UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 30 (474), четвер 17 лютого 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Суслов признався Повії страждають через Інтернет референдуму може і не бути у львові нова Висока вакансія Мільярди доларів, що “пахнуть” ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів “Кінескопівці” отримали шанс Корупцію без консолідації не здолати В ЗУКБ змінено голову правління Свій до свого Собор у Львівській духовній семінарії НАША СТОЛИЦЯ Деколи міліція буває милосердною Останнім звітував Шевченківський Податківці потребують довіри Голі-босі, а до весни недалеко АРХІВАРІУС: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид Тарифи підніматимуть на законних підставах референдуму може й не бути (Закінчення) Виборців уже ділять “Вибори Президента України – 1999 рік” ЧИНОВНИКИ ВИВЧАТИМУТЬ НАЦБЕЗПЕКУ сто і одна тисяча маленьких волоцюг ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Суслов у всьому признався Financial Times використала надісланий звіт слідчої комісії ВР (Продовження) Великі надії Східної Європи СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Шойблє звільняє дорогу для “нового початку” Північна Ірландія у безвиході Повії страждають через Інтернет (Закінчення) Папа домовився з Арафатом Росія та НАТО відновили співпрацю СПОРТ- ПОСТУП 12 уроків тенісу Шевченко – Ребров: знову разом? До матчу “Динамо” – “Русенборг” залишилося 12 днiв СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM календар гороскоп Темношкірий “Оскар” ПОСТУП РЕВЮ плин часу Вищий клас ПОСТУП ІЗ ПРОДОВЖЕННЯМ Майстер і Маргарита - Транспозиція у Львів (Продовження) РЕЛЯКС ПОСТУПУ Доктор Мертенз. Війна з аристократією Мілітарна мода і субкультура Клуб комісара Бонця: Смерть уві сні ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ Листи ХА-ХА! ПОП-АРТ-ПОСТУП поп-арт діти МОДА Розцвіла буйно малина... Нові вибрики Аланіс Ді Капріо купається у щасті НОВИНИ ПОП-АРТУ НОСТАЛЬГІЯ Закони моря Одного дня ми зупиняємось АФІША ЛЯЛЬКА

 

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

СТОРІНКА 12

№ 30 (474), четвер 17 лютого 2000 року

Юзьо ОБСЕРВАТОР

ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ

Ну, вже-м думав, буде наша влада мати спокій, вже сі тота газета закрила, вже ніхто владі не зіпсує настрою. Аж гульк – є! Далі видається.

Розгортаю востатний нумер, і аж у піт мене кидає: Павло Романюк власною персоною! Вже йому мало “Молодої Галичини”, вже він для “ЗВУ” шпарить. Не подобається йому, жи Макдональдзи як гриби в нашому місті виростають.

І то ж треба! Вже все так люксусово було розпарцельовано, “Високий Замок” і “Український шлях” розхвалили, як то буде файно, коли тота кнайпа в парку Франка зів’є си кубельце. Нарід уже сі розмріяв, жи тепер

Макдональдзи на кожному кльозеті повиростають, а тут – маєш тобі! Прийшов той Романюк і все спаплюжив.
“З особливим антиукраїнським шиком обживається площа біля пам’ятника Іванові Франку. Влітку тут суцільний відкритий кабак із голосною блатною попсою. Біля пам’ятника Каменяреві можна зручно покурити – поплювати й поставити порожні пляшки... Після реставрації проспекту Т.Шевченка сипляться дахи та фасади, тротуари використовують, як суцільну платну стоянку для автотранспорту. Все у масляних плямах, бруд, антисанітарія. Муніципали “зшибають бабки” не просто за ніщо, а за паплюження центру міста”. Але йому цього мало, він ще й цікавиться, “в чиїх кишенях осідають “бабки” за оренду землі й використання паркової зони (а то солідні суми!) комерційними точками, які розпоюють, знищують та русифікують довкілля пам’ятника Каменяреві і в самому парку? Може, на це відповість колишній автор дуже актуальної для міста роботи – системного управління процесами урбанізації?”.

Нє-е, ну та газета не дасть нашим вуйкам спокійно спати. І чого то його так цікавлять чужі бабки? Та ж то наші люди собі заробляють на свій кавальчик хліба з кабачковою ікрою. Хто би їм того жалів?

Але не розумію в тій ситуації Макдональдза. Вони си гадали, жи як вгостили чікенбургерами головних редакторів “Високого Замку” і “Українського шляху”, то цього вже вистачить для лобіювання їхніх карколомних проектів. Обидві газети, пускаючи слину від розчулення, кинулися розхвалювати кльозетові пляни світової фірми. А та навіть щиро обіцяла пускати до безкоштовного кльозету всіх, кому припече. Та, видно, кавальчик якогось бургера перепав і газеті “Експрес”, бо вже й вона заспівала “Осанна!” і застрибала від радощів: “МакДональдз” каже “Так!” новій культурі”.

