| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| ПОСТУП |
|
№ 27 (471), субота-неділя 12-13 лютого 2000 року
|
|
|
|
ДО РИМЛЯН 13:8 |
весна закінчується
БР-Р-Р!
Неприродно тепла для цієї пори року погода в Україні збережеться до 18 лютого, а потім на декілька днів температура знизиться до 5-10 градусів морозу, після чого знову потеплішає.
Цю інформацію, з посиланням на начальника Гідрометцентру Василя Куйбіду, поширив “Інтерфакс-Україна”.
За словами Куйбіди, причиною того, що середня температура повітря на території України зараз на 6-10 градусів перевищує норму, є тепле атлантичне повітря, яке переміщується через Європу в Україну. Таке явище, за його словами, не рідкість, однак у нинішньому році це “переміщення повітря значно затяглося”.
Нормальною для нинішнього часу середньодобовою температурою повітря по Україні синоптики вважають 1-5 градусів нижче нуля, на півдні країни – близько 0 градусів за Цельсієм.
P. S. Щоправда, за інформацією “Поступу”, справжнє прізвище начальника
Гідрометцентру – Василь Кульбіда.
Сенсаційне відкриття зробили науковці з CERN – європейської лабораторії
елементарних частинок, яка знаходиться під Женевою. Під час експериментів
із плазмою (високотемпературний бульйон з елементарних частинок, кварків
та глюонів) їм уперше вдалося відтворити в лабораторії умови, які панували
у Всесвіті відразу після Великого Вибуху, отже, 12-15 мільярдів літ тому.
Продовження – стор. 6
Міжнародний валютний фонд розширює слідство у справі порушень, що мали місце в діяльності Нацбанку України, повідомила впливова The Financial Times (FT). Причина – у Фонді фактично отримали підтвердження Лазаренкових звинувачень у причетності оточення Президента Кучми до витрачання не за призначенням 613 млн. доларів.
Продовження – стор. 5
Нині лівим не позаздриш, адже чи не щодня проти їх представників порушуються нові кримінальні справи. З’явився серед них і рекордсмен із кримінальних досягнень – колишній спікер парламенту Олександр Ткаченко. Щойно минуло два дні після поновлення справи з часів його директорства в кукурудзяній асоціації “Земля і люди”, як з’являється ще одна. Печерський райсуд міста Києва постановив порушити справу проти Олександра Ткаченка, його колишнього заступника по ВР Адама Мартинюка і деяких інших народних депутатів за зрив засідань сесії парламенту і порушення “ритму роботи” голів парламентських комітетів.
Продовження – стор. 4
Тетяна НАГОРНА
| СЕПАРАТИЗМ |
Серед цілого жмуту законопроектів, прийнятих Верховною Радою, раптом виявився один, який несподівано поклав край довготривалій боротьбі міської влади Львова за створення у нашому місті ще одного адміністративного району – Сихівського.
До цього часу Сихів разом із центральною частиною міста входив до складу Галицького району. Через це останній був аж надто неоднорідним – як за соціальною, так і за економічною структурою. Упродовж кількох останніх років міська влада робила цілеспрямовані кроки, аби якось виокремити Середмістя в окремий район. “У нас були певні задуми та міркування, хотілося створити у центрі Львова зону зі сприятливим економічним кліматом, словом, щось на зразок вільної економічної зони. Однак зрозуміло, що така ідея не була б широко підтримана, і ми почали процес відокремлення від Галицького району Сихова”, – розповідає секретар Львівської міської ради Василь Білоус. Ще у 1997 році міська рада ухвалила звернутися до своїх колег із області з клопотанням створити у Львові шостий – Сихівський – адміністративний район. Згодом було створено так звану “Раду самоорганізації населення Сихова”, якій місто делегувало частину повноважень, а також фінансових ресурсів для їх здійснення.
Але хоч рішення про адміністративно-територіальний устрій міста Львова і лобіювалося на всіх рівнях (і навіть кілька разів ставилося на голосування у Верховній Раді), воно щоразу блокувалося лівою частиною парламенту – це була своєрідна комуністична помста львів’янам за відмову реєструвати місцеву організацію КПУ. Дійшло до того, що для того, аби відокремити центральний район міста, тутешня влада розглядала ймовірність перегляду адміністративних меж усіх районів Львова, але передучора така необхідність “відпала” – правоцентристська більшість нарешті впоралася з лівими й прийняла, окрім згаданого, ще цілу низку законопроектів, які раніше вперто блокувалися “червоними”.
