BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

 

 

POSTUP - ПОСТУП
субота, 29 січня, 2000 р.

  • [ст.1 (p.1)] - PDF
    1. перша сторінка
      • ЧЕХІЯ: Парламент обмежує права президента
      • ЕКСПЕРТИЗА: Українським референдумом зацікавилася Рада Європи
      • Євро зійшло на пси
      • Лазаренко обіцяє виступити перед конгресменами
      • Немає хліба, бо немає бульби?
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • Мешканці наметів зустрілися з владоможцями
      • Нове пиво смакує краще
      • Надзвичайого стану не буде
      • Зростання з негативними тенденціями
      • Заходи в соціальній сфері
    3. НАША СТОЛИЦЯ
      • “Помисли” Андрія Содомори
      • Кишені, немов ядерний реактор
      • Вибух влаштовує УНА-УНСО
      • Дівчата для секс-бізнесу
      • Про що писали газети 29 січня 1920 рік
    4. поступ з краю
      • краєвид
      • Президентське послання
      • Українським референдумом зацікавилась Рада Європи
      • Далі два парламенти?
      • Кучма у Давосі
      • Робертсон зустрівся з Ющенком
    5. поступ у світ
      • Російсько-чеченська інформвійна
      • Останнє звернення до нації
      • Теракт у Карачі
      • світоогляд
    6. економічний поступ
      • край
      • Найважчий період енергетичної кризи подолано
      • Світова еліта – в Альпах
      • СВІТ
    7. МИТЦІ У ПОСТУПІ
      • Рейтинг художників, критиків та істориків мистецтва: Вперше у Львові!
      • Вагомість впливу на сучасне мистецьке життя у Львові
      • Що залишилося поза табличками й цифрами?
      • Мистецтво повинно бути вільним від усіляких оцінок
      • Вагомість внеску творчості художника у мистецтво: Скульптура
    8. КАУФМАН У ПОСТУПІ
      • Мінливість постійного часу
      • Чутки про смерть галереї дещо перебільшені
    9. ПОСТУП ДУХУ
      • Пам’яті героїв Крут
      • Сестри Милосердя святого Вінкентія
    10. РЕЛІГІЙНИЙ ПОСТУП
      • Релігійні організації України: Конфесійна структура
    11. спорт-поступ
      • 12 уроків тенісу
      • Кращі з кузні спортсменів
      • “Карпати” звикають до снiгу
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТУП-SCRIPTUM/a>
      • КАЛЕНДАР
      • Маленькі історії про великих людей
      • гороскоп на 29 січня
      • Анекдот
  • pp_17_7

     

    МИТЦІ У  ПОСТУПІ

    СТОРІНКА 1

    № 17 (461), субота
    29 січня 2000 року

    Рейтинг художників, критиків та істориків мистецтва
    Вперше у Львові!

    Перед початком нового тисячоліття, озираючись на здобутки мистецького Львова за останні тридцять років, галерея “Ґердан” спільно з редакцією газети “Поступ” вирішила встановити рейтинг львів’ян, основна професійна діяльність яких пов’язана з мистецтвом.

    До анкети було внесено сто прізвищ художників загальним списком (офіційно львівський “цех” налічує понад півтисячі художників). Респонденти мали оцінити їхню діяльність з огляду на те, наскільки творчість даного художника є культовою (навколо неї існує певний міф чи середовище), наскільки творчість є яскраво індивідуальною (радикально вирізняється на тлі загально мистецького процесу), наскільки вагомою є громадська робота даного художника, наскільки високий є його авторитет як педагога, наскільки невід’ємною частиною його творчості є естетизм і наскільки його доробок є популярним (твори добре продаються). Окремо визначався рейтинг критиків й істориків мистецтва.

    До опитування залучили
    11 експертів: мистецтвознавців Ореста Голубця, Романа Яціва, Катерину Сліпченко, Андрія Дороша, Наталію Космолінську, художника Сергія Міхновського, журналіста Вікторію Садову, поета Віктора Неборака, директора Національного музею у Львові Василя Отковича, директора галереї “Ґердан” Юрія Бойка та заступника директора Львівського палацу мистецтв Зеновія Мазурика. Оцінювання відбувалося за п’ятибальною шкалою.

    Нині “Поступ” публікує рейтинг вагомості внеску художників у мистецтво Львова останнього тридцятиліття й останнього десятиліття, а також пропонує коментарі двох експертів. У наступних числах буде вміщено рейтинг за номінаціями, а також міркування незалежних спостерігачів та інших експертів щодо результатів опитування.


