BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 28 (472), вівторок
15 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Вимагаємо вважати монополістом!
    • Угорці люблять Гайдера
    • Викрито суперхакера?
    • Тортом на прощання
    • що робити з сиховом
    • Financial Times втретє звинуватив Україну
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Ндп обіцяє опікуватись аграріями
    • Плющ керує конструктивним парламентом
    • Вигідно красти паркани
    • УНА-УНСО змінює назву
    • Дурдинець обіцяє дати воду
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Проблеми Франківського району
    • Реформи в паливній енергетиці
    • Вимагаємо вважати монополістом! (Закінчення)
    • Добрий консул – багатий консул
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Мовна гра в одні ворота
    • Бюджет чекає на четвер
    • Екс-канівець Олійник заявляє про спробу замаху
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • Financial Times втретє звинуватив Україну (Закінчення)
    • Тортом на прощання
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Тису вбили. Дунаю ніби пощастило
    • Бійня в Митровиці
    • Космічний корабель знайшов кохання
    • Угорці люблять Гайдера
    • Чеченці зламали російський сайт
  7. ПОСТУП У КАРПАТИ
    • Карпатський Єврореґіон: Сім років з дня створення
  8. АРТ-ПОСТУП
    • АРТ-НОВИНИ
    • Автопортрети Птахи
    • Гальо, гальо! То гараж?!
    • архітектура
  9. СОЦІАЛЬНИЙ ПОСТУП
    • Чекаючи на 2013 рік
  10. ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
    • ЕВРИКА
    • Нова галузь науки
    • Теорія облудної свободи
    • СВІТОБАЙТ
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • Марiуполь “усунули”. Хто наступний?
    • Єдина українська медаль у Відні
    • Пальюка Шевченкові – не завада
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Поцілунок, який тривав цілий день
    • ГОРОСКОП
pp_28_9  
СОЦІАЛЬНИЙ ПОСТУП
СТОРІНКА 9
№ 28 (472), вівторок 15 лютого 2000 року

Олег Миколайчук (Національна програма ринкових реформ, Київ) займається соціальними проблемами, зокрема питанням пенсійної реформи. Дещо з його висновків (а відтак і рекомендацій), зроблених після відрядження до Польщі, багатьом може видатися неприйнятним.
Але кожен має право на свою позицію

Чекаючи на 2013 рік

Олег МИКОЛАЙЧУК, Варшава-Київ

ПЕНСІЇ

Започаткувавши пенсійну реформу, поляки намагаються уникнути неприємностей при першій (у новому тисячолітті) зустрічі з “чортовою дюжиною”. Прогнозованих неприємностей.

Адже, за підрахунками фахівців, у 2013 році чинна пенсійна система вже не буде спроможна на сьогоднішньому рівні обслуговувати пенсіонерів. І не через економічні негаразди (на відміну від України, у Польщі вже декілька років спостерігається приріст ВВП на душу населення), а з причини демографічної кризи, яка насувається на всю Європу. Зараз у Польщі проживають 38 млн. громадян, із яких 7,5 млн. – пенсіонери. Чоловіки виходять на пенсію в 65 років, жінки – в 60. Середній показник тривалості життя чоловіків – 67 років, жінок – 73.

У Польщі закон про пенсійну реформу набув чинності 1997 року. Згідно з ним, було створено трирівневу систему пенсійного забезпечення. Вона розподіляє пенсійні внески між урядовою схемою пенсійного забезпечення (І рівень), що діє під керівництвом ZUS (Управління соціального забезпечення), та неурядовою, яку здійснюють приватні пенсійні фонди (ІІ рівень), – останні почали отримувати внески у квітні 1999 року.

До пенсійної реформи країна готувалася 7 років, вивчаючи та обговорюючи широким загалом різні моделі пенсійного забезпечення на кшталт чилійської, шведської, німецької тощо. Хоча Польща і не стала винаходити якісь принципово нові моделі, проте пішла шляхом, що відповідав її специфічним економічним і соціальним реаліям на час початку реформування.

