| ||||||||
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads15.gif){kind=small}
|
ADVERTISEMENT
 Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org | |||||||
| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
поступ-рев'ю плин часу Здається, Верховна Рада вирішила до референдуму не лише поприймати всі закони, щоби зробити його проведення простою формальністю, але і де факто створити в Україні двопалатний парламент. Минулого тижня “верхня палата” засідала у будинку з серпами та молотами на фасаді на горі вулиці Грушевського, а “нижня” – внизу, в колишньому музеї Леніна на нинішній Європейській площі, де так люблять мітингувати комуністи і їхні прибічники. Щоправда, Міністерство юстиції визнало легітимними постанови лише більшої – “нижньої” – частини Верховної Ради. Викликає здивування, що орган виконавчої влади дозволяє собі оцінювати ухвали найвищої законодавчої влади в державі. “Верхня” частина шукала справедливості в Конституційному суді, та, не дуже на нього покладаючись, звернулася з апеляціями до Ради Європи та до Москви. Російські комуністи з радістю підтримали малоросійських єдиновірців, і спікер Держдуми Селезньов звернувся до Леоніда Кучми з закликом “утриматися від неконституційних дій”, бо Україна – “братський партнер”, і Росії не байдуже, що у нас відбувається. А як давати собі раду з неслухняним парламентом, у Москві добре знають – із танкового досвіду 1993 року. Дієздатність парламентської “більшини” проблематична. Тримати протягом кількох днів, а навіть тижнів, магічні 226 “за” надзвичайно важко. Досить кільком депутатам-урядовцям виконати вказівку Президента скласти депутатські повноваження до 1 лютого, ще кільком захворіти на грип, а декому взагалі плюнути на всю цю метушню і “робити інтереси” – й гаплик. Хіба що будуть платити їм за сидіння на засіданнях грубі гроші. А треба терміново приймати бюджет, як цього вимагає МВФ. Бо тоді не дадуть чергових 300 мільйонів і не будуть допомагати вилазити з дефолтової ями. Лише Мітюков не хвилюється, бо вважає, що йому вдалося знайти механізм реструктуризації зовнішніх боргів. Тому навіть не потрудилися виправдовуватися перед американським Chase Manhattan банком, якому треба було минулого тижня повертати двадцять мільйонів “зелених”. Уряд збирається запропонувати лише приватним кредиторам відтермінувати на сім, а то й на десять,років повернення боргів в обсязі двох мільярдів американських доларів. Детального механізму ще ніхто не знає, та доведеться, напевно, пообіцяти надзвичайно вигідні умови та високі відсотки, щоб інвестори на це погодилися. Навіть помічник для цієї справи знайшовся – британсько-голландський банк ING Barings, із яким так жорстоко довелося боротися минулого літа за реструктуризацію його ж кредиту на суму 155 мільйонів. Видно, вони зрозуміли, що при валютних резервах НБУ в розмірі 1,2 мільярда доларів нереально чекати на повернення понад трьох мільярдів. А оголошенням дефолту й арештом куцого українського майна за кордоном не вдасться врятувати навіть десятої частини вкладених інвестицій. Більше можна буде випомповувати з України за рахунок виплати відсотків, що у два-три, а часом і більше разів перевищують нормальні для Заходу проценти на вкладений капітал. Але навіть якщо дефолту вдасться уникнути (точніше, відтермінувати його), ціна одного американського долара до кінця року, за оцінками оптимістів, зросте щонайменше до 7,5 гривні. А чи вдасться уникнути дострокових виборів? Дехто вже, фактично, розпочав передвиборну кампанію, набридаючи в телевізійних рекламних паузах своїми “демсоюзами” та “батьківщинами”. Вже нині окреслилися принаймні чотири “праві” сили, що сподіваються переступити через 4-, а може, навіть 5-відсотковий бар’єр. “Демсоюз” готовий об’єднатися з СДПУ(о), затягнувши до свого блоку різних дрібних демократів і лібералів. Трудовики нібито розколюються, і обидві частини примкнуть чи то до НДП, чи то до Юлії Тимошенко. Ну, а блок НРУ-ПРП-КУН – це святе! Лишень би не розвалився, коли почнуть складати передвиборні списки. А поки що ділять крісла за столом президії Верховної Ради, з яких іще треба зігнати Ткаченка та Мартинюка. Отож, виходить, що вже готові боротися за голоси виборців якщо не влітку, то восени. Залишилася дрібничка. За яким законом ці вибори проводити. Бо ж референдум, без сумніву, затвердить 300 депутатів і двопалатний парламент. Але, щоб обирати, треба мати закони і про вибори за пропорційною системою, і про верхню палату і принципи її формування... Хто їх буде приймати? Бо якщо нинішній парламент буде недієздатним, і Президент його розпустить, то новий треба буде обирати всього за 60 днів за старою системою. Перспектива двопалатного парламенту пожвавила дискусію про унітарність держави, бо ніхто не погодиться, щоб у верхній палаті засідали призначені з Києва намісники. Їх треба буде обирати в областях, а тоді вже вони не будуть слухняними президентськими прислужниками, а повноважними господарями в регіонах. А дехто вважає, що треба ці регіони дробити. Відновити, наприклад, Дрогобицьку область. Депутат же Верховної Ради, член державної комісії з проведення адміністративної реформи Ігор Коліушко, навпаки, вважає, що число регіонів треба зменшити. “Кількість областей потрібно зменшити з нинішніх 24 десь до 16. Такі центральні області, як Житомирська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська, можна залишити в їхніх нинішніх межах. Вони доволі великі й відносно однорідні. Тоді як усі периферійні території – Слобожанщина, Закарпаття, Волинь, Донбас, Одещина, Галичина – мають серйозну специфіку. Їм можна було би навіть надати статус країв із великими правами самоврядування. Я вважаю, що було би доцільно відтворити Галичину, зібравши воєдино Львівську, Івано-Франківську і Тернопільську області”, – сказав він днями в інтерв’ю тижневику “Зеркало недели”. Оце справжній галичанин! А в нашій галицькій столиці міський голова нарешті призначив собі заступника з економічної політики – Валерія П’ятака. Чи зміниться від того економічна політика в Королівському стольному граді Львові?.. -- Леон РЕВІЗІОНІСТА