    Вагомість впливу на сучасне мистецьке життя у Львові:

    1 Юрко Бойко 4,2
    2 Мар’яна Чорна 3,7
    3 Борис Возницький 3,5
    4 Орест Голубець 3,4
    5 Вікторія Садова 3,3
    6-8 Олесь Нога 3,2
     Василь Откович 3,2
     Роман Яців 3,2
    9 Андрій Дорош 2,8
    10-11 Леся Антонович  2,6
     Катерина Сліпченко 2,6
    12-13 Наталія Космолінська 2,3
     Євстахія Шимчук 2,3
    14 Ростислав Шмагало 2,2
    15 Роман Лубківський 2,0

    Вагомість внеску у розвиток історії мистецтва:
    1-2 Борис Возницький 4,5
     Володимир Овсійчук 4,5
    3 Віра Свєнціцька 4,4
    4 Володимир Вуйцик 3,8
    5 Олег Сидор 3,7
    6 Василь Откович 3,6
    7-8 Орест Голубець 3,3
     Роман Яців 3,3


    Юрко Бойко:
    Що залишилося поза табличками й цифрами?

    Звісно, рейтинг – це не референдум чи вибори Президента, але і його треба було організувати на пристойному технологічному рівні. Намагаючись бути максимально об’єктивними, організатори вибрали для опитування осіб різного віку, які працюють у різних установах і відзначаються різними (а як на мене, то й зовсім полярно протилежними!) поглядами й смаками. Практично всі респонденти у той чи інший спосіб були пов’язані з мистецьким процесом, тобто більшою чи меншою мірою є компетентними особами.

    На загал усі респонденти відповідально поставилися до свого завдання, тому здебільшого чільні місця у рейтингу посіли не модні протягом року-двох поп-зірки і популярні ремісники, а ті, чия творчість і діяльність, на думку опитаних, є вагомою і самобутньою.

    Як я і сподівався, чільні місця заслужено належать К. Звіринському і його “академії” (шкода, що серед вихованців цієї “підпільної академії” забули назвати
    Б. Сойку і П. Марковича). Уся ця когорта артистів давно вже є реальними класиками українського мистецтва. Їхній авторитет неможливо заперечити. Щиро радий за Р. Петрука, – нарешті, практично однозначно, він названий кращим серед пластиків. Так само А. Бокотей – кращим склярем.

    Розділ скульптури – найменш творчий – справляє найбільш сумне враження. Це, зрештою, цілком закономірно, бо скульптура була і є найбільш заангажованим жанром – вона найбільше залежить від соціального замовлення (від держави і “народу”). Тому рейтинг публікується тільки для перших 5-ти осіб. Ситуацію у 90-х рятують М. Андрущук (на жаль, запізніле визнання) і П. Старух, які випередили “ветеранів”.

    Дуже помітний “прорив” молоді в 90-ті рр. в рейтингу декоративно-прикладного мистецтва. Це теж можна пояснити логічно. Представники декоративно-прикладного мистецтва у 70–80-ті рр. виявилися “випущеними” з-під опіки ідеологів від культури як щось другорядне, менш важливе у порівнянні з малярством чи скульптурою, на які пресинг був сильніший. Бо чим могли зашкодити соціалістичній ідеології череп’яні горщечки чи ткані килимки? Прикладники максимально використали цю втрату ідеологічної пильності щодо них для перспективних експериментів. Вони міцніли, росли, розвивалися, шукали. На цей ґрунт і прийшла активна, мобільна і талановита генерація 90-х рр. Ні живописці, ні скульптори сьогодні не можуть похвалитися такими здобутками на міжнародному рівні (виставки, конкурси, симпозіуми, пленери), як львівські керамісти.

    До речі, якби маестро Петрук брав участь у рейтинговому розділі скульптури (він є автором десятків скульптур, але офіційно не є членом цієї секції), то з повним правом, мабуть, посів би і там максимально високе місце. Певно, збувається пророцтво К. Звіринського: “Архипенко відкривав XX ст. у пластиці, закриватиме його Р. Петрук”.