До початку реформування пенсійного забезпечення у країні діяла добре знайома українцям солідарна пенсійна система (І рівень). За цією системою, найнижча польська пенсія дорівнює 100 умовним одиницям, а середня пенсія становить 200 у. о. Такий розмір пенсій утримуватиметься для нинішніх пенсіонерів і надалі. Та, за словами заступника директора ZUS Адама Капіци, пенсійна реформа в Польщі визріла не тільки через демографічну кризу, а перш за все через появу  розбіжностей інтересів між тими, хто отримує пенсії, і тими, хто сплачує внески. Проте кожна така реформа розрахована на молоде покоління, яке, як ніхто, мусить дбати про свої інтереси.

Реформування
солідарної системи

Перший етап пенсійної реформи – вдосконалення чинної солідарної системи. Для цього протягом лише одного року ввели персоніфікований облік – аби узалежнити диференціацію розмірів пенсій від розмірів трудового внеску. Проте цій новації передувало тривале запровадження як навчальної програми для осіб, котрі займаються втіленням пенсійної реформи, так і освітніх програм для широкого загалу. До того ж, було створено потужну інформаційну систему, на що поляки не пошкодували значних коштів.

Завдяки масштабній освітній роботі громадяни знали, що за солідарною системою обов’язково отримуватимуть пенсії нинішні пенсіонери й ті, хто на початку реформи проминув віковий бар’єр 50 років. Але і тут є новації. Якщо раніше сума пенсії нараховувалася на вибір за десятьма з останніх 20 років трудового стажу, то відтепер можна вибрати 20 років із усього терміну трудового стажу, з яких і обчислюватиметься сума пенсії. До того ж, пенсіонери, котрі отримують пенсію за старою системою нарахування, теж мають право перерахувати собі пенсію за новою системою обчислення, якщо вони не задоволені розміром уже встановленої до цього пенсії.

ІІ рівень
пенсійного страхування

Цей рівень обов’язковий для працівників, молодших за 30 років. Працівники віком від 30 до 50 років, котрі до грудня 1999 року не задекларували свого переходу на нову систему, стають учасниками системи І рівня. Виняток – безробітні, для котрих право вибору продовжено ще на пів року. Очікували, що правом вибору скористаються близько 6 млн. осіб, але вже восени 1999 року понад 9 млн. трудівників обрали систему ІІ рівня, що свідчить про невдоволення населення І рівнем пенсійної системи.

Якщо учасники І рівня (солідарного) сплачують на пенсійне страхування 45% свого заробітку, то платники ІІ рівня віддають від своєї платні до солідарної системи 38%, а 7% – до приватного пенсійного фонду, який вони самі створюють. Внески до І та ІІ рівнів звільняються від оподаткування. Інвестиційний прибуток пенсійного фонду також не оподатковується. Проте з одержаних пенсій громадян стягають прибутковий податок.
Для реалізації системи ІІ рівня в Польщі створили 21 приватний пенсійний фонд. П’ять із них уже контролюють 80% ринку і, згідно з прогнозами, неподільно пануватимуть на ньому в майбутньому. Серед найпотужніших пенсійних фондів є як із суто іноземним установчим капіталом, так і з виключно вітчизняним. Пенсійним фондам дозволено інвестувати за кордон не більше ніж 5% своїх коштів.

Коли працівник вирішив змінити пенсійний фонд, до якого сплачує внески, він має заплатити фонду 500 у. о. “відступних”. Якщо платник внесків до пенсійного фонду передчасно пішов із життя, то після його умовного виходу на пенсію належні померлому гроші отримає його спадкоємець. Проте і досі не врегульовано питання, який має бути термін сплати цих грошей і яка в таких випадках виплачуватиметься сума. Так само ніхто досі не може сказати достеменно, якими коштами після обов’язкової сплати в недержавні пенсійні фонди володітиме пенсіонер на час виходу на пенсію в 65 років.

