UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT LvivArt.com

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 31 (475), п"ятниця 18 лютого 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Європа не хоче референдуму Україна продовжує роззброюватися Маленькі дефекти великої програми Педофіли в уряді Маємо бездефіцитний бюджет! Хакери готують “Бліцкриг” ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів До справи береться сихівський актив Сім’я в центрі уваги Церкви Заважає надмірна увага силових структур ЧОМУ ХЛІБ ДОРОЖЧАЄ? Вода для спраглих НАША СТОЛИЦЯ Ми не герої Редактор позивається з прокуратурою Зброї у нас не забракне архіваріус: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид Європа не хоче референдуму (Закінчення) Україна продовжує роззброюватися (Закінчення) Не пийте воду з Дунаю У ШКОЛІ ВИБУХНУВ ГАЗ Нас стало менше ще на 400 тисяч... ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Чергова зміна вивіски на МГЗ? Маленькі дефекти великої програми (Закінчення) СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Гайдер налякав Канаду Літак знищив 200 автомобілів Мільйон за злодіїв КОНСУЛЯТ У ПОСТУПІ До побачення, Коновроцькі! Україна чекатиме на нього в ранзі посла АРТ-ПОСТУП У СВІТ АРТ-СВІТ “Божественна комедія” у Web-версії Labour of love VICTOR HUGO Тіна Арена – нова Есмеральда ЛЕГЕНДИ ПОСТУПУ Записки пройдисвіта АВТО-ПОСТУП Розвізний автомобіль Daimler-Chrysler Що нового на “АвтоЗАЗ – Daewoo” Нові американські джипи СПОРТ-ПОСТУП Сергій Лапінський повертається на львівський ринг Iван Федоренко: дубль два БК “Київ” закрiплюється вгорi таблицi СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР Блискуче диво гороскоп

 

КОНСУЛЯТ У ПОСТУПІ

СТОРІНКА 7

№ 31 (475), п"ятниця 18 лютого 2000 року

До побачення, Коновроцькі!

Така вже доля у дипломатів. Не засиджуються довго на одному місці, бо перекидають їх до іншого міста чи країни. І знову треба вивчати мову, знайомитися з новими реаліями, новими людьми. Закінчується і львівський період служби генерального консула Республіки Польща у Львові Пйотра Коновроцького. Незабаром він із родиною від’їде до Варшави, а де працюватиме далі, поки що не знає і сам.

У вересні 1993 року посаду польського віце-консула у Львові обійняв молодий дипломат із невеликим досвідом роботи в Росії. Нелегко давалася спочатку хоч і братня слов’янська, та все ж інша, ніж польська чи російська,  українська мова. Не відразу вдалося зрозуміти всі тонкощі українсько-польських стосунків на Галичині й у нашому Королівському столичному місті Львові. Однак перші роки роботи в Україні належно оцінило керівництво польської дипломатії, і з початку 1998 року року пан Коновроцький – уже генеральний консул Речі Посполитої у Львові. Поряд із ним нелегкі обов’язки – підтримувати зв’язки з пресою) виконувала дружина пана Пйотра – Юлія. Досить добре це їй вдавалося, хоча доводилось і розривати свій час між маленьким синочком і прискіпливими львівськими журналістами. Бо писання про польсько-українські стосунки завжди було вдячною темою в нашому місті. Не буде перебільшенням, коли зазначу, що під впливом пані Юлії ця писанина стала більш об’єктивною.

Не буду оцінювати всієї діяльності панства Коновроцьких у Львові. Це – компетенція зовнішньополітичних і економічних відомств. І не вина консульства, що рівень українсько-польської економічної співпраці ще далекий від наших сподівань. Однак за останні роки значно поширшали контакти між українськими та польськими журналістами, значно збільшилася кількість матеріалів на польську тематику у львівській пресі. Хоча час від часу брали гору емоції при висвітленні проблем відновлення польських військових поховань на Личаківському цвинтарі чи могил вояків УПА на нинішніх польських землях. Однак спільними зусиллями позиції сторін помаленьку починають зближуватись. І ми починаємо розуміти, що українсько-польські стосунки на нашому прикордонні – це не футбольний матч, де рахують кількість голів, забитих суперникові.

Хотілося почути враження консульського подружжя від років, проведених у нашому місті. Юлія Коновроцька розказала нам, що запам’ятає Львів на все життя: “Дуже приємні люди, я дуже добре себе почуваю, гуляючи вулицями Львова. Місто змінюється на краще, і мені здається, що у нього велике майбутнє!” – сказала пані Юлія.
Сподіваємося, що велике майбутнє будуть мати і добрі сусідські стосунки України та Польщі. І ми ще матимемо нагоду почути про подружжя Коновроцьких і зустрітися з ними десь у нашій спільній об’єднаній Європі.

