UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 31 (475), п"ятниця 18 лютого 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Європа не хоче референдуму Україна продовжує роззброюватися Маленькі дефекти великої програми Педофіли в уряді Маємо бездефіцитний бюджет! Хакери готують “Бліцкриг” ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів До справи береться сихівський актив Сім’я в центрі уваги Церкви Заважає надмірна увага силових структур ЧОМУ ХЛІБ ДОРОЖЧАЄ? Вода для спраглих НАША СТОЛИЦЯ Ми не герої Редактор позивається з прокуратурою Зброї у нас не забракне архіваріус: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид Європа не хоче референдуму (Закінчення) Україна продовжує роззброюватися (Закінчення) Не пийте воду з Дунаю У ШКОЛІ ВИБУХНУВ ГАЗ Нас стало менше ще на 400 тисяч... ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Чергова зміна вивіски на МГЗ? Маленькі дефекти великої програми (Закінчення) СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Гайдер налякав Канаду Літак знищив 200 автомобілів Мільйон за злодіїв КОНСУЛЯТ У ПОСТУПІ До побачення, Коновроцькі! Україна чекатиме на нього в ранзі посла АРТ-ПОСТУП У СВІТ АРТ-СВІТ “Божественна комедія” у Web-версії Labour of love VICTOR HUGO Тіна Арена – нова Есмеральда ЛЕГЕНДИ ПОСТУПУ Записки пройдисвіта АВТО-ПОСТУП Розвізний автомобіль Daimler-Chrysler Що нового на “АвтоЗАЗ – Daewoo” Нові американські джипи СПОРТ-ПОСТУП Сергій Лапінський повертається на львівський ринг Iван Федоренко: дубль два БК “Київ” закрiплюється вгорi таблицi СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР Блискуче диво гороскоп

 

НАША СТОЛИЦЯ

СТОРІНКА 3

№ 31 (475), п"ятниця 18 лютого 2000 року

Ми не герої

Ми не герої. Але ми хотіли ними бути. Мріяли бути. Бути сильними і вірними своїм словам і ідеалам. Не вийшло. Напевно, час не той. І ми не ті. Так виявилося. Слабосилі й легкодухі. Без віри в самих себе. Не в час, не в державу –  в самих себе.

Дні, прожиті в постійному чекані перемін на краще. У тамбурі вагону. Постійні пошуки чогось – роботи, товару. Стояння за лотком, за прилавком – на базарі, у приватному магазині, за верстаком – у приватній автомайстерні. Закривши очі від краплин фарби, що роз’їдає все. І тільки метал її витримує. Шкіру ж і дерево – псує.
Дні, просиджені за навчанням. Важким і впертим. Курси іноземних мов. Крою і шиття. Ремонту телевізорів. Нам же треба було знайти професію, що годує! Часи змінилися. Дипломи наших інститутів стали просто непотрібні. Час такий – і ми такі.

Ми не герої. Але ми хотіли ними бути. Мріяли. Книжки читали, де було все – і добро, і зло, і робота чорна. І страх чи ненависть. І перемога в кінці. Завжди. Не сталося того з нами. Ми програли – десь і комусь. Хто тепер читає ці книжки? Для чого? Важко думати... Час не той – і ми не ті.

Ми не герої. Але ми хотіли ними бути... Мріяли... Одного дня прийде “година ІКС”. Момент істини, коли ми прийматимемо великі рішення. Наші проекти і дипломи, творчі роботи відкриють очі решті світу. Життя стане простішим, легшим, кращим. Виробництво – більш економічним. З’являться розумні станки, стане реальністю фантастична продуктивність праці. Будинки будуть не схожі на коробки. Красиві парки – варті уваги фотографів, туристів і роззяв. Автомобілі зможуть купувати всі.

... Ми – не герої. Але ми хотіли ними бути. Мріяли, вперто шукаючи виходу там, де його, по суті, не існує. Бо він – тільки для вибраних. Сильних і божевільних. Щасливих і нестримних. Так, щоб відважитись – і ще раз увійти у студентську аудиторію з молодшими від себе на десятки років. Увійти викладачами... За тими, хто намагається навчити, знаючи менше. Через лінощі. Ковтаючи гірке розчарування. Кому потрібна така наука?
А хтось хотів стати директором банку, депутатом, власником бару чи магазину, автостоянки чи просто власного автомобіля. Хтось чекав шансу, що дасть хоч якийсь зарібок...

Ми не герої. Але ми хотіли ними бути. Мріяли і марили, сідаючи в літак, що відлітав за океан. Щоби почати все з початку. А там – вулиця. Миття машин і тротуарів. Газети, продаж і сортування чогось важкого і шкідливого для життя корінних мешканців, себто аборигенів. У них є права, а в нас – тільки бажання вижити і чогось досягнути в цьому житті.

