BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 23 (467), вівторок
8 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Підірваний мир: ОЛЬСТЕР
    • Кабул – Лондон транзит: ТЕРОРИЗМ
    • Лазаренкові сидіти ще два роки?
    • 50 днів прем’єра Ющенка
    • Уряд звинувачують у розпалюванні війни
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Епідемія все ще триває
    • Майорів-дебоширів ніхто не звільняв
    • Чи буде потоп на Львівщині?
    • РЕЙТИНГ ЗГАДУВАНОСТІ
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • І НАШИМ І ВАШИМ. БІЛЬШЕ ВАШИМ
    • Зухвалого грабіжника впіймали на місці злочину
    • “Колос” наливається життям
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Лазаренкові сидіти ще два роки? (Закінчення)
    • Україні загрожує диктатура?
    • СБУ проти ідеології
    • ПРВУ ЧУЄТЬСЯ НА СИЛІ
    • ВІД НЕВДАЧ МОЖНА ЗАКОДУВАТИСЯ
    • Семиноженко зберіг мандат
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • 50 днів прем’єра Ющенка (Закінчення)
    • Ісареску реанімує економіку
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Підірваний мир
    • Репресії проти католиків
    • Кабул – Лондон – транзит
    • Варварська держава
  7. ПОСТУПІ ОЛІГАРХІВ
    • Різдво політичного монстра
  8. АРТ-ПОСТУП
    • Невже одним музеєм у Львові стане менше?
    • Благословенний у Ватикані
    • Точки взаємодотику нашого конструктивізму
    • Євангелія на склі
    • Пластика національного краєвиду
  9. ДИСКУРС ПОСТУПУ
    • Синдром роздвоєння
  10. ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
    • ЕВРИКА
    • Дослідження “закритої теми”
    • НАСА сподівається
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • У Львові ледь не сталася сенсація
    • Тепер на черзi Марокко
    • У гру вступає Німеччина
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Маленькі історії про великих людей - ІІ
    • АСТРОПРОГНОЗ
pp_23_7  
 ПОСТУП 
ОЛІГАРХІВ
СТОРІНКА 7
№ 23 (467), вівторок
8 лютого 2000 року

Різдво політичного монстра

Кость БОНДАРЕНКО,
Центр політичних досліджень “Нова хвиля”

За баталіями довкола протистояння більшості та меншості у Верховній Раді якось так непомітно відбулася подія, що матиме значні політичні наслідки. Цій події майже ніхто не приділив належної уваги: наразі пройшла вона крізь нашу свідомість у вигляді коротких повідомлень інформаційних агентств. А попри те, іноді такі дрібнички здатні кардинально змінити розстановку сил у політичному житті. Отже, наприкінці січня 2000 року у Києві було задекларовано можливість створення блоку партії “Демократичний союз” (ДС) та Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Водночас поруч із цими двома партіями про свій намір увійти до блоку заявили лідери Аграрної партії України, Ліберальної партії України та Демократичної партії України. Неозброєним оком видно, що нове політичне утворення може стати чи не найпотужнішим політичним фактором наступних парламентських виборів. Але наскільки позитивним для України є факт створення такого конгломерату? Погляньмо на анатомію цього утворення.

Партія олігархів

У списках нового блоку привертають увагу три імені – Олександр Волков, Віктор Медведчук і Григорій Суркіс. Протягом останнього часу цих людей зараховували до своєрідного “клубу українських олігархів”. У 1999 році (особливо під час виборчої кампанії) всередині цієї трійці було чимало суперечностей. Проте вибори і їх результати помирили всіх. Олександр Волков зумів стати “першим серед фаворитів” Леоніда Кучми.
Сила Олександра Волкова – у вмінні лобіювати чиїсь інтереси. На певному етапі бізнесмен Волков зрозумів, що політика може давати не менші дивіденди, аніж бізнес – і у 1994 році перейшов на роботу на вулицю Банкову. “Я приїхав у Адміністрацію на шестисотому “Мерседесі” та із золотим “Ролексом” на руці”, – любив нагадувати Волков. Волков, що виріс у сім’ї військового (його батько – генерал, Герой Радянського Союзу), є людиною прямою і відвертою. Він говорить у своїх інтерв’ю те, за що інший політик міг би поплатитися політичною кар’єрою. Він прагне влади і не приховує цього. Волков створив цілу імперію людей, які чимось йому зобов’язані.

Медведчук і Суркіс так само не приховують свого прагнення до влади і заможного життя. Віктор Медведчук 1998 року відверто задекларував мільйонні прибутки, а у 1999-му  говорив: “Так, я олігарх, і не бачу в цьому нічого поганого”. Григорій Суркіс – це насамперед впливи на український спорт (“Динамо”), а також на ряд підприємств енергетичного комплексу.

Ще одне прізвище у ймовірному списку блоку – Ігор Бакай. Президент Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Ще один кандидат в олігархи. Ще на початку січня цього року близька до Медведчука та Суркіса газета “Кієвскіє вєдомості” звинуватила Бакая у розкраданні кредитних коштів. Нині Бакай і Медведчук – у єдиній команді.

Під впливом блоку перебуватиме кілька потужних банків, зокрема, Укрсоцбанк, банк “Україна”, Укркредитбанк та інші.