В останній день лютого закінчується дипломатична місія генерального консула Республіки Польща у Львові Пйотра Коновроцького. За той час, який пан консул працював у нашому регіоні, львівська громадськість мала можливість познайомитися з його діяльністю. Дехто близько співпрацював із ним, інші могли тільки приблизно оцінювати місію дипломата. Тому “Поступ” поцікавився думкою людей, котрі мають право дати оцінку діяльності пана Коновроцького на наших теренах.

Директор історичного музею-заповідника “Личаківський цвинтар” Ігор Гавришкевич, людина, котра торік чи не найбільше контактувала з генеральним консулом, вважає, що “з одного боку”, Пйотр Коновроцький дипломатичні функції виконував добре. Але: “Навіть якщо інколи він перебільшував свої повноваження, то, зрозуміло, що з боку польської держави така позиція була доволі нормальна, а з української не аж така прийнятна. Інколи він надмірно роздмухував конфліктні моменти, які радше треба було згладжувати”, – додає Гавришкевич. Утім, пан Ігор констатує, що, на його думку, “це був не найгірший консул”.

Цікаво, що більшість (якщо не всі) опитаних оцінюють роботу пана Коновроцького з обов’язковою проекцією на проблему долі польських військових поховань на Личаківському цвинтарі. До прикладу, голова комітету міжнародних відносин Львівської облдержадміністрації Степан Кізима не уявляє, як би можна було досягнути порозуміння у справі “Орлят”, якби не “правильна дипломатична лінія” генерального консула. “Після його перебування на цій посаді Львівська область просунулась уперед у стосунках із Підкарпатським воєводством і не лише з ним. Пйотр Коновроцький активно сприяв розбудові державного кордону між Україною та Польщею, ініціював і був учасником міжнародних зустрічей, особисто запрошував групу помічників із Варшави, котрі допомагали провести на належному рівні саміт президентів Центральної та Східної Європи в нашому місті. Можу сказати лише таке: “Тепер Україна може чекати на нього в ранзі посла”, – каже п. Кізима.

Можливо, і справді варто сподіватися, що подальша дипломатична кар’єра Пйотра Коновроцького буде стрімка й успішна. Хоча, як на свій доволі молодий вік, він і так устиг уже багато зробити. До речі, на думку голови секретаріату Львівської обласної організації партії “Реформи і Порядок” Андрія Стецьківа, молодість консула є не вадою, а навпаки його великим плюсом. “Ми проводили кілька спільних акцій, і хочу зазначити, що саме завдяки нашій молодості нам було легко співпрацювати. Ми швидко знаходили спільну мову. Хочу висловити особисту подяку за ту роботу, яку провів пан консул тут, у Львові”, – наголосив Андрій Стецьків.

Інший молодий політичний діяч, голова проводу крайової організації УНА-УНСО Андрій Шкіль не був такий поблажливий у висловлюваннях про особу генерального консула. “У нас своєрідне ставлення до цієї постаті. Абсолютно діаметрально протилежна особистість. Його діяльність не збігалася з прямими обов’язками консула. Досить часто він ініціював як антиукраїнські, так і антипольські акти. Зовсім не сприяв покращенню стосунків між Україною та Польщею. Бувало, що він зловживав своїм становищем і робив це на шкоду українському законодавству. Згадати хоча би порушення ухвали №60 міської ради фірмою “Енергополь”, яке він прикривав. Фігура консула має бути менш помітна, та більш діяльна. За Коновроцьким спостерігалось усе навпаки”, – категорично висловлюється п. Шкіль.

Місцева влада в особі секретаря міської ради Василя Білоуса не помітила аж такої бездіяльності з боку дипломата. Навпаки, пан Білоус дуже тепло відгукнувся про співпрацю з генеральним консулом: “Я би мав гріх на душі, якби сказав щось недобре про Пйотра Коновроцького. У нас була добре налагоджена співпраця, у більшості випадків ми знаходили спільну мову, а пан консул, коли ми потребували його втручання, завжди поводився дипломатично грамотно”.

Хто може знати генерального консула Польщі краще за голову Польського товариства у Львові Еміля Леговича? “Це людина дуже грамотна, високо культурна. Він робив усе, щоби між львівською владою та польською стороною не виникало жодних непорозумінь. Він був дуже виважений у висловлюваннях. Шкода, що ми не матимемо вже такого талановитого консула і дуже вдячні йому за допомогу, яку він не раз нам надавав”, – каже п. Легович.

Додамо: всі інформанти висловили сподівання, що наступник Пйотра Коновроцького збереже добрі традиції українсько-польської співпраці і грамотно продовжить дипломатичну місію своєї країни на теренах Львівщини. До речі, як стало відомо “Поступу” з поінформованих джерел, одним із імовірних кандидатів на посаду генерального консула Республіки Польща у Львові є Вінцент Зембіцький, який зараз працює в Генеральному консульстві РП у Львові віце-консулом з питань культури й освіти.