UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT LvivArt.com

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 28 (472), вівторок 15 лютого 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Вимагаємо вважати монополістом! Угорці люблять Гайдера Викрито суперхакера? Тортом на прощання що робити з сиховом Financial Times втретє звинуватив Україну ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів Ндп обіцяє опікуватись аграріями Плющ керує конструктивним парламентом Вигідно красти паркани УНА-УНСО змінює назву Дурдинець обіцяє дати воду НАША СТОЛИЦЯ Проблеми Франківського району Реформи в паливній енергетиці Вимагаємо вважати монополістом! (Закінчення) Добрий консул – багатий консул архіваріус: Про що писали газети... ПОСТУП З КРАЮ краєвид Мовна гра в одні ворота Бюджет чекає на четвер Екс-канівець Олійник заявляє про спробу замаху ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край Financial Times втретє звинуватив Україну (Закінчення) Тортом на прощання СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Тису вбили. Дунаю ніби пощастило Бійня в Митровиці Космічний корабель знайшов кохання Угорці люблять Гайдера Чеченці зламали російський сайт ПОСТУП У КАРПАТИ Карпатський Єврореґіон: Сім років з дня створення АРТ-ПОСТУП АРТ-НОВИНИ Автопортрети Птахи Гальо, гальо! То гараж?! архітектура СОЦІАЛЬНИЙ ПОСТУП Чекаючи на 2013 рік ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ ЕВРИКА Нова галузь науки Теорія облудної свободи СВІТОБАЙТ СПОРТ-ПОСТУП Марiуполь “усунули”. Хто наступний? Єдина українська медаль у Відні Пальюка Шевченкові – не завада СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР Поцілунок, який тривав цілий день ГОРОСКОП

 

ПОСТУП У КАРПАТИ

СТОРІНКА 7

№ 28 (472), вівторок 15 лютого 2000 року

Карпатський Єврореґіон
Сім років з дня створення
Северина КЛИМЕНКО

Сім років тому (14 лютого 1993 року) в Центральній Європі виникла нова структура – Карпатський Єврореґіон.

Бурхливі події початку 90-х спричинили пожвавлення давніх історичних зв’язків між прикордонними територіями країн Карпатського реґіону (до речі, всі ці території – без винятку – колись входили до давньої Австро-Угорщини). Після падіння комуністичних режимів зникли (принаймні тоді так здавалося) “залізні завіси”, які перед тим відділяли більш “ліберальні” Польщу й Угорщину з одного боку від більш “ортодоксальних” СРСР, Румунії та Чехо-Словаччини з іншого. А в цей час у Європі набували популярності єврореґіони – специфічна форма співпраці органів самоврядування сусідніх країн...

Після кількамісячної підготовчої роботи у лютому 1993 року в Дебрецені представники місцевих влад прикордонних реґіонів Польщі, Словаччини, Угорщини й України підписали угоду про створення Міжнародного Союзу “Карпатський Єврореґіон”. Тут же, в Дебрецені, міністри закордонних справ Польщі, України й Угорщини підписали відповідну декларацію про підтримку їх урядами цієї ініціативи як такої, що повністю відповідає інтересам країн і є важливим доповненням до зовнішньої політики на міжурядовому рівні. Повну підтримку такої співпраці задекларувала присутня на тій урочистості пані Катрін Лялюм’єр – тодішній Ґенеральний Секретар Ради Європи.

Мета і завдання

Карпатський Єврореґіон є не новим наднаціональним чи наддержавним утворенням, а структурою, що має на меті полегшення співпраці між її членами-реґіонами. Статутною метою Карпатського Єврореґіону є організація та координація спільних дій на підтримку співпраці у галузі економіки, науки, екології, культури, спорту, освіти, втілення конкретних проектів з питань транскордонної співпраці та співпраці з міжнародними організаціями й установами. Діяльність Карпатського Єврореґіону повністю відповідає принципам Загальноєвропейської конвенції про транскордонну співпрацю між спільнотами та територіальними самоврядуваннями (Конвенція №106 Ради Європи).