    Як і кожний подібний захід, даний рейтинг – перепрошую за каламбур – об’єктивно показує деякий суб’єктивізм респондентів. Саме через певні суб’єктивні обставини ціла низка художників посіла у рейтингу нижче місце, ніж заслуговує за своєю творчістю. Причини різні. Наприклад, П. Гуменюк – один з найпотужніших львівських живописців – свідомо намагається залишатися у тіні, уникаючи зайвого галасу довкола свого імені. С. Гай успішно функціонує у Києві. В. Богуславський – здебільшого за межами України. Десь щез М. Дзядик. Зумисне “не світиться” А. Максименко – і т. д. Це і вносить певний суб’єктивізм в оцінку їх діяльності. Та найбільш неприємним є те, що в числі респондентів виявилися особи, які, користуючись тим, що опитування проводилося практично анонімно, дозволили собі поставити власні симпатії або антипатії до деяких артистів вище об’єктивності і порядності. Інакше важко пояснити, як у рейтингу 90-х рр. у третьому десятку опинилися Р. Безпалків, П. Гуменюк, М. Крицький, С. Гай, Є. Равський,
    В. Стецула. Не назвеш справедливим у рейтингу 70-90 рр. і місце М. Андрущенка, який потрапив у третій десяток. Це, як на мене, або чиєсь невігластво, або нетерпимість до чужої діяльності.
    Хотілося б зазирнути в очі цим “оцінщикам” і почути їхні аргументи.

    Принципово важливо, що, оцінюючи внесок художників, респонденти враховували і таку номінацію, як “художники-педагоги”. Бо є прекрасно обдаровані особистості, які просто пожертвували власною творчістю заради педагогічної роботи, і забути їх ми не маємо права. До таких подвижників можна зарахувати, наприклад, Т. Драгана, О. Раюк-Багранівську та багатьох інших.

    Як мені доводиться “виправдовуватися” й коментувати те, що сам очолив рейтинг критиків й істориків? Може, це випадково. А може, це тому, що я сам намагаюся робити (чи радше, просто мушу робити сам) те, що в інших аналогічних закладах робить команда. На мені – контакти з художниками і мас-медіа, вибір авторів, експозиції, ідеї, інформованість. Окрім того, готую телепередачі, час від часу виступаю в пресі і на конференціях – тобто є універсалом у сенсі роботи. Особисто для мене найважливіше – не боятися власної думки, навіть коли вона суперечить загальноприйнятій. Моя робота – моє життя, більше коментувати годі.

    Що ж до Мар’яни Чорної, вважаю, що нарешті хоч зараз, після смерті, але вона таки отримала своє визнання як критик. Маючи в голові велетенський багаж знань, інформації, володіючи гнучким інтелектом, смаком у мистецтві, вона стала першим критиком, який дозволив собі висловити на сторінках газет (в совєтські часи!) гостро контроверзійну думку щодо сучасного мистецтва у Львові. Вона – автор кваліфікованих критичних (ба, драстичних) рецензій на львівські виставки, де погляд автора, м’яко кажучи, не збігався з поглядом офіціозу і “широкого загалу”.

    Цікавий приклад реального впливу на мистецьке життя міста представників трьох поколінь, кожен з яких займає різні “позиції”: Б. Возницький – директор поважного музейного закладу, О. Голубець – дипломований викладач-мистецтвознавець, і нікому невідомий журналіст. У кожного з них свій “засіб” впливу на ситуацію, а в результаті всі набрали високі бали.

    Сумно, що такі низькі позиції обійняли наші начальники (міський і обласний) від культури і керівники відділів сучасного мистецтва наших музеїв (жоден з респондентів навіть не запропонував оцінити когось із них). Думаю, що всі ці люди, відповідно до посад, які вони займають, мали б працювати ліпше і трішечки вагоміше впливати на сучасне мистецьке життя міста. “Карпати” звикають до снiгу

    Щодо істориків мистецтва, то перші п’ять місць, як я і сподівався, посіли ті, хто постійно підтверджує свої звання мистецтвознавців конкретними справами і доробком: статтями, книжками, монографіями, розвідками. Опитаним було запропоновано оцінити 11 дипломованих мистецтвознавців, але оскільки вони “витягували” у двох рейтингах, то тих, хто посів місця після 5-го, вирішили залишити у рейтингу впливу на сучасне мистецьке життя, де вони більш успішні. До речі, тут теж виявився цікавий факт: два перші місця посіли автор багатьох наукових праць, розвідок, монографій В. Овсійчук і Б. Возницький, який не пише, а робить: десятки років поспіль збирає, рятує, зберігає і популяризує твори мистецтва.

    Є й кілька загальних міркувань про ці рейтинги. Наприклад, коли б хтось зробив аналогічне опитування у Києві, то за місця у ньому платили би гроші (за аналогією з різноманітними хіт-парадами), а опубліковані результати слугували би путівниками для тих, хто купує твори мистецтва. На жаль (а може, на щастя), у Львові ці результати, мабуть, просто залишаться зафіксованою думкою для історії і майбутніх поколінь. Зрештою, це теж великий плюс. Сподіваюся, з часом рейтинг вдосконалиться, збільшиться число респондентів, його вагомість тощо. Загалом – це справа корисна і потрібна.