Як повідомила “Поступ” прес-служба Львівської міської ради, мер Львова Василь Куйбіда вважає, що рішення народних депутатів “розширить поле для цілеспрямованої діяльності адміністрації Галицького району”. “Більше уваги приділятиметься облаштуванню історичної частини міста, збереженню архітектурних пам’яток, вирішенню соціальних і господарських проблем центральної частини міста. Очевидно, що від створення ще одного району виграють і мешканці Сихівського масиву”, – устами своєї прес-служби запевняє мер. “Гадаю, що сихівчанам буде більш вигідно, коли всі служби знаходитимуться безпосередньо у їхньому районі. Не варто казати, що створення шостого адміністративного району потягне за собою й появу цілої купи нових чиновників – адміністрація Сихова формуватиметься у тих кількісних межах, що є зараз”, – говорить Василь Білоус.
Хоч на посаду майбутнього глави нового району вже є кілька претендентів,
пан Білоус запевнив, що жодна з кандидатур ще не була належним чином обговорена
міським керівництвом. “Те, що ВРУ ухвалила таке рішення, ще не означає,
що вже завтра висітиме табличка й усе працюватиме. Треба розуміти, що це
складний процес, і питання про особу, яка керуватиме райдержадміністрацією,
є дуже і дуже передчасним”, – пояснив він.
“Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови,то я не мав би жадної користи.
Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть,
знання зникне. Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо. Коли настане досконале,
недосконале зникне. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина,
міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. Тепер ми
бачимо, як у дзеркалі, неясно: тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю
недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
Тепер же зостаються; віра, надія, любов – цих троє; але найбільша
з них – любов.”
Перше послання Апостола Павла до Коринтян (13:1-13)
| Ольга ЯЦЕНКО |
У понеділок певна закохана частина громадськості християнського (і не тільки) світу відзначатиме День святого Валентина. До нас це свято прийшло із Заходу відносно недавно, разом зі снікерсами і макдональдсами, і популярність його невпинно зростає. Зрозуміло, що воно частково втратило свій первинний характер, але, попри свій меркантильно-рекламний шарм, свято принаймні в назві зберігає зв’язок із релігійним корінням. Саме тому ми запитали про День святого Валентина секретаря Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви, владику Юліана Ґбура:
– Єпископ Валентин був, до речі, лікарем, який лікував горло (то була така традиція – прикладати до горла валентинки, читати у той час певну молитву і в такій спосіб лікувати).
І питання навіть не в тому, що це не є традиція східного обряду, бо Валентин був святим Католицької Церкви. Питання в тому, що для закоханих присвячується лише один день у рік. Що це є – Любов? Як то, люди, котрі одне одного люблять, виявляють любов лише раз у рік, даруючи одне одному якісь дрібнички? Свято набуло прибуткового характеру, і я не певен, що саме це потрібно сьогодні молоді. В нашому українському суспільстві зараз є дуже недобра ситуація. Подружжя не витримує довго прожити між собою, сьогодні є дуже багато розлучень. А все через відсутність терпіння і розуміння. І що, оце купування подарунків раз у рік є доказом любові? Ні, це є, головним чином, бізнес – і то бізнес американський. Я дивуюся, що Україна приймає це свято, яке прийшло до нас аж з-за океану.
Своєрідним розвитком цієї думки стало пояснення голови Патріаршої Комісії у справах молоді Української Греко-Католицької Церкви отця Йосифа Міляна:
– Я вважаю, що це свято краще було би взяти під крило Церкви і керувати ним, аніж пустити на самоплив. Зрозуміло, що любов – це дар Божий, і святий Валентин під певною загрозою все ж порушив закони того часу і робив так, як велів Господь. На Заході це свято давно перетворилося на “несвято”. Ціла ідея Валентина знівелювалася з духу до матерії. На жаль, не вдалося знайти спосіб поєднати це свято з тим, як його первісно завів святий Валентин. Я вважаю, що це свято стоїть на горизонті весни, і в цей день можна було б робити гарні речі, виховувати молодь духовно. Зрозуміло, що Церква мала б узяти ініціативу в свої руки, але, на жаль, ми не маємо такого суспільного впливу серед молоді, як може здатися. Щоправда, дуже гарні акції вдається проводити отцю Василеві Потичаку в Дрогобичі. Крім конференцій, літургій, зустрічей, які проводить молодь, увага акцентується на духовності.
Продовження теми – на стор. 7
|
|