Територіальне розміщення

 На час виникнення Карпатського Єврореґіону у 1993 році до його складу увійшли:
– від Польщі – тодішні Кросненське та Перемишльське воєводства; – від Угорщини – округи Боршод-Абауй-Земплен (центр – місто Мішкольц), Сабольч-Сатмар-Берег (м.Ньїредьгаза), Гайду-Бігар (м.Дебрецен) та Гевеш (м.Еґер); – від Словаччини – тодішні райони Бардєйов (Бардіїв), Гуменне, Міхаловце (Михайлівці), Свіднік (Свидник), Требішов і Вранов (у дужках подані українські назви);
– від України – Закарпатська область.

Пізніше до Єврореґіону прийняли округ Сольнок (Угорщина), райони Кошіце (Кошиці) і Пряшів (Словаччина), Львівську, Івано-Франківську та Чернівецьку області (Україна). Внаслідок нового адміністративного поділу Словаччини (1996) цю країну в Єврореґіоні тепер репрезентують 12 районів, в т. ч. новоутворені – Медзилаборце (Межилаборець), Сніна (Снина), Собранце (Собранці) і Стропков (Стропків) (усі словацькі райони-члени КЄ належать до Пряшівської та Кошицької областей). У квітні 1997 року членами КЄ стали п’ять румунських округів (Сату-Маре, Марамуреш, Бігор, Салай та Ботошань). У певний момент до Єврореґіону приєдналися тодішні Ряшівське (Жешувське) і Тарнівське (Тарнувське) воєводства Польщі. Щоправда, рік тому в Польщі теж відбулась адміністративна реформа: Перемишльське, Кросненське та Ряшівське воєводства об’єднали в одне – Підкарпатське, а Тарнівське було приєднане до Малопольського і, таким чином, опинилося за межами реґіону. На сьогодні КЄ охоплює територію площею близько 141 тис. кв. км, де мешкає майже 14,8 млн. осіб.

Організаційна структура

Найвищим органом КЄ є Рада, до складу якої входять по три представники кожної з національних сторін. Рада приймає всі рішення стратегічного характеру і такі, що стосуються найважливіших справ для цілого Єврореґіону. Це відбувається на засадах одностайності.

Виконавчий директор КЄ є головною особою, відповідальною за функціонування структур Єврореґіону. Він вибирається Радою з-поміж кандидатів, визначених шляхом конкурсу. До червня 1995 р. функції виконавчого директора здійснювалися генеральним секретарем на громадських засадах.

Виконавчий директор реалізує свої завдання за допомогою секретаріату і національних представництв. Досі штаб-квартирами секретаріату були: Сянок (Сянік) (Польща, 1993), Дебрецен (Угорщина, 1994-95), Ужгород (1995-97), Кросно (Польща, 1997-99).

У складі КЄ працюють робочі комісії:
– з питань охорони довкілля та туризму (координатор – польська сторона); – з питань економічної співпраці (координатор – угорська сторона); – з питань громадської інфраструктури (координатор – українська сторона); – з питань торгівлі (координатор – румунська сторона);
– ревізійна комісія.

Фонд Карпатського Єврореґіону

Завдяки Інститутові східних і західних студій, який від самого початку підтримував діяльність КЄ, а також завдяки фінансовій підтримці фонду Карла Стюарта Мотта у кінці 1994 року було створено Фонд розвитку Карпатського реґіону, який тепер називається Карпатським Фондом. Фонд як незалежна установа зареєстрований у Словаччині, діє на території цілого Єврореґіону, забезпечуючи технічну та фінансову допомогу для неурядових організацій та органів місцевого самоврядування на території КЄ. Метою Фонду є активізація місцевої громадськості до дій на користь їх реґіонів. Іншою організацією, що займається транскордонною співпрацею, є Об’єднання університетів реґіону Карпат (ACRU), до якого входять кільканадцять вищих навчальних закладів.