    Зеновій Мазурик:
    Мистецтво повинно бути вільним від усіляких оцінок

    Даний рейтинг – це перша спроба у Львові провести опитування задля визначення, хто є ліпшим серед художників. Задум цілком зрозумілий: минає століття, і хочеться його оцінити. Проте правда й те, що іноді дуже важко в цифровій формі виразити значення певного художника й вагомість його внеску в мистецьке життя міста. В економіці більше показників, які надаються до обчислення. Але так уже влаштована людина, що їй хочеться і в мистецтві вибудувати драбинку й довідатися – хто ж серед художників перший?
    Ми звикли до того, що в нас мистецтво завжди чомусь служило. І тепер існує хибна думка, буцімто воно повинно служити державотворенню, хоч насправді воно має зовсім іншу функцію. Я
    дуже люблю вислів Джозефа Бойса: “Мистецтво – це наука про свободу”. Воно повинно бути вільним від усіляких оцінок. І від рейтингів зокрема! Рейтинги – явище ринкове, а не мистецьке. Нині, коли арт-ринок розвиває свої структури, він і визначає подібні індекси. Це дає змогу вільно оперувати інформацією про художників. Задля якомога більшої вичерпності цієї інформації висувають різноманітні критерії оцінки. Мусимо до цього звикати. Через рейтинг можемо оцінити не тільки доробок окремих художників, а й тенденції мистецького життя загалом. А воно в нас не вельми бурхливе, хоч українці й вважають, що ще можуть заявити про себе у світі, і всякчас люблять наголошувати про свій нерозкритий потенціал. Першу оцінку львівського мистецького життя можна розглядати як спробу вийти за межі замкнутого корпоративного середовища.

    Мушу зізнатися, що результати опитування не відповідають моїм особистим оцінкам митців, які були в переліку. Здається, в принцип оцінювання від початку була закладена якась похибка: може, не враховані якісь критерії, може, перевантажений список... Були нюанси, які проявили себе в загальному підсумку. Наприклад, бракувало такої графи, як “Новації”. Можливо, задля більшої диференціації слід було зважитися не на 5-бальну, а на 10- чи навіть 100-бальну оцінку. А може, самим експертам слід було назвати по 10 прізвищ і оцінювати їх за зведеним списком, але по галузях – так легше орієнтуватися. А ще складність полягала в тому, що, на мій погляд, до переліку були записані особи, яких навіть митцями важко назвати. Але досвід такого оцінювання однозначно корисний, навіть якщо результати несподівані або хибні. Такі рейтинги надзвичайно популярні у світі, бо свідчать про те, які запити на мистецтво панують на сучасному арт-ринку. Поважні спеціалізовані журнали, як-от, наприклад, Kunstforum, залюбки їх проводять.

    Але основною перешкодою глибокій оцінці стала розірваність нашого мистецького процесу. Сучасна ситуація не дозволяє показати все, що творять митці у своїх робітнях. Але вони не повинні виставляти те, що від них очікує загал. Щось дуже гарне і доступне всім для розуміння – це не мистецтво! У наших художників ще не відчувається того бажання висловити не те, чого від них сподіваються. Творчість художника дуже персоніфікована, але треба, щоб його творчі ідеї проходили апробацію через мистецьку критику. Це правда, що критика на митця діє заворожуюче і навіть обмежує якимось чином його творчу свободу. Але ця протидія корисна. У світі інститут мистецької критики сформований і діє як відлагоджений механізм. У нас же критика відсутня абсолютно! От коли всі ці складові поєднаються, і коли мистецтво стане очевидним – а його таки треба зробити очевидним! – можливо, зміняться й оцінки експертів.

    А ще опитування засвідчило одну дуже добру, на мій погляд, ознаку часу: державні чиновники не мають значного впливу на мистецьке життя. Вони й не повинні на нього впливати. Низькі бали, які набрали державні чиновники в цьому рейтингу, свідчать, що наше мистецтво є вже доволі демократичне і вільне, що на нього не впливають посадові особи. Їхнє завдання – формувати культурну політику такою, щоб вона не ангажувала мистецтво. Це страшно, коли високими показниками досягнень управління культури – і це насправді записано в одній з ухвал сесії облради! – вважають те, що “управління надавало культурне забезпечення політичних акцій, які проводилися під керівництвом держави на Львівщині”. То що: обслуговування політичних акцій – це завдання культури? На мою думку, добре, що чиновники ще не затягнули до обслуговування політичних акцій багатьох митців, хоча митці самі іноді своєю мовчазною згодою дозволяють так поводитися з ними. Завдання чиновника – створювати умови для безперешкодного прояву вільного творчого духу.