Тому – знову все від початку. З самого низу, щоби знову прийти до того, що було десять років тому. Довести самому собі – і трохи їм. Підтверджуючи професію, що записана в дипломі. Крок за кроком будуючи добробут на чужій землі. Коли немає місця на своїй...

Ми не герої. Але ми хотіли ними бути... Мріяли... Хіба ж це зле?

Редактор газети “Ратуша” позивається з Франківським райвідділом УМВСУ та прокуратурою того ж району. Учора мало відбутися судове засідання, але представники райвідділу і прокуратури в суді не з’явились, тож процес відкладено на невизначений термін.

Справа почалася ще у квітні минулого року. Працівники Франківського райвідділу міліції почали здійснювати оперативно-розшукові заходи проти головного редактора газети “Ратуша” Валерія Степанюка. Врешті-решт зібрані матеріали були використані для порушення кримінальної справи. Інкримінація така:
“...посадові особи газети “Ратуша”, всупереч інтересам служби, зловживаючи посадовим становищем, здали в суборенду приміщення, в результаті чого спричинили державі матеріальні збитки...”

Як розповів Валерій Степанюк, газета “Ратуша” дійсно є орендарем виробничого приміщення на вулиці Здоров’я, 9 А, яке справді здає в суборенду ТзОВ “Мергер”. Керівництво “Ратуші” звернулося до юристів. Вони повідомили, що ні за нормами кримінального права, ні за додатковими офіційними його тлумаченнями здача приміщення в суборенду ніколи не створювала суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, а тому в жодному випадку не може бути підставою для порушення кримінальної справи. На думку Валерія Степанюка, факт виклику його у районну прокуратуру, допитування його та інших високопоставлених керівників Львівської міської ради (та навіть і саме відкриття кримінальної справи на посадових осіб “Ратуші”!) є надуманими діями, умисно спрямованими проти газети та її керівництва.

Договір про суборенду з ТзОВ “Мергер” дістався нинішньому керівництву “Ратуші” у спадок від колишнього головного редактора Сергія Германа. Зауважимо, що проти пана Германа працівники міліції жодних дій не проводили. Мало того, на цьому договорі стоїть саме його підпис. Ні Степанюк, ані його заступники жодних документів щодо суборенди не підписували. Окрім того, кошти, які надходили на розрахунковий рахунок “Ратуші” від суборенди, використовувалися для випуску газети. Подібні дії не могли спричинити державі матеріальні збитки, бо власник приміщення – Львівська міська рада – є водночас і головним співвласником “Ратуші”, маючи у її статутному фонді 51 відсоток.

Згодом порушену кримінальну справу таки було закрито – “за відсутністю складу злочину”. Але Степанюк вимагає сатисфакції. “Незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури (Цитата з позовної заяви. – авт.) завдали мені непоправних моральних втрат, призвели до серйозних порушень моїх нормальних життєвих зв’язків, вимагають від мене додаткових зусиль для організації мого життя”. Отже, тепер головний редактор “Ратуші” відстоюватиме свої права у суді.

Складається таке враження, що мешканці нашого регіону мають намір розпочати воєнні дії. До цього висновку дійшли правоохоронці під час “шмону”, проведеного цими днями у Львові та області. В Україні, на відміну від США, закону, який би дозволяв громадянам вільно користуватися зброєю, ще немає. Але відомо одне: у порівнянні з деякими львів’янами та їхніми арсеналами, герої американських бойовиків – дітлахи в коротких штанцях.

Попередня операція з вилучення зброї проводилася працівниками міліції ще минулого місяця, щоправда, тоді вона мала більш миролюбний характер, бо перевірялися здебільшого власники мисливської зброї (з незаконного обігу вилучили тільки 10 одиниць зброї).

Цього разу вражаючий склад боєприпасів виявили та вилучили працівники Личаківського РВ ЛМУ УМВСУ в житловому будинку, що по вулиці Пасічній. У підвалі цього будинку знайшли схованку, а в ній: 7 саморобних вибухових пристроїв розміром 9,5 х 3,5 см., 2 гранати Ф-1, одну протипіхотну міну, гранати РГД, 300 г тол-тротилу, сім сигнальних ракет. Крім того, кулеметну стрічку з 12-ма набоями калібру 7,62 мм,
5 набоїв від револьвера калібру 7,6 мм, 20 набоїв калібру 7,62 мм. до пістолета ТТ, 31 патрон цього ж калібру до карабіну Мосіна, 6 набоїв калібру 11,2 до пістолета “Кольт”, 7 набоїв калібру 7,6 мм до автомата “Шмайсер”, 5 набоїв калібру 6,3 мм до пістолета та 5 набоїв калібру 7,6 до револьвера. Власника арсеналу працівники вищезгаданого відділку наразі не хочуть називати. Начальник РВ Микола Богданов у телефонній розмові повідомив, що “над ним поки що працюють”.