Не знають тоті американці наших законів. Доки всі газети, які є ві Львові, не дістануть своєї канапки з кока-колою, доти Макдональз не буде мати спокою. “Сім літ Мак не родив – голоду не було”, – вдарила й зі своєї гармати “Ратуша”. Бо ж і їм закусити хочеться. “Ресторан – то добре, – пишуть вони. – І дитячі майданчики – прекрасно. Але щоб там були не Мікі Мауси і ляльки Барбі, а наші котики-песики та Івасики-Телесики. Пригадайте, як за совєтів чинили художні ради? А чому б і ні? Адже йдеться про нашу мову, культуру, спосіб мислення”.

Таким чином, поділилася наша громада на два табори: новокльозетовців і старокльозетовців. Відразу вповім: я за тих других. Бо шкода мені історичних кльозетів, куди ще мій дзядзьо ходив. А раз він такво си зайшов і глип – стоїт попід стінов сам Пілсудський. Цигаро му з писка димит, вуса сторч, чоло в роздумах. Дзядзьо закляк і не знав, шо робити. Хотілося підійти і сказати: “Пане генерале! Чи памнітаєте мене? Як ми москалів у двадцятому році на капусту вирубали, га? Ой, шкода, жи до кінця тої справи не скінчили”. Але не підійшов, завстидавсі. Е-е, шо там вповідати! Коло тих кльозетів треба меморіяльну таблицю ставити. Які там люди ходили! Та шо таблицю! На стінах тре портрети вмурувати, але, щоправда, під плівкою, бо, холєра, понаписують ружні бздури.
Та той Макдональдз мав би наперід зателєфонувати до кожного відомого львів’янина і поцікавитися, чи бодай раз він не провідував того віходку. А бігме, жи вийде “Злота Книга Кльозетова”!

Листи юзя

Коханий пане Президенте!

Пише вам Юзьо Обсерватор, для вас – просто Юзьо. Та як ми вже так за панібрата, то я буду вас Левком називати, бо Льоня – то трохи не по-нашому, а крім того, знаного небіжчика нагадує.
Вповідают в телєвізії, жи щодня вам приходе сімсот листів, і всі ви читаєте. Не знаю, відки на то берете час, бо якби навіть на кожного листа витратили по хвилині, то якраз весь день і мине. Хіба би-сте над тими листами по ночах сліпали. Ну, то і я вже насмілився вам нашкробати сімсот першого листа, може, якраз собі перед сніданком перебіжите воком.

Але як вже-м згадав за того Льоню – най йому смола в пеклі нігди не вистигне, – то мушу одну річ за ним таки визнати. Була за його влади цілком ясна і всім зрозуміла генеральна лінія: мали-сьмо ціхо-ша собі русифікуватися до повного зникнення національних відмінностей на мєстах і організовано перетворитися на великий російський народ. Це могло нам і не подобатися, але принаймні всі ми добре знали кінцевий результат. Тим часом вже скільки літ як маємо незалежність, а я ще й досі не бачу перед собою генеральної лінії. Нової нема, а стару ніхто не скасував. Нарід продовжує русифікуватися і згадує про відмінність з москалями щойно тоді, коли наші б’ють в їхні ворота.

А тим часом ви, пане Левцю, даєте інтерв’ю польській газеті і нарікаєте, що нарід наш етнічно ще не сформувався і про цілісну націю говорити рано. Знаєте, в чомусь ви, бігме, маєте рацію.

Якби Ви закликали пана Марчука на гальбу пива і вповіли йому:

– Знаєш, Гєню, як мені тяжко: і вночі не їм, і вдень не сплю, а все тілько за наш бідний нарід думаю. Який же він іще несформований! Який він аморфний!

Хто би вам мав за зле? Може, якраз би пан Марчук вам свою генеральну лінію накреслив. Але казати такі речі полякам?

Пане Левцю, прошу вас гречно: подивіться на мапу. Будете шоковані! Адже ви є Президентом найбільшої в Європі країни!

Цілую вас дискретно і зичу, би-сьте якнайхутше нас сформували.
Ваш Юзьо.

Листи юзеві

Ґречношановний п. Юзю!

Певно, буде вам цікаво довідатися, що Міжнародні Авіалінії України мають в Україні якусь свою авіавалюту. Як видите сами з тої їхної “корисної інформації”, яка розрахована на англомовного читача і яку наґранди впихають кожному відвідувачеві працівники українського консуляту в Льондоні, тоті анґліки відразу по отриманню візи знают, жи їхні фунти і доляри зміняють в Україні на копекси і гривінії. І то називається візитна картка України!
І пхають її кожному до пашпорту. Але замість того, аби реклямувати таким способом тих літаючих імбецилів, ліпше б навчилися не хамити відвідувачам, а то замість щось пояснити, засмикують на віконечку фіранки або так відбриють, що надовго запам’ятаєш.

