BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 20 (464), четвер
3 лютого 2000 року


  • [ст.1 (p.1)] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • міліція побила артиста
      • Державна символіка – за народні гроші
      • УКРАЇНІ ЗАБРАЛИ голос
      • Українця звинувачують в атентаті
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • Як створити те, що є
      • Польсько-український університет
      • Міліція побила заслуженого артиста
      • Похід червоноградських шахтарів на Київ
      • Британія допомагає незаможним львів’янам
    3. НАША СТОЛИЦЯ
      • Чи боїшся ти митників?
      • ЄБРР – Львівщині
      • Кому потрібна Нацгвардія?
      • архіваріус: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • “Меншість” – в облозі
      • Ідеш в уряд – здавай мандат
      • Громадська думка в Україні
      • Танковий тендер вийшов на фініш
      • Клятва прем’єра
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • “Газпром” мусить потерпіти
      • Драхма – сильна, як Геракл
      • Нетрадиційний бізнес набирає розмаху
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • Дамоклів меч над Клестілем
      • Пожиттєве ув’язнення – пілотам із Латвії
      • Буш-молодший програв Маккейнові
    7. СПОРТ- ПОСТУП
      • 12 уроків тенісу
      • “Львiвська Полiтехнiка” виконує завдання
      • Пивоварня каже: “Треба!” Футболiсти кажуть: “Так!”
      • СПОРТ-БЛІЦ
    8. ПОСТ-SCRIPTUM
      • (нема)
    9. плин часу
      • плин часу
      • Віртуальна політика
    10. ПОСТУП ІЗ ПРОДОВЖЕННЯМ
      • Майстер і Маргарита - Транспозиція у Львів
    11. ХРОНІКИ ПОСТУПУ
      • По обидва береги Бугу: Зима 1939-40 років
      • Клуб комісара Бонця
    12. ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
      • Листи
    13. ПОП-АРТ-ПОСТУП
      • поп-арт-новини
      • Зима. Час збирати нагороди
      • Спілберг – знову лауреат
      • Новий старий рок-н-рол
      • Прими британської музики
      • поп-арт-новини
    14. НОСТАЛЬГІЯ
      • Сальвадор Адамо
      • Забуті герої
  • pp_20_9  
     ПЛИН ЧАСУ
    СТОРІНКА 9
    № 20 (464), четвер
    3 лютого 2000 року

    плин часу

    Здається, “нижня” палата Верховної Ради України з колишньої філії музею Леніна перебереться нині на місце “верхньої” – у будинок біля Маріїнського палацу.

    Перебереться з новим старим головою, незабутнім Іваном Степановичем. Лідер більшини відразу висловив надію, що у лідера меншини Олександра Ткаченка “вистачить здорового глузду”, щоби він і “ті, хто йому радить” не довели до того, щоби “їх виводили з кабінетів із допомогою сили”. Оптимізм виявився недоречним.

    “Верхня” палата здаватися не хотіла й усіляко шкодила новому апарату: навіть намагалася поголодувати, щоби позбавити виручки парламентський буфет. Поява у будинку найвищої законодавчої влади кількох десятків вояків і людей у цивільному, котрі перекрили входи та виходи з будинку парламенту, звільнивши лише один під’їзд для виходу депутатів, відбила у багатьох охоту до героїчного опору, й після короткочасної шарпанини “меншість” вирішила, що корисніше для здоров’я – розійтися “для проведення консультацій і роботи в комітетах і фракціях”. Тим паче, що згадані “цивіли” фіксували “процес” на відеокамеру.

    Лідери “лівих” фракцій гідно оцінили ці дії як антидержавний переворот, узурпацію влади та розкол парламенту. На думку Олександра Мороза (й, підозрюємо, не тільки його), головний організатор цього дійства – Президент України (яка зухвалість!) і його оточення. “Підготовка до референдуму яскраво демонструє: відбувається те, про що мріяли олігархи. Вони зуміли узаконити свої власні інтереси”, – акцентував екс-кандидат.

