BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 29 (473), середа
16 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Ющенко як рятiвник українського спорту
    • ІРА залишає переговори
    • кібер війни
    • Більше місцевого самоврядування
    • Відродження націонал-комунізму в Україні: Хто за цим стоїть?
    • “Озброєний і дуже небезпечний”: Міліція, здається, шукає свого майора
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Відкрито Краковецький автопорт
    • Львів започатковує освітню реформу
    • “Афганці” вимагають збереження пільг
    • Рейтинг згадуваності
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Представлення книги Рене Жерара
    • “Дорога” допоможе звільнитись від узалежнень
    • Міністр пообіцяв розібратися
    • Відновимо квітковий годинник
    • Невже справжній Тулуз-Лотрек?
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Більше місцевого самоврядування (Закінчення)
    • Борці з “душманами” отримали по заслугах
    • Жиріновський хоче українську землю
    • Гра у демократію коштує чимало
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Ющенко в Лондоні представляв реструктуризацію
    • ОПЕК – справа тонка
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • “Талібан” закликав доджихаду проти Росії
    • Вибух на Тяньаньминь
    • Король проти шаріату
    • ХДС оштрафовано на 41 мільйон марок
    • Компенсації за отруєння Тиси не буде
  7. ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ
    • Віктор Ющенко
  8. ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ
    • Віктор Ющенко (Закінчення)
  9. АРТ-ПОСТУП
    • Культурна ситуація Львова не потребує Митця
    • Рокер Калич і всі його плюси
    • СЦЕНА
  10. МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
    • NEWS
    • Корпус миттєвої реакції
    • Ні – страховій медицині!
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Естонцi подарували нам надiю на Олiмпiаду
    • Ющенко як рятiвник українського спорту
    • Складали iспит, а склали зброю
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Кілька кулінарних рецептів
    • Гороскоп
pp_29_7  
ШАХІВНИЦЯ ПОСТУПУ
СТОРІНКА 7
№ 29 (473), середа 16 лютого 2000 року

Кость БОНДАРЕНКО,
Центр політичних досліджень “Нова хвиля”

фігура

Віктор Ющенко

Представник молодшої генерації українських політиків, Віктор Андрійович Ющенко для багатьох залишається людиною-загадкою, всуціль складеною з суперечностей. Єгор Соболєв у “Зеркале недели” так охарактеризував Ющенка: “Він яскравий приклад “американської мрії”, створеної в Україні. Хлопець із сумського села, котрий закінчив тернопільський вуз, але став першим у банку, валютні резерви якого складають понад мільярд доларів, а гривневі – невичерпні. Людина, котра носить дешеві костюми і ще дешевші краватки, та добре знайома з багатьма першими особами фінансового світу планети. Художник-аматор, із картин якого сміються журналісти, але підписи якого коштують сотні тисяч найбільшим місцевим банкам”.

За останні роки преса витворила з Віктора Ющенка такого собі кумира. На нього сподіваються. На його слова чекають. Він став своєрідною “українською маркою” перед світовою спільнотою, і коли нам говорять: “Українська криза зайшла так далеко, що ми не бачимо перспектив розвитку вашої держави”, – майже незмінним аргументом наших співвітчизників є: “А зате ми ще маємо Ющенка”. Часто ставлення до Ющенка було перебільшене. Він робив помилки, та ці помилки або не помічали, або легко пробачали. Ющенко – чи не єдина особа в українському політичному істеблішменті, яка, фактично, опинилася поза критикою. Декілька торішніх скандалів довкола його імені, що вихлюпнулися на сторінки преси, не досягли мети. Його опоненти поступово змирилися з поразкою...

22 грудня 1999 року 296 народних депутатів вирішили довірити уряд саме Вікторові Ющенку. За нього голосували навіть представники лівих, – голосували, знаючи, що він правий за переконаннями, і головне його завдання – реформи в економіці й у політичному житті України. Ті реформи, проти яких відверто виступають ліві і яких побоюються олігархічні кола... Реформи, які так потрібні Україні...

