| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| ПОСТУП У СВІТ |
|
№ 21 (465), п"ятниця
4 лютого 2000 року |
світоогляд
БЕЛФАСТ. Британський та ірландський прем’єр-міністри Тоні Блер і Берті Ахерн провадять термінові переговори, намагаючись врятувати асамблею Північної Ірландії, до якої входять представники всіх партій. Криза виникла через те, що Ірландська республіканська армія не виконала своїх зобов’язань щодо роззброєння. Доки не буде досягнуто компромісу, асамблею, очевидно, буде розпущено, і провінцією керуватимуть безпосередньо з Лондона. Британський міністр з питань Північної Ірландії Пітер Мендельсон відклав оприлюднення наступних кроків, доки не завершаться переговори між прем’єрами Блером і Ахерном. Керівник партії ольстерських юніоністів Девід Тримбл погрозив подати у відставку з посади голови асамблеї, якщо ІРА до кінця місяця не почне роззброюватися.
ІСЛАМАБАД. На суді над колишнім прем’єр-міністром Пакистану Навазом Шаріфом один зі свідків підтвердив учора, що генералові Мушаррафу, нинішньому лідеру країни, загрожувала смерть у день воєнного перевороту 12 жовтня. Пілот літака, на якому Мушарраф того дня повертався зі Шрі-Ланки в Пакистан, заявив, що йому відмовили в посадці в аеропорту Карачі, хоча запасу пального вже практично не залишалось. Нинішня військова влада Пакистану звинувачує Шаріфа в тому, що саме він віддав наказ не давати літаку посадки. Державний переворот стався 12 жовтня, коли Шаріф оголосив про відставку Мушаррафа з посади начальника генерального штабу. Аеропорт в Карачі був захоплений військовими, і літаку вдалося щасливо приземлитись.
ПРИШТІНА. У Косово в автобус, який перевозив сербських біженців, вистрелили ракетою. У результаті щонайменше дві особи загинули, три отримали поранення. Представник миротворчих сил повідомив, що на автобус, в якому було близько 50 осіб, напали неподалік міста Косовска Мітровіца. Поки що невідомо, хто винен в обстрілі автобуса, який їхав у супроводі військового патруля ООН. У місті Косовска Мітровіца протистояння між албанцями та сербами має особливо гострий характер і, за словами кореспондента Бі-Бі-Сі, нинішній напад ще більше підірве віру сербів у спроможність міжнародних миротворчих сил їх захистити.
ПАРИЖ. У столиці Франції проходить міжнародна конференція з проблем лікування ракових захворювань. У роботі конференції беруть участь сотні вчених, офіційних осіб з різних країн, а також представники суспільних організацій. Завдання конференції – скоординувати проведення міжнародної кампанії по боротьбі з хворобою, від якої щороку вмирає 6 мільйонів осіб. Один із керівників Всесвітньої організації охорони здоров’я попередив, що ракові захворювання скоро можуть набути характеру епідемії та стати “вбивцею номер один”, випередивши серцево-судинні захворювання.
БАЛТИМОР. У Сполучених Штатах дев’ятнадцятирічна жінка народила другу
трійню за останні двадцять місяців. Лікарі кажуть, що без медичного
втручання таке трапляється лише раз на десять мільйонів випадків. Повідомляють,
що Кристел Корнік з Балтимора та її наречений приголомшені новиною.
Денис МІНЧУК
| АВСТРІЯ |
В австрійській столиці Відні панує напруження: всі чекають рішення федерального президента Томаса Клестіля, який має сказати “так” або “ні” урядовій коаліції з участю ультраправої Партії свободи Йорга Гайдера. Мотивуючи тим, що йому потрібно добре ознайомитися з програмою правлячої коаліції OVP-FPO (Народної партії і Партії свободи), президент Австрії подарував австрійцям можливість похвилюватися ще впродовж одного дня.
Усі чекали, що Томас Клестіль учора таки прийме рішення. Консервативна Народна партія, очолювана Вольфгангом Шюсселем, та ультраправа Партія свободи Йорга Гайдера, незважаючи на тиск з боку Європи, США та Ізраїлю, підписали договір про створення коаліції. Федеральний президент, поговоривши з Шюсселем та Гайдером, мав прийняти рішення вчора в обідній час. Однак, сказавши, що йому потрібно вивчити програму нової коаліції, Клестіль почав зволікати. По обіді федеральний президент раптом зробив несподіваний крок – йому захотілося ще раз поспілкуватись із “жахливим дитям” Гайдером.
Після вчорашньої зустрічі з Клестілем лідери коаліції Гайдер та Шюссель підписали “Декларацію про основоположні цінності європейської демократії”, яка гарантує права та свободи людини і головні принципи демократичного суспільства. Гайдер стверджує, що нова урядова програма не містить нічого такого, що могло б виправдати занепокоєння, викликане його участю в коаліції (нагадаємо, що сам Гайдер не братиме участі в уряді). Даючи інтерв’ю мас-медіа, Клестіль сказав, що FPO не є нацистською партією (чого так побоюється світ), однак його тривогу викликає те, що, на його думку, найвищі функціонери партії, судячи з їхньої поведінки, не є достатньо кваліфікованими, щоб обійняти важливі урядові посади.
З огляду на очікувану участь Партії свободи в уряді, ще минулої середи ввечері прем’єр-міністр Ізраїлю Єгуд Барак відкликав із Відня посла своєї країни. Посол Натан Мерон поїде в Ізраїль, тільки-но буде офіційно затверджено новий уряд. Барак сказав, що до початку ХХІ століття цивілізовані держави не визнаватимуть уряд, який формується в Австрії. На його думку, Гайдер становить небезпеку для демократії.
