| ||||||||
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads9.gif){kind=small}
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| |||||||
| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
28 січня 2000
Сторінка 3
Країна, де...
Jurko Banzaj
З нутра
З нутра
Дивно, коли встаєш зранку, а в тебе в хаті тепло. На тебе чекає кава зі свіжою, ще теплою булкою. І електрика є, і вода – гаряча й зимна... Дивно, коли перед під’їздом хідник не завалений ущерть снігом. Коли на голову бурульки з даху не падають. І транспорту ні п’ять, ні двадцять п’ять хвилин чекати не треба: йде один за одним. Але, на щастя, такі дива трапляються рідко. Так, щоб не надто розслаблятися. Та, виявляється, цього мало.
Виходиш зранку, по вуха закутаний, черевики напастовані, до всього готовий, увесь недоступно замурований, ну, нічого не боїшся. Трамваї не ходять – по барабану, маршрутки переповнені – по барабану, люди злі-сердиті – по барабану. І все-превсе нібито в носі. А тут таке трапляється!
От, наприклад, учора. Їду собі спокійно в тролейбусі. Ледве запхався – звично. Водій із якихось причин хотів переді мною двері закрити – дурниці. Машину по всій дорозі носить – нормально. Вимкнули посеред дороги струм – дрібниці... Ну, майже дрібниці... Якщо не враховувати того, що по морозі-завірюсі гребти до найближчої зупинки хвилин 10-15,
по слизькому і в’язкому, а тут жодна маршрутка не зупиниться. І запізнюєшся вже на 25 хвилин (страшенно не люблю чекати і запізнюватися). Одним словом – труба!Виходять у салон злючий-презлючий дядько і кажуть: “Хочете їхати – пхайте тролейбус!”. Повертаються і зачиняються. В кабіні зачиняються, там, де тепло і зовсім не мокро. Мають всіх у носі. А штука в тому, що до того відрізка лінії, де є струм – метрів сорок. Хочеш їхати – ніде не подінешся. А тролейбус, нагадаю, штука зовсім не легенька, і з місця його зрушити – не в діжку... Перепрошую.
От до цього я готовий не був. Ну, а люди трохи поперешіптувалися, трохи побурчали, ще трохи понарікали – і що ви собі думаєте? Повалили надвір: хто – подивитися (жінки, діти і “алкогілики”), а – хто і попхати. Чоловік тридцять і хлопів, й інтеліґенції (декому місця до впирання таки забракнуло) дружно вперлися, вчепилися, надулися і... І попхали! Навіть пані кондуктор у двері впиралася! А як попхали!!! І чим далі – тим дужче! По слизькій і в’язкій дорозі, де швидко і часом боком їздять “круті” на крутих машинах.
Але комусь весело було! Збоку дивитися! Оце дають! Тролейбус у тридцять людських і одну кондукторську силу потужністю. А яка економія! Які прибутки! Бо ми за те, щоб тролейбус попхати, виходить, ще й гроші заплатили. Хто свої студентські п’ятнадцять копійок, хто – тридцять. А хтось штовхав із пільгами, себто, як у нас прийнято, улюблено й шановано – на халяву. Навіть деякі зайці (ті, що без вух) пхали.
А з іншого боку глянути – абсурд! Ті, що пхали і хвалили тих, кого обирали, – з ніг до голови, а то й вище, зовсім не сердиті! Ба, навпаки, весело їдуть у випханому тролейбусі, жартують, сміються. І не зимно вже їм всім, і не тісно! Навіть вічно сердита пані кондуктор – і та тішиться (певно, що гроші повертати не треба), жартує та посміхається. Отак! Такі в нас люди! Вони ж просто не можуть без того! Якщо ті-во-во всі проблеми десь дінуться – все, гаплик.
Не дай, Боже, нам керманичів, які би нас того кайфу позбавили!
Пікетувальники ще з рік пікетуватимуть
Северина КЛИМЕНКО,
Роман ПАНЬКЕВИЧ
КІНЕСКОП
Закінчення, початок – на стор. 1
Проблеми почали загострюватися ще з 1995 року, коли підприємство фактично перестало працювати. І не останньою у списку стоїть проблема пікету під міською радою. Ця історія тягнеться взагалі з 1989 року, коли було підписано договір між керівництвом підприємства і членами будівельної бригади: останнім було обіцяно квартири. Підприємство не виконало своїх зобов’язань перед своїми ж таки працівниками – в 1996 році за рішенням облдержадміністрації змінили керівництво заводу “Кінескоп”.