Точка зору

“На превеликий жаль, не всі державні чиновники розуміють важливість єврореґіонів, реґіональної співпраці, – вважає перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Мирон Янків. – Навіть у загальнодержавній економічній політиці не завжди чітко відображається стратегія співпраці єврореґіонів, яка є в рамках міждержавної співпраці. Єврореґіони – це одна з найрозвинутіших форм співпраці у Європі. Закарпатська область була першим представником України у Карпатському Єврореґіоні, і на сьогоднішній день є об’єктивні та суб’єктивні думки щодо роботи й активності Закарпатської області. Але я вважаю, що на сьогоднішній день робота української сторони у Карпатському Єврореґіоні є незадовільною, та й решта держав, що входять до КЄ, не можуть похвалитися великими успіхами. Найбільшого розквіту КЄ досяг у період, коли його очолював виконавчий директор пан Гелінський, поляк, штаб-квартира якого знаходилась у Кросно. Але в зв’язку з тим, що відбулася ротація, штаб-квартира виконавчого директора перейшла в один із прикордонних обласних центрів Угорщини. Я переконаний, що очолювати представництва Єврореґіону на місцях повинні представники виконавчої влади. Не завжди достатньо відслідковується глибина проблеми, бо, щоби конкретно підходити до всіх питань, ними повинні займатися компетентні особи – такі, що займаються питаннями зовнішньоекономічних відносин, формування економічної та інвестиційної політики. Для чого і був створений Єврореґіон – щоби координувати роботу у всіх цих сферах: туризм, культура, наука, економіка, екологія, координація у боротьбі з надзвичайними ситуаціями та лихами. Тому, якщо з боку трьох областей, що входять до КЄ, не буде взаєморозуміння і співпраці, то українська сторона і надалі залишатиметься спостерігачем. Я вважаю, що українські області повинні скоординувати свою діяльність і виробити певну модель участі у КЄ. Але, на превеликий жаль, виникають певні ревнощі (якщо можна так сказати) у представників Закарпатської та Івано-Франківської областей до провідної ролі Львівської області в українському представництві Карпатського Єврореґіону. Закарпатська область, зокрема, має дещо застарілі погляди на проблему, і тому не вдається наразі досягнути консенсусу. Тому і далі області працюють відокремлено і не об’єднують свої зусилля”.

Проблеми та перспективи на шляху співпраці

Для поліпшення координації роботи української частини Карпатського Єврореґіону розглядається питання відкриття представництва КЄ у Львові. Крім позитивних моментів участі України у Карпатському Єврореґіоні, є й багато проблемних питань. Зокрема, нема органiзацiйно-фiнансового механiзму реалiзацiї мiжреґiональних угод. Саме лише пiдписання їх мiжреґiональними органами влади нiяк не впливає на пряму спiвпрацю мiж суб’єктами, навiть якщо вони реалiзують завдання, передбачені підписаними угодами.

Іншою проблемою є постійна реорганізація структури Карпатського Єврореґіону, неузгодженість дій національних сторін, недостатнє інформаційне забезпечення. Але навіть при сучасних темпах розвитку співпраці в рамках Карпатського Єврореґіону всі національні сторони з одного боку та КЄ як єдиний багатофункціональний організм з іншого мають неабияку користь від такої співпраці.

Активної підтримки потребує розвиток відносин з міжнародними реґіональними організаціями: Палатою реґіонів Ради Європи, Комітетом реґіонів Європейського Союзу, Асамблеєю європейських реґіонів тощо, а також співпраця Карпатського Єврореґіону з іншими єврореґіонами (наприклад, “Маас-Рейн”, “Ніса”) – щоби повною мірою використати їх організаційно-фінансові можливості, а також отримати сприяння при співпраці України з ЄС за програмами TACIS і PHARE.