    Урешті-решт, Олександр Ткаченко й Адам Мартинюк залишили свої робочі кабінети, опломбували їх і прихопили зі собою верхрадівську печатку. Вони мають намір “боротися за демократію в залі Верховної Ради”.
    А тим часом під оновленим керівництвом більша частина Верховної Ради прийняла низку доленосних рішень. Почали з порядку відліку скликань Верховної Ради України. Відтепер відлік скликань Верховної Ради України починається з Верховної Ради УРСР 12-о скликання (1990-1994 рр.), яка стала тепер Верховною Радою України 1-о скликання. Вибрані в 1994 і 1998 роках законодавчі органи є тепер Верховною Радою другого і третього скликання відповідно.

    Майже десять років потрібно було Верховній Раді, щоби зробити те, що Львівські міська та обласна ради народних депутатів проголосили на своїх перших сесіях іще навесні 1990 року. Щоправда, галичани ухвалили тоді вважати своє скликання не лише “першим”, а ще й “демократичним”. Верховна Рада, напевно, себе аж такою не вважає.

    Нарешті парламентська більшість ухвалила закон, яким вилучила з Кодексу законів про працю норму про святкування річниці Жовтневої революції. Тепер 7-8 листопада вже не є в Україні державними святами, хоча щодо цього семеро від “більшини” голосували “проти” і стільки ж утрималися. Будемо мати тепер на два вихідні менше. Львівська перша демократична рада була демократичніша: ліквідувавши в 1990 році ці свята, призначила бодай на кілька років вихідними 22 січня та 1 листопада.

    Але чи вдасться парламенту нарешті звільнитися не лише від зовнішніх атрибутів режиму комуни, але й від більшовицького менталітету в нардепівських головах? Невже останнім аргументом у парламентських дебатах мають виступати “матроси желєзняки”? Навіть якщо вони вбрані в однострої з тризубами на кашкетах.
    Щоправда, лави “більшини” можуть дещо порідіти, бо аж п’ятьох із них зарахували до складу нового уряду, та і Марчукові теж треба визначатися.

    Заєць чи Єхануров, не кажучи вже про урядовців од “Батьківщини”, мають надію в разі невдачі їхньої урядової кар’єри в’їхати до Верховної Ради на чолі партійних списків. Тому і заявляють, що вже готові скласти свої мандати, бо ж уже 1 лютого настало. Тільки Юля Тимошенко виявляє жіночу обережність і має намір зняти депутатські повноваження лише після затвердження парламентом Програми діяльності уряду. Тим паче, що Кучма продовжив для них термін здачі депутатських мандатів до 15 лютого. Адже тепер кожен голос порахований, а бюджет треба приймати “в темпі”.

    Зекономлять на депутатській зарплаті якусь копійку, адже тепер треба буде за аудиторську ревізію платити і доводити, що гроші МВФ у 1997 році витрачали “за призначенням”. Та і борги віддавати треба. Міністр фінансів України Ігор Мітюков підтвердив, що український уряд “ні в якому разі” не відмовиться від виконання своїх зобов’язань перед зовнішніми кредиторами. Тому мало запропонувати вигідні умови реструктуризації – треба підгрібати все, що тільки можливо.

    Віктор Ющенко звернувся з листом до спільних підприємств, аби вони добровільно, до прийняття відповідного закону, відмовилися від чинних нині пільг в оподаткуванні. Бо, як зазначив прем’єр, нині є більш як десять спільних підприємств, які своєю діяльністю “перевертають ринок”, оскільки не платять у повному обсязі податків. За словами прем’єра, через існування цих пільг бюджет недоотримує  щодня по десять мільйонів гривень!.. Оці 10 млн. та й помножити на 366 днів, та поділити на курс гривні при її народженні – вийшла би якраз сума боргу до виплати! А так уряд мусить вносити проекти 31 закону, що мало би збільшити надходження до бюджету на більш як мільярд доларів.