Гайдера вважають небезпечним і чимало австрійців. Учора під час прибуття
його до резиденції федерального президента сотні демонстрантів скандували:
“Гайдер – фашист”. Деякі групи демонстрантів написали на стінах сусідніх
будинків: “Проти уряду FPO”. А минулої середи ввечері на вулиці австрійської
столиці вийшли близько 15 тисяч противників урядової коаліції за участю
Партії свободи.
Мирослав ПЕРУН
| ІНЦИДЕНТ |
Учора корабель ВМС США зупинив у Перській затоці російський танкер “Волгонєфть”. Американці, які здійснюють контроль над виконанням ембарго щодо Багдада, підозрюють, що це судно перевозило іракську нафту в обхід накладених у 1990 році санкцій. Екіпаж при затриманні опору не чинив. З танкера було взято пробу нафтопродуктів – якщо підозри у причетності до контрабанди нафти підтвердяться, судно буде конфісковане.
Як заявив командувач багатонаціональних сил перехоплення Джефф Радек, маршрут судна відслідковувався з моменту виходу з іракських територіальних вод. За повідомленням Пентагону, у Перській затоці перебувало ще одне російське судно, яке мали намір затримати американці. Проте йому вдалося втекти в іранські територіальні води. Хоча росіян і раніше звинувачували у контрабанді іракської нафти, затримання судна під російським прапором було здійснено вперше. Минулого року було конфісковано 17 суден, а кошти від їх продажу пішли у спеціальний фонд ООН.
Як повідомляють джерела з Пентагону, операція готувалась досить ретельно, й американці лише чекали нагоди затримати російські кораблі. Перехоплення розпочалось одразу після того, як держсекретар США Мадлен Олбрайт, яка перебувала з триденним візитом у Москві, залишила межі Росії. Очевидно, що все залежало від результатів переговорів між в. о. президента Росії Путіним та Олбрайт. Як відомо, переговори так нічим і не закінчились. Росія і США не порозумілися між собою не лише з чеченського питання, а й з приводу можливості перегляду Договору про протиракетну оборону 1972 року та договорів про обмеження наступальних озброєнь СНО-2 і СНО-3.
Москва різко відреагувала на затримання свого судна. МЗС Росії виступило
із заявою, у якій вимагає негайно відпустити “Волгонєфть” і стверджує,
що це судно перевозило іранську нафту, а не іракську, а затримане було
в іранських територіальних водах. Російські дипломати вважають, що цей
інцидент може значно ускладнити і так прохолодні через критику чеченської
кампанії американсько-російські відносини.
Михайло МИШКАЛО
| БЛИЗЬКИЙ СХІД |
Ізраїльсько-палестинські переговори щодо передання землі в котрий раз провалились. Новина, якщо брати до уваги характер ізраїльсько-палестинських відносин, досить передбачувана. Мало хто вірив у те, що прем’єр-міністр Ізраїлю Єгуд Барак і керівник палестинської автономії Ясир Арафат, які зустрілись і просиділи дві години на перехідному пункті Ерез між державою Ізраїль і Сектором Газа (територія Палестинської автономії), дійдуть згоди щодо мирного плану. Цього разу переговорний процес застопорився через те, що, як виявилось, у євреїв і палестинців були різні карти того кавалка землі, який ізраїльтяни, згідно з попередніми домовленостями, мали би повернути палестинцям. Про цю невеселу новину журналістів повідомив міністр закордонних справ Ізраїлю Девід Леві.
Прес-конференцію після зустрічі двох лідерів було відмінено, оскільки делегація палестинців залишила переговори, утримавшись від коментарів. Ця зустріч мала завершитись оголошенням ізраїльської сторони про передачу наступних 6,1% території Західного Берега ріки Йордан Палестинській автономії. Проблема полягає в тому, що палестинці виявили здивування і різке незадоволення вибором землі, яку Ізраїль вирішив їм віддати. Виявляється, замість конкретної міської ділянки євреї хочуть передати малозаселені, майже пустельні землі, які знаходяться на значній відстані від Єрусалима. (Нагадаємо, що питання Східного Єрусалима, який палестинці хочуть зробити своєю столицею, а також питання біженців і кордонів є тим каменем спотикання, через який гальмується весь процес). За словами того ж Леві, палестинці забагато хочуть, тому що в угоді не йшлося про ту конкретну ділянку землі, яку вони зараз вимагають. Проте уряд Ізраїлю “залишається відданим справі миру і передачі землі палестинцям в обмін на мир. Ми не заморожуємо наші контакти з палестинцями”.
Згідно з попередніми домовленостями, Єгуд Барак і Ясир Арафат мають
виробити попередній план, а точніше, графік підписання мирного договору,
до 13 лютого. Тепер це знову опинилося під великим питанням. Обидві сторони
не приховують свого песимізму щодо реальності поставленого терміну. Навіть
такий невиправний оптиміст і миротворець, як американський посланець на
Близькому Сході Деніс Росс, мало вірить у нього: “Це надзавдання. Хоча
я і вірю, що президент Клінтон зробить усе від нього залежне, щоб допомогти
обом сторонам”. Уже відомо, що “перший американець”, який поспішає залишити
свій слід в книзі історії і прославитись як великий миротворець, запросив
обох лідерів у Вашингтон. Слава Кемп-Девіда і переговорів 1978 року не
дає йому спокою. Але тоді мир підписали дві держави – Єгипет і Ізраїль.
Сказати, що Палестинська автономія є державою, навіть за великої симпатії
до неї, не можна.
|
|