BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 23 (467), вівторок
8 лютого 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Підірваний мир: ОЛЬСТЕР
    • Кабул – Лондон транзит: ТЕРОРИЗМ
    • Лазаренкові сидіти ще два роки?
    • 50 днів прем’єра Ющенка
    • Уряд звинувачують у розпалюванні війни
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Епідемія все ще триває
    • Майорів-дебоширів ніхто не звільняв
    • Чи буде потоп на Львівщині?
    • РЕЙТИНГ ЗГАДУВАНОСТІ
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • І НАШИМ І ВАШИМ. БІЛЬШЕ ВАШИМ
    • Зухвалого грабіжника впіймали на місці злочину
    • “Колос” наливається життям
    • архіваріус: Про що писали газети...
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Лазаренкові сидіти ще два роки? (Закінчення)
    • Україні загрожує диктатура?
    • СБУ проти ідеології
    • ПРВУ ЧУЄТЬСЯ НА СИЛІ
    • ВІД НЕВДАЧ МОЖНА ЗАКОДУВАТИСЯ
    • Семиноженко зберіг мандат
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • 50 днів прем’єра Ющенка (Закінчення)
    • Ісареску реанімує економіку
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Підірваний мир
    • Репресії проти католиків
    • Кабул – Лондон – транзит
    • Варварська держава
  7. ПОСТУПІ ОЛІГАРХІВ
    • Різдво політичного монстра
  8. АРТ-ПОСТУП
    • Невже одним музеєм у Львові стане менше?
    • Благословенний у Ватикані
    • Точки взаємодотику нашого конструктивізму
    • Євангелія на склі
    • Пластика національного краєвиду
  9. ДИСКУРС ПОСТУПУ
    • Синдром роздвоєння
  10. ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
    • ЕВРИКА
    • Дослідження “закритої теми”
    • НАСА сподівається
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • У Львові ледь не сталася сенсація
    • Тепер на черзi Марокко
    • У гру вступає Німеччина
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • Маленькі історії про великих людей - ІІ
    • АСТРОПРОГНОЗ
pp_23_10  
ДОСЛІДЖЕННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
СТОРІНКА 10
№ 23 (467), вівторок
8 лютого 2000 року

ЕВРИКА

Обсерваторія на орбіті. Обсерваторія ESA (Європейського космічного агентства) розпочала роботу в космосі. Вже отримано перші світлини, зроблені під час монтажу обсерваторії. Світлини показують, що супутник, рентгенівські телескопи й інші наукові інструменти працюють нормально. По закінченні короткої серії експозиції три камери обсерваторії були використані по черзі для зйомки різних зон Галактики. Паралельно ці зони вивчав оптичний монітор. Зі слів представників ESA, серія експозицій вельми сподобалась адміністрації проекту, але набагато більше вона потішила вчених. Справді, попередній аналіз підтверджує стабільність супутника, а також високу якість передачі зображення телескопами. Після проходження перших тестів обсерваторія здобула високі оцінки фахівців. Тепер ведеться підготовка до наступної фази сертифікації та регулювання наукових інструментів, яка почнеться 3 березня. Виконання наукової програми почнеться в червні по завершенні всіх підготовчих робіт.

Не всіх можна клонувати . Американські вчені заявили, що деякі тварини можуть не піддаватися генетичному клонуванню. Це відкриття означає, що деякі види тварин неможливо буде врятувати навіть способом клонування, на що раніше сподівались учені. Вівці, миші, корови, цапи були успішно клоновані з застосуванням техніки пересадки ядра клітини, коли його від донора імплантували (пересаджували) в яйцеклітину, позбавлену власного генетичного матеріалу. Ключовим кроком у процесі клонування є “перепрограмування” яйцеклітини ядром донора – процес, при якому еволюційні частки ядра переводяться у стан ембріона. Американські генетики спробували зробити клон миші, використовуючи клітини ембріонів двох різних порід мишей – 129SvJae і C57BL/6. Вони отримали 7 живих тварин, пересадивши 227 ядер ембріонів обох порід і схрестивши дві породи мишей. Але їм так і не вдалось отримати жодного живого клона від  “батьків” однієї й тієї ж породи – 129SvJae! Такі випадки вже зустрічались у генетиці, деякі породи корів досить складно клонувати, але вперше генетики стикаються з проблемою абсолютної неможливості клонування тварини. Творець вівці Доллі Ян Вілмут сприйняв цю звістку по-філософськи: кожному своє, і не до кожної взятої окремо тварини підходить його технологія клонування. Треба розробляти нові.
 