Віктор Андрійович Ющенко народився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка Недригайлівського району Сумської області. Його батько був фронтовик, пройшов німецькі концтабори, був поранений. Після війни Андрій Андрійович Ющенко викладав у сільській школі англійську мову. Мати, Варвара Тимофіївна, також викладала у школі – фізику та математику. Нині їй 82 роки. Андрій Андрійович помер у 1992 році. Старший брат Віктора Петро нині живе і працює в Харкові.

Проте формування світогляду Віктора Ющенка відбулося не на рідній Сумщині, а на Тернопіллі. У 1970 році він вступив до Тернопільського фінансово-економічного інституту на спеціальність “Бухгалтерський облік у сільському господарстві”. Як згадує мати Віктора, “коли закінчував школу і потрібно було з вибором визначитися, батько рішуче сказав: “Інженерів у нас вистачає, підеш на економічний!”... Віктор запротестував: “Я молодий, здоровий, і що – обліковцем буду штани протирати?”. Але батько наполіг: “Якщо не в нас у колгоспі будеш працювати, то де-небудь у районі чи в обласному центрі – все до нас ближче”.

Однокурсниця Ющенка Марія Кулаєць розповідала, що Віктор був єдиний “східняк” у їхній групі “БС-1”. Йому було далеко їздити на рідну Сумщину, і тому він часто залишався на свята в однокурсників у галицьких селах. Згодом Віктор Андрійович зізнався, що саме Тернопільщина дала йому змогу по-справжньому почутися українцем. У студентські часи він захопився альпінізмом (навіть підробляв інструктором туристичного табору “Тернопіль-Карпати” в Рахові), малюванням і фотографією.

Після закінчення вузу Віктор працював заступником головного бухгалтера колгоспу в селі Яровому Косівського району Івано-Франківської області. Звідси Віктора Ющенка у жовтні 1975 року закликали до армії. Через рік, у листопаді 1976 року, після демобілізації з армії Ющенко повертається на рідну Сумщину і влаштовується на посаду економіста відділу Держбанку СРСР у селищі міського типу Улянівка Білопольського району. Поступово з економіста селищного типу Ющенко перетворився на економіста районного масштабу, а згодом вийшов на обласний рівень. У липні 1985 року його призначають заступником начальника управління кредитування та фінансування колгоспів, агропромислових об’єднань і міжгосподарських підприємств Сумської області. У 1986 році Ющенко переїхав на роботу до Києва – заступником начальника управління кредитування АПК в Українській республіканській конторі Держбанку СРСР. Далі – робота в Агропромбанку СРСР.

Наприкінці 70-х Віктор Ющенко одружився. У 1981 році у нього народилася донька Віталіна, в 1985 році – син Андрій. У 1999 році друга дружина, Катерина, народила Ющенкові доньку Софію. Старша донька вже заміжня. Невдовзі Віктор Ющенко має стати дідусем...

Як економіст і політик Віктор Ющенко формувався під виразним впливом Вадима Гетьмана – другого за рахунком голови Національного банку України. У 1987 році Вадим Гетьман очолив Агропромбанк і саме тоді запросив на роботу нову команду економістів. З покликаних Гетьманом до роботи в його банківській структурі варто назвати таких відомих нині економістів, як Олег Андронов, Олександр Кіреєв, Юрій Лях та Ігор Мітюков. Одним із цього ряду фахівців виявився й Віктор Ющенко, який у “гетьманському” банку очолив планово-економічне управління. У грудні 1989 року Ющенка призначають заступником голови правління банку. Наступного року українське відділення Агропромбанку СРСР перетворили на акціонерний комерційний агропромисловий банк “Україна”. Ющенко залишився заступником голови правління.

