BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 29 (473), середа
16 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Ющенко як рятiвник українського спорту
    • ІРА залишає переговори
    • кібер війни
    • Більше місцевого самоврядування
    • Відродження націонал-комунізму в Україні: Хто за цим стоїть?
    • “Озброєний і дуже небезпечний”: Міліція, здається, шукає свого майора
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Відкрито Краковецький автопорт
    • Львів започатковує освітню реформу
    • “Афганці” вимагають збереження пільг
    • Рейтинг згадуваності
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Представлення книги Рене Жерара
    • “Дорога” допоможе звільнитись від узалежнень
    • Міністр пообіцяв розібратися
    • Відновимо квітковий годинник
    • Невже справжній Тулуз-Лотрек?
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Більше місцевого самоврядування (Закінчення)
    • Борці з “душманами” отримали по заслугах
    • Жиріновський хоче українську землю
    • Гра у демократію коштує чимало
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Ющенко в Лондоні представляв реструктуризацію
    • ОПЕК – справа тонка
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • “Талібан” закликав доджихаду проти Росії
    • Вибух на Тяньаньминь
    • Король проти шаріату
    • ХДС оштрафовано на 41 мільйон марок
    • Компенсації за отруєння Тиси не буде
  7. ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ
    • Віктор Ющенко
  8. ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ
    • Віктор Ющенко (Закінчення)
  9. АРТ-ПОСТУП
    • Культурна ситуація Львова не потребує Митця
    • Рокер Калич і всі його плюси
    • СЦЕНА
  10. МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
    • NEWS
    • Корпус миттєвої реакції
    • Ні – страховій медицині!
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Естонцi подарували нам надiю на Олiмпiаду
    • Ющенко як рятiвник українського спорту
    • Складали iспит, а склали зброю
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Кілька кулінарних рецептів
    • Гороскоп
pp_29_8  
ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ
СТОРІНКА 8
№ 29 (473), середа 16 лютого 2000 року

Кость БОНДАРЕНКО,
Центр політичних досліджень “Нова хвиля”

фігура

Віктор Ющенко
Закінчення, початок – на стор. 7

Після загибелі Вадима Гетьмана Віктор Ющенко дещо розгубився. Треба було діяти самотужки, збирати уламки команди, готуватися до атак ворогів і суперників. Одного з найнебезпечніших ударів можна було сподіватися з боку оточення Президента, адже Леонід Кучма досить ревниво ставиться до ймовірних конкурентів.
Другим шоком для Ющенка стала загибель в автомобільній катастрофі голови Ощадного банку України Олександра Веселовського – ще одного представника команди Гетьмана.

Третім потрясінням для Національного банку та Віктора Ющенка була криза українського фінансової системи в серпні-вересні 1998 року. Спочатку Ющенко розгубився. Він почав діяти нервово, непослідовно, навіть істерично, намагаючись спочатку спрямувати гривню вслід за російським рублем, але потім зупинився і визнав помилковість такого рішення.

Financial Times у вересні 1998 року написали про загрозу фінансового краху, що нависла над Україною. Щоправда, при цьому наголошували, що відповідальність за цей крах мають нести не лише уряд і Нацбанк України, але й Міжнародний валютний фонд. Світовий банк вустами одного зі своїх керівників Поля Сигельбаума заявив, що в Україні криза затягнеться, бо вихід лише один – реформи, а український уряд їх не проводить. Віктор Ющенко заговорив про необхідність глибинного реформування української економіки. Але це – в перспективі. Наразі ж долар було загнано у вузький гривневий коридор, нехай штучний, але потрібний на той час. Цей надзвичайний захід не сприяв популярності української валюти за кордоном, але дав чудовий психологічний ефект: на тлі російської кризи девальвація гривні в Україні виглядала невинною забавкою фінансистів.