Холодно, голодно і стріляють -- Юрій Мишкало Так коротко і страшно можна описати події минулого тижня в житті нашої планети. Холодно, сніжно і було всюди, де завелася європейська цивілізація. У Сполучених Штатах Америки так багато з небес звалилося снігу, що це майже паралізувало роботу локальних адміністрацій і блокувало виліт літаків із летовищ Нью-Йорка та Вашингтона. Але янкі вигнали на дороги всі потрібні служби, плюс національну гвардію, припасували до негоди всю потрібну техніку та машинерію і майже побороли стихію. Майже, тому що сніг валив, але люди на роботу все-таки пішли. Що то значить організація праці! У Європі снігу випало не менше, і дороги були заблоковані ще потужніше, та вони на службу собі поставили гумор і завзяття впертюхів. Найпоказовіша тут Австрія — країна, де гори Альпи приносять левову частку туристичного прибутку, а в разі зимових снігопадів — велику біду і трагедії у вигляді людських жертв, — відкривала свої ранкові випуски новин на радіо ORF російськими словами “здравствуйте” і “до свидания”, вітаючи громадян із сибірськими морозами. Тонкий і невловний європейський гумор — так це, здається, називається. На відміну від європейців, чеченським біженцям було не до гумору. Вони замерзали в таборах для біженців у сусідній із Ічкерією Інгушетії. Туберкульоз, а не якийсь там грип косить замучених війною та недоїданням чеченських дітей, жінок і старих. Чоловіки ж зі зброєю в руках уже вкотре доводять абсурдність твердження, що російська армія вміє воювати не числом, а вмінням. Не вміє, і смерть на полі бою генерала з футбольним прізвищем Малофеєв, який для чогось сам повів в атаку взвод (за однією з версій) це доводить. Не взяли росіяни Грозний до Нового року, не взяли його до Різдва, не візьмуть його і до президентських виборів, що відбудуться 26 березня. Шкода тільки необстріляних пацанів, котрі пачками щоденно гинуть, слабо розуміючи, за що. Та яке то має значення, коли вся Росія в патріотичному чаді бореться з тероризмом, винищуючи силами регулярної армії весь народ. Називається така річ просто — геноцид. Злочин проти людства. Європа, Захід помалу намагаються на це якось реагувати. Призупинили програму ТACIS і припинили дії деяких торгових угод на суму 60 мільйонів доларів. Надто вже страшні кадри крутять канали сателітарного телебачення. Вплине це на російського царя Путіна, якого вже зараз вже називають новим президентом Росії? Мало ймовірно. Рейтинг у нього просто недосяжний для конкурентів. Чечня не так іде? Жертв багато? Ну і що? Президент він усе-таки “віртуальний”, як називають його деякі опозиційні політичні аналітики, ще не зовсім сп’янілі від загальної істерії. Його зробило телебачення, яке розкрутило рекламну кампанію “боротьба з тероризмом- Чечня”, і воно вбило в голови росіян, що людина він “вольова і сильна”, вміє добре ходити і правильно говорити не запинаючись. Поки що образ цей побудований на словах, а не на ділах. Справ поки що небагато. Але потяг у росіян — до сильного. Надто вже їм хочеться повірити в байку про російського Піночета. Тим часом реальний Піночет ніяк не вибереться додому в Чилі, де на нього чекає суд. За іронією долі, у країні переміг президент-соціаліст, другий після вбитого його солдатами соціаліста Сальвадора Альєнде в 1973 році. Виявляється, проти благородного бажання британців тихо сплавити опального діда (причина — такий хворий, що вже не розуміє, що на світі діється, тож як його тепер судити?) виступають тепер не тільки Іспанія, а і Бельгія та Франція. Цього вже Великобританія переварити тихо, без зайвого галасу не змогла. Довелося діда затримати на невизначений термін. Ну, і під кінець подія, про яку не кричали світові агенства, але яка має для нас, українців Галичини, доволі символічне значення. Чому? Бо у нас таких фактів було досхочу. Ризький суд засудив до 6 років ув’язнення 77-річного громадянина країни Василя Кононова, колишнього партизана, якого звинуватили у скоєнні злочинів і в геноциді латвійського народу під час Другої світової війни. Суд визнав його винним у вбивстві у травні 1944 року 9 мешканців села Малі Бати Лудзенського району Латвії, здійсненому “в організованій групі, з особливою жорстокістю”. Важко хварий Василь Кононов отримав 6 років позбавлення волі у в’язниці закритого типу. Він став першим засудженим “за військові злочини” після відновлення незалежності Латвії. Виним він, звичайно, себе не визнає, мотивуючи свої дії під час війни законами воєнного часу: вбивав, мовляв, “посібників фашистів”...
|
|