Одне з найважливіших питань – безпека коштів, вкладених до приватних пенсійних фондів. І хоч усім добре відомо, що найкраща ґарантія цього в умовах ринкових відносин – диверсифікація вкладених коштів, проте всі пенсійні фонди зобов’язані інвестувати їх під суворим наглядом держави. До того ж, кошти пенсійних фондів зберігаються в незалежному банку-депозитарії. Останній повинен мати власні активи, не менші за 100 млн.
ЕКЮ, що також є ґарантією для вкладених до фонду коштів.

– Наша управа наклала вже доволі велику кількість штрафів на пенсійні фонди, – говорить прес-секретар служби нагляду за пенсійними фондами Себастьян Богемський. – Здебільшого їх карали за потурання фальсифікаціям умов вступу до фондів, а також за порушення при інвестуванні коштів. Утім, більшість порушень ми пояснюємо частковою відсутністю досвіду та новизною цієї справи. Загалом, поляки вірять в успіх реформи. І додатковою запорукою її успіху має стати державний 10-мільярдний доларовий резерв, передбачений “про всяк випадок”.

ІІІ рівень
пенсійного страхування

Якщо громадянин Польщі вважає, що належні йому виплати з І та ІІ рівнів будуть надто низькі, він може зробити додаткові заощадження в інвестиційних фондах і страхових товариствах. Окрім того, він може взяти участь у пенсійних програмах, організованих працедавцями. Це і є ІІІ рівень пенсійної системи. Частково він уже існує. Податковий механізм на цьому рівні обернений тому, що діє на ІІ рівні: внески оподатковуються прибутковим податком, тоді як пенсійні виплати і прибуток від інвестицій не оподатковуються. Найпопулярніші на цьому рівні галузеві пенсійні фонди, та вони наразі не отримали такого розвитку, як пенсійні фонди обов’язкового недержавного пенсійного страхування.

Три дні без пенсій

Схожість між польськими й українськими пенсіонерами полягає в тому, що й ті, й інші рідко отримують пенсії у призначений термін. Але на цьому вся схожість і закінчується. Бо так уже у поляків повелося, що тамтешні пенсіонери постійно отримували свою пенсію на деякий час раніше за призначений термін. Тому можна тільки уявити собі шоковий стан країни, коли вона дізналася, що певна частина пенсіонерів отримала пенсії на три дні пізніше за встановлений термін. Відразу спалахнув нечуваний скандал, унаслідок якого позбулися посад директор ZUS Станіслав Альот і деякі інші “натхненники” пенсійної реформи.

Хоча надто великої їхньої провини в тому, що сталося, не було. Під час переходу на трирівневу систему сплати пенсійних внесків було домовлено, що спершу всі кошти надходитимуть до ZUS, а вже потім частину перераховуватимуть до недержавних пенсійних фондів. Але для сплати за новою схемою потрібно було опанувати і нову систему звітності, яку роботодавці подавали зі значними помилками. Як наслідок кошти затримувалися на шляху до кінцевого призначення. До того ж, ZUS не мав персоніфікованої звітності, які внески і за якого працівника надходять, а також не мав процедур для перевірки, які саме суми і за яких працівників мають сплачувати роботодавці. Важливу роль тут відіграв брак відповідних інформаційних технологій і досвіду роботи з ними, що заважало, зокрема, координації надходженню щомісячних пенсійних внесків на персоніфіковані рахунки. Хоч (і це ще раз слід підкреслити) перед початком реформування була проведена масштабна освітня робота, а велика інформаційна мережа ZUS визнана однією з найпотужніших у Європі.
Цей випадок зайвий раз свідчить, що навіть за найкращої підготовки при переході на нову модель пенсійного забезпечення можуть виникнути непередбачені труднощі, які можна подолати в “пожежному” варіанті лише за наявності сильних економічних позицій держави. Тому коли за “пожежних” обставин ZUS довелося шукати кошти на покриття дефіциту бюджету фінансових надходжень до солідарної системи, які спершу планували отримати від приватизації, то виручила держава, позичивши кошти під символічні відсотки. У польській державі такі кошти знайшлися.