Ющенко у дні кризи мобілізував усі сили Нацбанку. Практично було введено ненормований робочий день. Майже всі працівники Нацбанку діяли в посиленому режимі, в умовах, близьких до бойових, до 2-ї години ночі. У жовтні можна було впевнено сказати: удар кризи Україна витримала. Нехай і з втратами, та вистояла.
Коли деякі економісти з оточення Президента почали говорити про необхідність емісії, яка дозволила би вирішити питання знецінених заборгованостей із зарплат, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат, Ющенко заявив: “Ні, персонально емісію я не проводитиму. Бо це злочин. Це злочин, який тягне за собою великий гріх, за який професійно буде соромно відповідати... Я глибоко переконаний, що нині в нас немає політичної сили, яка могла б узяти на себе відповідальність за політичне рішення про емісію. Казки про те, що емісія за певних обставин точково, адресно, контрольовано, обмежено, місячно чи ще якось принесе хороший подарунок, я думаю, ні бізнес, ні політичні кола не сприймуть”. Ющенко і надалі залишався переконаним монетаристом (при цьому окремі світові фінансисти трохи заздрили Ющенкові й називали його “улюбленцем Мішеля Камдесю”, знаючи про чудові особисті стосунки Ющенка та голови Міжнародного валютного фонду).

Підсумовуючи результати кризи, газета “День” писала: “Принципи монетаризму, яких дотримується створена Віктором Ющенком команда однодумців, у будь-якій іншій країні сприймалися б як єдино можлива ідеологія для центрального банку. У наших же умовах, коли виконавча й законодавча влади не можуть визначитися з курсом реформ, коли центробанк і реальний сектор працюють у різних “історичних” режимах, концепція “сильних грошей” виявляється непотрібною суспільству. Чи є вихід із нинішньої ситуації? Як довго можна суміщати несумісне – сильні гроші і слабку владу?”.

Леонід Кучма в тій ситуації не подякував Ющенкові – навпаки, він виступив із різкою критикою політики Нацбанку. В інтерв’ю агентству “Інтерфакс” Президент заявив, що “дехто хотів показати, що українська гривня стабільніша за американський долар чи японську єну”. Він назвав недалекоглядною політику Національного банку, який “підтримує валютний курс тільки за рахунок валютних резервів”, коли попит на долар значно перевищує пропозицію. Кучма виступив проти валютного коридору, закинув Нацбанку надмірну самостійність і пообіцяв підпорядкувати його Кабінету Міністрів. Відповідні служби навіть одержали вказівку детально перевірити інформацію про зловживання вищих посадових осіб НБУ. Зокрема, інформацію про будівництво в Києві спортивного комплексу з басейном, сауною, тренажерним залом для Національного банку. Журналісти були вельми подивовані: хіба такими послугами не користуються інші державні службовці? Тоді чому про них не згадують?

На початку 1999 року голова парламентської комісії Віктор Суслов надав Верховній Раді документи, які лягли в основу звинувачень Віктора Ющенка. Згідно з цими документами, в період із 12 травня 1997 року до 28 січня 1998 року Національний банк України розмістив на депозити у банку Credit Suisse First Boston Ltd. (Кіпр) валютні резерви НБУ в розмірі 580 млн. доларів. З них не повернуто 85 млн. доларів. Серед інших звинувачень комісії – перекачування валютних резервів України в московський “Національний резервний банк”, недоцільність урахування як застави облігацій державної внутрішньої позики (“газпромівок”) із погашенням у 2002-05 роках, згода на дострокове погашення одного з депозитів облігаціями внутрішньої державної позики. Ющенка звинувачували в тому, що його брат Петро став акціонером “Першого інвестиційного банку” (цей факт розцінили як початок формування в Україні фінансового угрупування на чолі з головою Нацбанку).

Віктор Ющенко відразу ж перейшов у наступ. Він заявив, що подасть у відставку, якщо у правлінні банку знайдеться бодай одна нечесна людина. “Хай члени комісії Верховної Ради самі займуть керівні пости в НБУ і діють, як хочуть”. Віктор Суслов почав виправдовуватися, мовляв, порушення були, та підпису Ющенка немає на жодному документі. Ющенко знову пішов в атаку: “Навіть якщо я не підписував документи, я несу відповідальність за дії своїх підлеглих”. З цього моменту, на думку журналіста Сергія Шевченка (“Столичные новости”), в депутатській свідомості відбувається психологічний злам на користь Ющенка. Ось як журналіст описує парламентське слухання справи Ющенка: “У цей момент я розумію, що Віктор Андрійович – невиправний ідеаліст. Уявляєте, він депутатам показував слайди з графіками та діаграмами. Один мій знайомий, котрий був присутній на засіданні, поділився враженнями: “Підлеглі Ющенка показували слайди, а народ позіхав і читав газети. І лише одна людина в кожній фракції або депутатській групі уважно стежила за тим, що відбувається, а потім жваво жестикулювала, показуючи, як потрібно голосувати. Рухівці, очевидно, розуміючи, що від них уже нічого не залежить, розважалися викрикуванням гасел”. Але жоден проект постанови, винесений на обговорення депутатів, не набрав достатньої кількості голосів. Ющенко оцінив події у парламенті так: “Відбулася серйозна розмова, але якщо ми не об’єднаємося довкола стабілізації основ фінансової системи, ця розмова може ні до чого не привести”.