    Де ще два мільярди “з хвостиком” узяти? Мудрі люди з Асоціації сприяння обігу та виробництву алкоголю і тютюну (СОВАТ) підрахували, що обсяг виробництва неврахованих горілки та лікеро-горілчаних виробів в Україні в 1999 році склав 13 млн. декалітрів (простіше – ящиків), що призвело до втрати бюджетом близько 700 млн. грн. І це не рахуючи самогонки.

    Уряд узявся за розширення сфери функціонування української мови у країні одночасно з дерусифікацією різних сфер життєдіяльності. Тобто може взятися: Рада з питань мовної політики при Президенті України погодила проект постанови Кабінету Міністрів “Про додаткові заходи по розширенню (українською, так направду, мало би бути – “з розширення”. – Л.Р.) функціонування української мови як державної”. Та вже навіть це погодження викликало серйозну заклопотаність братнього уряду Російської Федерації у “зв’язку з посиленням  адміністративних та інших заходів, спрямованих проти збереження та розвитку російської мови і культури” в Україні. Таж навпаки: російську мову визнають як іноземну і платитимуть її носіям надбавку – 10 грн. “за знання та використання в роботі”, а якщо її визнають східною чи угро-фінською – навіть 15 грн.! (див. Постанову Кабміну від 13.12.99 р.).

    А в нашому Королівському столичному місті Львові депутати міськради теж створили більшість. Дехто вважає, що на бажання міського голови. Тільки з ким їй боротися? Треба терміново дообрати до міськради з десяток комуністів. У Адама Мартинюка, до речі, ще залишився нереалізований мандат із 1991 року.

    Леон РЕВІЗІОНІСТА


    Віртуальна політика

    ЮРІЙ МИШКАЛО

    Якщо зараз на брудній, затопленій, розбитій і неосвітленій вулиці зупинити якогось середнього старого українця і поставити йому пряме, як залізнична рейка, питання: “Чоловіче, які асоціації у тебе викликає міжнародна політика?” – то в десяти випадках із десяти на вас чекає стандартна відповідь: Клінтон, НАТО, ООН і міжнародні санкції. Чому? Відповідь на таку одноманітність буде також проста. Ми зараз так добре живемо, що у кожного є телевізор. Маю на увазі не тільки українців, а й кожного землянина. Екваторіальна Африка та райони, де йде громадянська війна, до уваги не беремо. Що по телевізору найчастіше показують, окрім футболу? Правильно, новини. Міжнародні ж вісті займають у новинах левову частку. Що найчастіше в цих новинах крутять? Клінтон, НАТО, ООН. Деколи в кадр потрапляють прості смертні. Авіакатастрофи, землетруси, цунамі та сходження гірських лавин. Вони очевидці природних катастроф. Виняток. Тому і судимо ми про міжнародне життя виключно з тих подач, які нам пропонує телебачення. Воно, його величність телебачення, створює своєрідних віртуальних президентів Путіних, прем’єрів і канцлерів. Ми судимо з діянь цих людей, не маючи зеленого уявлення про їхні реальні можливості, навіть програми майбутніх дій. Вони показали, що вони вміють упевнено говорити, добре ходити і обіцяти так, аби бодай троє осіб у це повірили. Ура! Маємо сильного лідера. Така історія, причому доведена до абсурду, вже прокручена в Росії, де партія, якої взагалі не існувало, за три місяці до виборів у Думу, зібрала рекордний урожай голосів виборців. Що то значить хороша рекламна подача війни в Чечні й самого образу залізного Путіна! Америка – чемпіон і винахідник віртуальних президентів, – яка вважає, що Джон Кеннеді обійшов Ніксона через те, що краще виглядав і взагалі тримався перед камерою, – зараз вступила в гонитву президентської гарячки, і тут його величність телебачення знову править бал. У штаті гранітному, штаті Нью-Гемпшир сталася маленька сенсація: Джон Маккейн обійшов на попередніх партійних виборах свого колегу-республіканця і явного фаворита – губернатора штату Техас Джорджа Буша-молодшого. А річ, виявляється, не така й сенсаційна. По-перше, штат цей маленький – його можна об’їхати машиною. По-друге, Маккейн, ветеран в’єтнамської війни, син адмірала, який до того ж відмовився від пільг і відсидів “на всю котушку” в полоні, максимально використав цей кавалок своєї біографії, створивши своєрідний відеокліп. Українці більш ніж хто-небудь інший знають, що це таке. У нас щодня йде реклама якоїсь химерної партії. По-третє, мешканці цього штату славні тим, що завжди роблять усе навпаки. Так, усі опитування в один голос кричали, що Буш – незаперечний фаворит, а вони зробили навпаки. Але – і це чимале “але” – фаворитизм Буша означає, що за ним стоять серйозні гроші. Гроші, яких немає у Маккейна. І якщо такий штат, як Нью-Гемпшир, можна об’їхати в агітаційній мащині й устигнути переговорити з половиною виборців, то у великих штатах, як-от Каліфорнія, Колорадо чи Нью-Мексико, це неможливо фізично. Тоді на допомогу приходить телебачення. Не тільки загальнонаціональне, а й місцеве кабельне, те телебачення, з головним режисером програми і ведучими якого виборці знайомі особисто. Тому і довіряють йому. Буш має гроші, щоби купити таке телебачення. Це – як рекламні ролики. Маккейн таких грошей не має. Тому його перемога над Бушем і врешті-решт над кандидатом від демократів (а це вже ні в кого не викликає сумнівів), теперішнім віце-президентом Алом Гором, під великим питанням. Хіба що “грошові мішки” змінять свою думку.