На тім жичу вам моцного здоров’я, бо обсервацій, виглядає, вистачить ще надовго, а працівникам консуляту – платні в копексах.
 Мацько Зальондонський
з Льондона

Москва

Лужков розпорядився, аби всі наймані робітники, котрі прибули до Москви, носили спеціальні знаки. Цікаво, яким той знак буде. Бо якщо жиди за Гітлера носили зірку Давида, то наші би мали хизуватися тризубом. Але тризуб для москаля – як червона шмата для биця. Цікаво, що світ на сесей вибрик ніяк не зреагував. Але я так гадаю: мусим брати приклад зі старшого брата. Всі москалі най сі мільдуют в Ратуші і чіпляют си на груди ту їхню двоголову ворону. А ті, шо крутять у себе “Наше радио”, мусять мати на чолі витатуйовано: “КАЦАП”.

Між іншим, я працюю зараз над текстом нового шлягера під назвою “Убілі кацапа”. Прошу пана бургомістра розпорядитись у примусовому порядку, аби сесю пісню крутили по всіх кнайпах щогодини. Гадаю, жи наступного тижня громадськість буде ознайомлена з текстом.

Телєвізія

Слухайте, той Жириновській уже зовсім збаранів. В інтерв’ю по “Інтеру” з приводу президентських виборів сказав: “І радуйтєсь, єслі ето будєт Путін. Єслі я, то Кієву канєц. Я нікаґда нє пращю Кравчюку Бєлавєжскіє саглашенія. То єсть прєкратім полнастью снабженіє України газам, нєфтью, ні аднаво кубамєтра нє украдьотє і за всьо заплатітє міліарди доларав. Паскольку дєнєг нєт, будєтє атдавать тєріторіями: флот забрать вєсь, Крим забрать. Нєізбєжно ухудшеніє атнашеній с Україной. Україна далжна пайті па бєларускаму варіанту. Кієвскає “Дінама” будєт іграть в Масквє. В состав сборнай Рассії вайдьот”.

Ну, наші відразу ноту протесту: шо таке, як так можна! Смішні! А от я гадаю, жи треба і нам такого самого вар’ята виплекати, аби міг на рівних з подібними до себе сьвірками розбиратися.

Якби на такого вар’ята вибрали Юзя, він би мав шо сказати! Він би зараз почав у москалів вимагати половини Сибіру і Далекого Сходу, бо ж то ми колись разом завойовували і разом колонізували. Половину Петербурга, який на козацьких кістках стоїть, всю Кубань, Курщину, Вороніжчину, Орловщину, Ростовщину і, звичайно, не забути й половину Північного Кавказу. Так само за царя разом завойовували. Нам той Кавказ, скажімо, до дупи, але якби-сьмо приєднали Чеченію, то, може, тоді аж нарешті б навчилися, як треба з хамлом розмовляти, може, бодай тоті чеченці повернули б нам втрачене почуття гонору!

Страх Божий, що я пережив, коли потрапила мені до рук сеся газета. Якийсь Євгєній Гуцул зі Львова написав статтю “Кто больше любит вояков ОУН-УПА?”. А там такі рядки: “Скорее всего, объясняется тем, что нынешний глава Львовской областной рады Роман Сенчук одновременно занимает и пост главы облгосадминистрации”.

Спочатку я отерп. Невже нашого найяснішого пана губернатора звільнили, а на його місце посадили його вуйка або стрийка? Але куди ж тоді подівся пан Стефцьо? І не відомо, як виглядає пан Ромцьо. Може, то взагалі брати-близнюки, – тоді й проблєм нема.
Та все ж мене мучить одна думка: ким був пан Ромцьо до того, як посів місце пана Стефця?

Свято Валєнтина

Шо вам сказати? Цілюватися я люблю. Щоправда, на найдовший поцілунок не претендую, бо скоро хмелію.
Цьогорічного Валентина я святкував у новій цукерні на Староєврейській, 3 з високопосадовими особами, котрі  просили їх не називати. Нє – то нє. Але мушу визнати, що там душе смачні тістечка зі старими львівськими назвами: струдлі, прецлі, яблука у шляфрочках, марципани та інші смаколики. А до того всього лунає така мила моєму серцю музика з часів бабці Австрії. Навіть “Віденська” може сховатися.

ХА-ХА!
Оголошення

Молода людина шукає жінку, друга, співбесідника і коханку в одній особі. Якщо прийдуть усі четверо, буду тільки радий.
***
Ворожу на ковбасі та горілці замовника. Дзвонити три рази по ринві до 7-ї години вечора. Приймаються колективні замовлення.
***
Поздоровлення. Братва з Привокзальної чіста паздравляє общакову біксу Люсю Тапчанку. Ми тут в натурє пробили, шо єсть такой празнік День Валентіна, в каторий всі канкрєтні пацани поздравляють ніштякових тьолок... Желаєм тобі, Люська, всєгда бути такою прікольною біксою, всігда вспівати всіх нас обслужити і шоб всігда ето було кльово і недорого. Карочє, шоб ти була здорова і не залітала, а ми разом з тобою.
***
Професора Грицаківського з Зооветеринарної академії щиро вітає його студентка Оксана. Став залік, пупсику! У нас хлопчик.
***
Мишка з Почаєва цілує свого Слоника з Дубна у хвостик. Пам’ятаю, люблю, збираю гроші на аборт.