Виявилося також, що самої заяви Ющенка про те, що він не балотуватиметься на посаду Президента в 1999 році, замало. У ньому все ще вбачали Президента-2004. І тому парламентські слухання відкрили обличчя справжніх замовників фарсу. Несподівано (та чи так уже і несподівано?) “вдарити” Ющенка вирішив віце-спікер Верховної Ради Віктор Медведчук. “Є достатньо підстав вважати, що діяльність Національного банку і, зокрема, його керівництво заслуговують оцінки не лише депутатської слідчої комісії, але й правоохоронних органів”, – заявив Віктор Володимирович. До речі, його також називали серед  імовірних фаворитів президентської кампанії 2004 року.

Віктор Ющенко був змушений шукати союзників в оточенні Президента. Руку допомоги простягнув Олександр Волков. Але – з певними умовами. Умови Волкова для втомленого ударами долі Ющенка були кабальними. Фактично, під вплив Волкова переходив банк “Україна” – дітище Ющенка та покійного Гетьмана. Тепер же власником цього банку ставала комерційна структура “Укррос”, яку контролював народний депутат Володимир Сацюк – особа, близька до Олександра Волкова. Інший народний депутат, Валерій Хорошковський, отримав контроль над “Укрсоцбанком”. Окрім того, Віктор Ющенко ввійшов до створеного з ініціативи Олександра Волкова Всеукраїнського благодійного фонду “Соціальний захист” і навіть погодився очолити наглядову раду Фонду. Та цей союз допоміг виграти час і ситуативно здобути перемогу над недоброзичливцями.
Близька до іншого українського “олігарха”, Віктора Пінчука (він також досить доброзичливо ставився до Ющенка), газета “Факты” вважає: причиною парламентських слухань стало те, що “НБУ “закрутив гайки” політичним силам, які мають свої інтереси у фінансовій сфері, чим і накликав на себе немилість. Адже не секрет, що фракція ПЗУ просто перенасичена банкірами, та і заява віце-спікера Віктора Медведчука... наводить на деякі роздуми. А якщо пригадати, що саме СДПУ(о) ініціювала створення вже згаданої комісії, то висновки напрошуються самі.

Крапку в “розборках” поставив Президент: “Стабільність Національного банку України означає стабільність усієї фінансової системи держави”, – заявив він в одному з інтерв’ю у квітні 1999 року. Оцінивши роботу Нацбанку як “зважену”, Леонід Кучма не виключив, що “вона, можливо, потребує якихось уточнень”.
В Україні розгорталася президентська кампанія, і Леонідові Кучмі був не на руку конфлікт у його оточенні.
Ющенко надалі займався фінансовою сферою. У березні-квітні він провів ряд заходів, спрямованих на подальшу лібералізацію економіки. Через півроку ці заходи дозволили ліквідувати валютний коридор... Що ж до виборчої кампанії, то Віктор Ющенко в інтерв’ю “Деловой неделе” сказав: “Для Нацбанку важливо вижити в цей період. Ми будемо максимально прагматичні й усунемося від усіх дискусій. Мені хотілося би вірити, що ми живемо в державі доволі цивілізованій, де зміна персоналій не призводить до зміни фундаментальних устоїв. Я думаю, що всі ті сили, які будуть боротися за владу цього року, досить мудрі, щоби не здійснити чогось такого, що порушило б або поставило під сумнів фінансову стабільність. Це те, чого очікує Національний банк від учасників політичного процесу”.

Вага Віктора Ющенка в економічній і політичній розкладці України зросла так, що сама лише чутка про його відставку з посади голови Нацбанку на початку листопада 1999 року примусила долар шалено “стрибнути”: іноземна валюта повернулась у попереднє русло тільки після спростування цих чуток.