Камера для професіоналів. Японська фірма “Кенон” презентувала нову модель фотоапарата EOS-1 V для фотографів-професіоналів. На думку виробників, ця модель має найдосконалішу систему для виконання серійних світлин у системі автофокус (автоматичного контролю чіткості зображення), що дозволяє робити 10 кадрів за секунду. Вже 25 березня нова фотокамера має з’явитися на японському ринку. Її орієнтовна ціна – 3100 доларів.

Розгадка кульової блискавки? Вчені Джон Абрагамсон і Джеймс Динніс із університету у Крайстчерчі (Нова Зеландія) вважають, що сяючі кульові блискавки, перші згадки про яких з’явилися ще в середні віки, є просто кулями кремнію, що горить. Вони утворюються внаслідок удару звичайної блискавки у грунт. Блискавка вдаряє в землю, і через високе тепловиділення створюється гаряча пара, яка піднімається над поверхнею, як дим із рота курця. На думку новозеландських учених, надзвичайний жар, що генерується у грунті під час удару блискавки, перетворює часом кремній на суміш кисню з вуглецем. Цей процес нагадує промисловий процес видобутку чистого кремнію з піску. Кремній формує крихітні  “нано-частинки”, які сполучаються, утворюючи ланцюги, що підіймаються над землею потоками повітря. Потім ці частинки повільно горять, віддаючи тепло та світло. Експериментально теорія не доведена, вчені поки що не відтворили в лабораторії кульової блискавки. Та вони сподіваються на достовірність своєї гіпотези.


Дослідження “закритої теми”

Ігор МЕЛЬНИК

СПЕЦСЛУЖБИ

Минулої суботи у Львівському інституті внутрішніх справ відбулася презентація книги Володимира Сідака (на світлині) “Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр. (невідомі сторінки історії)”, яка вийшла нещодавно в київському видавничому домі “Альтернативи”.

Автор книги – ректор Академії Служби безпеки України, доктор історичних наук, генерал-лейтенант Володимир Сідак – уже кілька років досліджує історію українських спецслужб, використовуючи архівні матеріали та нечисленні праці з цієї тематики, яку за радянських часів узагалі не розробляли. Бо про які спецслужби чи будь-які інші організаційні структури в “контрреволюційних петлюрівських бандах” могла йти мова?.. Мета автора – “з’ясувати організаційний устрій, функції, форми, методи і напрямки діяльності спеціальних служб України періоду Центральної Ради, Української Держави Гетьмана П.Скоропадського, Директорії УНР, Західно-Української Народної Республіки, Державного Центру УНР в екзилі як специфічних державних інституцій”.

Дослідник подає синтетичний нарис діяльності розвідувальних, контррозвідувальних та інших спецслужб протягом чотирьох років Визвольних змагань, різноманітні аспекти їхньої роботи в Україні та за її межами. Зокрема таких, як Дослідчий (розвідочний) відділ Генерального штабу Збройних сил, Освідомчі відділи Департаменту Державної варти, військові аташати при посольствах, відділи внутрішньої та закордонної інформації Політичного Департаменту МВС УНР, Розвідувального відділу Начальної Команди УГА, Державної жандармерії та Залізничної жандармерії ЗУНР, Секцій офензиви (розвідки) та дефензиви (Контррозвідки) розвідувального відділу Партизансько-повстанського штабу ДЦ УНР в екзилі та багатьох інших інституцій. Сам перелік цих установ мало відомий досі не лише пересічним читачам, але і багатьом фахівцям із історії.
Виступаючи під час презентації книги, директор Львівського відділення Інституту археографії НАНУ Ярослав Дашкевич, зокрема, зазначив, що “книжка є бестселером”, бо ця тема хвилює не лише українських патріотів, а також і “антипатріотів”. Вона започатковує новий напрям досліджень історії українського війська і є першим етапом у створенні багатотомної історії українських спецслужб, починаючи від княжих часів. “Це чесна і смілива книжка, яку навіть генералу СБУ було в наш час нелегко написати”, – сказав професор Дашкевич.