Надзвичайна привабливість прикордонних реґіонів має привести до розвитку діяльності в сфері туризму. Існує необхідність у відповідному сприянні найбільших туристичних компаній, особливо тих, які бажають інвестувати у сферу туризму. Для цього представники обласної влади вживають необхідних заходів. Нещодавно було складено план із реґіональному розвитку і підписано контракт за програмою TACIS (вартість проекту – 1,5 млн. екю). Проект об’єднає Львівську, Івано-Франківську та Чернівецьку області. Захист довкілля та передбачення стихійних лих, що часто трапляються в Україні, є найважливішими проблемами наших реґіонів.
Істотними чинниками, що стримують розвиток прикордонної економічної співпраці, є наявність комплексу тарифних і нетарифних обмежень (дуже високі ставки мита на окремі групи товарів, наявність режиму квотування та ліцензування); недостатньо розвинута прикордонна та транзитна інфраструктура; ускладнені паспортно-митні процедури на існуючих прикордонних переходах.

Розвиток транскордонної співпраці повинен базуватися на продуманій і збалансованій реґіональній політиці, яка б дозволяла гнучко реагувати на зміни соціально-економічної ситуації та політико-правових умов на прикордонних територіях, виробляти диференційовані методи управління та вибіркового впливу на важелі соціально-економічного розвитку. В сучасних умовах розвиток транскордонної співпраці гальмують чинники, які можуть мати економічний, правовий, суспільний, організаційний та політичний характер.

До економічних чинників можна віднести різні рівні і характер трансформації господарства, економічних потенціалів країн, брак фінансових можливостей (у тому числі у бюджетах місцевих влад) на проведення активної політики транскордонної співпраці; відсутність банківської інфраструктури для фінансових розрахунків; брак інвестиційного забезпечення спільних проектів і обігового капіталу; недостатній рівень розвитку інфраструктури.

Правовими перешкодами є відсутність юридичних повноважень, міжнародних угод і договорів для міжнародної співпраці і законодавчо визначених норм і правил такої співпраці; неадаптованість законодавчих систем країн з обох боків кордону; нестабільність економічного законодавства і правового поля транскордонної співпраці.
До суспільних перешкод можна віднести негативний досвід історичного розвитку, психологічну неготовність населення до співпраці, різницю у менталітеті, недостатнє володіння мовами.

Перспективний розвиток транскордонної співпраці повинен передбачати:
– поступовий перехід від збутово-торговельних до виробничо-інвестиційних зовнішньоекономічних зв’язків на основі розвитку міжнародного кооперування і залучення прямих іноземних інвестицій; – входження прикордонних областей України до європейських реґіональних структур; – створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу, передусім в аграрному секторі економіки (податкова, кредитна, митна політика); – формування транскордонної банківської мережі та транскордонних торгово-промислових організацій; – пріоритетний розвиток техніко-економічних структур, що забезпечують транскордонну співпрацю (транспортні магістралі та їх обслуговування, аеропорти, вокзали, готелі, мотелі, автосервіс, заправні станції, перевалочна складська мережа, зв’язок, сфера послуг, торгівля); – інтенсифікація розвитку телекомунікаційних і комп’ютерних мереж; – прискорення створення зони вільної торгівлі між Україною та державами CEFTA (Центральноєвропейська зона вільної торгівлі) в контексті інтеграції до ЄС; – формування проблемних каталогів транскордонних реґіонів, створення з цією метою робочих комісій реґіонів; – прискорення (у зв’язку зі збільшенням транскордонних міграцій) підписання з Міжнародною організацією праці конвенцій із різних аспектів міжнародних відносин з питань праці за кордоном;

Гальмування процесів розвитку єврореґіональних структур, у яких бере участь Україна, визначає необхідність координації дій і об’єднання фінансових та матеріальних можливостей їх учасників для інтенсифікації транскордонної співпраці, приділення їм більшої уваги в індикативних реґіональних і державних планах розвитку обласних формувань, а також у прогнозах загальнонаціонального рівня.