У цьому рішенні облдержадміністрації був пункт і про виконання зобов’язань перед будівельною бригадою. Запропонували низку схем щодо задоволення вимог, але до сьогодні проблему так і не вирішено. З одного боку, малоактивно працювало тепер уже нове керівництво, а з іншого – й самі будівельники не хотіли йти на компроміси (вони відмовилися від матеріальної компенсації). З кожним роком заборгованість підприємства перед бюджетом і перед працівниками зростала, тож було прийнято рішення арбітражного суду про визнання підприємства банкрутом.
“Зараз проходить оцінка майна підприємства ліквідаційною комісією – і, за попередніми підрахунками, вартість майна перекриває заборгованість перед кредиторами, – повідомив заступник голови облдержадміністрації Тарас Федак. – Але згідно з чинним законодавством про порядок задоволення претензій кредиторів після оголошення підприємства банкрутом (ст. 21 закону України “Про банкрутство”) існує певна послідовність вирішення цих претензій”. "Я вважаю, що будуть серйозні проблеми з реалізацією майна, – каже представник арбітражного суду у Львівській області суддя Володимир Кусь, – бо існують ще й правові проблеми”.
Як проінформував голова ліквідаційної комісії ВАТ “Кінескоп” Любомир Білик, лише після оцінки майна та його розпродажу будуть відшкодовуватися заборгованості з заробітної платні перед працівниками (сума заборгованості на сьогодні становить 1 071 617 грн. без врахування матеріальних допомог, компенсацій з безробіття, відпускних та інших виплат), сплати усіх заборгованостей перед бюджетом та інших кредиторських заборгованостей, і тільки після цього можна буде вирішувати питання про надання квартир чи грошового відшкодування. Загальна сума майнових вимог від фізичних осіб сьогодні становить приблизно 4 млн. грн.
Як стало відомо з неофіційних джерел, ВАТ “Кінескоп” перебуває сьогодні в жалюгідному стані. Завод в основному вже розпроданий, будівля у багатьох місцях дала тріщину, дах протікає, стіни покрилися грибком. Та й попит на залишки майна не такий уже й великий – усього 20 заявок на нерухомість та основні фонди. Щоправда, ним начебто зацікавилася французька фірма Tomson, але поки що немає реальних пропозицій. І хоча заступник голови облдержадміністрації Тарас Федак вважає, що за 5-6 місяців претензії буде погашено, голова галузевої профспілки Анатолій Мирович вважає, що раніше ніж за рік чи півтора черга до вирішення квартирного питання не дійде.
Учора ж після прес-конференції в облдержадміністрації кореспондент “Поступу” відвідав іншу сторону конфлікту – колишню бригаду будівельників, які й далі мешкають у наметах під Ратушею. Пікетувальники погодились подати власну інтерпретацію згаданих проблем.
Насамперед, пікетувальники висловили своє обурення з того приводу того, що їх не допустили на прес-конференцію. Про її проведення самі нескоренні борці за свої помешкання довідалися в останній момент. Вони стверджують, що змодельована таким чином ситуація не дала змоги журналістам розібратися в проблемі комплексно. Це твердження вони мотивували упередженим ставленням до них влади, яка й скликала прес-конференцію. На думку учасників пікету, міська та обласна держадміністрації роблять усе, аби скомпрометувати в очах суспільства їхню акцію протесту.
Тим часом мешканців намету на площі Ринок почало турбувати управління благоустрою, яке звинувачує їх у забрудненні природного середовища центру міста внаслідок спалювання дров у наметі.
Спіймали убивцю бабусі
Тарас КУЗЯК
КРИМІНАЛ
Правоохоронці затримали чоловіка за підозрою у вбивстві 85-річної пенсіонерки. Бабця загинула 4 січня у власному помешканні у селі Поляна Миколаївського району. Зараз розкриттям жорстокого вбивства займаються працівники Львівської обласної прокуратури з відділу криміналістики.
