BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 19 (463), середа
2 лютого 2000 року


  • [ст.1 (p.1)] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • “ОКТЯБРСЬКІ” — ВЖЕ НЕ СВЯТО
      • ПЕРВИЙ МІКРОХВОН ВКЛЮЧЕНО
      • Чеченці залишають Джохар-Калу
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • А навіщо нам водолічильники?
      • Заплати податки і спи спокійно
      • Можемо, коли хочемо
      • ЯКОЮ БУДЕ КВАРТПЛАТА?
    3. НАША СТОЛИЦЯ
      • Чутки про відставку виявились перебільшеними
      • Зловив зубами кулю
      • Десять років для порозуміння
      • Плакали гроші остарбайтерів?
      • архіваріус: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • ПЕРВИЙ МІКРОХВОН ВКЛЮЧЕНО (Закінчення)
      • Результати вчорашнього перерозподілу комітетів парламенту
      • Податковим пресом – по російській мові
      • Піднято на поверхню тіла шахтарів
      • CОFA – БАР’ЄР НА ШЛЯХУ ДО НАТО
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • МВФ чує кримінал
      • Морока із зайвими трильйонами
      • Британія — не рівня Європі
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • ЄС погрожує Відню ізоляцією
      • Упав іще один літак
    7. УРЯДОВИЙ ПОСТУП
      • Уряд реформ чи компромісу?
    8. АРТ-ПОСТУП
      • Композитор року
      • Творча окриленість українського митця
      • Із Індії на Збоїська – й до музею!
    9. ТЕНДЕНЦІЇ ПОСТУПУ
      • Чим подібна Україна до Індонезії
    10. МЕДИЧНИЙ ПОСТУП
      • NEWS
      • Звернутися до лікаря – не соромно
    11. СПОРТ-ПОСТУП
      • Той самий Каспаров
      • Що буде з ФК “Карпати”?
      • СНДівський кубок знов у “Спартака”
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТ-SCRIPTUM
      • КАЛЕНДАР
      • Меблі для покоління NEXT
      • гороскоп
  • pp_19_3  
     НАША СТОЛИЦЯ
    СТОРІНКА 3
    № 19 (463), середа
    2 лютого 2000 року

    Чутки про відставку виявились перебільшеними

    Останнім часом у Львові (головним чином – у колах місцевих банкірів) ходили зловісні чутки, начебто в одному з найбільш славетних вітчизняних банків – Західно-Українському комерційному банку – пішов у відставку голова правління. Причому все це нібито вчинили поляки, оскільки саме вони вже протягом кількох років володіють контрольним пакетом акцій ЗУКБ. Нагадаємо, що головою правління банку від самого його заснування був Олександр Дзюбенко.

    Для з’ясування дійсного стану справ “Поступ” звернувся до керівника відділу роботи з персоналом ЗУКБ Ігоря Стіславського. Він зізнався, що не раз уже до нього долітала така інформація. “Не знаю, хто і з якою метою запустив її у світ, але можу вас запевнити, що вона не має під собою жодних підстав”, – заявив керівник відділу.

    Пан Стіславський повідомив, що у складі правління банку передбачається лише одна зміна: до цього складу буде введено головного бухгалтера. Остаточно новий склад правління буде затверджено завтра на зборах. Тож не виключено, що саме ця інформація спровокувала чутку про відставку Дзюбенка – як у “зіпсутому телефоні”. Причину змін пан Стіславський пояснив так: “Це робиться для того, щоб структура правління відповідала аналогічним структурам у європейських банках”.

    Л. П.



    Зловив зубами кулю

    Нещодавно у загальноосвітній школі села Поляна Городоцького району ледве не стався трагічний випадок, який міг позбавити життя 14-річного хлопця. І лише завдяки неабиякому щастю-везінню – та власним міцним зубам – школяр залишився живим.

    Цього дня винуватець інциденту, йдучи до школи, помітив на дорозі незрозумілий металевий предмет. Ним, як з’ясувалося згодом, був саморобний пістолет. Учень і не здогадувався, що зброя може бути зарядженою. Не міг передбачити він і наслідків, які потягне за собою знахідка

    Прийшовши до класу, учень витягнув “гармату” з кишені, щоб похизуватися перед товаришами, і мимоволі натиснув курок. Пролунав постріл. Куля влучила в голову одному з учнів, який стояв біля дошки і в ту мить щось малював крейдою. У класі здійнялася паніка. Здавалося, все – хлопця вбило на смерть, та, на щастя, фортуна була на його боці. Фінал виявився доволі кумедним – куля застрягла між зубами потерпілого.

    Відразу ж на місце події виїхала карета швидкої допомоги. Хлопця з двома вибитими зубами та незначними тілесними ушкодженнями було госпіталізовано в клінічне лікарняне відділення Львівської залізниці.

    Як повідомив Центр громадських зв’язків УМВС України у Львівській області, відразу ж після доставки потерпілого з лікарні зателефонували в Городоцький міський відділ міліції, який тепер займається розслідуванням цієї справи. Зокрема, питанням, яким чином така зброя могла опинитися на території шкільного подвір’я?

    Т. К.