Багатолітній в’язень совєцьких репресивних органів, як він сам себе назвав – “вихованець КҐБ”, Юрій Шухевич зазначив, що автор віддав належне спецслужбам гетьмана Павла Скоропадського, який зробив багато для зміцнення Української держави. Однак діяльність гетьмана ще нині викликає неоднозначні оцінки.
Львівський політолог Кость Бондаренко зазначив, що “маємо справу зі збором великої кількості фактів, які тривалий час ігнорували історики”. Професор Іван Головацький звернув увагу на те, що вихід книги – це лише перший етап досліджень у цій галузі. Тому в майбутньому варто залучити для досліджень більше джерел, зокрема спомини Євгена Коновальця. Відомий громадський діяч Іван Гречко, даючи високу оцінку книзі, зазначив, зокрема, що “книга є першою в ряду, і тому є в ній і недоліки”. На його думку, варто додати біограми про згаданих у монографії осіб, бо багато імен нам не відомі.

Професор Володимир Сідак, висловлюючи вдячність за високу оцінку книги, пообіцяв врахувати в майбутній роботі висловлені під час виступів зауваження. Автор сказав, що ця праця є “підгрунтям для подальшої роботи”. Зараз він готує двотомне видання на цю ж тему, а також книгу з персоналіями людей, котрі брали участь у діяльності українських спецслужб тих часів.

У зв’язку з цим хотілося би поділитись і деякими власними думками з приводу цієї книги. У ній, зокрема, досить широко висвітлено деякі етапи діяльності розвідки та контррозвідки, які знайшли своє відображення в попередніх працях Володимира Сідака: “Спецслужби України часів Національної революції 1917-1920 рр.”, “Повстансько-партизанський штаб державного центру УНР в еміграції”, “Контррозвідка останнього Гетьмана”. Кілька разів повертається автор у книзі до висвітлення теми діяльності українських спецслужб на Кубані, які мали стратегічну мету – “приєднання Кубані до України як окремої адміністративної одиниці”. Завдяки діяльності секретаря українського посольства при Кубанському краєвому уряді К.Поливана та консула Ф.Боржинського у другій половині 1918 року склалися реальні перспективи зближення України з Кубанню та Чорноморщиною, аж до подальшого можливого входження цих країв до складу України на правах федерації. І цілком можна погодитися з висновками автора, що “до них не завжди прислуховувались, а після падіння Гетьманату й поготів. Справа була загублена”.

Справді, у багатьох ключових епізодах Визвольних змагань керівництво української держави не враховувало належним чином відомості, що їх подавали розвідка чи контррозвідка, не змогло зробити на правильних висновків для прийняття рішень. Згадаймо лише такі прикрі події, як заколоти отаманів Григор’єва чи Оскілка, здачу Києва денікінцям 31 серпня 1919 року та багато інших. Про деякі з них автор згадує, однак мало приділяє уваги більшості фатальних кроків державного та військового керівництва, а їх об’єктивна оцінка може бути добрим уроком для сучасних політиків і військовиків. Тим паче, що автор “має надію, що положення і висновки праці можуть бути творчо використані при подальшому вдосконаленні структури, форм і методів сучасних органів безпеки України...”.