У квітні 1992 року Вадим Гетьман пропонує Вікторові Ющенку стати його першим заступником. Ющенко погоджується. У цей час Гетьман очолює НБУ, і Ющенкові доводиться керувати справами банку “Україна”. На початку 90-х років Вадим Гетьман починає формувати своєрідне фінансове угруповання – один із перших вітчизняних “кланів”, які мали вступити у боротьбу за контроль над певними сферами економіки. Розподіл сфер впливу в економіці був неминучий. Вадим Гетьман запропонував механізми цивілізованої гри при розподілі економічного “пирога” між різними фінансовими угрупованнями. Як чесна та порядна людина, відстоюючи насамперед українські інтереси, Гетьман виявився романтиком і заплатив за це не лише становищем у суспільстві, а й головою...

У січні 1993 року Вадим Гетьман подав у відставку з посади голови НБУ і зосередився на парламентській діяльності. На своє місце він запропонував саме Віктора Ющенка. Для багатьох це стало несподіванкою: Ющенко був маловідомою фігурою в українському істеблішменті, до того ж, у нас за роки радянської влади звикли до геронтократії, а Ющенкові тоді було тільки 39 років...

Ющенко повівся досить дивно. Отримавши довіру парламенту, він зосередився на вивченні макроекономіки і навіть пішов у тривалу відпустку – “за станом здоров’я”. Досі залишається загадкою: чи справді була у Віктора Андрійовича серйозна, чи він просто мусив усамітнитись, аби детально вивчити справи Національного банку. Та вже за кілька місяців народні депутати, котрі забули, як виглядав Ющенко, почали нарікати: нехай або керує Нацбанком, або йде з посади...

Віктор Ющенко з’явився з тіні й енергійно почав роботу з реформування української фінансової системи.
Насамперед він створив потужну команду фахівців-економістів, котрі стали на чолі Національного банку України. Першим заступником Ющенко призначив Володимира Стельмаха – приятеля та ровесника Вадима Гетьмана, людину, котра пропрацювала у фінансовій сфері майже три десятиліття, вихідця з тієї потужної когорти економістів, яку у брежнєвські часи почав формувати довкола Зовнішторгбанку СРСР легендарний міністр Тяжельников. Уродженець Сумщини, Володимир Стельмах був тією ланкою, яка в довгому ланцюгу людських взаємин поєднала у професійному плані Віктора Ющенка з Вадимом Гетьманом. Другим заступником став Олександр Кіреєв – молодший колега Ющенка з часів Агропромбанку та банку “Україна”. Всі сім років перебування Віктора Ющенка на посаді голови Нацбанку ці люди постійно були поруч із ним. Фактично, це була гвардія Вадима Гетьмана. Гетьман стояв дещо осторонь від офіційної політики Нацбанку, та міг суттєво впливати на його діяльність порадами.

Коли Ющенко очолив Національний банк, в Україні шаленіла криза. Друкарські верстати постійно штампували нові купюри. Девальвація карбованця була катастрофічна. Рівень середньої заробітної платні в Україні був одним із найнижчих у світі (станом на 1993 рік він складав близько $8). Ющенко запропонував Президентові Леоніду Кравчукові запровадити політику монетаризму у фінансовій сфері, що могло би суттєво вплинути на інфляційні процеси. Кравчук відмовився...

Втім, курс на монетаризм підтримав спадкоємець Кравчука Леонід Кучма. За часів нового Президента Віктор Ющенко зберіг свою посаду. Він не творив власного політичного іміджу – стояв збоку та спокійно спостерігав, як журналісти і політологи самі створюють йому політичний імідж. Він не втручався в політичні справи, та політика “крутилася” довкола нього. Він волів залишатися людиною-загадкою. Лише одного разу Віктор Ющенко висловив свої політичні симпатії і написав заяву про вступ до щойно створеної Народно-Демократичної партії. У 1996 році він став членом Політради НДП. Та вже через рік призупинив своє членство в партії, вважаючи, що керівник Нацбанку не має права займатися політикою, хоча на виборах 1998 року Народно-Демократична партія активно використовувала “фактор Ющенка”, заявляючи, що “Ющенко – за НДП”. У багатьох регіонах такі заяви спрацьовували позитивно.