    Десять років для порозуміння

    Ігор МЕЛЬНИК

    ЗАКЕРЗОННЯ

    Нині минає десята річниця від заснування в Перемишлі Південно-Східного наукового інституту (ПСНІ). Метою діяльності цієї наукової установи є дослідження національних меншин у Польщі та відносин поляків із народами Центральної та Південно-Східної Європи, особливо з Україною. Інститут здійснює видавничу діяльність, організовує конференції, семінари, вишколи. У цій установі вдалося зібрати солідну бібліотеку, присвячену українсько-польським відносинам, з матеріалами якої постійно працюють польські та українські дослідники.

    Як згадує Почесний член ПСНІ професор Владислав-Анджей Серчик, ідея створення інституту виникла з банальної причини... відсутності коштів. Припинення фінансування місцевого осередку Польського історичного товариства у 1990 році загрожувало призупиненням наукових історичних досліджень у Перемишлі. Однак у місті знайшлося кілька ентузіастів, яким вдалося не лише врятувати багаторічний (з 1956 року) науковий доробок цього осередку в нових ринкових умовах, але й створити на його базі нову установу – Південно-Східний науковий інститут.

    Організатори тоді ще не знали, який клопіт взяли собі на голови. Не підозрювали, з якими пластами людського нерозуміння доведеться їм зіткнутися в умовах прикордонного міста, які “гріхи” їм будуть інкримінувати “ультрапатріотичні” середовища. “Наприклад, для багатьох недалеких умів діяльність Інституту у справі кращого пізнання українського сусіда та укладання з ним нормальних міждержавних відносин почала асоціюватися зі зрадою польських інтересів та перекреслюванням польської кресової пам’яті”, – писав В.-А. Серчик в одному зі своїх матеріалів, які щоп’ятниці виходять друком у краківському “Дзєнніку Польському” під рубрикою “З-над кордону”.

    Інша річ – фінансові клопоти, бо ніде в світі подібні установи не є самоокупними. Трохи допомагає місцева влада, трохи перепадає з Варшави від міністерств національної освіти, культури і мистецтв, і навіть від міністерства закордонних справ. Діяльність Інституту підтримують місцевий владика, Фундація ім. Стефана Баторія, Товариство “Польська спільнота” та інші установи-доброчинці й приватні особи. Значні кошти на фінансування окремих програм дають Комітет наукових досліджень, Фонд розвитку Карпатського єврорегіону та західні фундації.

    Інститут співпрацює з українськими науковими установами, зокрема з Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, Інститутом історичних досліджень ЛНУ, Інститутом історії Церкви ЛБА, Центральним державним історичним архівом України у Львові, Львівською науковою бібліотекою ім. В. Стефаника НАНУ. Відбувається науковий обмін літературою, проведення спільних конференцій, праця українських науковців в ПСНІ. Мені самому, коли випадало кілька вільних годин у Перемишлі, траплялась нагода приходити до будинку на розі вулиць Гродської та Біскупської, в якому у кількох кімнатах розташувався Інститут, і працювати в його бібліотеці. Директор ПСНІ Станіслав Стемпєнь та його співпрацівники завжди раді бачити гостей з України.

    В доробку Інституту – десятки видань польською та українською мовами, серед яких кілька томів серії “Польща-Україна, 1000 років сусідства”, праці В’ячеслава Липинського, Івана Вагилевича, збірники документів та досліджень з історії Україна та Польщі.

    Професор Серчик вважає, що завдяки діяльності Інституту “Перемишль відомий нині не лише своїми пам’ятками чи компрометуючими міжнаціональними та міжконфесійними суперечками або не завжди вдалими рішеннями президента міста, а насамперед – науковими та інтеграційними починаннями.”



    Плакали гроші остарбайтерів?

    Микола ПЕТРЕНКО,
    письменник

    З НУТРА

    За останній час значно збільшився інтерес громадськості, а також преси до належних виплат німецькою стороною грошових відшкодувань жертвам нацистських переслідувань – колишніх в’язнів концтаборів та гетто, вивезених на примусову працю. Підраховується можлива сума виплат, схема їх отримання, а заодно – і як уникнути корупційної проблеми. Все б воно йшло непогано, якби не перепони, створені Верховною радою.

    Нагадаємо, що кілька років тому, коли німецька сторона виділила один мільярд марок для колишніх в’язнів із колишнього Союзу, і на Україну припадало приблизно чотириста мільйонів, – чомусь справу виплат було передовірено приватному “Градобанку”, а він уже за недовгий час оголосився банкротом, привласнивши десь четверту чи п’яту частину належної суми. Але ж справа виплат перебувала під контролем міжнародних організацій, тож нашій державі довелося відшкодовувати завдані корумпованим чиновництвом збитки...

    Перепони до наступних виплат чиняться й тепер. На цей раз – з боку лівої частини Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів, інвалідів. Саме через цей Комітет проходив підготовлений Кабінетом Міністрів з допомогою Української спілки в’язнів-жертв нацизму Закон “Про жертви нацистських переслідувань”. Не пройшов. Аргументи лівацько зорієнтованих депутатів були залізними: чому компенсації дістануть в’язні, а не ветерани війни, адже вони не проливали кров за перемогу, навіть більше – вони працювали на німецьких заводах, виготовляючи зброю для ворога? На засіданні Комітету ліві депутати ставили питання різко: на цю винагороду з німецького боку насамперед заслуговують учасники війни – переможці, а не можливі зрадники.

