| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ |
|
№ 28 (472), вівторок 15 лютого 2000 року
|
еврика
МОРСЬКИЙ СТАРТ. Компанія PanAmSat підписала угоду з консорціумом “Морський старт” (SeaLaunch) про запуск до 2003 року п’яти своїх супутників українським ракетами-носіями. Ця угода передбачає запуск у другому кварталі 2001 року вдосконаленого комунікаційного супутника Galaxy IIIC. У разі успішного старту PanAmSat планує запустити ще чотири супутники. Наразі з плавучої платформи Odyssey проведено два запуски: у березні та жовтні 1999 року. Черговий старт запланований на березень. У січні цього року для підготовки до майбутніх запусків консорціум провів морські випробування кораблів підтримки. Запуски за програмою “Морський старт” проводять на екваторі з точки 154 градуси західної довготи. Як носій використовують “Зеніт-3SL” – ракета українського виробництва, яка здатна вивести на геосинхронну перехідну орбіту вантаж масою до 5250 кг.
ЖИВИЙ ГЕНЕРАТОР. Мікроорганізми, що мешкають на морському дні, в найближчому
майбутньому, ймовірно, будуть забезпечувати електроенергією датчики та
гідроакустичні маяки. Можливою така система електропостачання стала завдяки
розробці Міністерства оборони США. Комахи, що живуть у морській воді, на
дні або у верхньому шарі морських осадових порід, використовують кисень
для руйнування органічної матерії, і виділяють енергію. Ті мікроорганізми,
які живуть на глибині, де немає кисню, використовують із тією ж метою інші
речовини, як-от нітрат і сульфати. Ці реакції створюють різницю електричних
потенціалів (як на різних електродах батарейки). Вчені з університету Корваліса
та Морської дослідницької лабораторії вирішили використати цей феномен
для забезпечення невичерпного джерела енергії. У лабораторії прототип пристрою
використовує негативно заряджений електрод, уміщений на глибину близько
10 см в осадові породи, а позитивний електрод розташований на поверхні.
Коли електроди сполучаються, то виробляється 0,03 Вт на квадратний метр,
чого цілком досить для невеликого світловипромінювального діода. Мікроби
працюють без утоми, забезпечуючи безперебійну роботу пристроїв. Зараз учені
працюють над збільшенням потужності “природного генератора”. Вже навесні
перші такі пристрої водолази встановлять у справжніх осадових породах дна
океану для тестування в реальних умовах.
Д.о. Свідник
| АСТРОМІНЕРАЛОГІЯ |
Відкриття, зроблене з допомогою космічної обсерваторії з дослідження інфрачервоного випромінювання (infrared space observatory – ISO), стало наріжним каменем нової галузі науки – астромінералогії. На конференції Європейського космічного агентства, що пройшла на науковій станції Віллафранка в Мадриді, це відкриття назвали астромінералогічною революцією.
Завдяки роботі інфрачервоного телескопа ISO з’ясувалося, що кристали силікатів – найпоширеніших мінералів на Землі – знайдено у великих кількостях навколо старих зірок і протопланетарних дисків, із яких потім формуються планети. Вченим давно було відомо, що силікати – одні з основних компонентів космічного пилу, та виявлення їх у кристалічній формі було сюрпризом.
До відкриття, зробленого з допомогою ISO, вчені вважали, що всі силікати, присутні в космосі, аморфні й не мають чіткої структури. Це означало, що їх практично неможливо ідентифікувати. Тепер же вчені зможуть не тільки ідентифікувати різновиди силікатів, але і виявити присутність тих або інших їх видів у різних ділянках космосу.
Кристали можуть допомогти визначити фізичні умови й історію еволюції об’єктів, які містять кристали. Механізми походження кристалів останнім часом активно досліджують учені в лабораторних умовах. Наприклад, кристали можуть бути створені шляхом нагрівання матеріалів до температури понад 1300 градусів за Цельсієм і подальшого їх поступового охолоджування.
У космічному пилі довкола старих зірок виявлено близько 20% кристалів. Астрономи вважають, що висока температура навколо зірок спричинила дію механізмів процесу кристалізації.