Дозволю собі вказати на деякі суто “технічні” похибки книги. Зокрема, стосовно хронології подій 1917 та січня 1918 року автору варто було би поряд із датами за старим стилем подавати (принаймні в дужках) їх відповідники за новим календарем, як це робив, наприклад, Михайло Грушевський в “Історії України Руси”, датуючи події козацьких часів. Бо якось незвично читати, що “7 листопада Центральна Рада ухвалила Третій універсал...” (стор. 55) і дізнатися з преси, що тепер Верховна Рада не хоче вважати 7-8 листопада державними святами. Автор пише, що в Катеринославі “міський підпільний комітет КП(б)У до червня 1918 р. керував уже 18 нелегальними групами” (стор. 77). Тоді як КП(б)У була створена лише 5-12 липня 1918 року – на першому з’їзді в Москві. Однак такі похибки, яких можна було би називати ще багато, не можуть зіпсувати позитивного враження від книги.

Повністю погоджуюся з автором, що “недостатньо активно використовувались канали розвідки для доведення до закордонної громадськості об’єктивної інформації про Україну, її прагнення і політику”. Варто зазначити, що Україна була тереном діяльності іноземних спецслужб: більшовицької та білої Росії, Серединних держав, країн Антанти, Польщі, Румунії. Отож, розвідувальні служби Великобританії, Франції, США теж несуть відповідальність за те, що передавали своїм урядам недостовірну та деформовану інформацію про Україну. Тому держави Заходу не зуміли використати Україну як єдину реальну протидію більшовикам і замість допомоги молодій державі чинили кроки для її послаблення та підтримки її супротивників, роздаючи їм українські землі.



НАСА сподівається
 
МАРС

Керівники проекту Посадки на полярну область Марса (MPL) не втратили надію почути хоч якісь сигнали від апарата, з яким було втрачено зв’язок іще 3 грудня 1999 року. Згідно з однією з версій, апарат, що мав тоді здійснити м’яку посадку на поверхню Марса, потрапив в ущелину зі схилами (нахилом) понад 20 градусів і перекинувся.

Однак керівництво проекту НАСА посилало MPL команди вийти на зв’язок із Землею декілька разів у грудні й у січні. Сигнал мав приймати потужний радіоприймач Стенфордського університету через антену висотою 45 метрів. Хоч учені не  зареєстрували жодного сигналу у прямому ефірі, вони кажуть, що після додаткової обробки інформації виявили якісь слабкі сигнали, що прийшли (можливо) з Марса під час проведення тестів 18 грудня та 4 січня. Але  знадобилися тижні, щоби вивчити всю інформацію і зробити висновки про наявність сигналів.
Ричард Кук, менеджер проекту MPL, говорить, що не варто тішити себе надіями, бо виявлення сигналів зовсім не означає, що апарат MPL “живе” і може функціонувати. До того ж, існує маса інших місць у космосі, звідки могли прийти ці сигнали. Сигнал, який виявили в Каліфорнійському університеті, справді штучного походження, та чи належить він MPL, потрібно з’ясувати точно.

Якщо це все ж сигнал MPL, то, значить, сталися дві неполадки: вийшов із ладу передавач X-band, з допомогою якого MPL повинен був передавати сигнали просто на Землю, і порушився зв’язок MPL зі штучним супутником Марса (Mars Global Surveyor), що призвело до втрати не тільки прямого сигналу, але і переданого з супутника Марса.

Мало ймовірно, що можна буде полагодити зламаний передавач MPL, також не відомо, чи можливе відновлення зв’язку його з Mars Global Surveyor.

Незважаючи на те, що було потрібно декілька тижнів для виявлення слабких сигналів MPL, цього разу вчені впевнені, що впораються з цим завданням за декілька днів, оскільки тепер вони знають, що шукають.

Навіть якщо виявлені сигнали прийшли з апарату MPL, немає ніякої надії на виконання хоча би частини його місії. Так чи інак добре вже те, що сигнал якийсь є, і з його допомогою можна буде пролити світло на причини невдачі місії.