У 1994-95 роках ситуація у фінансовій сфері почала стабілізуватися. Завдяки монетаристській політиці Нацбанку, підкріпленій діями окремих членів уряду (В.Пинзеник, І.Мітюков, С.Тигипко), Україна “дозріла” до введення власної національної валюти. У вересні 1996 року Ющенко “благословив” впровадження гривні. Протягом двох років гривня була доволі стабільною грошовою одиницею. Ющенко повернув українцям віру в можливість стабільної економіки.

Коли в 1997 році закінчився термін повноважень Віктора Ющенка як голови Нацбанку, Президентові підготували досьє на чотирьох потенційних керівників НБУ. Перше – на самого Ющенка. Решта – на віце-прем’єра Сергія Тигипка, голову комісії Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності Віктора Суслова та голову правління Укрексімбанку Олександра Сорокіна. Віктор Ющенко, перебуваючи з візитом у Японії, дізнався, що вибір Президента знову впав на нього. На користь Ющенка спрацювали підтримка міжнародних фінансових кіл і позитивний імідж усередині України. На перешкоді не стало навіть те, що головний банкір незадовго до повторного висунення на посаду посварився з прем’єром Павлом Лазаренком: конфлікт полягав у діаметрально протилежних підходах до питань облігацій внутрішньої позики та векселів. Згодом час засвідчить правоту Ющенка: саме ОВДП стали однією з головних причин обвалу гривні в серпні 1998 року. Неконтрольований прихід нерезидентів у 1996 році на внутрішній ринок державних позик згодом обернувся для Нацбанка втратою третини валютних резервів.

Зрештою, навіть Лазаренко мусив визнати Віктора Ющенка “фахівцем на своєму місці” й заявити, що “його призначення буде однозначно підтримане урядом, незважаючи на наявність робочих питань, які, не виключено, виникатимуть і в майбутньому”.

Не всі дії Ющенка на посаді голови Нацбанку в цей час можна вважати безпомилковими. Скажімо, під тиском голови НБУ для обслуговування внутрішніх позик курс гривні штучно укріплювали протягом усього 1997 року, що болісно позначилося на експорті і призвело до дисбалансу товаропотоків на користь імпорту. Встановлений Ющенком 17%-й норматив резервування не лише не зміг забезпечити стабільність курсу гривні, а й суттєво скоротив прибутковість банківського бізнесу. Але таких помилок було не багато. Низький “коефіцієнт помильності” сприяв тому, що для багатьох Віктор Ющенко перетворився на “непомильного” економіста. Він навчив державу не друкувати гроші надаремно і зупинив гіперінфляцію. Він побудував валютний ринок, що обслуговує зовнішню торгівлю. З його благословення в державі виникли кілька десятків перспективних банків. Завдяки його діяльності Україна не мала жодної банківської кризи. Єгор Соболєв у “Зеркале недели” іронічно зазначає: “Можливо, в лондонському Сіті немало людей заткнуть за пояс Ющенка за рівнем банківського професіоналізму, та для Києва, де навіть немає фінансового центру, він свої гроші відпрацьовує”.

У квітні 1998 року сталася трагедія: невідомий убивця застрелив Вадима Гетьмана. Загибель Гетьмана викликала чимало чуток і версій. Зрозуміло було одне: Гетьман і його команда (до якої належав Ющенко) створили потужний економічний “клан”, і комусь цей “клан” заважав. Гетьман і Ющенко отримали контроль не лише за фінансовою системою України, а і (певним чином) за транзитними фінансовими потоками. У них у запасі були довіра народу та позитивний імідж реформаторів. З таким стартовим капіталом можна було думати і про штурм найвищих піків влади. Про Ющенка все частіше починають говорити як про майбутнього Президента України.