    Така ж історія, де головну роль відіграло й відіграє телебачення і де ставка у грі – велика і брудна політика, а розігрують у ній людське життя, точніше, життя маленького хлопчика, розгортається на просторі між Кубою та Сполученими Штатами Америки. Історія його проста і трагічна. Мати хлопчика та його вітчим вирішили втекти в Америку з Куби. Як? Зліпили пліт – це вже традиційно для кубинців – і попливли. На жаль, у морі сталася трагедія. Мати й вітчим загинули. Малого підібрала берегова охорона США. Відразу родичі дитини з маминого боку, представники чисельного кубинського населення Маямі, в один голос заявили: ми всиновлюємо його, бо така була воля матері. Але це не все. Далеко не все. Батько хлопчини, про якого до того ніхто не знав, виступає на національному кубинському телебаченні: “Віддайте мені сина”. Весь цей сюжет крутять американські телестанції, і справа набирає обертів. У це втручаються, з одного боку, сам команданте (Фідель організовує щоденні багатотисячні мітинги, де трудящі проклинають Америку та кубинську еміграцію в Маямі), а з іншого – американське телебачення (воно зчиняє таку істерію, що за справу беруться сенатори, піднімаючи на ноги Верховний суд). Дитину то повертають батькові – для возз’єднання родини, а то майже гарантують їй статус біженця. Апогей цієї справи – бабуня малого прилітає у Штати і зустрічається з представниками Сенату і Верховного суду, після чого їй на Кубі влаштовують прийом, рівний якому мав тільки Папа Римський, коли відвідав Острів Свободи. Це при тому, що у Штатах на вирішення своєї долі чекає аж 50 дітлахів. Ну, але кому яке діло до їхніх сімей? Телебачення про них мовчить. Політики не замовляли цих сюжетів.


     

    автоматический активатор windows 7 максимальная торрент ultimate скачать x64 x32 ; Арбалет купить arcusmarket.com/.