    Колишні в’язні добре пам’ятають, що їм привелося зіткнутися в повоєнні роки з великими труднощами у здобуванні освіти, влаштуванні на роботу, особливо на престижну, те ж саме – і з отриманням квартир. Автор цієї замітки сам також пройшов “фільтраційні” табори, а потім ще кілька років – трудових...

    А Закон потрібний: насамперед для унормування міжнародних зв’язків, зрівняння в правах, для можливості вести розмову на рівних. Адже подібні закони прийняті фактично всіма країнами Європи, та й світу, і це стало нормою. Так, наче й не було нас, 2,4 мільйонів...

    Але як би там не було, Львівське відділення Міжнародного руху неповнолітніх жертв фашизму живе активним життям. Воно одне з найдійовіших в Україні, керується у своїй діяльності принципами взаємодопомоги, налагоджує зв’язки з німецькими антифашистськими організаціями, з аналогічними організаціями інших країн. Зараз ми готуємо до випуску книгу спогадів колишніх неповнолітніх в’язнів “Проліски за колючим дротом”, а також зразків їхньої творчості. Сподіваємося, що ця книга за допомогою видавничого дому “Цивілізація” побачить світ до Дня визволення в’язнів нацистських катівень, до 11 квітня...

    Тож хочеться завершити цю замітку переконанням, що відповідний Закон про жертви нацизму таки буде ухвалено. Бо ігрища з ним роблять одне: відтягують час одержання Україною таких необхідних коштів відшкодування, змушують відповідні міжнародні організації ставити під сумнів правила спілкування з нами, а нам, простим людям, несуть приниження нашої гідності, необхідність примирятися з торжеством аморальних засад, на чому ось уже кілька років і базується антинародна діяльність Верховної Ради.



    архіваріус

    Про що писали газети 2 лютого 1920  рік

    GAZETA LWOWSKA
    Раут Преси

    На вчерашнім засіданні жіночого комітету і пані президентової Невманової звітувалася секція, котра організовує буфет. З тих відчитів можна бачити, що буфет буде не тільки вельми атракційним, але й ціни будуть там нижчими, ніж у цукернях і рестораціях. “Порядок танців” вийде з-під руки чудових артистів-малярів та їхніх учнів і буде милою пам’яткою для учасників тієї забави, котра по шестилітній перерві обновлює давні традиції вечорів преси і по такім довгім часі відновить фундації для вдів та сиріт журналістів. Запрошення на Раут преси, без котрих карти вступу не будуть безоплатно видаватися, висилаються, як вже повідомлялося, одиноко за попереднім зголошенням адреси до секретаріату Касина і Кола літературно-артистичного і по затвердженню запрошувальною комісією. Тим, хто хоче взяти участь у тім вечорі, радимо подати свої адреси якнайшвидше.

    1930
    WIEK NOWY

    5 000 кандидаток змагаються за титул “Міс Полонія”. Львів’янка на першому місці
    Цьогорічні вибори Міс Полонії викликали зацікавлення в цілому краю. Вони є головний предметом розмов в остатнім часі. Треба відзначити, що вибір у 1930 році є винятково складним через велику кількість зголошених кандидаток – на конкурс зголосилися більше, ніж 5 000 панянок з Варшави, Львова, Кракова, Познані та інших міст. Це є направду квіт краси. В числі кандидаток багато панночок з найліпших товариських сфер. Зі шпальт газет день у день закликають знані літерати, артисти і політики, аби всі брали участь у конкурсі. Сенсацією цьогорічного конкурсу є торжество провінції над столицею. На чоло висунулося двоє львів’янок: панна Христина Готлінгерівна і панна Софія Батицька. Краса тої остатньої широко репрезентована в журналах. У всіх 3 етапах конкурсу успіх львів’янок був безапеляційним. На першому етапі з 5000 учасниць 70 було відібрано до плебісциту, з них четверо львів’янок. У другому етапі голосування, в якому було відібрано вже 45 кандидаток, перемогла панна Христина Готлінгерівна – 27 698 голосів. На четвертому місці була панна Батицька – 15660 голосів. 3 етап “Міс Полонії” відібрав уже тільки 30 кандидаток. Знову таки перше місце посіла панна Христина – 3469 голосів, а п’яте панна Софія – 2188 голосів. Завтра розпочнеться остатній етап, котрий визначить 15 найвродливіших дівчат: Міс, 2 віце-міс і 12 “зірок краси”.

    1940
    Міська база кінопересувок

    Львівський обласний трест кінофікації організував міську базу звукових кінопересувок. Кожна фабрика, завод, учбовий заклад та установа можуть укладати договори на демонстрування кінофільмів. На базі найкращі фільми: “Ленін в 18 році”, “Людина з рушницею”, “Учитель”, “Велика заграва”, “Цирк” та інші.


     

    intimidea