Після президентських виборів і перемоги Леоніда Кучми заговорили про можливість призначення Віктора Ющенка на посаду прем’єр-міністра. Перша про це заявила лідер фракції “Батьківщина” Юлія Тимошенко. Після того, як 14 грудня 1999 року Верховна Рада не проголосувала за кандидатуру Валерія Пустовойтенка, Леонід Кучма на зустрічі з фракцією КПУ назвав ім’я наступного свого висуванця – Віктора Ющенка. Для багатьох це стало сенсацією. Найактивніше кандидатуру Ющенка відстоював віце-прем’єр Сергій Тигипко, – попри те, що його ім’я також називали серед імовірних претендентів на посаду прем’єра. Група народних депутатів, опозиційних до нинішнього режиму (С.Головатий, Т.Стецьків, І.Коліушко, І.Квятковський та ін.) заявила про необхідність солідарної відповідальності уряду та парламенту за стан справ у державі й погодилась активно співпрацювати з урядом – за умови, що його очолюватиме Віктор Ющенко. Партія “Реформи і порядок”, інші центристські партії рішуче висловилися за Ющенка. Волковська партія “Демократичний союз” і тимошенківська “Батьківщина” на своїх з’їздах прийняли окремі резолюції на підтримку Ющенка.

Скептики прогнозували, що Ющенко не подолає бар’єр депутатської довіри – 226 голосів. На заваді, мовляв, стане той же Віктор Медведчук, який досить обережно (а іноді й відверто негативно) висловлювався про Ющенка як про можливого прем’єра. Не проголосують комуністи, прогресивні соціалісти, соціалісти звичайні, “Громада”. Зрештою, на заваді могли стати й “олігархи”, адже Віктор Ющенко в інтерв’ю програмі “Сім днів” заявив, що не збирається розраховуватися за депутатські голоси різними привілеями та матеріальними об’єктами.

Голосування 22 грудня перевершило всі сподівання. Ющенко став восьмим за рахунком прем’єр-міністром незалежної України. “Зеркало недели”, оцінюючи велетенську роботу, яку належить здійснити Ющенкові, пише, що “він повинен буде вмовити парламент прийняти бюджет, який зможе налякати навіть в. о. міністра фінансів Ігоря Мітюкова. Він повинен провести адміністративну реформу, яка забезпечить йому чимало ворогів серед вищих чиновників. Він має ввести продаж землі, через що його проклинатимуть односельці, і обанкротити не один завод чи копальню, після чого до колгоспників приєднаються машинобудівники, гірники та металурги”. Але саме через такі непопулярні заходи провели свої держави економісти-реформатори в Польщі, Чехії, Балтії, навіть у Росії.

Відразу ж після обрання Віктора Ющенка було накреслено програми виходу з кризи: тактичну (“100 днів”) і стратегічну (“1000 днів”). Газета “Експрес” пише, що “сама програма полягає у виведенні грошей з тіньового обігу та у прискореній приватизації. Ні слова про підвищення зарплат, ні слова про сприяння “найпріоритетнішим” підприємствам. Це означає, що настала пора справжніх, часом жорстоких реформ. Українці до них явно не готові, і залишається хіба що сподіватися, що у Ющенка вистачить хитрості зробити все швидко, щоб ніхто не встиг злякатись”.

Цікавим моментом є те, що Ющенко запропонував програму оздоровлення української економіки під назвою “1000 днів”. Тобто для її повноцінного втілення Вікторові Андрійовичу потрібне прем’єрське крісло принаймні на три роки. Це більш реалістично, ніж обіцянка попереднього прем’єра Валерія Пустовойтенка протриматись у кріслі десять років. А з іншого боку, аналітики прогнозують настання в Україні епохи “швидких прем’єрів”, і цілком можливо, що вже наступного року постане питання про новий уряд – за аналогією до російських подій.
Ще одним вартим уваги моментом є те, що на посаду голови НБУ Ющенко запропонував давнього соратника Володимира Стельмаха. До влади прийшов “клан” Гетьмана: його друзі й учні. “Клан”, який має виразно українське економічне опертя і виразно українське економічне обличчя. “Клан”, який уже заявив про себе конкретними справами і який не вдалося залякати чи поставити на коліна, який відзначається високим професіоналізмом і вмінням поєднувати жорсткість і компроміси.

У політичному істеблішменті України відбувається зміна поколінь. І зміна ця проходить не за віковими ознаками (бо Ющенко не набагато молодший від, скажімо, Павла Лазаренка і є ровесником Віктора Медведчука), зміна відбувається за ознаками інтелектуальними, психологічними, ментальними. До влади приходять прагматики європейського зразка.

Аби лиш вони цю владу втримали і нею вдало скористалися.