Щодо протопланетарних дисків, то там кристалізація мінералів відбулася,
найвірогідніше, внаслідок електричних розрядів – спалахів блискавки. Кристали,
виявлені в цих дисках, розміром своїм ледве перевищують 0,001 мм. Вони
стикаються одін з одними і формують більші тіла. Згідно з моделлю
вчених, кристали формують нову планету. У Сонячній системі кристали присутні
у величезній кількості. Вони є навіть у кометі Hale Bopp.
Чому ці кристали не були виявлені раніше? Через їхню низьку температуру.
Відносно холодні тіла випромінюють переважно інфрачервоне світло. Відтак
до появи на орбіті ISO їх просто не помічали.
Нове відкриття поставило перед ученими питання, над яким раніше вони
не замислювалися. Кристали виявлені навколо зірок, у протопланетарних дисках,
у Сонячній системі, та в космічному просторі між зірками їх немає. Чому?
Кристалічні силікати синтезуються навколо зірок, потім пил, що їх містить,
потрапляє в міжзоряний простір і стає сировиною, з якої згодом створюються
планети. Відтак кристали повинні бути в міжзоряному просторі. Та поки що
їх там не виявили.
Ігор МЕЛЬНИК
| АНТИУТОПІЯ |
Останнім часом ми чуємо багато розмірковувань доморослих “антикомуністів”, котрі, заховавши в задній кишені власні “білєти” членів КПРС, починають тепер “наїжджати” на своїх колишніх кумирів і їхнє вчення. Роблять вони це, як правило, примітивно та непереконливо, бо дається взнаки слабенька теоретична обізнаність не лише з основними квестіями світової філософської та політологічної думки, але навіть із текстами колишніх класиків, котрих час від часу цитували, та так і не спромоглися перечитати.
Тому для вдумливих і мислячих читачів справжнім подарунком став вихід книжки польського автора, котрий зараз мешкає у США, Анджея Валіцького “Марксизм і стрибок у царство свободи: історія комуністичної утопії”, яка вийшла нещодавно в українському перекладі Дмитра Андрухіва в київському видавничому домі “Всесвіт”.
Розділи книги, що вперше з’явилась англійською в 1995 році, показують еволюцію “єдиноправильного вчення” від його зародження до краху в останнє десятиліття ХХ століття: 1. Маркс як філософ свободи; 2. Енґельс і “науковий соціалізм”; 3. Варіанти “нецаріанського” марксизму (Карл Каутський, Георгій Плєханов, Роза Люксембурґ); 4. Ленінізм: від “наукового соціалізму” до тоталітарного комунізму; 5. Від тоталітарного комунізму до комуністичного тоталітаризму (епоха Сталіна); 6. Демонтаж сталінізму: детоталітаризація і декомунізація.
На думку автора, ХХ століття “висвітлило проблему небезпек для свободи в перспективі, якої не побачив Маркс. У розвинених капіталістичних країнах робітники перестали бути беззахисними перед роботодавцями, які диктували свої умови. З іншого боку, історія комуністичних режимів поза усяким сумнівом довела, що влада грошей, навіть найбрутальніша, не є, попри все, найгіршою формою деспотизму”.
Анджей Валіцький спростовує спекуляції, що мають на меті виправдати марксизм на кшталт “добра теорія, та згубна практика”; різниця між “молодим” і “зрілим” Марксом, між “основоположниками” та їхніми послідовниками. Він переконливо доводить, що Маркс зосереджував усю увагу на визволенні людей від безособових суспільних сил, “від всемогутності капіталу й “невидимої руки” ринку, ігноруючи, свідомо відсуваючи на другий план класичну проблематику особистої свободи – свободи від гніту тиранії, свавілля влади... Йому навіть на думку не спало, що прагнення до свободи в колективістському розумінні – як свідоме керування колективною долею, може створити безпрецедентну концентрацію влади, тобто ситуацію, за якою правові гарантії для свободи індивіда будуть потрібні більше, ніж будь-коли до того”.
У книзі наведено багато прикладів відходу від марксизму мислителів, котрі потрапляли під вплив його чарів у різні роки, однак швидко виявляли його теоретичні та практичні вади. Одним із них, на думку автора, мав би бути Станіслав Бжозовський, який “був, мабуть, першим мислителем, який “заатакував Енгельса” – ще в 1905 році. Станіслав Бжозовський (Адам Чепель) (1878-1911) – польський філософ, письменник, літературний критик і культуролог – пережив за своє коротке життя своєрідну еволюцію від соціалізму до католицизму.