Ще в одного 40-річного львів’янина, який мешкає по вулиці Виговського, правоохоронці знайшли безномерний карабін іноземного виробництва калібру 7,62 мм системи “Вальтер”, три патрони до нього та 25 г сірої речовини, схожої на порох.

Було чим постріляти і 46-річній мешканці села Малі Грибовичі Жовківського району. В її будинку виявили 28 набоїв калібру 5,45 мм.,
5 патронів калібру 7,62 мм, 4 патрони 16 калібру до мисливської рушниці, 200 г тротилу та незареєстровану мисливську рушницю.

Незаконних власників зброї “накрили” і в Бориславі. В одної 46-річної непрацюючої місцевої мешканки вилучили карабін Мосіна, а в її 36-річного сусіда – нарізну зброю типу “револьвер” калібру 5,6 іноземного виробництва.

І це ще не все. Кілька вилучень бойових припасів було здійснено в м. Пустомити та в селі Щирець Пустомитівського району. Безперечно, правоохоронці попрацювали на славу, однак малоймовірно, що їм вдалося знешкодити всіх новоспечених рембо. Можна лише тільки здогадуватися, скільки зброї ще переховують наші “доброчесні” громадяни у своїх оселях.

ПРО ЩО ПИСАЛИ ГАЗЕТИ 18 ЛЮТОГО

1901 РІК
ДІЛО

Нові руські друки

Накладом газети “Свобода” вже вийшов “Порадник писарський” – підручник для писарів громадських, котрий містить в собі взори писем і друків, а також поясненя як їх виповнити і взагалі як вести діловодство і касу уряду громадського. Випуск І уложив д-р Кость Левицький, адвокат краєвий у Львові. Ціна примірника
25 крн, а оплатою почти 30 крн. Хто пришле в листі 6 марок почтових по 5 крн, дістане на місце вже оплачений порадник.

Вийшов також русько-український народний гимн “Ще не вмерла Україна”. Слова П.Чубинського. Музика П.Вербицького. На фортепян зладив Я.Ярославенко. Ціна 1 корона, Львів, Головний склад в книгарні Ставропігійського Інститута. Виданє представляє ся дуже гарно, особливо титулова вінєта. Автором укладу сего народного гимна на фортепян є один молодий і многообіцюючий музика, що криє ся під псевдонімом Я. Ярославенко. Думаємо, що любителі, а особливо любительки музики фортепянової радо повітають сесю нову музичну появу.

1920
WIEK NOWY

Катастрофа продовольча ві Львові

На суботньому засіданні Апровізаційної комісії президент Львова Невман, котрий недавно повернувся з
Варшави, де брав участь у засіданні Державної апровізаційної Ради, представив містові нещасливі гороскопи продовольчі. У січні до Львова прибуло тільки 5 вагонів муки, з авізованих вагонів не надійшло ніц. Окрім того, на Державній раді схвалено значну підвишку цін на провіант. Президент Невман ствердив, що ухвала та висловлює жадання продуцентів, а не консументів. Так, за 100 кг гороху небавом проситимуть 600 марок, квасолі – 900 марок, гречки – 600 марок. У часі, коли нарід відчуває брак цукру, 600 вагонів вислано з краю до Льондину. Львівські пекарі також вимагають 100-відсоткової підвишки. Вже з наступного тижня хліба у львівських крамницях не буде. Замість муки на хлібні карти видаватимуть кашу і грисик, запаси котрих ще має місто у незначних кількостях.

1990
ЛЕНІНСЬКА МОЛОДЬ

Три нових диски-гіганти

Всесоюзна (єдина в країні) фірма грамзапису “Мелодія”, схоже, дещо більше повертається обличчям до сучасного українського пісенного мистецтва. У продажу з’явилися одразу 3 диски-гіганти.
Перший – це “Скриня”. Віктор Морозов співає українську поезію”. Тут представлено твори відомого львів’янина на вірші українських поетів у його ж виконанні.
Другий диск – “Ой там, у Львові, на Високім Замку”. Співають Оксана Білозір та Віктор Морозов”. Тут записані 10 українських народних пісень та “Колискова” Віктора Морозова і Андрія Панчишина в інтерпретації цього самобутнього “неформального” дуету.
Врешті, третій диск – “Заспіваймо пісню веселеньку”. Цей гігант став першою і, сподіваємося, не останньою, авторською платівкою популярного ВІА “Львів”, яке наразі дарує нам 5 народних пісень творчого керівника ансамблю З. Кметя, а також С. Чуєнко і І. Іванціва.