Відмінності між
Польщею та Україною

Відмінності полягають не лише в тому, що економіка Польщі зростає, а України – занепадає. На відміну від України, уряд Польщі мав (а для українців це був би дуже вагомий аргумент) великий кредит довіри у свого народу на проведення реформи. Щоправда, передувало такій “сміливості” й “довірливості” поляків майже семирічне обговорення різних можливих моделей пенсійної реформи, а також доступне економічне обґрунтування всіх вимог і очікуваного зиску від обраної моделі.

Для прикладу зазначимо: той, хто побував восени в Польщі, не міг не помітити, що ледь не постійно на всіх телеканалах відбувалось інтенсивне обговорення моделей податкової реформи. Зараз вибрано дві запропоновані моделі. Відтак прибічники й опоненти кожної з обох моделей мають нагоду доводити широкому загалу можливі переваги своєї та прорахунки протилежної. А в цивілізованому суспільстві, як відомо, коли навіть під час суперечки нічого і не народжується, то хоча би стає зрозумілою позиція сторін. А це робить прозорими для пересічних громадян механізми будь-якої реформи.

Хоч ми і сусіди...

Побутує думка, що економічне зростання країни залежить від її географічного розташування. Наприклад, від близькості до Західної Європи: нібито є можливість більше експортувати, залучати більше іноземних інвесторів, отримувати більше допомоги тощо. Та географія вирішує далеко не все. Польська економіка зростає на 4% за рік, тоді як у сусідній Україні економіка падає зі швидкістю близько 2% на рік.

Проте Україна збирається обрати ту ж трирівневу модель пенсійної реформи, яку впроваджує у себе Польща. Тому Україні перш за все потрібно реформувати нинішню солідарну систему (І рівень). Перші кроки в цьому напрямку вже зроблено. У Львівській області проведено експеримент із уведення персоніфікованого обліку, який планують до кінця 2000 року поширити по всіх реґіонах України, завершивши в такий спосіб початковий етап пенсійної реформи.

Та фахівці одностайні в тому, що жодна пенсійна система не працюватиме ефективно без економічного зростання. А в умовах нашого спаду подальші кроки пенсійної реформи, щиро кажучи, не надто чіткі. Хоча для завершення І етапу реформування, на мою думку, обов’язково потрібно:

– звільнити Пенсійний фонд України від невластивих для нього виплат, тобто розмежувати виплати пенсійного страхування та соціальної допомоги;

– вік виходу на пенсію в Україні – чи не найнижчий у світі; тому було би доцільно не пізніше як 2000 року поступово починати збільшувати пенсійний вік на 3 чи 6 місяців щороку. Варто зважити на те, що у зв’язку з демографічною кризою дієві результати може дати встановлення рівного пенсійного віку для чоловіків і жінок – 65 років;

– треба ліквідувати систему пільг, адже Україна є одним із лідерів серед країн колишнього Союзу і щодо кількості пенсіонерів-пільговиків, котрі пішли на пенсію на 5-20 років раніше за загальновстановлений термін і складають уже 2-мільйонну групу населення.

Вирішуючи ці головні питання, необхідно водночас узятися до розробки навчальної програми для осіб, котрі будуть впроваджувати пенсійну реформу. Адже з завершенням першого та початком другого етапів реформи конче потрібна буде нова формація фахівців, яка змогла би на безпечному рівні запровадити ІІ рівень обов’язкового пенсійного страхування. Якщо до того часу, звичайно, намітяться позитивні зрушення в економіці України.


 

тара - новости производства