Того дня у приміщення будинку №150, в якому проживала старенька, увірвався дебелий молодик. Перевернувши все у помешканні й нічого там не знайшовши, хлопець узявся бити жінку. Він завдав їй важких тілесних ушкоджень голови, після чого встромив їй у груди ножа. Бідолашна померла на місці.
Виникає питання – чому пенсіонерка йому відчинила?.. Як повідомив начальник кримінального розшуку області Петро Глушик, зловмисник непогано знав 23-річну внучку загиблої. Отож, найімовірніша з версій, що старенька, знаючи хлопця в обличчя, не відчувала небезпеки, тож впустила його до хати.
П’ятого січня о пів на другу ночі в Миколаївське УМВСУ за телефоном “02” подзвонила дочка загиблої, яка, зайшовши до помешкання, в калюжі крові побачила бездиханне тіло матері. Після проведення оперативно-розшукової роботи затримано
21-річного мешканця села Лапаївка Пустомитівського району, двічі судженого за статтями 223 (викрадення вогнепальної зброї, боєприпасів або вибухових речовин) і 140 ч. 3 (розбій).
Як повідомив старший прокурор відділу управління нагляду обласної прокуратури Василь Шимчук, слідчо-оперативна група зараз працює в
с. Поляна над відтворенням картини злочину. Пан Шимчук розповів, що затриманий визнав свою причетність до вбивства. Наразі слідство триває.
архіваріус
Про що писали газети
28 січня
1920 рік
GAZETA LWOWSKA
Боротьба проти епідемій у Малій Польщі
22 січня пресовий відділ президії Ради міністрів комунікував про запровадження посади надзвичайного комісара задля припинення заразних хворіб у Малій Польщі. Надзвичайний комісар обіймає керівництво цілою протиепідемічною акцією. Усі цивільні і військові влади повинні підпорядковуватись його розпорядженням. Порушення каратимуться адміністративними карами. Понад-то Рада міністрів підпорядкувала надзвичайному комісарові міністра публічного здоров’я. З метою припинення подальшого розповсюдження хворіб на кордонах Малої Польщі встановлено санітарні кордони та карантинові станції.
Міністерство залізничних колій та міністерство промисловості і торгівлі мають першочергово поставляти у край санітарні матеріали, призначені для шпиталів і протиемідемічних закладів, на рівні з паливом і провіантом.
Міністерство апровізації має без затримки доставляти продовольчі товари шпиталям і санітарним інституціям, а міністерство фінансів мусить без затримки урухомлювати кредити, потрібні для тих цілей.
1930
WIEK NOWY
Чому буксує будова радіостанції ві Львові
Магістрат міста Львова завинив в остатніх днях Уряд акційної спілки “Польське радіо” у припізненні будови радіостанції ві Львові. Адже ще у жовтні 1929 року, через два місяці по отриманні радіової концесії, Магістрат склав угоду про побудову Львівської радіостанції до липня 1930 року. Окрім того Магістрат вчасно підготував на вибір два грунти під будову. Члени уряду “Польского Радіо” повідомляють, що вже вислано уповноваженого делегата для огляду ґрунтів і укладання кошторису. Початок будови затримують державні інституції, котрі вимагають перегляду вартості вказаних земельних ділянок. Спілкою також складено обов’язковий статут, котрий затверджено львівським Магістратом, двома Комісіями
і подвійною ухвалою Ради землемірів. Статут цей ще на початку грудня представлено Воєводському уряду ві Львові, де й досі чекає на перегляд і затвердження.1940
Успішно зростає виробництво
Досі Львівський м’ясокомбінат був звичайною бойнею худоби, в якій працювало 15 робітників. Після націоналізації комбінат має зовсім інший вигляд. Тут працює 60 робітників. Значно зросла його продукція. Якщо раніше на комбінаті щоденно вбивали 150 голів худоби, то зараз вбивають 500 штук.
Тут збудовано цех штучних кишок, цех для виробництва гребінців. Намічено найближчим часом побудувати цех вудженини і утилізаційний відділ, де відходи з кісток і м’яса будуть перероблятися у високоякісні харчові продукти.
|
|