    Рейтинг певною мірою відображає стан мистецького життя міста і показує, що дещо в ньому повинно змінитися. А отже, висновок один – треба працювати.



    Вагомість внеску творчості художника у мистецтво 70-90-х:
    Скульптура

    1 Еммануїл Мисько 4,7
    2 Ярослав Мотика 3,6
    3 Дмитро Крвавич 3,2
    4-7 Теодозія Бриж 3,1
     Василь Ярич 3,1
     Петро Старух 3,1
    Живопис
    1-5 Карло Звіринський 4,9
     Євген Лисик 4,9
     Любомир Медвідь 4,9
     Олег Мінько 4,9
     Роман Сельський 4,9
    6 Володимир Патик 4,8
    7 Зеновій Флінта 4,7
    8-9 Володимир Кауфман 3,6
     Данило Довбошинський 3,6
    10-12 Юрій Кох 3,5
     Володимир Богуславський 3,5
     Василь Бажай 3,5
    13-14 Роман Безпалків 3,5
     Микола Шимчук 3,5
    15 Володимир Риботицький 3,4
    16-17 Володимир Костирко 3,3
     Володимир Лобода 3,3
    18-20 Ярослав Шимін 3,2
     Петро Гуменюк 3,2
     Альфред Максименко 3,2
    Декоративно-ужиткове мистецтво
    1 Андрій Бокотей 4,6
    2 Роман Петрук 4,4
    3 Тарас Левків 4,0
    4 Ярослава Мотика 3,7
    5 Франц Черняк 3,6
    6 Ігор Ковалевич 3,5
    7-9 Олесь Звір 3,2
     Наталка Паук 3,2
     Оксана Риботицька 3,2
    Графіка
    1 Іван Остафійчук 4,8
    2 Роман Романишин 4,0
    3-4 Олександр Аксінін 3,8
     Богдан Сорока 3,8
    5 Юрій Чаришніков 3,7
    6 Богдан Пікулицький 3,6
    7 Ігор Подольчак 3,4
    8 Зеновій Кецало 3,3



    Вагомість внеску творчості художника у мистецтво 90-х:
    Скульптура

    1 Микола Андрущук 3,7
    2 Еммануїл Мисько 3,6
    3-4 Петро Старух 3,3
     Ярослав Мотика 3,3
    5 Юрій Мисько 2,8
    Живопис
    1 Карло Звіринський 4,6
    2 Любомир Медвідь 4,4
    3 Олег Мінько 4,3
    4-5 Володимир Костирко 4,0
     Володимир Патик 4,0
    6-7 Володимир Богуславський 3,9
     Володимир Кауфман  3,9
    8
    Юрій Кох 3,8
    9 Альфред Максименко 3,7
    10 Василь Бажай 3,6
    11-13 Михайло Красник 3,4
     Володимир Риботицький 3,4
     Ярослав Шимін 3,4
    15-17 Михайло Демцю 3,3
     Петро Сипняк 3,3
     Микола Шимчук 3,3
    17-20 Борис Буряк 3,2
     Володимир Лобода 3,2
     Віктор Москалюк 3,2
    21-24 Роман Безпалків 3,1
     Петро Гуменюк 3,1
     Микола Крицький 3,1
     Мирослав Ягода 3,1
    25-26 Михайло Безпальків 3,0
     Сергій Савченко 3,0
    27-28 Сергій Міхновський 2,9
     Володимир Стецула 2,9
    29-30 Сергій Гай 2,8
     Євген Равський 2,8
    Декоративно-ужиткове мистецтво
    1 Андрій Бокотей 4,9
    2 Роман Петрук 4,3
    3 Ганна Друль 3,9
    4 Анна Лисик 3,8
    5 Ігор Ковалевич 3,7
    6 Ярослава Мотика 3,5
    7 Олесь Звір 3,4
    8 Франц Черняк 3,3
    9-12 Ігор Стеф’юк 3,1
     Тарас Левків 3,1
     Володимира Ганкевич 3,1

     Наталка Шимін 3,1
    13-14 Оксана Риботицька 3,0
     Ганна-Оксана Липа 3,0
    Графіка
    1 Роман Романишин 4,2
    2 Богдан Пікулицький 3,8
    3 Олег Дергачов 3,3
    4-5 Богдан Сорока 3,2
     Іван Остафійчук 3,2
    6-8 Ігор Подольчак 3,0
     Дмитро Парута 3,0
     Ігор Боднар
    3,0


     

    Быстрое изготовление шкафов купе на заказ. ; ремонт радиатора двигателя по низким ценам