Сучасники не без підстав вважали його “найбільшим розумом у польській літературі”, який намагався переламати її кон’юнктурну заангажованість і провінційність: “Нужденністю польської літератури, її ганьбою є відсутність думки... страшенно смішними є ми в сучасній нашій ролі. Хто не має нічого сказати, хто не має в собі ясної відповіді, для чого пише, яким чином хоче впливати на плин життя – нехай мовчить”.
Однак А.Валіцький, віддаючи належне своєму співвітчизникові, не згадує про Івана Франка, який теж у ті роки, а навіть дещо раніше, попереджав сучасників і нащадків у працях (зокрема, “Що таке поступ”), які друкувались у Львові, як і книги Станіслава Бжозовського, що може принести їм “енгельсова” держава. На жаль, жодному з наших “політологів” не спадає на думку простежити цю львівську традицію морального і теоретичного протистояння “привиду комунізму” на зламі ХІХ та ХХ століть.
Можна не погоджуватися з деякими іншими думками А.Валіцького, зокрема
з його ідеалізацією М.Горбачова. Однак мусимо повністю пристати на його
висновок, що “нікому вже не повинно бути дозволено нав’язувати іншим людям
свою концепцію свободи, “визволяти” їх усупереч їхній волі, а також приносити
в жертву цілі категорії людей, а то й цілі покоління в ім’я майбутнього
торжества “істинної свободи”. Більше ніколи”.
Цю й іншу книгу Анджея Валіцького (“В полоні консервативної утопії:
Структура і видозміни російського слов’янофільства. – К.: Основи, 1998)
можна придбати у Львові у приміщенні Товариства “Просвіта” Франківського
району): вул. Васильківського, 12, тел.: 35-23-22).
МІНІКАМЕРА. Компанія Tiger Electronic презентувала мініатюрний цифровий фотоапарат Yahoo Cam, який може виконувати і зберігати в пам’яті близько 12 кольорових світлин у форматі, що уможливлює їх відтворення на веб-сторінках у комп’ютері. Світлини можна робити навіть в абсолютній темряві. Після під’єднання до персонального комп’ютера цей апарат може працювати в режимі дійсного часу, як відеокамера. Вже цього тижня Yahoo Cam будуть презентувати на американському ринку, а в майбутньому ціна цього апарата не повинна перевищувати 60 доларів.
ЗРОСТАННЯ РИНКУ ПК. Побоювання щодо застою на ринку персональних комп’ютерів виявилися безпідставними. Завдяки збільшення попиту з боку домашніх господарств і рекордному продажу на азійських ринках, що подолали кризу, зріст реалізації торік порівняно з 1998 роком перевищив 21,7%. Згідно з оцінками дослідної фірми “Датаквест”, у 1999 році було продано 113,7 мільйона штук персональних комп’ютерів. Аналітики фірми IDC називають дещо менші цифри – 112,7 мільйона. Експерти спочатку прогнозували, що ажіотаж довкола проблеми 2000 року негативно вплине на ринок ПК. Однак саме в останньому кварталі 1999 року зафіксовано рекордні продажі в Тихоокеанському регіоні. Всього ж у Японії торік було продано на 38% більше комп’ютерів, аніж рік перед тим. На ринку США зростання було дещо нижчим – 25%.
Позицію найбільшого виробника продовжує зберігати фірма Compaq. Найбільший
зріст продажу зафіксувала натомість фірма Dell, яка вийшла на перше місце
на ринку США, охопивши там 16% усього ринку продажу ПК. Стабільний зріст
зафіксували фірми Hewlett-Packard, Gateway i Apple. Остання фірма здобула
нових покупців завдяки оригінальному дизайну моделей. Непоганих успіхів
досягла фірма Fujitsu-Siemens, яка виникла після злиття комп’ютерного відділу
німецького “Сименса” та японської компанії Fujitsu. Цей конгломерат посів
у четвертому кварталі 1999 року п’яте місце у світі і друге у Європі.
|
|