Олігархічна команда має значний вплив на сільський електорат. Скажімо, присутність серед бажаючих увійти до блоку Михайла Гладія з його Аграрною партією України – яскраве свідчення цьому. Віце-прем’єр здатен мобілізувати всі ресурси села на створення потужної підтримки блоку на виборах: він це вже продемонстрував на виборах 1998 року на Львівщині. Суркіс і Медведчук мають значні впливи на Українську аграрну біржу. “Сателіти” Волкова Володимир Бортник і Ганна Антоньєва мають вплив відповідно на сферу ремонту сільськогосподарської техніки та на спиртову промисловість.

Варто взяти до уваги і мас-медійне забезпечення блоку. Відомі впливи Олександра Волкова на телеканал “УТ-1” та заснований ним же “Гравіс”. Президент телеканалу “Інтер” Олександр Зінченко – людина з команди Суркіса-Медведчука. Ігор Бакай протегує каналу “ICTV”, а віднедавна – і СТБ. Окрім того, додайте видавничий дім “Укррос”, “Бліц-інформ”, ряд загальноукраїнських та регіональних газет (“Кієвскіє вєдомості”, “Бізнес”) і журналів (“Лідер”, “Наталі”, “ПіК”), популярні радіоканали (в тому числі “Наше радіо”, “Українське радіо”). Все в сукупності становитиме медіальне підґрунтя діяльності блоку.

Партія влади

Новий блок є реальним втіленням партії влади в Україні. У 1996 році про своє бажання стати “партією влади” заявила Народно-демократична партія. І Волков, і Медведчук виступали коли не ворогами, то явними суперниками НДП. Медведчук на противагу НДП розкрутив марку “паралельної партії влади” – СДПУ(о). Олександр Волков після здобуття депутатського мандата на запитання “Чи вступити Ви у фракцію НДП”, відповів, що “з імпотентами мати справу не бажає”. Після цього провів активну роботу з розкладу фракції НДП і створив із вихідців з НДП-івського середовища фракції “Відродження регіонів”.

Поза сумнівом, відчутним є вплив Олександра Волкова на нового прем’єр-міністра Віктора Ющенка (який очолював наглядову раду волковського Фонду “Соціальний захист”).

Нове керівництво Верховної Ради всуціль відповідає інтересам блоку. Іван Плющ перейшов свого часу із фракції НДП у “Відродження регіонів” і також потрапив під вплив Волкова. Про першого віце-спікера Віктора Медведчука говорити не доводиться. А от Степана Гавриша віддавна вважають “тінню Волкова”: він чи не єдиний публічний політик в “Демократичному Союзі”. Складається враження, що останні події – розкол Верховної Ради та оголошення Указу про референдум – є не що інше, як певний елемент гри нового блоку. У кулуарах Верховної Ради Волков висловився наступним чином: “Я б сегодня подписал соответствующий указ!.. А для чего этот парламент нужен?” Про Олександра Волкова останнім часом навіть у середовищі ДС напівжартома говорять як про “директора парламенту”, який прийматиме депутатів на роботу. А як відомо, у кожному жарті є лише частинка жарту.

Під безсумнівним впливом СДПУ(о) перебуває Державна податкова адміністрація. Її керівник Микола Азаров вважається одним із найближчих приятелів Віктора Медведчука. Чи варто нагадувати, що молодший брат Віктора Володимировича очолює ДПА у Львівській області?

Президент обіцяв, що після виборів визначиться з партійною приналежністю. Викристалізування блоку з можливістю перетворення його на потужну політичну партію – це, можливо, і є середовище, яке мало би пришвидшити процес партійного визначання Кучми.

Український варіант “Мєдвєдя”?

Київські аналітики вже встигли порахувати, що створення нового блоку – це “річ, сильніша, ніж “Фауст” Гете”. Тобто, ніж “Мєдвєдь” Путіна-Шойгу. Все осягається у порівнянні. Україна має вдесятеро менший потенціал, аніж Росія (навіть коштів з України за кордон було вивезено вдесятеро менше, ніж із Росії: за попередніми підрахунками, протягом 1990-2000 років відповідно 30 млрд. і 300 млрд. доларів).

З огляду на цей бік медалі, український варіант “партії влади” здатен мобілізувати значно більші зусилля і значно більші фінанси, аби “сподобатися” максимально більшій частині українського електорату. Відомо, що демократичне суспільство від недемократичного відрізняється тим, що у країнах демократії голоси на виборах здобуваються, а у недемократичних суспільствах – купуються, вибиваються або привласнюються у інший спосіб.
Цілком можливо, що Олександр Волков і Віктор Медведчук форсуватимуть питання розпуску нинішнього парламенту – навіть незважаючи на те, що їм вдалося здобути і очолити у нинішньому парламенті більшість. По-перше, більшість у стінах нинішньої Верховної Ради – ситуативна, а по-друге, у наступній Верховній Раді вони зможуть мати КОНТРОЛЬОВАНУ БІЛЬШІСТЬ. З огляду на це стає зрозумілим, кому потрібен референдум і для якої мети.

Таким чином, маємо непорушний блок демократів і соціал-демократів. Але скептики стверджують, що у даному випадку потрібно обидва терміни брати в лапки...