть якби на якихось виборах ХДС і програла, це нічого б не змінило у переконаності християнських демократів у їхньому праві на владу. Для підтвердження цієї впевненості не потрібні були аргументи, це вважалося само собою зрозумілим.

Після падіння Берлінського муру у 1989 році західні німці передали свою впевненість і “східнякам”, й у цьому полягала сила ХДС, і сила самого Коля. “Тільки той, хто подобається самому собі, подобається й іншим”, – так описав цей феномен Гайнер Гайслер. За таким принципом владарювала ХДС. У 1921 році про “великі, суто суспільні організації політичних партій” відомий політолог Еріх Кауфман написав: “Це ті неймовірні суспільні монстри, які самі для себе визначають норми поведінки, нав’язують свої закони суспільству і діяльність та ірраціональну силу впливу яких неможливо врегулювати сформованими державою нормами”.

Саме ця властивість вражала більшість німців в Аденауері, вона ж імпонувала їм у Колеві, останньому представникові того типу політиків, який сьогодні виглядає вже дуже архаїчно. Ще у ранній юності Коль не нудився на різноманітних партійних зборах і невтомно підкреслював своє захоплення “майбутнім об’єднаної Європи”, називаючи це “нашою спільною справою”. Втілення цієї дуже абстрактної ідеї і вкорінення її у суспільній думці німецькі партії компенсували собі за рахунок заснування напівдержавних підприємств, що мали право на дотації. Як це не парадоксально, але саме юний Гельмут Коль на чолі ХДС допровадив партію до перетворення на бюрократизований апарат влади. І це під час старанного зовнішнього декларування модернізації і оновлення партії.

Багато що свідчить про те, що ХДС без її “системи Коля” давно пішла би шляхом інших християнсько-демократичних партій Західної Європи. Всюди, де християнські демократи свого часу користувалися популярністю і прийшли до влади, на сьогоднішній день вони втратили як одне, так і друге. Німецька християнська демократія була останньою, яка ще трималася на плаву.

Але партії потрібне оновлення. У часи, коли релігія втрачає свою популярність, християнським партіям живеться так само важко, як пролетарським у часи панування ринкової економіки. І без спільного ворога, на сході чи у власній країні, роз’єднаному німецькому суспільству бракує внутрішньої консолідації. Велика проблема історичного виживання ХДС, яку дуже успішно вирішував Коль, залишиться для партії гостро актуальною ще й тоді, коли ця партія раз і назавжди відречеться від усіх його політичних методів.

Завдяки “системі Коля” партія набагато краще протистояла ерозії, спричиненій руйнівними впливом суспільних передумов, аніж це їй вдавалося під головуванням будь-кого іншого, хто діяв тільки легальними методами. Це нічого не пробачає, але багато чого пояснює. За широкою спиною Коля німецькі християнські демократи завжди могли заховатися, коли спереду віяв вітер суспільних змін. Тому зараз він особливо сильно дме їм поза вуха, і незабаром безжально роздмухає в різні боки. Сьогоднішній фінансовий скандал вщухне за кілька місяців. І впродовж цього часу християнські демократи повинні насолоджуватися своєю гострою партійною кризою. Те, що настане потім, буде значно гіршим.



Одним – диктатор, іншим – демократ

Святослав ЦЕГОЛКО

СЕРБО-ХОРВАТІЯ

Помпезний з’їзд югославських соціалістів знову затвердив головою партії Слободана Мілошевича. Натомість на з’їзді затаврували інакодумців і опозиціонерів. А в цей же час речники Заходу вітали з демократичним вибором сусідню Хорватію.

Великий і коштовний з’їзд у Белграді опозиційна преса назвала “з’їздом Слобо”. Тут все було наперед відомо: хто знову стане біля керма, а кого усунуть від посад. Слобо, який керує партією понад десятиліття, накреслив план розвитку розваленої сербської економіки ще на чотири роки. Він затаврував опозицію й обізвав її “брехливою”. Звісна річ, журналістів з опозиційних мас-медіа на з’їзд не допустили, але постаралися довести до відома всього світу, що Слободан Мілошевич наказує воякам НАТО покинути провінцію Косово. Прес-служба командування KFOR у Приштині відреагувала на епатажну новину стримано. “І, хоча промілошевицький парламент Югославії запланував на цей рік величезні витрати на армію, Північноатлантичному альянсові не варто сприймати демагогічні заяви югославського лідера серйозно”, – вважає балканознавець Маркус Клінстон.

Соціалістична партія Югославії продовжує залишатися найпопулярнішою в країні. Але вже сьогодні, як стверджує багато політологів, об’єднана опозиція могла би перемогти на виборах. Проблема в тім, що офіційний Белград не має наміру проводити їх уже зараз.

За твердженням югославської газети Danas, на цьогорічному з’їзді СПЮ було менше, ніж завжди, чорногорців. Дві “сестри” фактично розірвали союзні відносини і давно ведуть різноспрямовану політику. Цього тижня офіційна Подгориця відкрила кордон з Албанією, яка є ворогом Сербії, але союзником Заходу.

Інший старий ворог Сербії – Хорватія. Але белградська опозиція в особі речника Сербського руху за оновлення Горана Свілановича привітала представника колишньої хорватської опозиції Стєпе Месіча з перемогою на президентських виборах. Сербським демократам імпонує і той факт, що Месіч дозволив країнським сербам (Країна – область у Хорватії), котрих вигнав з Хорватії покійний Франьо Туджман, повернутися додому.
До речі, на інавґурацію Месіча відбула українська делегація на чолі з Борисом Тарасюком. А про підтримку менш ніж п’ятимільйонної Хорватії з боку Заходу свідчить те, що вдруге за три тижні її відвідала держсекретар США Мадлен Олбрайт.